asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 4 5 6 7 8

39.Теорія енергетичної економіки С.Подолинського.

Сергій Подолинський. С. Подолинський трактував соціалізм з позицій громадівства, тобто як «громадство», з рисами анархізму і федералізму. Соціалістичні перетворення передбачалось здійснити через селянську революцію.

Погляди С. Подолинського знаходились також під суттєвим впливом марксистського вчення, яке він популяризував і використовував для аналізу економічних процесів, що відбувались в Україні. Зокрема, в праці «Ремесла і фабрики на Україні», спираючись на вчення К. Маркса про три стадії розвитку капіталізму в промисловості — просту кооперацію, мануфактуру і фабрику, він доводить, що капіталізм в промисловості України, як і в інших країнах, проходить через стадії ремесла, мануфактури і фабрики. З марксистських позицій дослідник показує переваги капіталізму над феодалізмом, історичну минучість капіталізму і закономірність його заміни соціалізмом. У праці „Про бідність” С. Подолинський популярно викладає марксистську теорію додаткової вартості і механізм капіталістичної експлуатації на прикладі виробництва зерна і цукру в Україні. Пояснюючи категорії «капітал», «необхідний продукт», «додатковий продукт», «робочий час», «додаткова вартість», «норма додаткової вартості», він робить висновок, що головне зло капіталізму — приватна власність, а з ним можна покінчити, лише перейшовши до соціалізму через насильницьку соціальну революцію.

Як представник природничої науки, С. Подолинський намагався довести неминучість переходу до соціалізму, виходячи із дії природних законів. У статті «Праця та її відношення до розподілу енергії» (1880) він, за власними словами, робить спробу «погодити додаткову працю з пануючими фізичними теоріями». Виходячи з положення про єдність фізичних сил та кількісну незмінність енергії, український дослідник доводив, що енергія Всесвіту — величина стала, але розподіляється вона по його простору нерівномірно. На розподіл енергії має вплив праця людей, якій властиво нагромаджувати сонячну енергію і впливати на її розподіл так, щоб найдоцільніше використовувати сили природи для задоволення людських потреб. Способом виробництва, який щонайкращим чином використовує природну енергію для втамування потреб людей, на думку Подолинського, є соціалістичний.
^ 40.Економ. теорії М.1. Туган-Барановського Сприйняття і пропаганду суб'єктивно-психологіч-ної теорії цін­ності австрійської школи в Росії й Україні було доповнено спробами поєднати її з трудовою теорією в-сті. Цю спробу зробив видат­ний український економіст Михайло Іванович Туган-Барановський (1865—1919). Став першовідкривачем сучасної інвес­тиційної теорії циклів. Ще 1894 р. він опублікував працю «Пром-ві кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя».

Критично проаналізував сучасні йому теорії рин-ку та криз і високо оцінив теоретичні засади «тео-рії реалізації» Сея, яка стверджувала, що пропо-зиція породжує попит.

Він підкреслював правильність думки Рікардо і Сея про те, «що межа В визначається прод-ими силами людства і аж ніяк не розмірами його спож-ня». Великого значення у про­блемі відтво-рення він надавав виробничому спож-ню. Він пи-сав, що «попит на товари створюється самим В і жодних зо­внішніх меж для розширеного відтво-рення, крім браку прод-­них сил, не існує» .

Як підставу для своєї теорії він бере ідею про зв'язок пром-­вих коливань з періодичним зроста-нням основного капіталу. Розглядає проблему криз, аналізуючи ек-ні коливання, рух «ек-ної ак-тивності», а також фактори, що зу­мовлюють таку активність. Звертає увагу на виявлення головно-го внутрішнього рушія «ек-них активнос­тей» і ро-бить висновок, що таким є рух інвестицій. Він 1-им сформулював основний з-н інвестиційної те-орії циклів: фази пром-ого циклу визначаються активністю ін­вестування. Саме збільшення інвес-тицій у галузях, що виготовляють засоби В поро-джує мультиплікаційний процес всіх елементів ек-ної активності.

Підкреслює анархічний характер кап-ого В, дисп-ропорційність у розміщенні вільних грошових ка-піталів у різних сферах їх застосування, що й спричиняє кризи.

Він писав, що причина криз криється «у сфері нагромаджен­ня і витрачання сус-ого капіталу» за порушення пропорційності його розподілу в різних сферах застосування капіталу.

Регулювання інвестицій, правильний їх розподіл хоча б тільки в галузях, що виготовляють капіта-льні блага відкриває можливості для безмежного розширення кап-ого В. Критичний аналіз ПЕ шкіл, і передовсім німецької історичної та австрійської, а також марксистської теорії дав йому змогу розробити власну ек-ну ко-нцепцію в дусі прогресивного роз-ку світової ек-ної думки.

