asyan.org
добавить свой файл
1 2




УКРАЇНСЬКА МОВА (ЧИТАННЯ)

2 клас

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

102 год., 3 год. на тиждень 102 год., 3 год. на тиждень

(у навчальному році - 35 тижнів).

У 2 класі продовжується формування навичок усвідомленого, правильного, плавного читання вголос цілими словами, допускається поскладове читання слів складної складової структури.

Велике значення для вдосконалення техніки читання учнів із ЗПР та уникнення ними різноманітних помилок мають спеціальні тренувальні вправи, які знайдуть своє місце у фронтальній та індивідуальній роботі. Вправи добираються вчителем таким чином, щоб вони були попереджувальними і включали слова тих складових структур, які для дітей є найважчими.

Продовжується формування умінь дотримуватися пауз, обумовлених розділовими знаками і змістом тексту.

Діти з допомогою вчителя відповідають на запитання „про кого і про що йдеться в творі?”. Викладають послідовність подій, визначають героя (персонажа) твору, коротко характеризують його вчинки. Знайомляться з найпростішими жанровими особливостями дитячого ігрового фольклору, загадки, казки, вірша, оповідання. Опредмечують зміст ліпленням, ілюструванням, інсценізацією тощо.

У цей період формуються у дітей уміння порівнювати предмети, явища загадки і відгадки, знаходити в них спільне. Діти вчаться визначати прикмети казки: зачин, кінцівку, повтори, звертання, постійні епітети, розуміти графічну форму тексту вірша (риму), ритм, настрій у вірші, автора твору. Дотримуються інтонації, мовленнєвих та позамовленнєвих засобів виразності (сила голосу, темпоритм, тон, міміка, жести).

Користуються найпростішими прийомами заучування віршів напам’ять (за опорними малюнками, опорними словами).

Розуміють, що оповідання – це невеликий розповідний художній твір про якийсь випадок, епізод із життя героя, реалістичність подій у творі; а вчинки, поведінка героїв умотивовані, вчаться визначати тему та основну думку твору.

У 2 класі формуються вміння знаходити й пояснювати смислові зв’язки між реченнями і частинами тексту, знаходити абзац, усвідомлювати роль абзаців у тексті.

Діти вчаться складати картинний і простий словесний плани до невеликих творів, розуміти запитання вчителя і змістовно відповідати на нього, знаходити в тексті речення, які б підтверджували висловлену думку.

Під керівництвом учителя ставлять запитання до тексту, усвідомлюють зв’язок заголовка твору зі змістом, основною думкою, добирають варіанти заголовків до тексту, називають найбільш вдалий.

Поступово навчаються прогнозувати орієнтовний зміст тексту на основі заголовка, ілюстрацій.

Продовжується формування умінь передавати свої враження, почуття від прочитаного з урахуванням специфіки мови твору, використовувати яскраві, образні вислови, вжиті в тексті твору.

З допомогою вчителя діти визначають загальний емоційний настрій твору, вчаться адекватно емоційно реагувати на його зміст, відчувати радість, задоволення від повторного слухання та перечитування твору.

У дітей формуються початкові вміння висловлювати найпростіші оцінні судження про вчинок персонажа, його ставлення до природи, людей, рідної землі, уміння обґрунтовувати свої судження.

Діти беруть участь в ігрових ситуаціях, в яких виступають у ролі авторів, персонажів творів тощо. Колективно складають варіанти кінцівок до відомих казок, а також твори-мініатюри про казкових героїв, заповнюють пропуски у художньому описі предмета.
Коло читання – досяжні за обсягом і цікаві за змістом різножанрові твори для школярів із ЗПР.

^ Усна народна творчість: дитячі пісеньки, загадки, швидкомовки, прислів’я, казки.

Літературні казки: В. Струтинського, Н.Хоменко, Ю.Набоки, О.Пчілки, М.Слабошпицького, В.Сухомлинського та ін.

^ Оповідання для дітей : О.Буценя, В Сухомлинського, В.Карасьової, Д.Чередниченка, В.Чухліба, Ю.Ярмиша, Г.Храпач, А.Морозова, М.Стельмаха, Ю.Старостенка, П.Утєвської, В.Семеняки та ін.

^ Вірші українських поетів : Л.Глібова, Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Моруги, О.Сенатович, Г.Бойка, Марійки Підгірянки, А.М’ястківського, А.Костецького, А.Малишка, О.Пчілки, Д.Павличка, Т.Коломієць, Д.Чередниченка, Л.Костенко, Н.Кир’ян, І.Гнатюка та ін.

