asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 41 42 43 44 45 ... 47 48

Людина ж, яка визнає реальність палінгенезії, відкриває для себе перспективу стати подібною до Христа. Тоді вона стає арієм, адже арій — це особистість, яка обрала шлях боголюдського перетворення, плекання культури і збереження навколишньої природи. І вона отримає гідну винагороду за свою віру, сміливість і наполегливість: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне матимете у спадщину» (Матвій, 19.28-29).

Ми продовжуємо рухатися за Ним у палінгенезії. Нова арійська раса і нова цивілізація народяться в процесі наслідування втіленого Сина Божого, який знову прийшов у наш світ 2 тисячоліття тому. І хай на цьому шляху нас не зупинять ні страх, ні перешкоди, ні сумніви, ні сама смерть: «Дерзай, сину! Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Царство Боже здобувається силою, і ті, що докладають зусилля, схоплюють його!»
Хай Буде!
-------------

Примітки:

[1] Каганець І. В. Психологічні аспекти в менеджменті: типологія Юнга, соціоніка, психоінформатика. — Київ—Тернопіль: Мандрівець, 1997. — 204 с.

[2] Миро Продум. Нація золотих комірців: Психоінформаційна концепція України. — Київ—Тернопіль: Мандрiвець, 1994. — 160 с.

[3] Про «чисті групи» див. Шмаков В. Закон синархии и учение о двойственной природе монад и множеств. — Київ, Софія Ltd., 1994. — С. 152-154.

[4] Що, до речi, було фундаментальним принципом арiйських варн, якi стали закритими значно пiзнiше, — пiсля приходу арiйцiв до Індiї.

[5] Каганець І. Стратегія України // Перехід-IV, 1(3)-2000, www.perehid.org.ua.

[6] Братко-Кутинський Олексій. Феномен України. — Київ: «Вечірній Київ», Українська академія оригінальних ідей. — 1996. — С. 184—196.

[7] Советский энциклопедический словарь. — Москва, 1990.

[8] Канигін Ю. М. Віхи священної історії: Русь-Україна. — Київ. Україна, 2001. – 368 с.

[9] Послання святого апостола Павла до галатів, 5.9.

[10] Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. К., 1992. С. 249 — 250.

[11] Чмихов М. Україна вiд минулого до майбутнього // Вiсник Київського унiверситету. Iсторико-фiлологiчнi науки, випуск 8. Видавництво Київського унiверситету. 1992. С. 34.

[12] Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 29.

[13] Від прадавнього кореня «-пал-» або «-пол-» походять назви «поляни» («богатирі, воїни»), «палиця» (спис), «політика» (наука про владу), назви міст як центрів влади (Сімферополь, Костопіль, Тернопіль), «поле» (підвладна, контрольована територія), скіфське плем'я Палів, імена Раджпал, Ярополк і Святополк, військові терміни «полк», «полковник».

[14] Брайчевский М. Ю. Происхождение Руси. — Киев, 1968.

[15] Крип'якевич І. П. Історія України. С. 29.

[16] Паїк Володимир. Корінь безсмертної України. — Львів: «Червона калина», 1995. — С. 188.

[17] Епічна староанглійська поема VIII ст., що описує героїчні вчинки лицаря Беовульфа і містить повідомлення про історію пн.-ґерманських племен VI ст.

[18] Шамбаров В. Е. Русь дорога из глубин тысячелетий. — М. Алетейа, 1999. — С. 310—311.

[19] Крип'якевич І. П. Історія України. С. 30.

[20] Принаймні 5 німецьких істориків (а німці завжди були дуже ретельними в означуванні титулів) називають Ольгу королевою. Крім того, Магдебурзький єпископ Адальберг, який перебував у Києві в 961—962 р. і особисто спілкувався з Ольгою, називає її «Regina Russorum Olena». Попередники Олени-Ольги (Аскольд, Олег, Ігор) мали титул кагана, який прирівнювався до титулів «базілевс» чи «рекс». Київський Митрополит Іларіон славить Володимира титулом "каган" (від прадавнього «саргон»: сар — володар, цар, гон — сила, стрімкий потік, звідси японське «сьогун» — військовий зверхник, імператор, а також «хан» — правитель). Арабські історики писали, що руси мають царя, але не звичайного царя, а царя «хакана», що рівнялося титулові грецького імператора. Автор арабської історії Худуд титулує руського кагана «падишахом», що означало «цар царів» — імператор.

[21] Павленко Юрій. Етнічний розвиток Київської Русі // Генеза, 1-2/98, с. 94—115.

