asyan.org
добавить свой файл
1



62n19t06jd Інвентаризація світового значення раритетних дендроекзотів EX SITU природно-заповідного фонду України – актуальна наукова й екосоціальна проблема (на прикладі Полтавської області)

62n19t06jd
Інвентаризація світового значення раритетних дендроекзотів EX SITU природно-заповідного фонду України – актуальна наукова й екосоціальна проблема (на прикладі Полтавської області)
Науковий напрям: 12. Сільськогосподарські науки

12.6. Лісове і садово-паркове господарство
Ключові слова: інвентаризація, раритетні дендроекзоти, природно-заповідний фонд, Полтавська область, Червоний список МСОП, Європейський Червоний список.

ВСТУП

Впродовж останніх п’ятдесяти років і особливо нині велику тривогу викликає стрімке перетворення рослинного світу внаслідок антропогенного впливу, зокрема навколо населених пунктів, що призводить до зникнення корінних екосистем і заміну їх новими, неврівноваженими переважно рудерально-сегетального типу. Число видів, які знаходяться під загрозою зникнення в світовому масштабі достатньо велике. Їх зникнення може мати катастрофічні наслідки для біосфери. Тому важливою запорукою в справі охорони рідкісних видів є їх виявлення і запровадження системних механізмів збереження.

В загальній проблемі охорони рослинного світу визнаними є два напрями – це охорона фіторізноманіття в природних умовах (in situ) та його охорона поза межами ареалів видів (ex situ) шляхом колекціонування, культивування тощо. Увагу привернув другий напрям, якому за останні два десятиріччя вчені України надають особливого значення (Гродзінський, 1991; Мельник, 1991; Черевченко, Косенко…, 2005; Черевченко, Мороз…, 1999, та інші).

Метою роботи є проведення повної інвентаризації, тобто виявлення кількісного і якісного складу раритетної культивованої дендрофлори штучних об’єктів природно-заповідного фонду Полтавської області для з’ясування ефективних шляхів збереження, збагачення та раціонального науково обґрунтованого використання, насамперед у декоративному садівництві. Об’єкт дослідження – культивована дендрофлора штучних об’єктів природно-заповідного фонду Полтавської області. Предмет дослідження – встановлення таксономічного складу, екологічних і біоморфологічних особливостей раритетної культивованої дендрофлори штучних об’єктів природно-заповідного фонду Полтавської області. Методи дослідження – флористичний аналіз, фенологічні спостереження, польові (маршрутні і стаціонарні), математично-статистичні, порівняльно-розрахункові.
^ ОСНОВНА ЧАСТИНА
Обґрунтування ідеї

Необхідність охорони біорізноманіття відображена у таких основних документах міжнародного екологічного права: Конвенції про різноманіття (Ріо-де-Жанейро: 1992 р.); Всеєвропейській стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія: 1995 р.); Європейській стратегії охорони рослин (спільна ініціатива Ради Європи і “Планта Європа” (м. Пругоніце, Чехія: 2001 р.)); Глобальній стратегії охорони рослин (Гаага: 2002 р.); Міжнародній програмі ботанічних садів з охорони рослин (підготовлена Міжнародною радою ботанічних садів щодо охорони рослин (BGCI) з 1998 р. по 2000 р.). Основним завданням цих правових документів є зупинити стрімке скорочення різноманітності рослин у світі.

Відповідно до прийнятого Кабінетом Міністрів України розпорядження від 22 вересня 2004 року за №675–р. „Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття” та Указу Президента України від 23 травня 2005 року за № 838/2005 „Про заходи щодо подальшого розвитку природно–заповідної справи в Україні” збереження біорізноманіття та розвиток природно-заповідної справи на основі системного врахування природоохоронних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, а також міжнародних зобов’язань держави визнано одним із найважливіших пріоритетів довгострокової державної екологічної політики України. Отже, відповідно до цих документів збереження та поширення рідкісних та ендемічних видів, зокрема деревної флори, у тому числі світової, на територіях як природно-заповідного фонду, так і поза ними є пріоритетним завданням держави.

