asyan.org
добавить свой файл
1


Тема. Щоб навчатись було легко.

Мета: ознайомити учнів із поняттями «візуаліст», «аудіаліст» та «кінестетик», які визначають три пси­хологічні типи особистостей за особливостями сприйняття і запам'ятовування нової інформації; навчати основних методів і прийомів тренування пам'яті, спостережливості; виховувати в учнів прагнення до пізнання і саморозвитку. Обладнання: ручки або олівці, чисті аркуші паперу.

Коментар: після проведення заходу вчитель збирає ре­зультати тестувань.

Хід заняття

Слово вчителя

Передати учням зерна своїх знань — учителеві приємно. А от навчити дітей вчитися значно складніше. Існує така стародавня мудра притча: «Якщо людині дати одну рибину, вона буде сита один день, якщо дати дві рибини, вона буде сита два дні. Якщо навчити людину ловити рибу, то вона буде ситою все життя». Так і в навчанні: головне завдання учителя — не підготувати вас до певного уроку, а забезпе­чити корисними знаннями, що допомагали б вам протягом усього життя. І вам, щоб отримати ці знання, треба добре вчитися.

«Без явно посиленої працьовитості немає ні талантів, ні геніїв». (Д.Менделєєв)

«Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода гниє або на холоді замерзає, а розум людини, не зна­ходячи застосування,— чахне». (Леонардо да Вінчі)

«Здібності, як і м'язи, зростають лише при тренуванні». (В. ^ Л. Обручев)

Отже, давайте поговоримо про те, як навчитися розви­вати свої розумові здібності. Здавалося б, усе дуже просто: учись у школі, відвідуй гуртки, читай книжки — і ось ти вже ерудований, начитаний, розумний. Проте чомусь не кожний досягає бажаного результату.

Як ви гадаєте, що впливає на розвиток інтелекту люди­ни? (Оточуюче товариство, стиль життя, спадковість, можливість отримувати потрібну інформацію.)

Звичайно, спадковість та стиль життя вашої родини — дуже вагомі чинники, що впливають на розвиток здібнос­тей людини. Але багато чого залежить і від вас самих, від вашого бажання навчатись. Отже, можна сказати, що роз­виток розумових здібностей кожний із нас тримає у своїх

власних руках.

Кожна людина має певні здібності, але не кожна працює над їхнім розвитком. Напевне, вам знайоме таке зауважен­ня учителя: «Ти не працюєш на повну силу, міг би краще

навчатись».

Чи існує гімнастика для розвитку спостережливості, пам'яті? Чи можна самостійно розвивати інтелект та підви­щувати ерудованість? Відповідь на ці запитання — так. Існують різноманітні вправи з розвитку уваги, пам'яті, спостережливості, а також мови і мислення. Але перш ніж розпочати застосовувати їх, слід визначити, чого прагнете досягти, яку мету ставите перед собою.

Проблемам розвитку розумових здібностей присвячено безліч наукових праць, популярних видань. Але головна думка авторів цих публікацій — людина має сама ретель­но працювати над собою. Школа, учителі, батьки повинні створювати сприятливі умови для розвитку вашої особис­тості, бути порадниками, допомагати вам знайти правиль­ний путь до знань.

Для того щоб досягти успіхів у навчанні, треба визна­чити, у який спосіб вам легше сприймати нову інформа­цію: ретельно конспектуючи розповідь учителя і малюючи схеми, уважно слухаючи докладні пояснення або застосову­ючи вивчене правило на практиці (тобто виконуючи вправи на це правило).

Відомо, що за особливостями сприйняття усі люди поділя­ються на три типи: візуалістів, аудіалістів і кінестетиків.

Візуалісти краще засвоюють інформацію, якщо її пред­ставлено у вигляді таблиці, графіка, схеми. У людей цього типу гарна зорова пам'ять, і для того, щоб запам'ятати но­вий матеріал, їм необхідно ретельно прочитати параграф, скласти план до нього або, якщо необхідно, намалювати схему.

Аудіалісти краще засвоюють інформацію на слух. До­кладні розповідь і пояснення учителя для їхньої пам'яті більш прийнятні, ніж читання підручника. А щоб добре запам'ятати надрукований текст, аудіалісти зазвичай чи­тають його вголос.

Кінестетикам, щоб добре засвоїти новий матеріал, по­трібно застосувати його на практиці. Так, наприклад, пра­вила правопису кінестетики запам'ятовують, виконуючи відповідні вправи, а формули або теореми — розв'язуючи задачі.

