asyan.org
добавить свой файл
1
БЕРЕЖІТЬ СОБОРИ ЛЮДСЬКИХ ДУШ

Скільки існує світ, людей цікавить питання, що таке душа, яке її значення в людській долі. Чи є зв'язок між поняттями душа і мораль? Чи потрібно дбати про чистоту душі? Чи має вплив стан душі кожної людини на питання цілого народу, країни? Ви - майбутнє України, від того, наскільки ви усвідомите свої достоїнства і постараєтесь позбутися вад, залежить доля нашої Батьківщини.

А допомагає розібратися у цих складних питаннях художня література. Недарма І.Я.Франко писав:

Книги - морська глибина. Хто пірне у них до дна,

Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перла звідти вносить.

Отож і ми пройдемо з вами сторінками художніх творів, щоб побачити, якою може бути людська душа, усвідомити, що за чистоту душі потрібно боротися, виховувати відповідальність за свої вчинки, за долю народу, Батьківщини.

Всім вам відома повість І.Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я". У ній автор доводить, що в боротьбі за "моє" і "твоє", "собі, тільки собі", "моя хата скраю", "аби мені було добре" спотворювалась людська душа, у їхніх колись чистих і добрих серцях зароджувалась бездуховність, герої бачили тільки свій хатній куточок, у душах виховувалась жорстокість, бездушність.

Душу людини нищить і жадоба. Яскравим прикладом цьому є комедія І.Карпенка-Карого "Хазяїн". Всі свої фізичні і духовні сили він присвятив збагаченню. Його власне життя І життя близьких йому людей стало схожим на пекло. Він став жертвою економічного стяжання, воно отруїло йому душу.

А скільки сучасних "пузирів" нищать свої душі?

Боротьбу світлих людських почуттів з жорстокістю, черствістю показано в романі Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Саме за людину, її душу зійшлися у смертельному поєдинку сили добра і зла. Людина не може бути сторонньою, вона мусить зробити вибір, звичайно, власний. Та це не просто. Не завжди вдається відрізнити добро від зла, бо кривда, брехня, обруда часто маскуються. Тому людині властиво помилятись, страждати і навпомацки шукати дорогу до правди. Читаючи твір, на душі стає болісно, болісно від того, що зло зуміло підкорити собі таку волелюбну, сміливу, горду людину як Чіпка, який міг би прислужитися людству для високої мети.

Глибоко досліджує світ людської душі М.Коцюбинський у повісті "Тіні забутих предків" та новелі "Іntermezzoо". Коцюбинський доводить, що єдиною могутньою силою, яка може перебороти зло, є добро. Саме чиста, ангельська душа Марічки протистоїть цій нерозумній силі. Дорослим це зробити не під силу. Марічці вдається ненависть перетворити в любов. Перед читачем постають образи Івана й Марічки як духовно багатих людей, які здатні сприймати навколишню красу гір і полонин, бо серця їх наповнені любов'ю й добром.

Багатий матеріал для формування духовного світу людини, пробудження в ній потягу до прекрасного дає "Лісова пісня" Лесі Українки. Головну героїню твору - Мавку - чарує в людині її духовна краса. Вона сама не помічає того, що стоїть вище за користолюбивих і заздрісних людей. Воля для Мавки є найнеобхіднішою умовою в житті. Вона відкрила справжній скарб душі Лукаша і їй дуже боляче, що "своїм життям не може до себе дорівнятись". Почуття власника у душі Лукаша сильніше, тільки набагато пізніше він усвідомив, що своїми руками занапастив своє і Мавчине щастя. Любов Мавки палаючою

іскринкою освітила душу Лукаша і назавжди залишила в ній любов, бажання робити людям добро.