Збереження біорізноманіття є також однією із найважливіших науково-технічних програм України. Її розв’язання потребує розгортання досліджень теоретичних, методологічних, методичних та прикладних основ інвентаризації, насамперед раритетного ландшафтного і біотичного різноманіття. Це надзвичайно трудомісткий напрям наукових досліджень, оскільки тільки вчені зможуть відповісти на питання: скільки, що і де охороняється? Однак, вони не встигають за так необхідними темпами нарощування мережі природоохоронних територій. І це є закономірним, особливо для природних територій. Навіть із загальної кількості давно існуючих парків лише близько третини мають інвентаризаційні списки, не кажучи вже про те, що періодично повинна проводитися реінвентаризація, передусім дендрорізноманіття старовинних парків. В зв’язку з цим, досі неможливо зробити повної і детальної оцінки ступеня таксономічної й фітоценотичної репрезентативності культивованого дендрорізноманіття природно-заповідного фонду Лісостепу України для кожної адміністративної області. Полтавська область заслуговує на пріоритетну увагу, оскільки багата різноманітними парками, у тому числі старовинними.
Історія досліджень

В історичному аспекті найвагоміший внесок у вивчення культивованої дендрофлори Полтавщини зробили С.О. Іллічевський, який з 20-х років ХХ століття вивчав процеси акліматизації деяких деревних порід у м. Полтава та Полтавській області. Відомий дендролог О.Л. Липа в 30-70-х роках ХХ століття в деяких аспектах торкнувся вивчення видового складу культивованої дендрофлори Полтавської області у тому числі і раритетних видів (Байрак, Самородов…, 2007).

Особливо пожвавилися дослідження у 80-х роках минулого століття завдяки в основному працям В.М. Самородова. В цілому результати досліджень природної та культивованої дендрофлори Полтавської області, починаючи з 90-х років, викладені у монографіях та інших виданнях (Еталони…, 2003; Заповідна…, 1996;).

Протягом останніх п’ятьох років О.М. Байрак та Т.В. Панасенко провели комплексні інвентаризаційні дослідження видового складу дендрофлори парків Полтавщини, в результаті чого побачила світ фундаментальна праця “Парки Полтавщини: історія створення, сучасний стан дендрофлори, шляхи збереження і розвитку” (Байрак, Самородов…, 2007), в якій були наведені вперше деякі деревні види рослин, занесені до міжнародних “червоних списків”.
Аналіз результатів досліджень

До штучних об’єктів природно-заповідного фонду Полтавщини належать дендропарк загальнодержавного значення «Устимівський», 18 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, чотири з яких загальнодержавного значення і 14 місцевого, дев’ять штучних пам’яток природи (Байрак, Самородов…, 2007).

Оскільки поняття про раритетність фітоекзотів майже не розроблене, до раритетних видів рослин віднесено ті, які офіційно занесені саме до “червоних списків”. Такими документами є: Червоний список Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Європейський Червоний список видів флори і фауни, які перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, переліки видів конвенцій – Вашингтонської та Бернської.

Раритетна культивована дендрофлора природно-заповідного фонду Полтавської області нараховує 59 видів, що належать до 28 родів, 14 родин, 13 порядків, трьох класів та двох відділів.

Найбільше рідкісних видів деревних рослин виявлено серед представників Pinophyta – 77% загальної кількості видів, Magnoliophyta – 23%. Найбільш численними родинами за кількістю видів є: Pinaceae LINDL. – 27 (45,8%) видів від загальної кількості таксонів, Cupressaceae F. W. Neger. – 16 (27,1%) видів, Rosaceae JUSS. - чотири види.

Найбільшою репрезентативністю серед штучних об’єктів володіє Устимівський дендропарк (45 видів) та Парк агробіостанції педуніверситету (23 види). У меншій кількості вони представлені в Огуївському дендрарії, Полтавському міському та Березоворудському парках-пам’ятках садово-паркового мистецтва.

