asyan.org
добавить свой файл
1
Зміст

1. Вимірники обсягу продукції 2

2. Порівняльна економічна ефективність капітальних вкладень.

Метод приведених витрат 4

Література 10
1. Вимірники обсягу продукції

Одиниці виміру - величини, на основі яких порівнюють інші

однорідні з ними величини, тобто вимірники, які дають

можливість обчислювати різні об'єкти обліку. З цією метою

використовують натуральні та вартісні одиниці виміру. При

обліку продукції в натуральному виразі застосовують фізичні

одиниці виміру: штуки, тонни, кілограми, метри тощо.

Натуральний вираз продукції промисловості - вираження обсягу

продукції, а також сукупності порівняно однорідних

матеріальних благ у фізичних одиницях (кілограмах, метрах,

штуках тощо). Облік виготовленої продукції в натуральному

виразі здійснює кожне підприємство. Порівняно з номенклатурою

обліку продукції на підприємствах перелік видів натуральної

продукції в межах галузей, міністерств, відомств значно

менший. У народному господарстві загалом облік у натурі

проводиться лише з найважливіших видів продукції. Номенклатуру

продукції, яка підлягає обліку в натуральному виразі,

затверджує Держкомстат України.

Різновидом натуральних одиниць виміру є вимірники

відпрацьованого робітниками часу у людино-годинах, часу роботи

різних механізмів та устаткування в машино-годинах, а також

умовні одиниці виміру. Коли ж виникає потреба обчислення

обсягу виробництва різних видів продукції, тоді застосовують

вартісні одиниці виміру. На їхній основі визначають індекси

фізичного обсягу, динаміку виробництва продукції, собівартість

продукції, вартість основних фондів, прибуток та інші

показники діяльності підприємств, галузей та народного

господарства в цілому.

Результат праці найчастіше виступає в матеріальній формі -

у вигляді продукції. Продукція, що виготовляється на

підприємстві, на різних стадіях технологічного процесу

знаходиться у вигляді незавершеного виробництва,

напівфабрикату або готового виробу (продукції).

Готова продукція - це вироби промислового підприємства, що

довершені виробництвом, відповідають державним стандартам або

технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю,

супроводжуються документами, що засвідчують якість і

ophgm`wem3 для реалізації.

Напівфабрикати - це напівпродукти, технічна обробка яких

закінчена в одному з виробництв (цехів) підприємства, але

вимагає доробки або переробки в суміжному виробництві (іншому

цеху) цього ж підприємства або, що можуть бути передані для

подальшої обробки на інші підприємства.

Незавершене виробництво - це продукція, що не одержала

закінченого виду в межах виробництва, а також продукція, не

перевірена ОТК і не здана на склад готової продукції.

Продукти праці розпадаються на засоби виробництва (засоби

праці і предмети праці) і предмети споживання (продовольчі і

непродовольчі товари).

Планування й облік виробництва продукції здійснюється в

натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках.

Вимірниками обсягу продукції в натуральному вираженні є

фізичні одиниці (т, шт, м), умовно-натуральні (тисячі умовних

банок, умовні аркуші шиферу і штуки цегли) і подвійні

натуральні показники (виробництво труб - в т. і м., тканин –

м. і кв.м).

Ступінь задоволення потреб ринку характеризує обсяг

товарів визначеної номенклатури й асортименту.

Номенклатура - це укрупнений перелік продукції, що

випускається підприємством, а асортимент - характеризує її

склад по видах, типах, сортах і ін. ознакам.

Обсяг продукції у вартісному вираженні визначається

показниками:

- товарна продукція - це вартість продукції, призначеної для

реалізації (готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг

виробничого характеру);

- валова продукція - це сума вартості усіх видів продукції,

виробленої підприємством і окремих елементів, що входять до

складу товарної продукції, включаючи зміни залишків

незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду,

вартість сировини і матеріалів замовника і деякі інші

елементи;

- чиста продукція характеризує знову створену вартість у

результаті промислово-виробничої діяльності підприємства за

визначений період. Вона визначається вирахуванням з обсягу

валової продукції матеріальних витрат і суми амортизаційних

відрахувань;

- реалізована продукція - це вартість відпущеної продукції й

оплаченої покупцем у звітному періоді.