^ Гумористичні твори: Г.Бойка, Д.Білоуса, А.Григорука, Т.Коломієць, П.Воронька, В.Нестайка, І.Січовика, із шкільного гумору.

Казки народів світу.

Сторінками дитячих журналів: „Малятко”, „Соняшник” та ін.

У 3 класі вдосконалюються всі характеристики читацьких навичок учнів, продовжується їхній мовленнєвий, інтелектуальний та літературний розвиток.

Зважаючи на те, що школярі із ЗПР мають значні труднощі в оволодіння навичками читання, особлива увага приділяється вихованню інтересу до самостійного читання, бажання й уміння спілкуватися з книгами.

Програма з читання для 3 класу передбачає розвиток в учнів умінь:

– з допомогою вчителя визначати тему й основну думку твору;

– розуміти поняття: пейзаж, портрет, діалоги (без визначення термінів);

– знаходити найпростіші елементи композиції твору: початок, основна частина, кінцівка та їхні взаємозв’язки;

– визначати позитивних і негативних персонажів твору;

– усвідомлювати взаємозв’язок між автором та твором;

– виділяти в тексті епітети, порівняння (без уживання термінів), з’ясовувати їхню роль у творі;

– визначати ставлення письменника до зображуваних подій і персонажів.

Коло читання розширюється за жанрами і персоналіями, охоплюючи доступні й цікаві для школярів цього віку твори.

Системотворчим компонентом читацької діяльності учнів є зміст твору.

Навчальна програма з читання для 3 класу спирається не на тематико-сезонний принцип, як це спостерігається у попередніх програмах, а на тематико-жанровий, художньо-естетичний та літературознавчий принципи. Тому в ній відсутня жорстка відповідність тематики текстів сезонним явищам. Різножанрові твори, які відображають засобами художнього слова явища природи в різні пори року, розміщені в одному розділі.

Забезпечити засвоєння програми з читання учнями 3 класу із ЗПР допоможе використання педагогами методичного апарату, який виконує мотиваційну, інформаційно-пізнавальну та розвивально-навчальну функції.

Мотиваційна функція методики навчання читанню – це стимулювання учнів до активної творчої діяльності, розвиток їхніх пізнавальних інтересів. Цьому сприяють різноманітні завдання, пов’язані з читанням тексту, а сам: добір текстів, які становлять пізнавальну новизну, особистісну значимість для школяра; спілкування з учнями, поєднання індивідуальних та колективних завдань; завдання, які сприяють активізації особистісного досвіду, виявлення власної думки, формулювання оцінних суджень тощо.

Інформаційно-пізнавальна функція полягає в збагаченні уявлень про навколишній світ, засвоєнні понять про жанрові особливості казок, віршів, різних видів усної народної творчості, засвоєнні нових слів тощо

Розвивально-навчальна функція полягає в забезпеченні правильності читання, дотриманні наголосу в складних для вимови словах, у виконанні вправ на знаходження в тексті певних висловів, перевірці розуміння описаного явища, знаходженні опису подій, виявленні емоційності сприймання, почуттів, встановленні зв’язку прочитаного з ілюстраціями, поділі тексту на частини, озаглавлюванні кожної частини, складанні плану, спостереженні за мовою дійових осіб, виявленні характерних ознак їхніх вчинків тощо.

У 3 класі удосконалюється плавне, виразне, безпомилкове читання цілими словами. Значне місце займає мовчазне читання без зовнішніх мовленнєвих рухів. Йому передують доступні, цікаві завдання, які слід перевіряти. Варіантів завдань для читання мовчки дуже багато, адже їхній зміст зумовлений різними обставинами; чи вперше учні читають текст, чи перечитують його, який жанр твору, наскільки твір є складним для дітей тощо. Так, педагог може запитати: „Про що ти прочитав? Що з прочитаного зрозумів, а що ні?” Можна запропонувати учневі підготувати запитання або висловлення головної думки про прочитане; відповісти: де і коли відбувалася подія? що в творі вигадано, а що ні? яким ти уявляєш собі героя твору? тощо.

Наявність під час читання шепоту і ворушіння губами свідчить про перехідну форму від читання вголос до читання мовчки. У 3 класі педагог використовує окрім мовчазного – читання в особах, ланцюжком, комбіноване, вибіркове; читання з метою переказу, розповіді, скорочення тексту тощо.

^ Коло читання.

У 3 класі коло читання розширюється за жанрами охоплюючи доступні, цікаві для цього віку твори, які мають художню цінність.