Спочатку був прихильником Маркса. Але згодом в його працях з'являються критичні нотки. Він не сприйняв трудової теорії в-сті, назвав «фікцією» трудову в-сть і «малозначущою» категорію дода-ткової в-сті. Заперечував марксистське положен-ня, що нова в-сть створюється робочою силою. Джерелом прибутку він називає весь капітал. Проте він не відкидає марксизм, а прагне розви-вати його наукові елементи.

Визнаючи методологію Маркса, його ідеї про виз-начальну роль ек-них явищ у розв-ку сус-ва, кри-тикує Маркса за ек-ний детермінізм, за ігноруван-ня пси­хології людей, їхньої моралі.

Уже 1890 р. у «Вченні про граничну кор-сть госп-ких благ, як причину їхньої цінності» він зробив порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл і заявив про можливість їхнього синтезу.
^ 41.Теоретична система Дж. Кейнса. Механізм регулювання національної

економіки.

Кейнсіанство – одна з провідних течій сучасної ек-ної думки. Джон Мейнард Кейнс (1883-1946)

Головна праця - “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936). Чітко сформулював новий напрям ек-ної теорії – теорія держ. регулювання ек-ки. На відміну від ін. буржуазних ек-стів, які зо-середжували свою увагу на діяльності окремих госп-ких од., значно розширив рамки досл-ня, ро-блячи спробу розглянути нац-не кап-не госп-во вцілому, оперувати агрегатними категоріями – величинами, котрі визначають рівень та темп зростання нац-ого доходу. Відповідно до з-ну Сея: пропо-зиція породжує свій власний попит. Піддав сумні-ву дію автоматичного механізму як на ринку то-варів, так і на ринку робочої сили та капіталу. Він поставив під сумнів існування в умовах монопол. кап-зму вільного руху цін у напрямку зниження.

Показав неможливість безмежного зниження но-рми % з метою стимулювання інвестицій.

Намагався показати, що механізм автоматичного зрівняння попиту та пропозиції, на якому базуєть-ся неокласична теорія, є утопією. Сучасний рі-вень В залежить від сукупного і ефективного по-питу, що забезпечений грішми, тобто від реаль-них витрат на придбання товарів та послуг. У зв’язку з цим звертає увагу на проблему реаліза-ції та показує, що неузгодженність саме у сфері попиту і створюють у кап-ому сус-ві головну пе-решкоду для використання ресурсів, що трудно-щі з реалізацією якраз й призводять до порушень процесу відтворення. Нац-ний доход витрачаєть-ся на спож-ня і нагромадження, складається з ос-обистого та виробничого попиту. Розглядав доход, що є у розпоряджен-ні, як першочерговий фактор, що визначає стр-ру спож-ких витрат. Витрати на спож-ня зростають у міру збільшення цього доходу. Людина схильна споживати менше із зростанням її доходу – “ос-новний психологічний з-н”. Виробничий попит є показником бажання капіталістів інвестувати свої капітали. Він відображується в інвестиціях. Осно-вними факторами, що впливають на обсяг інвес-тицій є норма % і норма очікуваного прибутку. Ін-вестиції можуть здійснюватися лише у тому випа-дку, якщо очікуваний прибуток буде вищим, ніж %, що сплачується в рахунок отримання позики. Величину процента ставив у залежність від про-позиції та попиту на грошові засоби. Необхідна умова нормального розв-ку ек-ки та її перебуван-ня у стані рівноваги полягає у тому, щоб вакуум, утворюваний внаслідок розриву між рівнем дохо-ду та спож-ня заповнювався збільшенням інвес-тиційних витрат, котрі покликані поглинути все зростаючий обсяг заощаджень. Це можливо тіль-ки тоді, коли інвестиції = заощадженням. Заоща-дження здійснюють спож-чі, а інвестиції – вир-ки. Вказував на існування 3-х мотивів, здатних спонукати людину зберігати гроші за-мість активів, що приносять доход (земля, будів-лі, акції, облігації). До них належать: трансакцій-ний мотив (бажання мати готівку для непередба-чених платежів), мотив остороги та спекулятив-ний мотив (страх втратит капітал). Цілісна карти-на ек-ної сис-ми відповідно може бути представ-лена такою схемою. Сукупний попит становить суму витрат сус-ва на спож-ня та очікуваних вит-рат сус-ва на інвестиції. Існує єдиний рівень нац-ого доходу, при якому сукупні витрати сус-ва (су- купний попит) = нац-ому прибутку (сукупній про-позиції). Це і є необхідний рівень рівноваги нац-ого доходу. Ек-на сис–ма не зможе досягти рівно-ваги за будь-якого ін. рівня нац-ого доходу, бо в цьому випадку плани покупців не будуть співпадати з діями вир-ків.