А тепер ми спробуємо дізнатися, до якого типу за особ­ливостями сприйняття належить кожний із вас.

Тестування «Аудіаліст, візуаліст чи кінестетик?»

1. Уявіть себе на березі моря. Що перше вам спадає на
думку?

а) Шум моря;

б) морський пейзаж;

в) приємне відчуття лежання на піску.

2. Уявіть, що ви гуляєте в лісі. Що перше вам спадає на
думку?

а) Шум лісу, пташиний спів;

б) краса навколишнього пейзажу;

в) чисте повітря.

3. Уявіть кого-небудь зі своїх знайомих чи близьких. Що найперше пригадуєте, думаючи про цю людину?

а) Голос;

б) обличчя;

в) почуття, яке викликає у вас ця людина.

4 Яке слово асоціюється у вас із словом «концерт»?

а) Слухати;

б) бачити;

в) танцювати або грати.

Учні підраховують, який варіант відповідей вони обира­ли частіше, і визначають результати. Якщо більше літер «а», учень — аудіаліст, «б» — візуаліст; «в» — кінестетик.

^ Слово учителя.

Якщо ви визначите, до якого типу сприйняття належи­те, то зможете правильно дібрати найбільш ефективні ме­тоди навчання.

Пам'ять слід тренувати з дитинства, адже це — один ' із компонентів мислення. Для цього вам необхідно на­вчитися робити зусилля над собою, здійснювати самоконт­роль.

Пам'ять — це здатність нашого мозку зберігати і відтворювати враження, знання, відчуття. Але тільки пам'ятати інформацію — мало, треба вміти осмислювати і накопичувати її. Адже просто зазубривши параграф під­ручника, можна підготуватися лише до наступного уроку, але не можна вважати такий спосіб навчання ефектив­ним: незрозуміла інформація швидко забувається. Щоб отримати справжні знання, потрібно постійно тренувати мозок. До речі, існують спеціальні вправи, за допомогою яких можна покращити пам'ять.

Із чого розпочати? По-перше, потрібно визначити свій початковий рівень запам'ятовування. Тож зараз ми і пере­віримо, чи добра у вас пам'ять.

^ Творчі завдання

Завдання 1

Учитель записує на дошці дев'ять слів, не пов'язаних між собою за змістом. Наприклад: «сад», «молоко», «під­ручник», «компот», «двері», «робота», «телевізор», «ліки», «дощ», «дзвоник».

Учитель дає можливість учням протягом ЗО секунд ди­витись на цей список і закриває його. Учні мають записати слова, які встигли запам'ятати.

Чим більше слів записав учень і чим точніше відтворив їхню послідовність, тим краща його пам'ять.

Завдання 2

Учитель повільно і чітко називає десять будь-яких слів. Наприклад: «ручка», «миска», «річка», «олівець», «чай», «радість», «квітка», «парта», «береза», «ліс». Після цього учні мають з пам'яті записати названі слова.

Чим більше слів записав учень і чим точніше відтворив їхню послідовність, тим краща його пам'ять.

Висновок

Якщо учень краще виконав перше завдання, то в нього більш розвинута зорова пам'ять.

Якщо учень краще виконав друге завдання, у нього роз­винута слухова пам'ять.

^ Слово вчителя.

Потрібно розвивати та тренувати і зорову, і слухову пам'ять, тоді вам і запам'ятовувати буде легше.

Органи чуття несуть нам інформацію про те, що відбу­вається навколо нас. Але виявляється, що можна дивитися і не бачити, слухати — і не чути. Наприклад, коли ви чи­таєте цікаву книгу, за вікном лунає дитячий гомін. Проте ви так захоплені читанням, що нічого не чуєте. І раптом із сусідньої кімнати почулася знайома мелодія. Ви іще продовжуєте читати, але зміст прочитаного поступово від­даляється від вашої свідомості. Ви мимоволі відволіклися.

Отже, що ж сталося? Спочатку ваша увага була скон­центрована на читанні. При цьому очі дивилися не тільки на рядки в книзі, вони уловлювали й ті предмети, що вас оточували. Але бачили ви тільки ті рядки, що читали. Ваші вуха вловлювали сторонні звуки, що доносилися з вулиці, але ви їх не чули. Коли ж раптом пролунала знайома ме­лодія, увага кудись зникла: ви відволіклись і перестали ро­зуміти написане в книзі. Чому ж це трапилося?

Виявляється, у цьому немає нічого дивного. Органами чуття керує мозок людини. Від того, які команди він по­дає, і залежить наша увага. Чим краще розвинута у людини здатність концентруватися, тим більш уважнішою є люди­на і тим легше їй навчатися.