Усна народна творчість. Малі фольклорні форми: дитячі пісеньки, ігри, лічилки, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки;

народні усмішки, героїко-фантастичні (чарівні) казки, легенди.

^ Літературні казки: К.Ушинський, І.Франко, Леся Українка, О.Іваненко, В.Сухомлинський, Л.Письменна, Ю.Ярмиш та казки інших вже відомих дітям письменників.

П’єси : Н.Куфко, О.Олесь.

Байки: Л.Глібов, П.Глазовий.

Поезія: вірші сюжетні, пейзажні, гумористичні, фантастичні. Т.Шевченко, ЛесяУкраїнка, П.Тичина, М.Рильський, О.Олесь, І.Каменець, М.Вінграновський, П.Воронько, Н.Забіла, Л.Костенко, А.Костецький, А.М’ястківський, В.Лучук, С.Жупанин, В.Скомаровський, В.Сосюра, , М.Стельмах, І.Січовик, О.Сенатович, Г.Бойко, Д.Білоус, Д.Чередниченко, Д.Павличко, І.Жиленко, М.Сингаївський тощо.

Авторські акровірші, вірші-загадки, вірші-скоромовки.

Проза. Оповідання та уривки з повістей :

О.Буценя, Є.Гуцало, А.Григорук, В.Сухомлинського, В.Кави, В.Нестайко, Д.Чередниченка, Ю.Ярмиша, С.Плачинди, Г.Тютюнника, В.Чухліба та оповідання вже відомих дітям авторів.

^ Науково-художні твори: Г.Демченко, О.Копиленко, Ю.Старостенко, А.Коваль.

Сходинки до монографічного вивчення творчості поетів: Марійки Підгірянки, Н.Забіли, М.Стельмаха, П.Воронько, Д.Павличко.

^ Сторінками дитячих журналів: „Малятко”, „Соняшник” та ін.

Зарубіжна література: літературні казки. П.Єршов, О.Пушкін, Г.-Х. Андерсон, брати Грим, А.Ліндгрен, М.Носов, Божена Нємцова, З. Топеліус. Вірші: С.Маршак, А.Барто, Янка Купала.

У 4 класі продовжується розвиток умінь та навичок у дітей із ЗПР:

– читати мовчки, очима без зовнішніх мовленнєвих рухів у темпі 80-90 слів за хвилину; допускається читання багатоскладових та важких для розуміння слів мовчки із мовленнєвими рухами, а також читання пошепки;

  • читати вголос цілими словами та групами слів у темпі 60-75 слів за хвилину; допускається користування способом плавного складового читання з цілісним прочитуванням окремих слів;

  • відповідно до змісту твору дотримуватися логіко-граматичних та психологічних пауз, логічних наголосів;

  • під час читання віршів дотримуватися ритмічних пауз;

  • вибирати відповідний темп читання та інтонацію;

  • мати цілісне уявлення про фактичний зміст твору; відповідати на запитання, пов’язані з розумінням фактичного змісту; допускається розуміння фактичного змісту, а основний смисл залишається неосвоєним та повне розуміння змісту та основного смислу творів з неточностями щодо розуміння підтексту;

  • правильно називати прізвища, імена відомих дитячих письменників та їхні твори; усвідомлювати взаємозв’язки: автор – твір – тема;

  • практично володіти літературними поняттями: сюжет, композиція, персонаж, тема, основна думка твору;

  • виділяти в творі головних і другорядних персонажів, усвідомлювати стосунки між ними та мотиви їхніх вчинків, обґрунтовувати власне ставлення до них;

  • усвідомлено сприймати засоби художньої виразності в творі, спостерігати за мовою автора під час діалогів, описів природи, зовнішності персонажа тощо;

  • самостійно визначати жанрові ознаки творів: казку, для якої притаманні вигадка, вимисел, фантазія, повтори, епітети; легенду – як твір-переказ про якісь факти, про людей, фантастичність, казковість легенди, її відмінність від казки;

  • розширювати та систематизувати знання про жанрові особливості віршів, їхню тематику, емоційну тональність;

  • визначати художні описи в оповіданнях (природи, зовнішності людини, місця події тощо);

  • володіти поняттями: пейзаж, портрет, діалоги (без визначення понять);

  • з’ясовувати значення слів і висловів у тексті;

  • читати в особах;

  • здійснювати структурний аналіз тексту, складати план твору, використовувати його при переказі;

  • виявляти й оцінювати стан героїв твору шляхом формування власних оцінних суджень (моральних, етичних), виявляти авторську позицію щодо зображеного;

  • словесно малювати та ілюструвати за змістом тексту;

  • читати за ролями, брати участь в інсценізації, доповнювати та змінювати тексти;

  • складати за допомогою вчителя казки, небилиці, лічилки тощо.

