asyan.org
добавить свой файл
1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ»
Виховна година

«НА ЧОРНОБИЛЬ ЖУРАВЛІ ЛЕТІЛИ»

4853.jpgПідготувала :

Викладач спецдисциплін

Розна С.П.
Монастирище 2012
Методична розробка інформативно-виховної години присвяченої 26 – тій річниці аварії на Чорнобильській АЕС
Тема: „На Чорнобиль журавлі летіли”.
26 квітня 2012 р. у Монастирищенському професійному ліцеї відбувся тематичний захід «Дзвони Чорнобиля» присвячений 26-тій річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Далі прозвучали сумнозвісні факти з тих трагічних сторінок історії, що вже чверть століття тривожать життя українського суспільства. Адже 26 квітня 1986 року час ніби розділився на дві частини – до і після трагедії. Впродовж всього заходу демонструвалися фото- та відеоматеріали чорнобильських подій. Перед глядачами постали мальовничі краєвиди до катастрофи та згарища міст після неї, а далі теперішній вигляд зони відчуження – спустошені, покинуті, забуті домівки, школи, дитсадки… 
Незабули згадати жертовний подвиг героїв-ліквідаторів, продемонстрували їхні портрети та заслуги, хвилиною мовчання вшанували пам'ять.
Чорнобильська трагедія - це не тільки біль України, але ще й урок, який ми повинні пам'ятати все життя.

Урок розроблено з використанням компютерних технологій.

Мета заходу: згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання студентів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння школярів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, вміння виразно декламувати, артистичні здібності; виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо; вчити сприймати чужу біду чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів в учнів.
СЦЕНАРІЙ

Вчитель : Шановні присутні! Сьогодні ми проведемо спомин про трагедію Чорнобиля. 
Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирали повільно, але в тяжких муках.

Учень : Чорнобиль – невеличке українське містечко, що знаходиться за 104 кілометри від Києва. Весною воно потопало у свіжі зелені, вишневому та яблуневому цвіті. В літку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди відусюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Здавалося що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

Учень : Але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.
Учень : У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983рік стали до ладу чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалось. Відкривалися школи, дитячі садки, лікарні, магазини.
Учень : Це було місто - сад. Які широкі вулиці! А скільки тільки квітів було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка. Ніщо не віщувало біди.
Жасмин цвіте, і трави косять, 
І сіно пахне і п'янить. 
І йдуть дощі, коли не просять
І з вітром колос гомонить. 
Усе живе жадає жити, 
Снаги і сили повне вщерть. 
І важко, й страшно говорити, 
Що нас усіх чекає смерть. 
Стояла тиха весняна ніч. Саме в таку з ночей О 1 годині 23 хвилини 40 секунд 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я.

Чути дзвін, який потім стихає.
Учень : Біда, що сталася, відгукнулася болем у серцях мільйонів людей, схвилювала міжнародну громадськість. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

^ Дитина: Намалюй, мені будь-ласка, радість і красу.

Учень: І малюю я веселку, квітку і росу,

З посмішкою на обличчі дівчину в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

^ Дитина. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

Учень: Я малюю лист осінній, схилену вербу, що спустила свої віти голі до землі. І ключами в синім небі ринуть журавлі.

^ Дитина: Намалюй мені ще ніжність.

Учень: Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену шовковисту молоду траву.
^ Дитина: Намалюй мені, будь-ласка, намалюй біду.

Учень: Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

^ Дитина: Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

Учень: Цю траву зовуть «чорнобиль»,

ця трава гірка. В ній отрута, смерть, і сльози,

і брудна вода. В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

^ Дитина: Краще намалюй щось гарне.

Намалюй життя. А гірку траву чорнобиль

Викинь на сміття.

Учень: Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю, віру, розу, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.
Учень : Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, радіація спричинила трагічні наслідки. Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусію і Росію. На забруднених територіях нині проживає близько 2 мільйонів чоловік, тобто кожний п'ятий.