[22] Полонська-Василенко Наталія. Історія України, том 1. — Київ: Либідь, 1992. — С.101.

[23] Погост — адміністративно-господарський осередок, де призначені володарем Київської Русі люди від його імені віддавали розпорядження, чинили суд, зосереджували данину тощо.

[24] Кузич-Березовський Іван. Жінка і держава. — Львів: Світ, 1994. — С. 52.

[25] Іван Кузич-Березовський повідомляє, що родовід королеви Ольги обґрунтував болгарський історик С.Чілінгіров у книзі «Каквото е дал българин на другите народи», Софія, 1941 р. На цього автора посилався болгарський архимандрит Нестор у своїй дисертації «Имал ли е в жилите си българска кръв киевкият княз Светослав Игоревич» (1964). Про болгарське походження Ольги також див.н Архимандрит Леонид. Откуда родом была св. великая княгиня русская Ольга // Русская старина, Петербург, 1888 (ця праця була заборонена російським урядом).

[26] Фундуклеев Иван. Обозрение Киева в отношении к древностям. — Киев, 1847.

[27] Кузич-Березовський Іван. С. 54—55. Див. також Проф. Микола Чубатий, «Історія християнства на Руси-Україні». — Рим —Нью-Йорк, 1965. — С. 105.

[28] Кузич-Березовський Іван., с. 27 (посилання на "Cosmas Cronicon", Bib. I, Cap.22. Mon. Ger. Hist., Berlin, 1922).

[29] Ортинський Іван. Хрищення, хрест та харизма України. — Рим—Мюнхен—Фрайбург. Видавництво оо. Салезіян, 1988. — С. 28. Детальніше про слов'янський обряд див. Історія релігії в Україні (за ред. проф. Б. Лобовика) в 10-и томах. Том 1. Дохристиянські вірування. Прийняття християнства. — Київ. Укр. Центр духовної культури, 1996. — С. 228—238.

[30] Багдасаров Роман. За порогом. Запорожское рыцарство XV-XVIII веков // Волшебная Гора: Философия, эзотеризм, культурология. Т. IV. М., 1996. С. 274–305.

[31] Там само. С. 276, 301—302.

[32] З цього приводу пригадуються слова Івана Богуна «Шапку я знімаю лише перед Богом. І лише тоді, коли цього захочу».

[33] Відомий український антрополог Сергій Сегеда переконливо показав безперервну генеалогічно-фізичну лінію сучасного українця аж до V тис. до н. е. Детальніше див. Васильченко Сергій. Індоєвропейська ідея України // Перехід-IV, 2/99.

[34] Про народ галів див.: Паїк Володимир. С. 177—183.

[35] Prichard J. S. Eastern origin of the Celtic nation. — London, 1857. Див. також: Каныгин Ю. Вехи священной истории. — К.: 1999. — С. 155—176.

[36] Лингвистический энциклопедический словарь. — Москва, 1990.— С. 92.

[37] «Галатія — стародавня країна у центральній частині Малої Азії (тепер Туреччина); бл. 277 року до н. е. завойована кельтськими галатами (звідси назва); з 25 р. до н. е. римська провінція; терен діяльності Павла з Тарсу (Лист до Галатів)» (Універсальний словник-енциклопедія. — К.: Ірина, 1999).

[38] Нюстрем Эрик. Библейский словарь (пер. со швед.) — СПб., 1998.— С. 85, «Галатия».

[39] Геллей Генри. Библейский справочник. — СПб., 1999. — С. 605.

[40] Грант Майкл. История древнего Израиля / Пер. с англ.—М.И ТЕРРА, 1998.— С. 77.

[41] Шамбаров В. Е. С. 107.

[42] «Галілея — історична країна на Близькому Сході (тепер у північній частині Ізраїлю); до кінця VIII ст. до н. е. ізраїльська провінція; пізніше завойована Ассирією та заселена прибульцями зі східних територій Ассирії; від 105-го року до н. е. знову в Ізраїльській державі; як свідчить Новий Заповіт, Галілея була колискою християнства (Ісус і більшість його учнів походили з Галілеї)» (Універсальний словник-енциклопедія).

[43] Браунринг Рональд. Кто есть кто в Новом Завете (Словарь) / Пер. с англ. — М.К Внешсигма, 1998. — С. 93.

[44] «Він був єдиним юдеєм серед апостолів, які всі були галілеянами, і виправдав собою давнє прислів'я «галілеянин любить честь, а юдей — гроші»», див.: Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона, http://encycloped.narod.ru/encyclopedia.htm.