Основоположним є твердження про те, що ціни на продукцію та зар-пл у короткостроковому пе- ріоді, нееластичні у напрямку зниження, тобто падіння сукупного попиту не справляє впливу на їх рівень. Кейнсіанці вважають, що сукупний по-пит нестабільний навіть якщо і не відбувається ніяких змін у пропозиції грошей. Зниження сукуп-ного попиту вплине на обсяг В та зайнятість. Щоб уникнути величезних витрат від спадів та криз, необхідно активне макроек-не регулюва-ння сукупного попиту з боку держави. Конкретні напрями державного втручання в ек-ку і держ. регулювання охоплюють 3 основні сфери: грошо-вий обіг та грошову політику, нагромадження ка-піталу та інвестування і реалізацію виробленних товарів. У своїй книзі “Загальна теорія зайнятос-ті, % та грошей” Кейнс розглядав гроші як 1 з ти-пів багатства та частина портфелів активів, яку господарюючі агенти бажають зберігати у формі грошей, залежить від того, наскільки високо вони оцінюють властивість ліквідності. Кейнсіанська теорія попиту на гроші зветься теорією “переваги ліквідності”. Ліквідність – це можливість продати за од. часу максимально дорожче будь-яке май- но. Збільшення номінального доходу викликає збільшення попиту на гроші, що обумовлено іс-нуванням трансакційного мотиву та мотиву обе-режності. Зниження норми позичкового % також збільшує попит на гроші, що зумовлено існуван-ням спекулятивного мотиву. Виступав прихиль-ником наявності великої к-ті грошей в обігу, що повинно було впливати на зниження % ставки. Вважав, що високий % є перешкодою для пере-творення грошових ресурсів в інвестиції, відстою- вав необхідність максимального зниження рівня % як засобу, який заохочує використання нагро-маджень на виробничі цілі.

Від Кейнса бере початок концепція дефіцитного фінансування або штучного накачування грошей в ек-ку, що є доповненням до загального потоку витрат і компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання нац-ого доходу. Основ-ним стратегічним напрямом ек-ної політики дер-жави повинна стати підтримка інвестиційної дія-льності, сприяння тому, щоб максимально мож-ливо заощадження перетворювалися у капітало-вкладення. Зменшення рівня інвестиційної діяль-ності вважав основною причиною Великої Депре-сії 30-х років. Щоб подолати основну слабкість кап-ної ек-ки держава повинна брати на себе ф-ції безпосереднього капіталовкладчика. Концепт-ція Кейнса серед найважливіших заходів, здат-них компенсувати відставання попиту, активізу-вати “схильність до спож-ня”, виділяє проведення фіскальної політики, що регулює величини чис-тих податків та держ. закупівель.

При загрозі ек-ого спаду уряд може протидіяти цьому шляхом скорочення податків, збільшення трансфертних платежів чи підвищення видатків на оборону, розв-к інфраструктури або інші цілі. При загрозі інфляції уряд може підвищити подат-ки, зменшити трансфертні платежі, відкласти за-плановані державні закупівлі.
^ 42.Неокейнсіанська теорія циклу Е. Хансена

Елвін Хансен (1887-1976) Характерною рисою ек-ної теорії післякейнсіанського періоду є те, що у поясненні найважливіших ек-них проблем вирішальне місце належить інвестиціям. У питаннях теорії вони виходять з того, що причина циклічності і причина періодичних криз та безробіття, полягає у "коливаннях динаміки інвестицій”. Неокейнсіанська теорія циклу детально викладена у роботі Е.Хансена “Ек-ні цикли та нац. доход” (1958). Вона доповнила основні положення Кей-нса деякими новими (механізм акселератора). Рушійною силою, першопричиною В є технічний прогрес, який вимагає нових капіталовкладень – автономних інвестицій. Рез-том кожної нової пор-ції автономних інвестицій є розгортання мультип-лікаційно-акселераційного процесу. Інвестиції по-роджують доходи, сума яких тим вища, чим біль-ша “схильність до спож-ня”. Зростання ж доходів викликає похідні інвестиції, які збільшують нац-ний доход. На думку Хансена, технічний прогрес визначає рівень капітального коефіцієнту, аксе-лератора. Інтенсивність та тривалість процесу зростання визначаються виключно хар-ром тех-нічного прогресу. Хансен визначає причини, що викликають припинення процесу зростання і по-чаток спаду: причина пов’язана з поступовим вичерпуванням автономних інвестицій: зниження очікуваної норми прибутку із зростан-ням інвестицій, збільшення цін капітальних това-рів і підвищення процента; пов’язана з послабле-нням “понадкумулятивного процесу”, що пород-жується дією мультиплікатора та акселератора. Тривалість та інтенсивність піднесення визначаються вирішальною мірою обсягом та інтенсивністю автономних інвестицій. Рівновага ринкової сис-ми передбачає загальну або макроек-ну рів-новагу ринку товарів, грошей, облігацій та робочої сили. Макроек-на рівновага зводиться до вза-ємодії 2-х ринків – товарів та облігацій або това-рів і грошей. Останній варіант зветься моделлю Хікса – Хансена. Хансен, взявши за основу кейнсіанський варіант, включив до нього діаграму IS-LM, додавши до неї рівняння попиту та пропози-ції на ринку праці (IS – крива “інвестиції-заощад-ження” - крива рівноваги грошового ринку, LM – крива “ліквідність – гроші” - крива рівноваги това-рного ринку). Модель Хікса – Хансена відкриває великі можли-вості для досл-ня взаємодії ринкі товарів та гро-шей. Сприймаючи імпульси ззовні, ринкова ек-ка здатна переміщуватися з одного стану рівноваги в другий. Спочатку слідом за імпульсом йде сплеск госп-кої активності, а потім взаємодія рин-ків товарів і грошей гасять її та стабілізуть стан.
^ 43.Теорія економічної динаміки Р. Харрода