^ Коло читання

Провідними принципами добору змісту творів у 4 класі залишається жанрова й авторська їх різноманітність.

З метою забезпечення перспективності у підготовці учнів до вивчення літератури у п’ятому класі упорядковуються раніше відомі жанри творів та імен.

Поезія: твори Б.Лепного, В.Симоненка, І.Драча, П.Усенка, Л.Полтави, Б.Чалого, Г.Черінь, І.Гнатюка, Д.Чередниченка, а також ряду авторів, які вже відомі дітям.

Байки Л.Глібова, Г.Бойка, П.Глазового.

Притчі Г.Сковороди, О.Паламарчука.

Сходинки до монографічного вивчення творчості поетів: Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, М.Коцюбинського, П.Тичини, М.Рильського.

Проза: уривки повістей, оповідання, легенди – М.Гоголь, М.Коцюбинський, Марко Вовчок, Остап Вишня, О.Довженко, О.Гончар, Дніпрова Чайка, В.Близнець, О.Донченко, А.Григорук, С.Плачинда, К.Пасічна, І.Сенченко, В.Сухомлинський, Г.Тютюнник, В.Чухліб, Г.Храпач, Леся Храплива, Є.Гуцало та твори вже відомих дітям авторів.

П’єси: Я.Стельмах, В.Лучук.

Науково-художні твори: В.Скуратівський, А.Григорук, Б.Лепкий, Є.Шморгун, А.Коваль.

Сторінками дитячих журналів.

Зарубіжна література. Казки, оповідання, уривки повістей: А.Чехов, В.Гюго, М.Твен, Р.Кіплінг, А.Волкова, М.Пришвін, В.Солоухін.



Пор№

К-сть год.

Зміст навчального матеріалу

Вимоги до знань і умінь учнів


Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати

1

12

^ Відкриває двері школа.

У дружньому школярському колі.

Про добрі і не дуже добрі справи школярів.


Учень уміє:

– уважно слухати читання вчителя;

– чітко вимовляти всі звуки й склади рідної мови при читанні;

–правильно вголос читати речення цілими словами;

– розрізняти лексичне значення слів під час читання;

– виділяти в тексті незрозумілі слова;

– відповідати на запитання за змістом прочитаного.

^ Мовленнєвий розвиток.

Удосконалення техніки читання, дотримання відповідного темпу, уникнення замін і пропусків окремих частин слів; самостійне бачення помилок та виправлення їх при читанні слів.

^ Розвиток пізнавальної діяльності. Розуміння конкретного змісту прочитаних текстів, усвідомлене читання;

встановлення предметних та просторових зв’язків між фактами й подіями, описаними в тексті.

^ Формування позитивних якостей особистості учня.

Усвідомлення на практичному рівні понять: чесність, порядність (у відношеннях між школярами, між учнем та вчителем; уміння відрізняти позитивні дії дітей від негативних та адекватно їх оцінювати.

ІІ

12

^ Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини

Нема на світі краю милішого за нашу Україну.

Батьківщина починається з рідного порога.

Люби і примножуй красу рідного краю.

Учень:

– правильно, усвідомлено цілими словами читає текст уголос;

– розуміє пряме значення слів у тексті;

– усвідомлює про кого і про що прочитав у творі;

– має початкове уявлення про те, як пов’язані автор і його твір;

– виділяє (за запитаннями вчителя) героїв творів та характеризує деякі їхні риси зовнішності й поведінки;

– вміє відповісти простим реченням на запитання вчителя що вимагають розкриття причиново-наслідкових зв’язків;

– знає, у якій країні живе, називає столицю України, своє місто (село);

– уміє розповісти (за запитаннями вчителя) про свій край, свою родину.

^ Мовленнєвий розвиток.

Розвиток чіткої дикції на основі тренування артикуляційного апарату;

правильна вимова слів та їх наголошування під час читання.

Дотримання пауз між реченнями при читанні.

^ Розвиток пізнавальної діяльності.

Розвиток смислової здогадки на основі прочитаного тексту;

засвоєння знань про державні символи (гімн, прапор, Тризуб),

знання своєї адреси, своєї родини.

