asyan.org
добавить свой файл
1 2 3


1. Об'єктивні передумови та напрями ринкової трансформації економіки України
Найважливішою ознакою вітчизняної економіки є її трансформаційний характер, пов'язаний з якісними перетвореннями основоположних засад суспільного життя.

Об'єктивна необхідність ринкової трансформації економіки України зумовлена вичерпанням екстенсивних факторів економічного зростання, соціально-економічною неефективністю, негнучкістю та низькою адаптивністю командно-адміністративної системи до умов науково-технічного прогресу та постіндустріальних перетворень.

Як складова єдиного народногосподарського комплексу СРСР на кінець 80-х років XX ст. українська економіка відрізнялась такими ознаками:

- тотальним директивним плануванням та адміністративним контролем над усіма сферами суспільного життя;

- переважною орієнтацією на задоволення потреб союзної кооперації;

- переобтяженістю ресурсомісткими, екологонебезпечними базовими галузями;

- значною матеріало-, капітале- та енергомісткістю;

- техніко-технологічною відсталістю, несприйняттям ряду важливих напрямків НТП;

- гіпертрофованим розвитком військово-промислового комплексу; - значною часткою галузей, що виробляють проміжний продукт; - прихованою інфляцією, масштабним дефіцитом товарів та послуг;

- нераціональною зайнятістю, зрівнялівкою, низькою оплатою праці;

- низьким рівнем продуктивності праці, відсутністю дієвої мотивації трудової діяльності тощо.

Таким чином, об'єктивними передумовами радикальних перетворень вітчизняної економіки стали масштабність та гострота соціально-економічних проблем і крах попередніх спроб реформування командної економіки без зміни їі сутнсних характеристик.

Трансформаційний характер економіки України пов'язаний з такими перехідними процесами:

- суверенізацією національного господарського комплексу;

- лібералізацією та демократизацією економічного життя;

- плюралізацією форм власності та господарювання;

- структурною постіндустріальною перебудовою;

- започаткуванням інноваційного типу суспільного відтворення;

- гуманізацією та соціалізацією економічних процесів;

- радикальною зміною функцій та ролі держави;

- становленням громадянського суспільства з розвиненими демократичними інститутами;

- гармонійним включенням до глобального соціально-економічного середовища.

^ Загальний стратегічний вектор розвитку України — розбудова змішаної соціально орієнтованої економіки пост-індустріального типу.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, мають певну специфіку у пов'язану з такими аспектами:

- тривалий час вітчизняна економіка функціонувала як складова єдиного народногосподарського комплексу СРСР, що розвивався на директивно-планових засадах; - штучна відірваність від загальноцивілізаційного поступу визначила інверсійний характер переходу до соціальне орієнтованої ринкової економіки, пов'язаний зі специфікою послідовності економічних перетворень (рис .1.1); - постсоціалістичні трансформації характеризуються винятково високою залежністю економічних процесів від політичних рішень.


^ Перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки




Класичний

(природна еволюційна форма розвитку індустріального

суспільства)




Інверсійний

(штучна революційна форма розвитку індустріального суспільства)

- формування ринкової системи в умовах сформованого індустріального суспільства;

- основний засіб виробництва, від якого відчужуються працівники у процесі первісного нагромадження капіталу, - індустріальні засоби, створені працею людини;

- трансформація неринкової інфраструктури економіки, приведення її у відповідність до вимог ринку;

- перехід від загального одержа-влення власності до розвитку її різноманітних форм;

- перехід від державного монополіє му до ринкової конкуренції;

- перехід від директивно-планового до ринкового ціноутворення;

- соціальна напруга, пов'язана

з руйнуванням директивно-шіапоіни економіки та неможливістю соціалі

зації капіталу, який перебуває на стадії формування

-перехід від аграрного до індустріального суспільства, яке створює необхідні передумови розвитку ринкових відносин;

- основний засіб виробництва, від якого відчужуються працівники у процесі первісного нагромадження капіталу, - земля як природна умова виробництва;

- природно-історичний характер становлення та розвитку ринкової ін

фраструктури;

- перехід від дрібних до великих

приватних підприємств;

- перехід від вільної конкуренції до різних ринкових структур, в т. ч. олігополії та монополії;

- перехід від вільного ціноутворення до включення механізму державного

регулювання;

- соціалізація економіки (власності, праці, результатів виробництва), пов'язана з еволюційним розвитком капіталу та переходом до постіндустрі-ального суспільства


Рис. 1.1. Відмінності між класичним та інверсійним тиид переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки
Перехідний період, у який вступила економіка України на-прикінці XX ст. пов'язаний з глибинними соціально-економічними перетвореннями, неминучим наслідком яких стала міжсистемна криза, що охопила всю систему суспільних відносин.