Основні види уваги — мимовільна і довільна. Мимовіль­на увага виникає в людини під впливом зовнішніх і внут­рішніх факторів, без будь-яких зусиль із боку людини. Зовнішні фактори — це сильний звук або яскраве світло, гострий запах або щось несподіване, вражаюче. До внут­рішніх факторів можна віднести почуття, інтереси, потре­би — все те, що має для людини* якесь значення. Ось про­стий приклад: пролунав дзвоник на перерву — і ви вже не можете ані уважно слухати вчителя, ані читати, ані писати. Ваша увага мимоволі переключилася на те, що відбувається за дверима.

А тепер поміркуємо, чи добре було б, якби людина мала тільки таку увагу? Гадаю, що не дуже. Тоді б нас постійно що-небудь відволікало і не давало зосередитися на чомусь важливому.

На щастя, у людини є ще й довільна увага, але її треба в собі розвивати. Ця увага пов'язана зі свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. І ви самі можете навчитися керувати цим видом уваги. До речі, існують спеціальні «ва­желі» керування — думка і воля. Потрібно налаштувати себе на сприйняття необхідної інформації, сказати собі: «Для мене це дуже важливо. Мені треба бути уважним, я можу бути уважним, я уважний, незважаючи ні на що». І якщо ви дійсно відчуєте важливість запам'ятати новий матеріал, то легко змусите себе зосередитись.

Довільна увага найкраще розвивається у навчальній діяльності. Щоб досягти успіхів у житті й навчитися дола­ти будь-які труднощі, вам потрібно уміти керувати своєю увагою, підкоряти її своїй волі. А для цього увагу необхідно спеціально тренувати.

Спочатку це важко, але якщо бути наполегливим і пра­цьовитим, то з кожним разом буде все легше й простіше сконцентруватися.

^ Гра «Роби все навпаки».

Учні встають біля парт. Учитель швидко віддає команди учням, але вони мають виконувати усе навпаки.

Орієнтовні команди: руки вгору; руки вперед; нахил лі­воруч; нахил праворуч; нахил назад; нахил вперед; поворот ліворуч, поворот праворуч.

Учень, який припустився помилки (зробив те, що нака­зав учитель), сідає за парту. Перемагають ті учні, які про­тягом гри жодного разу не помиляться.

^ Тестування «Наскільки ти уважний та кмітливий».

Учитель ставить учням жартівливі запитання на кміт­ливість. Учні записують свої варіанти відповідей на аркуші паперу.

Після тестування учитель оголошує правильні відповіді, а учні перевіряють свої записи: напроти правильних варіан­тів ставлять « + », напроти неправильних — «-».

1. Професор лягає спати о двадцятій годині. Маленьку стрілку будильника направляє на дев'ять годин. Скіль­ки спав професор? (Одну годину.)

  1. Чи є у календарі Марокко 24 серпня? (Є.)

  2. У вівчаря було 10 овець. Усі, крім дев'яти, здохли. Скільки залишилось? (Дев'ять.)

  3. Ви пілот літака від Парижа до Москви~ з посадкою в Берліні. Скільки років пілотові? (Стільки, скільки мені зараз.)

  4. Кожний місяць закінчується ЗО або 31 числа. В якому місяці є число 28? (У кожному.)

  5. Ви заходите до незнайомої кімнати, де є дві лампи — га­зова і гасова. Що ви засвітите спочатку? (Сірник.)

  6. Один потяг їде з Києва, другий — з Одеси назустріч йому. У першого потяга швидкість втричі більша, ніж у другого. Який із потягів буде далі від Києва, коли вони зустрінуться? (Обидва будуть від Києва на одна­ковій відстані.)

  7. Батько й син потрапили в автокатастрофу. Батько по­мер; син — у лікарні. До палати заходить хірург і каже: «Це мій син». Чи може таке бути? (Так, хірург — мати хлопця.)

9.Палицю треба розпиляти на 12 частин. Скільки буде розпилів? (Одинадцять.)

10. На руках 10 пальців. Скільки пальців на 10 (десяти) ру­ках? (П'ятдесят.)

11. Лікар призначає хворому три уколи через кожні півго­дини. Протягом якого терміну буде зроблено всі уколи? (Протягом години.)

Учні лічать кількість «-» у своїх записах і визначають результат:

02 мінуси — учень дуже кмітливий і уважний;

З4 мінуси — учень вміє логічно мислити, проте йому не завжди вистачає уваги;

56 мінусів учень уважний, але логічні завдання викликають у нього труднощі;

^ 7—11 мінусів — учень дуже неуважний, не вміє зосе­реджуватись, йому важко побудувати ланцюжок логічних розмірковувань.