Перегорнемо сторінки відомого вам твору М.Хвильового "Я(Романтика)". Що ж відбувається із свідомістю, душею головного героя твору? Як тонко у новелі показано роздвоєння людської особистості в умовах бюрократично-тоталітарної системи. Жахливою є сцена, коли мати змушена притулитись до згасаючого серця свого блудного сина, який заплутався на трагічних дорогах революції, морально здичавів, зневірився і в розпачі піднімає руку на свою матір, яка прощає йому цей смертельний гріх. Автор доводить, що жорстокість і насильство ніколи не можуть бути виправдані, хоч під якими б благородними намірами вони не подавались. Злоба і жорстокість, пролита людська кров перетворює людину на звіра, робить із неї бездуховну істоту.

Людська душа - найбільша таємниця. І скільки світитимуть зорі, людина буде прагнути збагнути ту таїну.

Вражає кожного новела "Подвійне коло" із роману "Вершники" Ю.Янковського. на полі бою з проміжком у часі зустрілися п'ятеро синів Мусія Половця. В угоду викривленим ідеям, політичним переконанням брати нівечать рід, нехтують мудрою наукою батька: тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду. І рід перевівся: з п'яти братів залишилося тільки двоє.

Душі братів знівечені, спотворені, бо не здригнулась рука, коли брат підіймав зброю на брата. Відбулася мутація душі, переоцінка цінностей, адже що є страшніше, коли брат вбиває брата.

Особливо яскраво людські душі висвітлено велике горе - війна. І стало видно тоді, у кого яка душа. Люди з мізерними душами рятували свою шкуру, не помічаючи страждань інших, а люди великої душі жертвували своїм життям заради інших. Це можна простежити, прочитавши твір "Україна в огні" О.Довженка. Не всі змогли витримати натиск ворожих військ. Не у всіх вистачило сили волі вистояти і не впасти на коліна перед ворогом. О.Довженко робить у кіноповісті філософське узагальнення: "У грізну велику годину життя свого народу не вистачило в них розуму, ні великості душі. Під тиском найтяжчих обставин не одійшли вони на схід зі своїм великим товариством, що йому потім судилася доля здивувати світ своїми подвигами. Звикли до типової безвідповідальності, позбавлені знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот і розуміння ходу історії, що скликали їх до велетенського бою, до надзвичайного. І ніхто не став їм у пригоді з славних прадідів історії. Серед перших ударів долі загубили вони присягу свою, бо слово "священна" не дзвеніло в їхніх серцях урочистим дзвоном. Вони були духовно беззбройні, найвні і короткозорі".

Та коли йдеться про Лавріна Запорожця і його синів, Мину Товченика, Василя Кравчину, О.Довженко знаходить величні слова, щоб возвеличити цих людей, справжніх героїв війни, вірних захисників Вітчизни.

Є у Ліни Костенко чудовий історичний роман "Маруся Чурай". Чимало рядків роману змушують читача замислитись над сутністю життя, над проблемою людських стосунків. Вражає глибина роздумів Марусі Чурай про свої відносини з Грицем Бобренком:

А найстрашніше, що пече, як жога, Перевертає душу від жалю:

Невірного, брехливого, чужого, Огидного, - а я ж його люблю.

Маруся усвідомлює, що кохає непорядну людину, однак серцю не накажеш, а від цього ще більше страждає, її любов сягає неба, Грицева - ходить по землі.

У романі кілька разів зустрічаються вислови, які розкривають двоїсту натуру Гриця Бобренка: "двоїлася душа", "танцювать навиворіт душі", "жить на дві душі". І сьогодні перед нами ходять лтакі Бобренки, які своїм існуванням приносять страждання іншим.

Злетіли у світ і стали крилатими слова одного з героїв роману "Собор" Олеся Гончара "Бережіть собори душ своїх". На сторінках роману письменник намагається розкрити багатогранність чи черствість душі своїх героїв.