[45] Одним з перших в Україні на це звернув увагу Юрій Канигін, див.: Канигін Юрій. Шлях аріїв Україна в духовній історії людства. — К. Україна, 1997.— 325 с.

[46] Расторгуев С. П. Философия информационной войны. – М.: Вузовская книга, 2001. — С. 305.

[47] Страбон (63 до н. е. – 19 н. е.) — грецький історик, географ і мандрівник; автор першої загальної географії у 17 книгах.

[48] Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ). — Київ: Ірина, 1999.— С. 464.

[49] Подібно як Москві після розпаду СРСР вдалося зберегти контроль над Києво-Печерською і Почаївською Лаврою.

[50] Мень Александр. Сын человеческий. – Bruxelles, 1998. — С. 56.

[51] Рид Дуглас. Спор о Сионе. — М: Твердь, 1993. — С. 70.

[52] Миро Продум. Структура українського характеру // Перехід-IV, 1(3)-2000.

[53] Див.: Каганець Ігор. Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга—соціоніка—психоінформатика. — Київ—Тернопіль: Мандрівець, 1997. — 204 с.

[54] Ляшевский Стефан, протоиерей. История христианства в Земле Русской с I по XI век. — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. — С. 140.

[55] Назва Скіфія походить від слова Скупія (об'єднання, союз, сукупність, скупщина, зібрання). Річ у тім, що букву «Υ» (упсилон), яка в класичному грецькому алфавіті відповідає українській «У», у новогрецькій мові почали читати як букву «І» (іпсилон). В результаті первинне Скуфія-Скупія почали читати як Скіфія, відповідно Сурія (сонячна) стала Сірією, а УперБóрія (вища, потужніша Бóрія) стала ГіперБорією. Про класичний і новогрецький алфавіти див.: Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия. 1990. «Греческое письмо».

[56] Николаев Юрий. В поисках божества. — К.: София, 1995. — С. 82—83.

[57] Ляшевский Стефан. С. 7.

[58] Крисаченко Валентин Семенович. Україна на сторінках Святого письма та витяги з першоджерел, що засвідчують процес поширення християнства на теренах України від апостола Андрія до князя Володимира. — Видання НАН України. Київ: Наукова думка, 2000. — С. 111.

[59] Див.: «Краткий правосл. словарь» http://www.trifon.ru/e_dictionary/, а також «Малый энциклопед. словарь Брокгауза и Ефрона», «Галилея», http://encycl.yandex.ru/.

[60] Нюстрем Эрик. Библейский словарь (пер. со швед.) — СПб.о 1998.— С. 486.

[61] Дослідники вважають, що це повстання було викликане передусім масовим психозом серед юдеїв з причини очікування ними приходу Месії, який відновить незалежність і могутність начебто юдейської імперії Давида.

[62] Грант Майкл. С. 259.

[63] Браунринг Рональд. С. 48.

[64] Другому постанню передувала низка небувало запеклих єврейських повстань в багатьох місцях Розсіяння, викликаних, окрім релігійної ворожнечі, обуренням через те, що завоювання імператора Траяна (98—117 рр.) змінять маршрути торговельних шляхів на шкоду комерційним інтересам євреїв (Грант М. С. 264).

[65] Николаев Юрий. С. 80.

[66] Щось подібне Російська імперія вчинила у Криму після депортації кримських татар, коли на карті з'явились такі дивні назви, як Планерское, Кировское, Первомайское, Почтовое, Научный, Аэрофлотский тощо.

[67] Ортинський Іван. С. 21.

[68] Паїк Володимир. С. 203. Про первинність східнослов'янської Церкви відносно західної див.: Каныгин Ю. М. Вехи священной истории. С. 225.

[69] Лебедев Л. Крещение Руси. – М.: Изд. Московской патриархии, 1987. – С. 57.

[70] Ляшевский Стефан. С. 17.

[71] Войнаровський Віктор. Версія виникнення ранньохристиянського вчення на західноукраїнських землях (IV—V ст. н. е.) // Київська церква (Альманах християнської думки). Київ—Львів, 4/1999. С. 55—57.

[72] Николаев Юрий. С. 82.

[73] Лингвистический энциклопедический словарь. — Москва, 1990.— С. 92.

[74] Про укрів читайте у статті: Васильченко Сергій, Холодна Наталка. Українець: брахман, організатор, жертва // Перехід-IV, 3(5)-2001.

[75] Пономарьов Анатолій. Українська етнографія. — Київ: Либідь, 1994. — С. 102.

* Історія культури давнього населення України. Том 1. (Видання НАН України). — Київ: Наукова думка, 2001. — С. 655.

[76] Шамбаров В. Е. С. 304.

