asyan.org
добавить свой файл
1
9. Управління поточними витратами торговельного підприємства
9.1. Сутність поточних витрат та витрат обігу торговельного підприємства, їх класифікація
9.2. Показники, що характеризують витрати обігу та фактори, що на них впливають
9.3. Стратегія управління витратами обігу

1

В процесі фінансово-господарської діяльності торговельного підприємства обов’язково виникають витрати пов’язані із веденням цієї діяльності.

За економічною сутністю поточні витрати торговельного підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства; а за натурально-речовим складом – спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Залежно від напрямків діяльності, які здійснює торговельне підприємство, в складі його поточних витрат виділяють:

- витрати обігу

- собівартість робіт (послуг) виробничого характеру, наданих на сторону;

- собівартість продукції, що виробляється;

- витрати на проведення позареалізаційних операцій (здача майна в оренду, здійснення фінансових інвестицій тощо).

Витрат обігу у складі витрат торговельного підприємства посідають переважне місце. Вони становлять сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі, тобто є за своєю суттю собівартістю послуг торговельного підприємства щодо доведення товарів від виробника до споживача та зміною форм вартості (перетворення товарів на гроші).

 За джерелами фінансування поточні витрати розподіляються так:

1) поточні витрати, що відносяться на собівартість продукції (витрати обігу):

-          знос МШП;

-          вартість палива, енергії, води;

-          втрати від нестачі товарів в межах норм природного вибуття;

-          оплата робіт і послуг виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами;

-          амортизаційні відрахування на повне відновлення ОЗ і нематеріальних активів;

-          витрати на поточний ремонт ОЗ;

-          витрати на оренду;

-          витрати на страхування майна;

-          витрати на оплату праці;

-          відсотки за користування кредитом;

 2) витрати, що фінансуються за рахунок чистого прибутку:

-          оплата палива, енергії, води понад встановлені ліміти;

-          втрати від зниження ціни товарів;

-          витрати на придбання і модернізацію устаткування;

-          додаткове матеріальне стимулювання робітників;

-          дивіденди власникам підприємства;

-          відсотки за прострочені кредити.

Такий поділ витрат обумовлений не їх економічною природою, а існуючим підходом до визначення фінансових результатів поточної діяльності підприємства та прийнятим порядком оподаткування прибутку.

Перелік витрат, що згідно із законодавчою регламентацією відносяться на собівартість продукції (витрати обігу) підприємства для розрахунку величини оподаткованого прибутку, характеризує бухгалтерський підхід.

Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи, а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включити всі витрати пов’язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв’язку з порушеннями в торговельно-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов’язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає можливість визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства.

  Класифікація витрат торговельного підприємства може бути проведена за різними ознаками:

І. За економічним характером витрат виділяють:

-          матеріальні витрати;

-          витрати на оплату праці;

-          відрахування на соціальні заходи;

-          амортизація ОЗ і нематеріальних активів;

-          інші витрати.

 ІІ. З метою обліку і планування використовують єдину номенклатуру витрат обігу, в якій виділяють такі статті витрат:

-          витрати на перевезення;

-          витрати на оплату праці;

-          витрати на оренду і утримання ОЗ;

-          амортизаційні відрахування;

-          витрати на поточний ремонт ОЗ;

-          знос та утримання МШП;

-          витрати на паливо, газ та електроенергію для виробничих потреб;

-          витрати на зберігання, підсортування, обробку, пакування і передпродажну підготовку товарів;

-          витрати на рекламу;

-          відсотки за кредит;

-          втрати товарів в межах норм природного вибуття;

-          витрати на тару;

-          відрахування на соціальні заходи;

-          витрати на обов’язкове страхування майна

-          інші витрати.

 ІІІ. За характером віднесення витрат на об’єкти калькулювання:

-          прямі витрати;

-          непрямі витрати (амортизація, оренда, управлінські витрати).

 ІV. За ознакою еластичності, тобто в залежності від обсягу товарообігу:

-          умовно-постійні;

-         змінні.

2

Витрати обігу торговельного підприємства визначаються в абсолютних показниках та у відносному виразі.

Абсолютна величина характеризує сумарні витрати обігу підприємства, пов’язані зі здійсненням певного обсягу товарообігу.

До відносних показників, що характеризують витрати обігу, належать:

 - рівень витрат обігу:

 Рво = (ВО / Т) * 100

 ВО – витрати обігу;

Т – обсяг товарообігу.

Економічна сутність цього показника полягає в тому, що він характеризує величину витрат, що містить у собі одиниця товарообігу. Позитивна тенденція – зниження рівня витрат.

 -         показники ефективності здійснення витрат:

 1)    витратовіддача:

 Вв = (Т / ВО) * 100

 2) дохідність витрат обігу:

 Дво = (Д / ВО) * 100

 3) прибутковість ВО:

 Пво = (П / ВО) * 100

 П – прибуток.

 На величину витрат обігу впливають різноманітні фактори:

-         внутрішні фактори – обсяг товарообігу, його динаміка, склад та структура, оборотність товарів, фактори організації торгівлі, фактори використання трудових ресурсів, фактори стану матеріально-технічної бази;

-         зовнішні фактори – кон’юнктура ринку, законодавство, умови надання кредиту, особливості транспортування, тарифи на енергоносії.

3

Стратегія управління витратами обігу полягає в досягненні оптимальної суми витрат та поступового зниження їх рівня для отримання цільового прибутку.

Розробка стратегії:

1 етап – облік витрат обігу та створення інформаційної бази;

2 етап – аналіз витрат обігу та оцінка впливу факторів. 

Аналіз ВО торговельного підприємства здійснюється в такій послідовності:

1)    зміна суми ВО;

2)    зміна рівня ВО;

3)    динаміка суми ВО;

4)    динаміка рівня ВО;

5)    оцінка впливу факторів на зміну суми ВО:

 а) зміна суми ВО під впливом товарообігу:

 ∆ВОт = (Т2 – Т1) * Рво1

 б) зміна суми ВО під впливом Рво:  

 ∆ВОрво = (Рво2 – Рво1) * Т2

 6)    економія або перерозподіл ВО:

 Е = (Рвоф – Рвопл) * Тф

 Рвоф – фактичний рівень витрат обігу;

Рвопл – плановий рівень витрат обігу;

Тф – товарообіг фактичний.

  3 етап – обґрунтування обсягу витрат обігу на плановий період відбувається в такій послідовності:

1)                      обґрунтування максимально допустимого розміру ВО для забезпечення цільового прибутку;

2)                      розрахунок планової суми ВО:

 ВОпл = (Тпл * Рвозв) / 100

 Рвозв – рівень витрат обігу звітного періоду

 3)                      визначення можливого розміру ВО за даних умов роботи підприємства та впливу факторів;

4)                      оцінка відповідності необхідного розміру (допустимий та плановий розміри витрат) можливій величині ВО:

    ВОнеобх = ВОможл

 У разі, коли ВОнеобх > ВОможл  → повернення до третього етапу планування обсягу витрат обігу торговельного підприємства.

 5)                      пошук резервів для зменшення суми та рівня витрат обігу.