Душа Миколи Баглая відкрита і для дітей, і для ровесників, і для дорослих. Він залюбки розмовляє з дітворою, полохає з ними в осоці карасів, вступає в дискусію з Романом та Геннадієм, знаходить теплі слова для Віруньки. В уста Миколи Баглая О.Гончар вкладає такі слова: "Матері у спадок передають нам не чваньковитість, не пиху, не захланність, а почуття чесності, гідності й волелюбства".

Душа Івана Баглая теж випромінює доброту, порядність, привітність. Його глибоко вражає, що люди на роботі (випадок в аеропорту) ображають інших, говорять крижаним голосом, зневажають, принижують людину. Глибоко западають у душу читача слова Івана Баглая: "Адже людина доти й людина, допоки не втратила здатність бачити, крім товарностей життя, і його красу.

Віруньчин же собор душі ввібрав у себе найкращі риси: любов до праці, вміння виконувати свою роботу якнайкраще, глибоке почуття кохання, віру у справедливість.

А яку прекрасну, величну, духовно багату душу має Ізот Лобода. Собор його душі складає почуття доброти, чуйності, болю і страждань, турботи про підростаюче покоління про озеленення міста. Душа Ізота Лободи, здається, випромінювала тільки доброту, йому так хотілося, щоб кожна людина прагнула творити добро на землі: "Має людина в собі живчик - бажання робити добро... Коли зробиш кому бодай маленьке добро, як стає на душі легко, чисто..."

Йому так хотілося, щоб молоде покоління цінувало кожну хвилину життя, горіло в роботі: "Дорожіть днем, - ось що я скажу вам, молоді. - Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто гадить, живе, хто іскрить".

Собори душ героїв роману в основному прекрасні: вони поважають історичні пам'ятки минулого, дбають про екологію навколишнього середовища, є майстрами своєї справи, відчувають причетність до проблем сьогодення, вміють дорожити почуттям дружби і кохання, подати допомогу у скрутну хвилину, прагнуть залишити на цій землі "не бляшанку з-під шпротів, а щось таке, щоб радувало".

Хочу вам на кінець побажати, щоб ваші душі були багаті на добро, на теплоту, на щирість, сердечність, щоб ніколи у вас не спала совість, щоб ви були господарями свого життя і володарями своєї справжньої душі, щоб з чистим серцем ви завжди зустрічали світанок. Завершити свою розмову я хочу такими словами:

Є життя. Ми господарі в ньому.

Є душа. Ми її хазяї. Не дозвольте спаплюжить нікому

Чистоту й величність душі.

Розважальна програма по

літературі

Сьогодні ми перевіримо, чи добре ви знайомі з українською літературою, її письменниками та поетами, їхніми творами, теорією літератури.

Запитання для 1-ї команди:

  1. Мистецтво слова (література)

  2. Зупинка голосу під час читання (пауза)

  3. Двоскладова стопа з наголосом на першому складі (хорей)

  4. Опис зовнішності персонажа (портрет)

  5. Обрядові пісні, що виконують на Різдво (колядки)

  6. Розмова однієї особи (монолог)

  7. Алегоричний твір навчального характеру (байка)

  8. Художнє означення (епітет)

  9. Основна ознака віршованої мови (ритм)

  10. Усна народна творчість (фольклор)

Запитання для 2-ї команди:

  1. Опис природи (пейзаж)

  2. Двоскладова стопа з наголосом на другому складі (ямб)

  3. Обрядові пісні, що виконують на Новий рік (щедрівки)

  4. Ліричний твір, покладений на музику (пісня)

  5. Короткий влучний народний вислів повчального змісту (прислів'я)

  6. Оповідання про незвичайні, фантастичні події (казка)

  7. Розмова двох осіб (діалог)

  8. Художнє перебільшення (гіпербола)

  9. Змалювання людей в образах тварин, рослин, предметів (алегорія)

  10. Вислів повчального змісту, що має незакінчену думку (приказка)

  11. Назвати твір та його автора.