Аналіз фітосозологічної структури свідчить про те, що найбільше – 57 видів охороняються Червоним списком МСОП та два Європейським Червоним списком (Европейский…, 1992), серед яких представлено 15 ендемічних та шість реліктових видів. З них 44 види належать до групи низького ризику (LR), два до групи вразливих видів (VU), вісім видів знаходяться майже під загрозою (LR/nt) та три – до групи видів, що знаходяться під загрозою зникнення (EN). До Європейського Червоного списку занесено два види, які належать до категорії «рідкісні».

При аналізі біоморфологічної структури раритетної дендрофлори природно-заповідного фонду Полтавської області використано схему І.Г.Серебрякова (Серебряков, 1962). Рідкісні види деревних рослин віднесено до п’яти життєвих форм. До вічнозелених належить 38 дерев, листяних 15 видів, до чагарників – п’ять видів: три вічнозелених і два листяних. Життєва форма листяної ліани виявлена лише в одного виду. За класами висоти переважають дерева першої величини (висота 25 і більше м) – 32 види. На другому місці дерева четвертої величини (5 (7) – 15 м) – 11 видів, третьої величини (15 – 20 м) – сім видів. Лише три види належить до групи дерев другої величини (20-25 м). Склад чагарників розподілений за всіма трьома групами висоти. Листяна деревна ліана належить до групи високовитких.

Потреба у воді у різних деревних порід не однакова: одні більш вимогливі до наявності вологи в ґрунті, інших задовольняє більша або менша її кількість. Вимогливі до вологи ( гігрофіти ) становлять 30,5% від загальної кількості видів. Ксерофіти (посухостійкі рослини) складають 33,9%, але найбільше – помірно вимогливих до вологи (мезофітів) – 35,6%.

Аналіз морозостійкості раритетної культивованої дендрофлори природно-заповідного фонду Полтавської області показав, що переважає група морозостійких видів – 35 (59,3%). Вони здатні витримувати морози –25° –35°С. На другому місці помірно морозостійкі види. Їх кількість складає 11 (18,7%). У групі досить морозостійких деревних рослин, які переносять температуру нижче –35°С, нараховано 12 (20,3%) видів. Лише один вид з роду Платан (Platanus L.) належить до неморозостійких деревних рослин, які переносять короткочасне зниження температури до –10 –15°С.

За відношенням рослин до світла найбільш чисельною є група вимогливих до інтенсивності освітлення (світлолюбні) види – 29 (49%). Найменш вимогливі (тіневитривалі) складають 23 (39%). Проміжне місце між цими крайніми групами займають напівтіневитривалі деревні породи - 7 (12%), що вимагають середньої інтенсивності освітлення.

За вимогливістю до валового вмісту поживних речовин у грунті рослини поділяються на три екологічні групи: евтрофні, мезотрофні й оліго-трофні. Серед раритетів переважають мезотрофи – 37 (62,7%). Деревні породи, які нормально розвиваються лише на багатих мінеральними речовинами і гумусом супісках, суглинках і чорноземах (евтрофи), складають – 12 (20,3%), а оліготрофи (невимогливі) – 11 (18,6%).

Таким чином, результати екологічного аналізу свідчать про високу адаптивну здатність більшості культивованих раритетних деревних рослин до кліматичних умов регіону, яка виявляється у переважанні морозостійких видів та достатній посухостійкості дендроекзотів.

За флористичним районуванням А.Л. Тахтаджана (1978) та на основі інших літературних даних встановлено, що серед раритетних дендроекзотів переважають представники Східноазійської флористичної області, яка характеризується субтропічним кліматом, що складає 23,8% від загальної кількості видів. На другому місці за кількістю видів 13 (20,6%) у системі географічного походження є Циркумбореальна флористична область; представники Атлантично-Північноамериканської області займають 17,5%, а Області Скелястих гір та Ірано-Туранської флористичної області по 10% від загальної кількості рідкісних дендроекзотів. Незначною кількістю представлена Модреанська флористична область (4,8%), а невідоме походження має лише один вид.
Перспективність досліджень