Заключне слово вчителя.

Лише людина, яка наполегливо здобуває знання, має хорошу пам'ять і може розраховувати на позитивний роз­виток свого інтелекту.

«Золоті правила навчання».

Учитель знайомить учнів з правилами навчання.

  1. Знання здобувають головним чином на уроці (домашнє завдання — лише закріплення знань), тому будьте уваж­ними на уроках.

  2. Перед уроком приготуйте усе необхідне для роботи, щоб потім на уроці не витрачати час і не відволікатися..

  3. Уважно слухайте й аналізуйте відповіді ваших одно­класників.

  4. Якщо вчитель викликав вас, спочатку обдумайте свою відповідь. Відповідайте голосно, чітко, впевнено. У кін­ці відповіді зробіть висновок.

  5. При вивченні на уроці нового матеріалу уважно слухай­те вчителя, слідкуйте за його думкою і коротко конспек­туйте.

  6. Наприкінці уроку точно запишіть завдання додому в щоденник, щоб знати, де потім знайти потрібний ма­теріал і як виконувати завдання.


Існують і спеціальні правила для того, щоб навчи­тися зосереджуватися та краще засвоювати потрібну ін­формацію.

^ Правила запам'ятовування.

  1. Приступаючи до вивчення нового матеріалу, усвідом, що він — важлива ланка у ланцюжку знань.

  2. Зосередься на матеріалі, який вирішив запам'ятати, від­сторони від себе усе зайве. Вимкни телевізор, музичний центр — нехай нічого тобі не заважає.

  3. Обов'язково досягни повного розуміння того, що запам'ятовуєш.

  4. Склади план матеріалу, який вивчаєш, визнач у ньому головне.

  5. Вранці, перед тим, як іти до школи, відкрий підручник і ще раз прочитай параграф, який учив напередодні ввечері.


^ Слово вчителя.

Для самовдосконалення велике значення має сила волі, її треба виховувати в собі постійно: не відступайте, коли не розв'язується задача. Не вдається відразу — відпочинь­те і знову беріться. Не зуміли розібратися сьогодні — роз­беріться завтра. Не знаєте — запитуйте, не вмієте — учіть­ся. Робіть не тільки те, що хочеться, а перш за все те, що треба. Все життя людина вчиться.
^ 1 -й учень

Цілюща в людини до знань ненасить.

І їх за плечима, тих знань, не носить.

2-й учень

Щоб мудрим буть, багато треба знати,

Читай книжки і мови всі вивчай.

Бери знання, які де можна взяти,

Лиш мови рідної не забувай!

^ 3-й учень

Дай знання нам, школо-мати,—
Щонайсильнішу зброю в руки.
Вчи нас зло перемагати

І в душі повік тримати

Світло правди і науки.

^ 4-й учень

Школа — мов друга домівка,

Вчителі в ній — це другі батьки.

Школа — це наша мандрівка

У далекі, незнані світи!

Слово вчителя.

Чи знаєте ви, що слово «школа» набуло сучасного змісту лише наприкінці IV століття? У давньогрецькій мові було слово «схоло», від якого походить і наше «школа», от тіль­ки буквальне значення його у греків було іншим: спочатку «затримка», потім «заняття у вільний час», далі «читання», а вже пізніше — «перерва», сучасне — «школа». З'явилися школи десь у VI столітті до нашої ери; вчилися в них хлоп­чики з вільних родин. Усі школи були приватними.

Середньовічна школа була багатоступеневою: спочатку елементарна школа, потім граматична, далі — школа ри­торів. У Київській Русі перші школи з'явилися наприкінці X століття.

Поняття «той, хто вчить» може бути передане кілько­ма словами: «учитель», «викладач», «педагог». Чи ці слова зовсім однакові за значенням? Ні.

Учитель — це людина, яка навчає, викладає який-не-будь предмет у школі. Викладач — це той, хто читає лекції, веде уроки в навчальних закладах (вищих або спеціальних). Педагог — це людина, що веде викладацьку й виховну ро­боту (з грецького «дітовод», «вихователь»).

^ Виступ учнів.

5-й учень

В житті розкритій книзі

Сторінок безліч є,

В яке вписати мусиш

І ти життя своє.

Вписати не чорнилом,

А полум'ям душі.

^ 6-й учень

Любові вчитись не можна,

Таких мудреців нема.

Лиш крові краплина кожна

її із глибин підійма.