Смерть 35 тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками: скорочення народжуваності та збільшення смертності населення. У державі народилося 14 000 неповноцінних дітей, близько 70 % від народження мають ті чи інші відхилення у здоров'ї. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань серед молодих людей.
Учень : Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як незагойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей.
Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім'ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип'ятською водою.

Мій Чорнобиль, зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди

Наче кров, на твоїм обличчі.
Учень : Чорнобильська катастрофа вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

Перший удар на себе..

Перший вогонь на себе...

З полум'ям стали до бою,

З полум'ям смертоносним.

І заступили собою

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам'ятник їм вознести

Треба у кожному серці.
Учень :Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Сьогодні їх називають „шеренгою № 1". Ніхто із цієї шеренги не здригнуся, не відступив перед лицем неймовірної катастрофи. Сьогодні згадаємо тих перших, які кинулися у вогонь, у небезпеку, які заступили собою усіх нас. Це Віктор Дибенко, Володимир Правик, Микола Ващук, Микола Титенок, Василь Ігнатенко...
Учень: Шестеро пожежників загинули на початку, прийнявши смертельну дозу радіації, решта - трохи пізніше згасли у московській клініці. Вони грудьми життям своїм заступили мільйони людей. Всього у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600 тисяч осіб зі всього СРСР, зокрема, українців 350 тисяч.
Учень : В екстремальних умовах люди працювали, не рахуючись ні з чим, навіть з власним життям і здоров’ям, в ядерному пеклі. На сьогодні в Україні нараховується 73 тисячі інвалідів-чорнобильців. Протягом останніх років 32 ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, представники нашого регіону, пішли з життя. 177 наших земляків-ліквідаторів стали інвалідами. Померло після Чорнобильської аварії 14 тисяч ліквідаторів-українців.
Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
Читець 1.

Куди не глянеш — все мов нереальне.

Стоїть край шляху дерево печальне,

Гудуть дроти високовольтних ліній,

Чорніє човен між розквітлих лілій,

лежить село, неначе на картині,

Біліючи хатами на долині.

Читець 2.

А в тім селі ні голосу, ні звуку,

І вікна випромінюють розлуку.

І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,

І тихий сад біля старої школи.

І дітям в ній не вчитися ніколи.

Навколо пустка і печаль біблійна,

Навколо смерть, незрима і повільна.

Чортополохом обрій заростає.

Село і квіти стронцій роз’їдає

і час пересипається пісками

На полі, що шуміло колосками.

Читець 3.

А по ночах, трагічне і фатальне,

На землю ллється світло астральне

І фантастичне, сіре мерехтіння

Породжує примарливе видіння

Людей, які від наглої біди

Пішли із цього краю назавжди.
Поволі слід за ними заростає,

І дощ свинцевий землю засіває,

І дно ріки встеляють блискавки,

І, розметавши крила, ластівки

Ширяють на чорнобильських вітрах,

І чорні хмари навівають страх.
Учень :Сьогодні на нашому тематичному заході присутні шановані гості, це ті хто не шкодував здоров’я і не задумувався про власне життя. Вони Герої і в знак нашої поваги, за їхню відвагу просимо прийняти ці квіти . Це ....... (називаємо їх поіменно вручаємо квіти)
Учень : Сьогодні День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії 26 квітня і вшануємо пам’ять загиблих хвилиною мовчання. (Лунає мелодія Ave Maria. Запалюють свічки.)
^ Учень : Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!
Вчитель :Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії:

1-й урок — безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, інформація про неї довго подавалася в присмерках напівправди.);

2-й урок — милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшли чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);

3-й урок — патріотизму (ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю).
Учень :

О Боже Великий, Всесильний наш Боже!

Дай певність на радість,

умнож наші сили,

Аби підняли ми обпалені крила,

Щоб швидше минувся час лиха й випроби,

Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль...
Вчитель : Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...