На цьому вирішення проблеми інвентаризації не завершується. Ефективність збереження рідкісних видів деревних рослин ex situ, що є основним завданням постінвентаризаційного етапу досліджень, може бути різко підвищена шляхом створення генетичних банків рослин.
Це на сьогоднішній день є необхідним елементом у збереженні фіторізноманіття. За класифікацією Міжнародного центру генетичних ресурсів розрізняють наступні види генетичних банків: генні банки насіння; польові генні банки; збереження рослинного матеріалу in vitro;

Із 2300 ботанічних садів світу довгострокове збереження насіння рідкісних і зникаючих видів налагоджено в 152 (Андреев, Горбунов, 2005). В подальшому цей напрям може бути перспективним і для України.

Збереження дендроекзотів у культурі також передбачає оптимізацію способів розмноження , що забезпечить збереження генетичної інформації у низці поколінь. Вирішити це завдання можна за допомогою запровадження технологій мікроклонального розмноження, яке дасть змогу швидко отримувати велику кількість рослинного матеріалу, генетично ідентичного вихідній рослині, що надзвичайно актуально для збереження дефіцитних генотипів (Молканова, 2006; Опалко, Небиков, Колдар, 2006).

Наступними завданнями постінвентаризаційного етапу є створення модельованих штучних фітоценозів у паркових системах, враховуючи екологічний, фітоценотичний, систематичний та інші принципи підбору рослин. В результаті це слугуватиме подальшому збереженню рідкісних дендроекзотів світового значення в Україні.

Наступним етапом цього напрямку є складання повних інвентаризаційних списків раритетних дендроекзотів природно-заповідного фонду вцілому, які занесені до “червоних списків” усіх міжнародних документів. Це є метою перспективних досліджень.

Шляхи впровадження наукових результатів

В перспективі впровадження раритетних дендроекзотів може мати багато напрямів. Використання в колекціях ботанічних садів, дендропарків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва та широке впровадження в озеленення міст і сіл світових охоронних фітораритетів може запобігти повному вимиранню видів, сприяти оптимізації природного середовища в урбанізованих місцях. Колекції можуть бути використані для розмноження та реінтродукції, репатріації, організації тимчасових та постійних виставок раритетних дендроекзотів, які мають на меті виховання у відвідувачів відповідальності за охорону природи і усвідомлення важливості цієї справи.

Інформація про кількість та видовий склад раритетних дендроекзотів для кожного об’єкта природно-заповідного фонду Полтавської області дасть змогу привернути увагу більшої кількості відвідувачів, що сприятиме розвитку паркової рекреації, зеленого туризму, екологічної освіти, просвіти, що є науковою основою для практичного екосоціального розвитку на природно-заповідному фонді Полтавщини різних напрямів взаємовідносин людини з природним середовищем. Відомості про ці об’єкти досліджень можуть бути використані для підготовки регіональної доповіді про стан збереження біорізноманіття у Полтавській області.


ВИСНОВКИ
1. Раритетна культивована дендрофлора штучних об’єктів природно-заповідного фонду Полтавської області нараховує 59 видів, що належать до 28 родів, 14 родин, 13 порядків, трьох класів та двох відділів. З них 57 видів охороняються Червоним списком Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП) та два Європейським Червоним списком. Найбільше рідкісних видів деревних рослин виявлено серед представників Pinophyta – 77% загальної кількості видів.

2. Серед системи життєвих форм переважає група дерев (53 види). Основу раритетної дендрофлори складають хвойні види рослини. За класами висоти переважають дерева першої величини – 32 види.

3. Переважання серед раритетних дендроекзотів видів Східноазійської, Циркумбореальної та Атлантично-Північноамериканської флористичних областей свідчить про культивування деревних рослин із регіонів з подібними до Полтавської області кліматичними умовами.

4. Значна видова різноманітність раритетних дендроекзотів свідчить про високу адаптивну здатність більшості деревних порід до кліматичних умов регіону, яка виявляється у переважанні цілком морозостійких рослин, достатній посухостійкості деяких видів. За вибагливістю до вологості та родючості ґрунту переважає група мезофітів та мезотрофів.