[77] Баран В. Д. Східнокарпатський регіон у V—VII ст. н. е. // Етногенез та етнічна історія населення українських Карпат. Том 1. — Львів, 1999. — С. 266, 268.

[78] Дворнік Ф. Слов'яни в європейській історії та цивілізації / Пер. з англ. — К: Дух і Літера, 2000. — С. 1.

[79] До речі, етимологічно близьким до слова «гал» є слово «гоцул», що означає «галасливий», «непосидючий»; порівняйте з «гоцак» — танок зі стрибками, «гучати» — звучати, шуміти, гудіти (див. «Словарь української мови» Бориса Грінченка). Гуцули мешкають у південно-західній Україні, звідки, вірогідно, і почалося розселення галів.

[80] Паїк В. С. 170—171.

[81] Паїк В. С. 49.

[82] Крип'якевич І.П. Історія України. — С. 36.

[83] Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ). С. 768.

[84] Лингвистический энциклопедический словарь. — Москва, 1990. — С. 271.

[85] Грушевський Михайло. Ілюстрована історія України. — Київ-Львів, 1913. — С. 139.

[86] Крип'якевич І. П. Історія України, с. 70.

[87] Грушевський Михайло. Ілюстрована історія України, с. 140.

[88] Там само.

[89] Крип'якевич І. П. Історія України. С. 36.

[90] Там само. С. 113—114.

[91] Послання святого апостола Павла до галатів, 5.9.

[92] Слово «козак» (давнє — «косак»), як і арійське «кшатрій», походить від прадавнього кореня «кес» (кс, кш), що позначав загострення, спрямування (як, скажімо, слово «коса», — це і сільськогосподарський інструмент, і зібране волосся, і вузька смуга землі). Воно ж позначало і холодну зброю, меч. Звідси «кесар» («мечник») — князь, імператор, «касарня» — приміщення для воїнів, «кіш» — військовий табір, «косак» — великий ніж (словник Б. Грінченка). Інша поширена на той час зовнішня назва українців — черкаси — означає «священні воїни»: від «чер», «щер», «щир», «чар»— священний, чарівний, божественний, належний до святої Трійці (буква Щ в давнину писалася як тризуб) і «кес» — меч; детальніше див. у згаданій вище книзі Олексія Братка-Кутинського «Феномен України», с. 68.

[93] Про механізм взаємодії геологічних і соціальних процесів див.: Васильченко Сергій, Холодна Наталка. 2015 рік // Перехід-IV, 1(3)-2000, www.perehid.org.ua.

[94] Словник античної міфології. — Київї Наукова думка, 1985. — С. 33.

[95] У давнину 532-річний цикл вважався часом оновлення небесного та земного кола і називався «Індиктіон» або «Миротворче коло» (див.: Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. — К., 1992 — С. 242). Пояснимо, що 532 =19х28. 19 рокiв — це мiсячний цикл, через 19 рокiв повторюються фази Мiсяця на певну календарну дату. 28 рокiв — це сонячний цикл, календарi через 28 рокiв ідентичні. А у поєднаннi 532 роки — це дата повторення Пасхи (Великодня) та iнших розрахованих вiд неї свят на певну календарну дату. Наприклад, якщо у 2003 році Пасха була 27 квiтня, то i у 2535 роцi вона також буде 27 квiтня.

[96] Проте схоже, що деякі індоєвропейські народи зберегли первинний соціотип «Миротворець», наприклад, шотландці, каталонці, італійці, хорвати, білоруси.

[97] Носіями цього інтегрального соціотипу сьогодні є шведи, литовці, латиші, чехи, англійці. По мірі віддалення від батьківщини і взаємодії з іншими народами «Адміністратор» нерідко трансформувався в інші соціотипи, наприклад, «етико-сенсорний екстраверт» («Популяризатор») — у галів-французів, «логіко-інтуїтивний екстраверт» («Підприємець») — у американських англо-саксів, «логіко-сенсорний інтроверт» («Контролер») — у німців тощо. Детальніше див.: Миро Продум. Нація золотих комірців. Психоінформаційна концепція України. — Київ—Тернопіль: Мандрівець, 1994. — 159 с.

[98] Дуальна взаємодія виникає лише між взаємодоповнюючими, отже, психологічно сумісними соціотипами. Саме такими соціотипами є «Миротворець» і «Адміністратор». — Див: Каганець Ігор. Психологічні аспекти в менеджменті: Типологія Юнга—соціоніка— психоінформатика, а також «Клуб знайомств Перехід-IV» http://observer.sd.org.ua/news.php?id=1679.



<< предыдущая страница   следующая страница >>