2. Порівняльна економічна ефективність капітальних вкладень.

Lernd приведених витрат

Фінансова діяльність будь-якого підприємства потребує

періодичного прийняття рішень стосовно інвестування фінансових

ресурсів на оновлення наявної матеріально-технічної бази, на

розширення обсягу виробництва (послуг, робіт), а також на

освоєння нових видів діяльності, включаючи інвестування коштів

на ринку капіталів, у цінні папери тощо. За законодавством

України, всі інвестиції поділяються на капітальні та

фінансові. Під капітальними інвестиціями розуміється вкладення

грошей в основні засоби (будинки, споруди, інші об'єкти

нерухомої власності) та нематеріальні активи, а під

фінансовими інвестиціями — вкладення грошей у придбання

корпоративних прав, цінних паперів, деривативів, інших

фінансових інструментів.

Обмеженість вільних фінансових ресурсів, які можна

використовувати для інвестування, наявність альтернативних

варіантів обумовлюють необхідність глибокої аналітичної

проробки проектів як на стадії прийняття рішень про вкладення

коштів у той чи інший проект, так і на стадії оцінки

ефективності його впровадження.

Головний критерій оцінки інвестицій — їх окупність, тобто

швидкість повернення інвестору вкладених коштів через певні

грошові потоки, які генеруються втіленням у життя

профінансованих проектів. Це можуть бути прибутки від

реалізації (продажу) продукції, якщо інвестований проект

пов'язаний з виробництвом товарів (робіт, послуг), дивіденди і

проценти на вкладений капітал в акції інших компаній, прибуток

від вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі операції,

проценти на вкладені на депозити кошти у комерційні банки

тощо.

Ключовою проблемою для вироблення правильних підходів до

оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових

ресурсів з одержаними за їх рахунок грошовими потоками (а саме

на цьому грунтуються розрахунки окупності інвестицій) є

проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з

урахуванням усіх факторів зміни цінності грошей у часі, в тому

числі такого фактора, як середньоринкові (або інші прийнятні

dk інвестора) норми доходності (рентабельності) вкладеного

капіталу.

Для вирішення цієї проблеми у фінансово-економічному

аналізі прийнято оперувати такими поняттями.

Сума інвестиції — це вартість початкових грошових вкладень

у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих

капітальних вкладень. Ці витрати мають довготерміновий

характер, причому, якщо за їх рахунок створені основні засоби

і нематеріальні активи (які у господарській практиці одержали

не зовсім адекватну назву «необоротні активи»), вартість цих

активів протягом тривалого часу (як правило, це кілька років)

поступово зменшується, переноситься на продукцію, що

виробляється. За період функціонування проекту («життєвий

цикл» проекту) капітал, вкладений у такі активи, повертається

інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина

грошового потоку, а капітал, вкладений в оборотні активи (в

тому числі в грошові активи), по закінченні « життєвого циклу»

проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і

розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи (купівля акцій,

облігацій, інших цінних паперів, вкладення грошей у депозити)

являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.

Структура інвестиційних витрат на проекти, пов'язані з

виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею,

включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі

і на їх проектування, на придбання устаткування, його монтаж і

налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення

технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі

проекти обов'язково треба врахувати також суму авансування

капіталу в оборотні активи для створення мінімальних запасів

сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової

продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших

оборотних активів, без яких здійснення проекту неможливе.

При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба

враховувати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість

основних засобів, якщо капітальний проект пов'язаний з

впровадженням нових об'єктів (наприклад, устаткування, машин)

замість застарілих. У разі реалізації об'єктів основних

засобів, які підлягають заміні, сума початкових витрат на

opnejr зменшується на продажну вартість об'єкта (остання ж

приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від

операції з продажу).

Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект,

тобто суми інвестиції, — запорука якості розрахунків окупності

інвестиції, бо саме вони і є об'єктом оцінки окупності.

Грошовий потік — дисконтований або недисконтований доход

від здійснення проекту, який включає чистий прибуток (тобто

прибуток за виключенням платежів до державного бюджету з

нього) і амортизаційні відрахування, які надходять у складі

виручки від реалізації товарів і послуг; крім того, якщо у

завершальний період «життєвого циклу» проекту підприємство-

інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості

основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення

капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий

потік за останній період.

Чиста теперішня вартість проекту — це різниця між

величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної для

інвестора ставки доходи ості, і сумою інвестиції. Вона

визначається за формулою:

NPV=PV-CI,(11.1)

де NPV (Netto present value) — чиста теперішня вартість

проекту;

PV — дисконтований грошовий потік від функціонування

проекту;

СІ — початкова сума інвестиції.

Оскільки чиста теперішня вартість є результатом порівняння

вкладеного капіталу з доходом дисконтованим, тобто таким, який

враховує сподівання інвестора щодо його прибутковості у

конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності

інвестування у той чи інший проект є дотримання умови NPV>=0.

Тобто проект треба вважати прийнятим, якщо загальна величина

накопиченого грошового потоку за період його здійснення

досягає (або перевершує) суму початкової інвестиції, а з двох

альтернативних проектів кращий той, у якого величина

NPVбільша. Для розуміння загального підходу до оцінки

доцільності інвестування за методом визначення чистої

теперішньої вартості проекту розглянемо такі два приклади.

Показники ефективності капітальних вкладень є критеріями,

на підставі яких приймається рішення про доцільність

фінансування проекту. Це агреговані показники, що дозволяють

урахувати вплив чинників часу і ризику на грошові потоки.

Чистий дисконтований доход NPV:

,

де Di – прибуток + амортизація на i-му кроці проекту;

Zi – інвестиції на i-му кроці проекту;

E - ставка дисконтування;

t - кількість періодів.

Враховується часовий чинник: чим раніше будуть надходити

доходи, тим вищим буде значення NPV і тим кращим вважається

проект. Проект вважається привабливим, якщо NPV > 0.

Висновок: Чистий дисконтований доход NPV за весь термін

реалізації проекту показує суму одержаного грошового потоку

(доходи мінус інвестиції).

Індекс доходності PI:

Індекс доходності – інший спосіб оцінки привабливості

капіталу. Проект рекомендується приймати, якщо PI > 1. Слід

пам'ятати, що високе значення PI не завжди відповідає високому

значенню NPV.

Висновок: Індекс доходності PI показує, у скільки разів

доходи (обсяг реалізованої продукції), одержані від реалізації

проекту, перевищують вкладені інвестиції.

Термін окупності PB.

Термін окупності (з урахуванням дисконту DPB) досягається

на тому кроці розрахункового періоду, коли значення критерію

"індекс доходності" превищить одиницю: PI > 1.

Висновок: Термін окупності PB показує період, після якого

доходи (обсяг реалізованої продукції) від реалізації

перевищать інвестиційні затрати.

Внутрішня норма доходності IRR:

,

де F підбирається таким, щоб при ставці дисконтування Е,

що використовується, різниця між дисконтованими значеннями

доходів та інвестицій дорівнювала нулю. Таким чином,

визначається максимально можлива ставка дисконтування проекту.

Oph цьому IRR = F.

Висновок: Показнк IRR являє собою перевірочний дисконт

(процент внутрішньої доходності інвестицій), при якому доходи

від інвестиційного проекту дорівнюють початковим інвестиціям у

проект.

Показник IRR порівнюється з середньовиваженою вартістю

капіталу і має бути більшим останньої.
Література

1. Т.В. Яркина. Основы экономики предприятия. М.:Финансы и

кредит, 1999 г.

2. О.В. Грищенко Анализ и диагностика финансово-хозяйственной

деятельности предприятия. М.:Финансы и кредит, 1998 г.

3. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності

підприємств: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. —

378 с.