^ Міжсистемна трансформаційна кризаце криза, пов'я-лнна з переходом економічної системи до нового якісного стану, І тдикальною зміною економічних основ та інституційної структури суспільства.

Трансформаційний спад економіки України (1990—2000 рр.) був викликаний низкою об'єктивних та суб'єктивних чинників (рис. 1.2).



Основні чинники трансформаційного спаду економіки України




^ Залишкові чинники

адміністративно-командної економіки

Негативні чинники періоду реформування командно-адміністративної системи

Об'єктивні чинники ринкової трансформації національної економіки

-одержавлення та монополізація економіки;

-гіпертрофований розвиток галузей першого підрозділу . ВПК;

-високий ступінь централізації управ-'Ішпя, розподілу ти перерозподілу сурсів;

-деформована, не-ктивната некон-рпітоспроможна Структура економіки

відсутність виваженої стратегії економічних перетворень, непослідовність економічної політики;

- форсована лібералізація економіки в умовах відсутності ринкової інфраструктури;

- перехід до світових цін, зростання витрат виробництва, інфляція та падіння ділової активності

структурна незбалан-сованість економіки;

- інституційна нерівно-

вага;

- зменшення сукупного попиту на продукцію вітчизняних виробників;

- падіння життєвого рівня населення;

— несприятливий вплив зовнішніх факторів унаслідок зростання відкритості економіки


^ Рис. 1.2. Основні чинники трансформаційного спаду економік України
З 2000 р. в Україні розпочалося поступове відродження економики, що знаходить вияв у стабільному щорічному прирості ВВП. Водночас уповільнення економічної динаміки в 2004 — 2006 рр. стало наслідком впливу таких чинників:
- вичерпання інерції відновлювального зростання екстенсивного характеру, набутої у попередні роки, коли відбувалося підвищення економічної активності після глибокого та тривалого трансформаційного спаду;

- погіршення зовнішньої кон'юнктури та втрати українськими експортерами частини зовнішніх ринків;

- різкої номінальної ревальвації гривні, її перманентної реальної ревальвації та надмірно різкого зниження рівнів тарифного захисту, які спричинили послаблення позицій українських товаровиробників на зовнішніх ринках і витіснення їх із частини внутрішніх ринків через суттєве збільшення приросту імпорту;

- значного підвищення фіскального тиску на суб'єктів господарювання, яке відбулося внаслідок перегляду дохідної частини державного бюджету та скасування переважної частини податкових пільг;

-негативного впливу фіскалізацїі економіки на інвестиційні процеси, різкого сповільнення інвестиційної активності та відпливу інвестиційних ресурсів з інноваційно орієнтованих галузей промисловості, що привело до утвердження традиційно сировинної моделі вітчизняного виробництва та експорту. [ 2 ]

Довгострокова стратегія інноваційних перетворень вітчизняної економіки, нерозривно пов'язана з соціально-ринковим вибором суспільства, передбачає переосмислення місця та ролі людини у відтворювальному процесі, усвідомлення того, що постіндустріальні тенденції та глобалізація світогосподарсько-го розвитку змінюють відносну цінність ресурсів, перетворюючи інтелект та інформацію на головне багатство нації, здатне легко переливатись із країни в країну.

Стратегічним пріоритетом розвитку вітчизняної економіки на сучасному етапі є перехід до людиноцентричної моделі суспільного прогресу та перетворення людського ресурсу в його інтелектуальній, інноваційній та інформаційній складових на пріоритетний напрям капіталовкладень.