^ Формування позитивних якостей особистості учня та розвиток емоційно-вольової сфери.

Усвідомлення того, що наша Батьківщина – чудовий край, що вона рідна для кожного з нас;

усвідомлення того, що для кожного найрідніші батько, мати, брати, сестри, дідусь, бабуся – сім’я, родина, місце, де народився;

країна, в якій живеш;

уміння емоційно висловлювати свої почуття по відношенню до родини, до Батьківщини.

ІІІ

12

^ Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово
Віршовані твори українських авторів для дітей.

Віршована усна народна творчість для дітей: пісеньки, загадки, лічилки, швидкомовки, прислів’я.

Учень:

– розрізняє різновиди віршованих творів: пісня, загадка, лічилка, прислів’я;

– розрізняє авторський і народний віршований твір;

– за допомогою вчителя знаходить у тексті влучні слова й вирази, які охарактеризують рідну мову;

– будує речення з влучними словами й словосполученнями про рідну мову ;

– декламує по пам’яті один-два вірші, загадки, лічилки, пісні, прислів’я на згадані теми.

^ Мовленнєвий розвиток.

Формування вмінь читати віршований твір не за рядками, а за смисловими одиницями, які розрізняються розділовими знаками, римуванням.

^ Розвиток пізнавальної діяльності.

Аналітичне читання з установкою: „Чи все мені зрозуміло? Чи я так розумію?”

намагання у випадках нерозуміння звертатися із запитаннями до вчителя;

уміння бачити цінність народних творів, складених рідною мовою.

^ Формування позитивних якостей особистості учня та емоційний розвиток особистості.

Прищеплення патріотичних почуттів, любові до рідної мови;

емоційне реагування на прослухане, прочитане, захоплення тим, що сподобалося;

уміння добирати мовленнєві засоби для висловлення своїх почуттів.

ІУ

14

^ Українські народні казки.

Казки українських письменників

Учень:

– поскладово читає багатоскладові слова в тексті, а також незнайомі слова та слова з подвійними приголосними;

– усвідомлює окремо прочитані речення;

– розрізнює народні та авторські казки;

– виділяє дійових осіб казки;

– характеризує за допомогою запитань учителя зовнішній вигляд персонажів, їхній емоційний стан;

– розуміє, що казка, як художній твір, має вимисел, фантазію;

– розкриває просторові та часові зв’язки між фактами, подіями, зображеними в казці.

^ Мовленнєвий розвиток.

Удосконалення техніки читання;

диференціація конкретних значень слів;

засвоєння значень слів та словосполучень, що характеризують явища, віддалені від життєвого досвіду дітей.

^ Розвиток пізнавальної діяльності.

Різнобічний аналіз змісту казки, детальний розбір його за запитаннями;

встановлення різноманітних зв’язків між предметами, подіями, які описані в казці;

розрізнення народної й літературної казки

^ Формування позитивних якостей особистості учня та емоційний розвиток особистості.

Уміння розрізняти вчинки персонажів казки, відділяти позитивне від негативного, співчутливо ставитися до персонажів, які потребують допомоги.

У

24

^ Взимку, влітку і завжди.

Вабить барвами і плодом світ осінньої природи.

Ходить, ходить зима гаєм білосніжним, килимочки простеляє по доріжках…

Учень:

– уміє вголос плавно, виразно, у помірному темпі читати речення;

– дотримується пауз у кінці речення;

– розуміє значення більшої частини слів у тексті;

– усвідомлює значення слів-ознак предметів, що характеризують красу осінньої пори;

– розповідає про свої спостереження за природою восени та взимку у зв’язку з прочитаним текстом;

– розрізняє жанри творів – оповідання, вірш, казка, загадка;

– визначає за допомогою вчителя основну думку твору: про кого і про що йдеться у творі? Що основне хотів сказати письменник?

^ Мовленнєвий розвиток.

Пунктуаційне оформлення текстів: дотримання правильної інтонації в кінці питальних та окличних речень:

виділення голосом важливих за смислом слів (вживання логічного наголосу).

^ Розвиток пізнавальної діяльності.

Знаходження істотних ознак у змісті тексту, диференціація істотного від неістотного;

розуміння художніх засобів, вживаних у творах;

відтворення учнями зображених письменником картин природи у різні пори року і передача їх словами.

^ Формування позитивних якостей особистості учня та емоційний розвиток особистості.

спостережливість, захоплення природою рідного краю, дбайливе ставлення до всього, що оточує учня;

емоційне висловлення свого ставлення до краси рідного краю в різні пори року.