І дружби навчитись не можна,

Для неї границь нема,

Година життя тривожна

її з глибини підійма.

^ 7-й учень

В житті зробив свій перший крок,

Сьогодні в школу йдеш на урок.

А що ідеш ти, то робиш кроки,

Отак і вийдеш у світ широкий.

І раптом думка поміж думок:

А що за слрво цей самий крок?

На кожному кроці — знання, знання,

Інакше йтимеш ти навмання.

Із ними не страшно в люди

Нести на роздолля нив

Того, що лягло у груди,

Мов щастя твого мотив.

Із ними радісно у світі

Іти на шляхи й мости,

Любити Вітчизну в цвіті

Й самому разом цвісти.

^ 8-й учень

А як же людина?

А що ж людина?

Живе на землі.

Сама не літає.

А крила має.

А крила має!

Вони, ті крила.

Не з пуху-пір'я,

А з правди, чесноти

І довір'я.

^ 9-й учень

У кого — з вірності у коханні. ,

У кого — з вічного поривання.

У кого — з щирості до роботи.

У кого — з щедрості на турботи.

У кого — з пісні або з надії,

Або з поезії, або із мрії.

Людина нібито не літає...

А крила має!
^ Учитель обговорює з учнями афоризми.

«Є одне тільки благо — знання і одне тільки зло — не­уцтво». (Сократ.)

«Учням, щоб досягти успіхів, треба наздогнати тих, хто попереду, і не чекати тих, хто позаду». (Арістотель.)

«Цілюща в людини до знань ненасить. І їх за плечима, Тих знань, не носить». (Дмитро Білоус.)

«Роботящим умам,

Роботящим рукам

Перелоги орать,

Думать, сіять, не ждать

І посіяне жать

Роботящим рукам». (Тарас Шевченко.)

«Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужого научай­тесь

Й свого не цурайтесь». (Тарас Шевченко.)

Вчитись ніколи не пізно.

Вік живи — вік учись.

Знання — джерело розуму.

Маєш розум — прямуй за ним, нема розуму — йди за приказкою.

Не золото — багатство, а знання.

«Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить». (Іван Франко.)

«Вчитись дозволено й у ворога». (Овідій.)

«Для чого людина вчиться? Для того, щоб далеко бачи­ти». (Народна мудрість.)

«Знання — це сила, сила — це знання». (Франсуа Бекон.)

«Знання складається із дрібних крихт щоденного досві­ду». (Дмитро Писарєв.)

«Найважливіше завдання цивілізації — навчити люди­ну мислити». (Едісон.)

«Знання — донька досвіду». (Леонардо да Вінчі.)

«Змалку кохайтесь в освіті, змалку розширюйте ум». (Павло Грабовський.)

«Вчитись важко, бо навчання — це розумова пра­ця, а це — одна з найважчих праць для людини. Мрія? ти легко і правильно, але думати важко». (Костянтин-Ушинський.)

«Найскладніше — пізнати самого себе». (Фалес.)

«Свої здібності людина може знати, лише спробувавши застосувати їх». (Сенека Молодший.)

«Коли здобудеш освіту, то побачиш більше світу». (На­родна мудрість.)

«Гукати в минуле — даремна турбота, гукай у майбут­нє — хто-небудь почує». (Іван Підсуха.)
^ Творча гра «Мета мого життя».

Учитель просить учнів назвати різні цілі в житті люди­ни. Наприклад: стати відомим, отримати цікаву професію, знайти вірного друга, побудувати щасливу сім'ю.

Потім учитель ставить учням запитання:

Як ви гадаєте, чи важливо мати мету у своєму житті? Чи є мета життя у вас?

Якщо в людини є мета, йому важче або легше жи­веться?

Що значить висока мета?

Чи є серед ваших друзів люди, які знають мету свого життя і прагнуть досягти її?

Як ви гадаєте, в якому віці людина повинна визначати мету свого життя?

Чи може в людини бути багато цілей в житті?

Чим мета відрізняється від мрії?
^ Слово вчителя.

Здійснення наших бажань — запорука успіху. Але ба­жання і наміри людина повинна аналізувати з урахуванням обставин, можливостей для їх реалізації, інтересів інших людей.
Творче завдання «Наполеглива праця».

Учитель просить учнів сказати, чого б вони хотіли до­сягти у своєму житті. Відповіді учнів записують на дошці, а потім разом обговорюють, скільки років наполегливої праці знадобиться для досягнення тієї або іншої мети.

Після виконання завдання учитель розповідає учням про видатних співвітчизників.