asyan.org
добавить свой файл
1
ЩО ВИ МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ, ЯКЩО ВАШУ ДИТИНУ КРИВДЯТЬ У ШКОЛІ?

Зрозуміло, в ситуаціях, що стосуються стосунків між людьми, не може бути стовідсотково правильних рішень. Все, що викладене вище і нижче, — не панацея і не чарівні заклинання, що миттєво перетворюють ворога на друга. Це просто декілька ідей, з яких можна почати.

1. Спробувати розібратися в причинах того, що відбувається. Поговорити з учителем, батьками, іншими дітьми. Цілком можливо, що ваша дитина також не ідеальна, —наприклад, вона полюбляє дражнити однокласників. У такому разі має сенс укласти мирну угоду — ваша дитина не дражнить інших дітей і вони не б'ються. Якщо ж вона, забувшись, знову починає дражнитися, їй нагадують про це, але словами, а не за допомогою кулаків.

2. Пояснити вашій дитині, що вона, звичайно, може «дати
здачу», але цілком імовірно, що вона теж опиниться серед
«винуватих». Тому буде краще, якщо вона просто голосно
гукне: «Припини! Відійди від мене!», якщо однокласник пере-
ступить межу.

Мій син через місяць навчання в першому класі дійшов такого висновку: «Якщо він мене штовхає, а я у відповідь ударю, він образиться і буде правий. А якщо я йому скажу: «Обережно!», йому стане соромно, і він більше не буде». На жаль, далеко не всім дітям стає соромно. Деякі свідомо завдають іншим біль і відчувають від цього задоволення. Прикро це визнавати, чим довше діти навчаються в школі, тим більше серед них «маленьких садистів». Такі діти потрапляють в дуже важку ситуацію. Вони остаточно заплуталися, і їм дійсно потрібна допомога психологів. Та все ж таки більшість дітей завдає біль або кривдять однокласників не «зі злості», а «через незнання» або «через недоумство». Якщо замість нападу у відповідь їх попросити бути обережніше, вони припинять агресивні дії.

3.    Поговорити з учителем і попросити його по можливості гасити конфлікт у зародку.

4.    Поговорити з кривдником. Цілком імовірно, що у нього є свій привід для образи. Скажіть йому, що він може висловити свої претензії словами, але битися ви йому забороняєте. (Дитина може сказати: «Ви не можете мені забороняти, ви — не моя мама», на це варто відповісти: «Давай запитаємо у твоєї мами, чи дозволить вона тобі битися і чи пишатиметься сином-забіякою?»)

Ця розмова буде дуже корисною і для вашої дитини — вона відчує ваш захист і впевненість у собі.

5.    Підтримувати дружбу дитини з тими однокласниками, з якими у неї склалися добрі взаємини. Запрошуйте їх у гості, домовтеся з батьками про спільні розваги (походи до зоопарку, виїзди за місто та ін.)

6.    Якщо ситуація серйозна і поведінка дитини заважає всім її однокласникам, спробувати розв'язати проблему на батьківських зборах, запропонувати батькам «агресора» проконсультувати свою дитину у психолога.