asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4
Відповіді на питання по курсу «Економіка підприємства»

1. Склад оборотних коштів підприємства та їх характеристика.
Оборотні кошти (ОК), на відміну від основних, споживаються в одному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на готовий продукт. Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Відтак, оборотні кошти можна класифікувати за сферами обігу. Виробничі оборотні фонди - це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вони обслуговують процес виробництва. Фонди обігу - це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів (зокрема, готова продукція).

Виходячи з наведених визначень, основним призначенням оборотних коштів є забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.

^ За призначенням у виробничому процесі (за елементами) оборотні кошти можна класифікувати в такі групи:

1) Виробничі запаси - сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонту устаткування, швидкозношувані малоцінні предмети, а також інші предмети, використовувані в процесі виробництва.

2) Засоби у витратах на виробництво включають незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва та витрати майбутніх періодів.

Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах.

Незавершене виробництво - предмети праці, які знаходяться у виробництві на різних стадіях обробки в підроздіпах підприємства, тобто це продукція (роботи), яка не пройшла усіх передбачених технологічним процесом стадій, а також вироби, які не укомплектовані чи не пройшли випробування і технічного приймання.

Напівфабрикати власного виробництва - предмети праці, обробка яких цілком завершена в одному з підрозділів підприємства, але вони підлягають подальшій обробці в інших підрозділах підприємства, зокрема литтю, куванню, штампуванню тощо.

Витрати майбутніх періодів - це витрати, здійснені в звітному періоді, але віднесені до наступного періоду, зокрема, витрати на підготовку й освоєння нової продукції, раціоналізаторство і винахідництво, а також інші витрати в даному періоді, які будуть включені в собівартість продукції в наступному звітному періоді.

3) Готова продукція - це виготовлена кінцева продукція, яка пройшла випробування і приймання, повністю укомплектована відповідно до договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і вимогам. До цієї групи оборотних коштів відносять готову продукцію на складі підприємства, а також відвантажену, апе ще не оплачену продукцію.

4) Грошові кошти і розрахунки (засоби розрахунку) включають дебіторську заборгованість перед підприємством, дохідні активи (від вкладень в цінні папери), а також грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті.

Дохідні активи - це короткострокові (на термін не більше 1 року) вкладення підприємства в цінні папери (ринкові високоліквідні цінні папери), а також надані іншим господарюючим суб'єктам позики.

Грошові кошти та їх еквіваленти - кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валюті.

Співвідношення між окремими групами, елементами оборотних фондів і загальними їх обсягами, виражене в частках одиниці чи відсотках, є структурою оборотних фондів. У середньому на промислових підприємствах України в загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів складає близько 70%, а незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виготовлення - 25%.
^ 2. Основні класифікаційні ознаки, за якими групуються основні фонди підприємства, та їх характеристика.
Основні фонди - це засоби праці, що беруть участь у виробництві тривалий час (більше 365 днів), не змінюють своєї речовинної форми і переносять свою вартість на щойно виготовлений продукт частинами, по мірі їх зносу (шляхом амортизаційних відрахувань).

^ Основні фонди класифікують за наступними ознаками:

1. Залежно від характеру участі ОФ в процесі виробництва:

- промислово-виробничі – до них відносять всі фонди виробничого призначення, які беруть безпосередню участь у всіх виробничо-господарських процесах підприємства, є знаряддями праці в своїй натуральній формі, утворюють нову споживчу вартість. Витрати на їх придбання, виготовлення чи поліпшення поступово відносять на зменшення скоректованих прибутків в межах норм амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди відтворюються за рахунок амортизаційного фонду.

- невиробничі – призначені для задоволення побутових і культурних потреб працівників підприємства, тобто житлові будинки, їдальні, клуби, дитячі садки та ін.

^ 2. За функціонально-видовою характеристикою відповідно до П(С)БУ № 7:

- будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини й устаткування (у т.ч. силові машини та устаткування; робочі машини й устаткування; вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, тощо);

- транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- та інше.

^ 3. Залежно від участі в процесі виробництва готової продукції:

      • активні – засоби праці, які безпосередньо беруть участь в здійсненні виробничого процесу, визначають обсяг виробництва та рівень продуктивності праці (машини, устаткування, інструменти);

      • пасивні - забезпечують можливість здійснення виробничого процесу (будівлі, передавальні пристрої, споруди, інвентар тощо).