Кейнсіанська теорія розглядала ек-ку у рівновазі, а не у стані динаміки.

У післявоєнні роки на 1-ий план соц-но-ек-ого розв-ку західних країн виступають не проблеми повної зайнятості, як це було у кейнсіанстві, а проблема ек-ого зростання. Теоретична модель зростання, побудована Ке-йнсом, передбачала можливість впливати на ве-личину сукупного попиту, зайнятості та нац-ого доходу шляхом регулювання “незалежних змін-них” – схильність до спож-ня, граничної ефектив-ності капіталу та норми процента. Висунуті Кейнсом положення були розвинуті його послідовниками Р.Харродом, Е.Домаром та ін. Після ІІ світової війни, відзначивши недоліки мо-делі Кейнса, неокейнсіанці висунули свої моделі ек-ого зростання (зокрема моделі Р. Харрода, Е. Домара). Кейнс застосовував модель мультиплікатора для короткострокового періо-ду, то неокейсіанці роз-ширили часові межі дії мультиплікатора, викорис-товуючи цю модель і у динамічному аналізі. Важ-ливим нововведенням неокейсіан. теорії є вклю-чення “виробничого ефекту” у модель зростання і врахування умов, необхідних для забезпечення безперервного зростання ек-ки (динамічної рівно-ваги).Послідовник теорії Кейнса англ. ек-ст Р.Харрод розробив динамічний варіант теорії ек-ого зро-стання. Динаміка передбачає стійкий темп зрос-тання протягом тривалого періоду, що передба-чає просте відтворення. В основі ек-ого зростан-ня лежить 3 фактори: робоча сила, випуск проду-кції або доход на душу населення, розмір наяв-ного капіталу. Для розробки своєї моделі він за-провадив показник капіталомісткість – відношен-ня капіталу до випуску продукції. У працях запро-понував своє рівняння “гарантованого зростан-ня”, воно має відношення до однопродуктової за-мкненої ек-ки. Має вигляд: Gn = S/ Cr

Gn – темп зростання ВНП; S – відношення чистих заощаджень до сукупного доходу або норма наг-ромадження; Cr – маргінальний коефіцієнт капі-таломісткості або відношення капіталу до випус-ку продукції. Дане рівняння показує, що тепм зростання прямо пропорційний коефіцієнту заощаджень (інвести-цій) та обернено пропорційний коефіцієнту капі-таломісткості. Для забезпечення стійкості темпу зростання В при повній зайнятості частка доходу (Gn * Cr), що інвестується, повинна = частці (S), що заощаджу-ється.

Р.Харрод розділив ек-ку на 2 сектори: сектор, що виробляє інвестиційні блага та сектор спож-ких благ. Загальна нейтральність технічного про-гресу не вимагає нейтральності інновацій у кож-ному секторі. Технічний прогрес, у цілому є капі-талозберігаючим, оск він знижує витрати капіталу на реальні капіталовкладення у кожному секторі навіть при постійній ставці процента. Йому належить класифікація, спеціально призна-чена до стійкого потоку технічних удосконалень: працезберігаючий технічний прогрес збільшує, а капіталозберігаючий, навпаки, зменшує показник капіталомісткості, нейтральний технічний прогрес залишає його незмінним, до того ж, це відбуває-ться при фіксованій процентній ставці. Цей вис-новок Харрода врахував існуючі на той час запе-речення, що увесь технічний прогрес веде до зменшення середньої капіталомісткості. Показ-ник капіталомісткості виявляється показником темпу інноваційної діяльності.


<< предыдущая страница   следующая страница >>