В саду цілує бджілка знову весняну усмішку квіткову.

Учень:

– розрізняє емоційне забарвлення змісту прочитаного твору (бадьорість, веселість, сум)

– називає емоційний стан дійових осіб твору;

– відтворює по пам’яті прочитані фрагменти речень та цілі речення;

– знаходить у тексті за допомогою вчителя слова й вислови, які характеризують весняний пейзаж, дії героїв творів;

– доповнює зміст тексту за запитаннями типу: Де…? Коли…? Чому…? Які…? Як…?

– знаходить у тексті речення, які підтверджують висловлену думку;

– формулює запитання до виділеної вчителем частини тексту.

^ Мовленнєвий розвиток.

Дотримання інтонаційних мовних та позамовних засобів (сили голосу, тону, жестів) при декламуванні віршів та читанні прозових творів.

^ Розвиток пізнавальної діяльності.

Розуміння всіх речень, з яких складається текст, сприймання їх як частини абзацу і частини оповідання;
Формування позитивних якостей особистості учня та емоційний розвиток особистості.

Уміння висловити, що здивувало в творі; коли дитина найбільше хвилювалася при читанні твору?









Виглянь, виглянь, сонечко, усміхнись, наливайся, житечко, колосись.

Учень:

– читає текст цілими словами;

– адекватно сприймає емоційний настрій дійових осіб твору;

– визначає, з допомогою вчителя, про що йде мова в тексті;

– знаходить у тексті (за допомогою вчителя) слова й вирази, які характеризують картини природи влітку;

– виділяє у змісті прочитаних творів характерні риси природи весною та влітку;

– знаходить спільне й відмінне у змісті творів, що характеризують явища природи, дії людей у різні пори року;

– користується опорними малюнками при заучуванні вірша на тему літа;

– добирає, за допомогою вчителя, заголовки до частин тексту.


^ Мовленнєвий розвиток.

Знаходження в тексті ключових слів, а також слів і речень для характеристики героя (опис зовнішності, мова), подій;

використання відповідної лексики твору.

^ Розвиток пізнавальної діяльності.

Адекватне сприймання, називання емоційного стану дійових осіб твору, мотивування їхніх вчинків;

прогнозування за назвою і початком твору його змісту;

добір заголовків до тексту, вибір серед них найвдалішого;

відтворення уявних образів на основі зіставлення реалістичного і образного опису предмета.

^ Формування позитивних якостей особистості

Адекватне ставлення до літньої природи, намагання її зберегти, працьовитість, доброта.

УІ

14



^ Чарівний світ навколо нас
У світі рослин
Про друзів наших менших

Учень:

– здійснює вибіркове читання тексту за завданням учителя;

– ділить текст на частини за запитаннями вчителя;

– бере участь у складанні заголовку до кожної частини;

– передає повний зміст прочитаного тексту за запитаннями вчителя;

– здійснює ілюстрування художніх образів твору (картин природи, рослинний і тваринний світ);

– бере участь в ігрових ситуаціях, у яких учні виступають у ролі авторів, акторів і глядачів;

– заповнює пропуски у художньому описі предмета;

– розрізняє у тексті мову автора та мову дійових осіб.

^ Мовленнєвий розвиток.

Уміння читати напівголосно;

складання речень із засвоєними словами;

добір синонімів для пояснення значень слів;

використання у мовленні яскравих образних висловів, вживаних у тексті.

^ Розвиток пізнавальної діяльності.

Порівняння прочитаного про рослинний і тваринний світ із власним досвідом, спостереженнями;

уміння висловлювати свої судження за змістом прочитаних творів та обґрунтовувати їх.

^ Розвиток емоційної сфери.

Визначення загального емоційного настрою твору;

адекватне емоційне реагування на його зміст;

здатність відчувати радість, задоволення від повторного слухання і перечитування твору.

УІІ

14

^ Казки народів світу.

Учень:

– виразно, плавно читає текст казки голосно, напівголосно, мовчки;

– визначає жанр твору, виділяє персонажів казок;

– висловлює своє ставлення до персонажів: хто сподобався, хто не сподобався?

– обґрунтовує своє рішення, відповідаючи на запитання: чому…?

– сприймає й розуміє зміст прочитаного вчителем та самостійно;

– визначає основну думку казки (за допомогою вчителя);

– здійснює вибіркове читання казки за запитаннями вчителя;

– співставляє ілюстрації із певною частиною змісту казки;

– бере участь в інсценізації казки.

^ Мовленнєвий розвиток.