^ 4. По приналежності:

- власні;

- позикові (в аренду);

- фінансові.

Співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості представляє виробничу структуру основних фондів. Поліпшення структури основних фондів можна забезпечити за рахунок відновлення і модернізації устаткування; удосконалення структури устаткування; більш ефективно використання наявних основних фондів; ліквідації застарілого і зайвого устаткування.
^ 3. Характеристика процесів зносу і амортизації основних фондів підприємства.
Основні виробничі фонди в процесі виробництва зношуються, у зв'язку з чим змінюються їх деякі техніко-економічні і якісні показники. Економічна сутність зношування ОФ полягає в поступовій втраті ними споживчої вартості унаслідок фізичного (матеріального) і морального зносу і старіння з відповідним перенесенням вартості на знов створений продукт.

^ Фізичний (матеріальний) знос ОФ є зміною механічних, фізичних, хімічних та ін. властивостей матеріальних об'єктів. Фізичний знос має місце як при функціонуванні так і при бездіяльності. Відбувається нерівномірно і неоднаково для різних видів ОФ (залежить від умов експлуатації, якості самих ОФ, міри їх завантаження, якості догляду за ними тощо).

^ Моральний знос – виражається в знеціненні ОФ до закінчення терміну служби, встановленого за матеріальним зносом, не залежить від фізичного зносу. Залежно від причин, які породжують його, розрізняють два роди морального зносу:

- 1 роду – обумовлений зростанням продуктивності праці (збільшенням серійності виробництва) в галузях, де виробляють засоби праці (машини, устаткування), тобто аналогічна машина виготовляється з меншими витратами і її вартість знижується;

- 2 роду – наслідок створення нового, продуктивнішого і економічнішого устаткування (результат НТП). При цьому втрачається споживча вартість раніше створених ОФ і виникає необхідність їх заміни.

Усунення наслідків фізичного зносу усувається, ремонтом капітальним.

Морального за допомогою модернізації.

Для відшкодування зносу ОФ їх вартість поступово (протягом терміну їх експлуатації) переноситься на вартість створеного за допомогою їх готового продукту (виконаної послуги). Цей процес називають амортизацією ОФ.

Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, які амортизуються протягом терміну їх корисного використання.

У Україні згідно податкового кодексу є 5 методів нарахування амортизації:

1. Прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу експлуатації об'єкту.

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

3. Прискорене зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості на початок звітного періоду на подвоєну річну норму амортизації.

Норма амортизації для цього методу 100/кількістьть років корисного використання об'єкту.

4. Кумулятивний метод, за яким річна сума аморизації визначається як помноження вартості, яка амартизується на кумулятивний коефіцієнт.

Кумулятивний коефіцієнт = кількість років яка залишилася до кінця експлуатації об'єкту / кумулятивне число.

Кумулятивне число = сума чисел років експлуатації об'єкту.

5. Виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції на виробничу ставку амортизації.

Виробнича ставка амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який чекають отримати з використанням даного об'єкту.

Основними факторами вибору методу амортизації слід вважати:

а) необхідність приведення доходів відповідно до витрат для складання звітності:

б) величину витрат на ведення бухгалтерського обліку;

в) обмеження, що застосовуються до величини амортизаційних відрахувань законодавством.
^ 4. Показники використання основних фондів підприємства та їх характеристика.
При оцінці ефективності основних виробничих фондів підприємства розрізняють дві групи показників:

1) узагальнюючі;

2) конкретні.

^ До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять:

  • фондовіддача – характеризує наскільки ефективно експлуатуються основні фонди підприємства, тобто скільки виробляється продукції з розрахунку на 1 грн., вкладену в ОФ:

Фо = В / Фср.р.,

де В – об'єм виробленої за рік продукції, грн. (або натуральні од.);

Фср.р. – середньорічна вартість ОК, грн.

Для розрахунку застосовують як вартісні, так і натуральні одиниці виміру об'єму виробленої продукції. Натуральні показники зручніші, оскільки відображають дійсне положення, але оскільки підприємства зазвичай випускають різноманітну продукцію, то доводиться використовувати вартісні показники (об'єм продукції за оптовими цінами підприємства). Показник фондовіддачі має тенденцію до збільшення, оскільки в такому разі характеризує ефективніше використання ОФ, сприяє зниженню собівартості продукції і підвищенню рентабельності виробництва (продукції);

  • фондомісткість - показує яку кількість ОФ (у грн.) необхідно для випуску одиниці продукції. Зниження фондомісткості – один з найважливіших чинників збільшення об'єму продукції, яка випускається, зростання продуктивності праці та ін. Можно обчислити за формулою:

Фм = 1 / Фо.

  • коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства:

Квир. п. = Вфакт. / М

де Вфакт. – фактичний випуск продукції за рік, нат.од.;

М – виробнича потужність підприємства за рік, нат.од.

  • фондоозброєність – показує якою кількістю ОФ (у грн.) розташовує у своїй діяльності один робітник.

Фозброєн. = Фср.р. / Чроб.,

де Чроб. – облікова чисельність робітників, чол.;

  • рентабельність ОФ – показує яка кількість прибутку отримана підприємством з розрахунку на 1 грн., вкладену в ОФ:

РОФ = (П / Фср.р. ) * 100 %,

де П – прибуток, отриманий підприємством за рік з використанням певної суми ОФ, грн.

^ Конкретні показникизастосовуються для детальнішого виявлення результатів функціонування активної частини ОФ. До них відносяться:

  • коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (екстенсивного навантаження) – характеризує міру використання устаткування за часом:

Кекст. = Тфакт. / Тпл.

де Тфакт. – фактичний час роботи устаткування протягом року, години;

Тпл. – плановий фонд часу роботи устаткування протягом року, години.

  • коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (інтенсивного навантаження) – характеризує міру використання устаткування за продуктивністю:

Кінт. = Прфакт. / Прпл.

де Прфакт. – фактична продуктивність устаткування за одиницю часу;

Прпл. – планова продуктивність (або по технічній нормі) устаткування за одиницю часу.

  • коефіцієнт інтегрального навантаження – характеризує загальне використання устаткування як за часом, так і за продуктивністю:

Кінтегр. = Кекст. * Кінт.


  1. Основні показники використання оборотних коштів підприємства та їх характеристика.


Ефективність використання ОК характеризується їх оборотністю:

1) коефіцієнт оборотності ОК – число зворотів, яке здійснюють засоби за певний період часу (місяць, квартал, рік):

К об. = В / С об.к.,

де В – об'єм реалізованої продукції за даний період часу, грн..;

С об.к. – середня вартість ОК за той же період, грн.

Коефіцієнт оборотності кількісно виражає розмір реалізованої продукції, що доводиться на 1 грн. задіяних ОК.

2) коефіцієнт завантаження ОК – характеризує розмір ОК, що доводиться на 1 грн. реалізованої продукції:

К з. = С об.к. / В

Є зворотним коефіцієнтом до коефіцієнт оборотності ОК.

^ 3) тривалість (час) звороту ОК – оборотність в днях:

Т = Д / К об. = Д * С об.к. / В

де Д – число днів в періоді (у році – 360, кварталі – 90, місяці – 30).

Тривалість звороту всіх ОК складає суму часу знаходження засобів на кожній стадії кругообігу. Визначення тривалості знаходження ОК на різних стадіях руху ОК використовується для виявлення співвідношення між часом виробництва і часом звернення, а також для аналізу роботи конкретних ділянок, де сталося уповільнення або прискорення оборотності засобів. Тобто слід усвідомити, що прискорення оборотності коштів супроводжується додатковим залученням засобів в оборот. Уповіпьнення оборотності супроводжується відволіканням'засобів з господарського обороту, їх більш тривалим осіданням у виробничих запасах, незавершеному виробництві, готовій продукції.

При аналізі використання промисловим підприємством оборотних коштів застосовуються різні показники оцінки використання матеріальних ресурсів, зокрема, такі як:

1) коефіцієнт виходу готової продукції з одиниці сировини;

2) показник витрат сировини на одиницю готової продукції;

3) коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої ваги (маси) виробу до нормативних (фактичних) витрат конструкційного матеріалу);

4) коефіцієнт використання площі чи обсягів матеріалів;

5) рівень відходів (втрат) тощо.

Разом з обчисленням вказаних показників слід пам'ятати, що загальними джерелами економії матеріальних ресурсів є:

- зменшення питомих витрат матеріалів;

- зменшення ваги (маси) виробів;

- зменшення втрат і відходів матеріальних ресурсів;

- використання відходів і побічних продуктів;

- утилізація відходів;

- заміна натуральної сировини і матеріалів штучними;

- підвищення якості матеріальних ресурсів тощо.


следующая страница >>