5. Стан збереження раритетних дендроекзотів є задовільним, оскільки їх охорона забезпечується на території 23 штучних об’єктів природно-заповідного фонду Полтавської області.

6. Серед раритетних дендроекзотів виявлено вікові дерева (11 видів), 15 ендемічних та шість реліктових рослин. Осередками культивування найбільшої кількості раритетів є Устимівський дендропарк (45 видів) та Парк агробіостанції Полтавського педуніверситету (23 види).

7. Проведені дослідження на прикладі Полтавської області є науковою основою для практичного екосоціального розвитку на природно-заповідному фонді Полтавщини різних напрямів взаємовідносин людини з природним середовищем, передусім, це декоративне садівництво, ландшафтний дизайн, паркова рекреація, сільський зелений туризм, екологічна освіта, просвіта тощо.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Андреев Л.Н., Горбунов Ю.Н. Вклад ботанических садов России в сохранение генофонда редких и исчезающих растений // Проблеми збереження, відновлення та збагачення біорізноманітності в умовах антропогенного середовища. Мат. Міжнар. наук. конф. – Дніпропетровськ: Проспект, 2005. – С. 15-18.

  2. Гродзинский А.М. Охрана находящихся под угрозой исчезнове-ния видов растений ex situ в ботанических садах: проблемы и задачи // Интрод. и акклим. растений. – 1991. – Вып. 13. – С. 3-6.

  3. Еталони природи Полтавщини. Розповіді про заповідні території / О.М. Байрак, М.І. Проскурня, Н.О. Стецюк та ін.; Під ред. О.М. Байрак. – Полтава: Верстка, 2003. – 212 с.

  4. Европейский Красный список животных и растений, находящихся под угрозой исчезновения во всемирном масштабе: – Нью-Йорк, ООН, 1992. – 167 с.

  5. Заповідна краса Полтавщини / Т.Л. Андрієнко, О.М. Байрак, М.І. Залудяк та ін. – Полтава: ІВА “Астрея”, 1996. – 186 с.

  6. Мельник В.И. Охрана редких видов растений ex situ // Интрод. и акклим. растений. – 1991. – Вып. 15. – С. 14-16.

  7. Молканова О.И., Беляэва Ю.Е., Васильева О.Г. Возможности использования биотехнологических методов для размножения и сохранения редких древесных растений // Сохранение биоразнообразия растений в природе и при интродукции. Мат. Междунар. науч. конф. – Сухуми, 2006. – С. 391-393.

  8. Опалко О.А., Небиков М.В., Колдар Л.А. Вдосконалення методики стерилізації мікроживців Malus niedzwetzkiana Dieck для культурі in vitro // Старовинні парки і ботанічні сади – наукові центри збереження біорізноманіття та охорона історико-культурної спадщини: Мат. Міжнар. наук. конф. – К.: Академперіодика, 2006. – С. 419-422.

  9. Парки Полтавщини: історія створнення, сучасний стан дендрофлори, шляхи збереження і розвитку / О.М.Байрак, В.М. Самородов, Т.В.Панасенко; Наук.ред. І.С.Косенко. – Полтава: Верстка, 2007. – 276 с.

  10. Серебряков И.Г. Экологическая морфология растений: Жизненные формы покрытосемянных и хвойных. – М.: Высшая школа, 1962. – 379 с.

  11. Черевченко Т.М., Косенко І.С., Вернюк Г.А. Завдання ботанічних садів та дендропарків України по втіленню в життя глобальної стратегії збереження рослин / Проблеми збереження, відновлення та збагачення біорізноманітності в умовах антропогенного середовища: Мат. Міжнар. наук. конф. – Дніпропетровськ: Проспект, 2005. – С. 54-57.

  12. Черевченко Т.М., Мороз П.А., Кузнєцов С.І., Музичук Г.М. Проблеми збереження різноманітності рослин ex situ // Інтрод. та аклім. рослин.– 1999. – № 1. – С. 7-13.