Водночас оновлення моделі економічного зростання наоснові зміни типу суспільного відтворення, форм нагромадження багатства та уявлень про критерії ефективності економіки наштовхується на серйозні перепони, а саме:

- технологічну багатоукладність вітчизняної економіки, постійне відтворення застарілих технологічних укладів;

- відсутність ефективних власників і дієвих механізмів стимулювання інноваційної активності;

- деформовану галузеву структуру, засновану на домінуючому розвитку сировинної основи економіки;

- існування старих неформальних інституцій, які несуть ознаки попереднього господарського досвіду;

- нерозвиненість складного комплексу постіндустріальних характеристик особистості: ініціативності, уміння творчо мислити, брати відповідальність на себе та адаптуватись до умов, що стрімко змінюються.

Урахування світового досвіду постіндустріальних перетворень розвинених держав світу та вітчизняної практики господарювання дає змогу зробити висновок, що найважливішими передумовами утвердження людиноцентричної моделі економічного зростання є:

- подолання застарілих уявлень про залежність економічного прогресу нації виключно від розширеного відтворення матеріально-речового складу суспільного багатства;

- забезпечення динамічного економічного зростання шляхом проведення активної інвестиційної політики, спрямованої на активізацію людського капіталу;

- формування національної інноваційної системи як органічної цілісності науки, інновацій та виробництва;

- удосконалення національного законодавства згідно з вимогами міжнародних стандартів та угод у сфері інтелектуальної власності, її комерціалізація та належний правовий захист;

- структурна перебудова економіки галузевого і територіального спрямування, реструктуризація інституціональної системи, адміністративно-територіальна реформа;

- поступова зміна соціально-економічного генотипу нації у напрямі зростання соціальної активності, самостійності, вивільнення творчого потенціалу особистості;

- становлення громадянського суспільства з розвиненими демократичними інститутами, здатними забезпечити самореа-лізацію особистості та самоорганізацію соціуму;

- упровадження нової парадигми зовнішньоекономічних зв'язків, спрямованої на гармонійну інтеграцію країни до глобального економічного середовища.

Таким чином, розвиток економіки України на сучасному етапі пов'язаний з вирішенням низки стратегічних проблем, які ви-значають основні орієнтири економічної політики уряду (рис. 1.3).

^ Розвиток економіки України на сучасному етапі


Стратегічні проблеми

Стратегічні орієнтири економічної політики

- демократизація економічних відносин, формування повноцінної інституційної структури ринкової економіки, гарантування захисту та реалізації прав власності, забезпечення рівноправності суб'єктів господарювання;

- розвиток "економіки знань", переорієнтація націо нальної господарської системи на науково-технологічн зростання, підґрунтям якого є прискорений рух в інно-ваційному циклі "наука-технології- виробництво -сфера споживання";

- "гуманізація економіки", всебічний розвиток лю, ського капіталу нації, забезпечення можливостей реал зації творчого, трудового та підприємницького потеї ціалу, встановлення прямої залежності між показник ми економічного розвитку та рівнем добробуту гром дян України;

- зміна моделі енергопостачання, перегляд формат відносин між ключовими державами-постачальникам транзитерами та споживачами енергоносіїв;

- зростання відкритості економіки на основі динамічного зростання її конкурентоспроможності, відстоювання національних економічних інтересів та реалізації інноваційної соціально орієнтованої моделі економічного розвитку;

- ефективна регіональна інтеграція, зміцнення т захист конкурентних переваг у межах регіональни економічних союзів

-орієнтація соціальної стратегії на примноження людського капіталу шляхом розвитку науки, освіти, культури охорони здоров'я;

-загальнодержавна переорієнтація на науково-техно-гічний варіант економічного зростання, формування ціональної інноваційної системи, підвищення наукомісткості ВВП;

-підвищення доходів, заробітної плати на основі зростай-продуктивності праці;

-переорієнтація соціальної політики на страхові засади фінансування та підвищення ефективності прямого трачання бюджетних коштів на соціальні проблеми;

-побудова конкурентоспроможної економіки на основі звитку інвестиційної інноваційної діяльності;

-забезпечення цінової стабільності, опанування суча-ими бюджетними і податковими стимулами розвитку;

-забезпечення оптимального співвідношення форм власності та господарювання, підвищення ефективності равління корпоративним та державним секторами еко-міки;

-сприяння процесам становлення потужного націо-льного капіталу як основи національної макроеконо-чної стабільності та конкурентоспроможності;

-детінізація економіки, легалізація тіньових доходів та піталів;

-активізація регіонального розвитку , подолання депре-вності окремих територій, об'єднання зусиль місцевого гнесу, громадськості, самоврядування та держави





следующая страница >>