Розвиток чіткої дикції на основі вправ для розминки;

початкові уміння читати впівголосу та мовчки;

уміння уповільнювати та пришвидшувати темп читання.

^ Розвиток пізнавальної діяльності.

Розуміння художніх засобів, смислів, шляхом визначення причиново-наслідкових зв’язків, оцінних суджень;

усвідомлення смислових зв’язків між реченнями і частинами тексту;

усвідомлення казкових прикмет: зачин, кінцівка.

^ Розвиток емоційної сфери.

Виявлення сили й динаміки почуттів автора, сприймання засобів художньої виразності, з допомогою яких він створює художній образ природи, персонажу.

Основні навчальні результати.

^ Учні повинні знати:

– прізвища, імена письменників, з творами яких неодноразово зустрічалися під час навчання;

– назви найвідоміших народних казок, прочитаних у класі;

– напам’ять 4-5 віршів*, 2-3 скоромовки, 1-2 загадки.

^ Учні повинні вміти:

– уважно слухати читання вчителем літературного твору, розуміти його фактичний зміст, відповідати на запитання за прослуханим;

– правильно, плавно, свідомо читати вголос цілими словами у темпі 30-40 слів за хвилину наприкінці навчального року (допускається поскладове читання складних для дітей цієї вікової групи слів;

– користуватися найпростішими інтонаційними засобами виразності: дотримуватись пауз, обумовлених розділовими знаками в тексті; регулювати темп читання, силу голосу (за завданням учителя);

– практично розрізняти казку, вірш, оповідання, загадку;

– визначати послідовність подій у творі (що було спочатку, потім, чим закінчився твір?) з допомогою вчителя;

– знаходити в тексті слова, вислови, які характеризують героїв твору, їхні дії, поведінку (з допомогою вчителя);

– розрізняти у тексті мову автора та мову дійових осіб;

– складати за допомогою вчителя картинний та словесний плани до нескладного за будовою тексту;

– називати персонажів твору та давати найпростіші оцінні судження їхньої поведінки;

– з допомогою вчителя визначати загальний емоційний настрій твору;

– помічати й пізнавати в тексті яскраві, образні слова, вирази (порівняння, епітети – без вживання термінів);

– користуватися запитаннями і завданнями до тексту;

– брати участь у найпростіших формах інсценізації (читання за ролями, передача голосом, жестами, ходою, мімікою вдачі, рис характеру персонажів оповідань, казок тощо.

3 клас

^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

124 год., І семестр –-3 год. на тиждень, ІІ семестр – 4 год. на тиждень.

У 3 класі вдосконалюються всі характеристики читацьких навичок учнів, продовжується їхній мовленнєвий, інтелектуальний та літературний розвиток.

Зважаючи на те, що школярі із ЗПР мають значні труднощі в оволодіння навичками читання, особлива увага приділяється вихованню інтересу до самостійного читання, бажання й уміння спілкуватися з книгами.

Програма з читання для 3 класу передбачає розвиток в учнів умінь:

– з допомогою вчителя визначати тему й основну думку твору;

– розуміти поняття: пейзаж, портрет, діалоги (без визначення термінів);

– знаходити найпростіші елементи композиції твору: початок, основна частина, кінцівка та їхні взаємозв’язки;

– визначати позитивних і негативних персонажів твору;

– усвідомлювати взаємозв’язок між автором та твором;

– виділяти в тексті епітети, порівняння (без уживання термінів), з’ясовувати їхню роль у творі;

– визначати ставлення письменника до зображуваних подій і персонажів.

Коло читання розширюється за жанрами і персоналіями, охоплюючи доступні й цікаві для школярів цього віку твори.

Системотворчим компонентом читацької діяльності учнів є зміст твору.

Навчальна програма з читання для 3 класу спирається не на тематико-сезонний принцип, як це спостерігається у попередніх програмах, а на тематико-жанровий, художньо-естетичний та літературознавчий принципи. Тому в ній відсутня жорстка відповідність тематики текстів сезонним явищам. Різножанрові твори, які відображають засобами художнього слова явища природи в різні пори року, розміщені в одному розділі.

Забезпечити засвоєння програми з читання учнями 3 класу із ЗПР допоможе використання педагогами методичного апарату, який виконує мотиваційну, інформаційно-пізнавальну та розвивально-навчальну функції.