  1. Твір, у якому викрито й засуджено ненаситну жадобу до наживи,
    духовної обмеженості. (Карпенко-Карий "Сто тисяч" або "Хазяїн")

  2. Твір, у якому змальовано поетичний образ дівчини з народу, вірність у
    коханні, доброту, рішучість у боротьбі за своє щастя. (Котляревський
    "Наталка Полтавка")

  3. Твір, у якому показані егоїстичні натури, які борються за "моє",
    внаслідок чого руйнуються родинні стосунки. (Нечуй-Левицький
    "Кайдашева сім'я")

  4. Твір, у якому показано розрив між високими гуманістичними ідеалами
    революційних гасел, сліпою вірою в "загірну комуну" та
    розхристаною вакханалією громадянської війни (Хвильовий
    "Я(Романтика)")

  5. Твір, у якому розповідається про роки дитинства, проведені на чудовій
    річці. (О.Довженко "Зачарована Десна")

  6. Збірка, у якій змальовано красу рідної природи, замилування
    вечірньою зіркою під час полювання. (Остап Вишня "Мисливські
    усмішки")

  7. Твір, у якому показано бунтівничу, суперечливу вдачу головного
    героя, який став "пропащою силою" (Панас Мирний "Хіба ревуть
    воли, як ясла повні?")

  8. У якому творі розповідається про мандри троянців ("Енеїда"
    І .Котляревський)

Ш. Назвати прізвища письменників,

  1. "З вершини і низин" (І.Франко)

  2. 1814 - 1861 (Т.Шевченко)

  3. Лариса Петрівна Косач (Леся Українка)

  4. "Мина Мазайло" (Микола Куліш)

  5. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (Панас Мирний)

  6. "Енеїда" (І.Котляревський)

  7. "Ярослав Мудрий" (І.Кочерга)

  8. "Дорогою ціною" (Коцюбинський)

  9. "Сам собі пан" (Б.Грінченко)

  10. "Журба" (Глібов)

  11. "Каменярі" (І.Франко)

  12. Павло Михайлович Губенко (Остап Вишня)

  13. син народа, що вгору йде

Мій поклик: праця, щастя і свобода" (І.Франко)

14. "Стоїть гора високая

Попід горою гай..." (Леонід Глібов)

15. "Хазяїн", "Сто тисяч" (І.Карпенко-Карий)

IV. Із якого твору ці слова:

1. "І всі ми вірили, що своїми руками

розіб'ємо скалу, роздробимо граніт..." ("Каменярі" (І.Франко)

2. "Любов к Отчизні де героїть.
Там сила вража не устоїть,

Там грудь сильніша од гармат" ("Енеїда" Котляревського)

3. "Не багата я і проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити і носити воду"

("Наталка Полтавка" Котляревського)

4. "Голос духа чути скрізь:

по курних хатах мужицьких,

по верстатах ремісницьких,

по місцях неволі й сліз" ("Гімн" І.Франко)

5. "Ой, річечко, голубонько,

Як хвилечки твої

Пробігли дні щасливії

І радості мої" ("Журба" Л. Глібов)

  1. "Вони йшли, преніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду
    колотало море, вони йщли впевнено й дружно, як ходили через ціле
    життя ". ("Вершники" Ю.Яновський).

  2. "Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому
    дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я
    любив слухати клепання коси" ("Зачарована Десна" О.Довженка)

  3. "Я все життя не відаю спокою,

В трудах і битвах їжджу по Русі, А я б хотів міста і храми строїть, Кохатися в премудрості й красі". ("Ярослав Мудрий" І.Кочерга)

9. "Ішов за баришами наосліп, штурмом крушив направо і наліво, плював

на все і знати не хотів людського поговору". ("Хазяїн", Карпенко-Карий)

10. "В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала.

Із нього вирвала одні –

Оті ридання голосні - пісні" ("Чого являєшся мені у сні?" І.Франко)

V. Ораторське мистецтво.

Шабля ранить голову, а слово - душу.