Мотиваційна функція методики навчання читанню – це стимулювання учнів до активної творчої діяльності, розвиток їхніх пізнавальних інтересів. Цьому сприяють різноманітні завдання, пов’язані з читанням тексту, а сам: добір текстів, які становлять пізнавальну новизну, особистісну значимість для школяра; спілкування з учнями, поєднання індивідуальних та колективних завдань; завдання, які сприяють активізації особистісного досвіду, виявлення власної думки, формулювання оцінних суджень тощо.

Інформаційно-пізнавальна функція полягає в збагаченні уявлень про навколишній світ, засвоєнні понять про жанрові особливості казок, віршів, різних видів усної народної творчості, засвоєнні нових слів тощо

Розвивально-навчальна функція полягає в забезпеченні правильності читання, дотриманні наголосу в складних для вимови словах, у виконанні вправ на знаходження в тексті певних висловів, перевірці розуміння описаного явища, знаходженні опису подій, виявленні емоційності сприймання, почуттів, встановленні зв’язку прочитаного з ілюстраціями, поділі тексту на частини, озаглавлюванні кожної частини, складанні плану, спостереженні за мовою дійових осіб, виявленні характерних ознак їхніх вчинків тощо.

У 3 класі удосконалюється плавне, виразне, безпомилкове читання цілими словами. Значне місце займає мовчазне читання без зовнішніх мовленнєвих рухів. Йому передують доступні, цікаві завдання, які слід перевіряти. Варіантів завдань для читання мовчки дуже багато, адже їхній зміст зумовлений різними обставинами; чи вперше учні читають текст, чи перечитують його, який жанр твору, наскільки твір є складним для дітей тощо. Так, педагог може запитати: „Про що ти прочитав? Що з прочитаного зрозумів, а що ні?” Можна запропонувати учневі підготувати запитання або висловлення головної думки про прочитане; відповісти: де і коли відбувалася подія? що в творі вигадано, а що ні? яким ти уявляєш собі героя твору? тощо.

Наявність під час читання шепоту і ворушіння губами свідчить про перехідну форму від читання вголос до читання мовчки. У 3 класі педагог використовує окрім мовчазного – читання в особах, ланцюжком, комбіноване, вибіркове; читання з метою переказу, розповіді, скорочення тексту тощо.

^ Коло читання.

У 3 класі коло читання розширюється за жанрами охоплюючи доступні, цікаві для цього віку твори, які мають художню цінність.

Усна народна творчість. Малі фольклорні форми: дитячі пісеньки, ігри, лічилки, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки;

народні усмішки, героїко-фантастичні (чарівні) казки, легенди.

^ Літературні казки: К.Ушинський, І.Франко, Леся Українка, О.Іваненко, В.Сухомлинський, Л.Письменна, Ю.Ярмиш та казки інших вже відомих дітям письменників.

П’єси : Н.Куфко, О.Олесь.

Байки: Л.Глібов, П.Глазовий.

Поезія: вірші сюжетні, пейзажні, гумористичні, фантастичні. Т.Шевченко, ЛесяУкраїнка, П.Тичина, М.Рильський, О.Олесь, І.Каменець, М.Вінграновський, П.Воронько, Н.Забіла, Л.Костенко, А.Костецький, А.М’ястківський, В.Лучук, С.Жупанин, В.Скомаровський, В.Сосюра, , М.Стельмах, І.Січовик, О.Сенатович, Г.Бойко, Д.Білоус, Д.Чередниченко, Д.Павличко, І.Жиленко, М.Сингаївський тощо.

Авторські акровірші, вірші-загадки, вірші-скоромовки.

Проза. Оповідання та уривки з повістей :

О.Буценя, Є.Гуцало, А.Григорук, В.Сухомлинського, В.Кави, В.Нестайко, Д.Чередниченка, Ю.Ярмиша, С.Плачинди, Г.Тютюнника, В.Чухліба та оповідання вже відомих дітям авторів.

^ Науково-художні твори: Г.Демченко, О.Копиленко, Ю.Старостенко, А.Коваль.

Сходинки до монографічного вивчення творчості поетів: Марійки Підгірянки, Н.Забіли, М.Стельмаха, П.Воронько, Д.Павличко.

^ Сторінками дитячих журналів: „Малятко”, „Соняшник” та ін.

Зарубіжна література: літературні казки. П.Єршов, О.Пушкін, Г.-Х. Андерсон, брати Грим, А.Ліндгрен, М.Носов, Божена Нємцова, З. Топеліус. Вірші: С.Маршак, А.Барто, Янка Купала.




Кількість годин

Зміст навчального плану

Навчальні досягнення

Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати

1

10

Твори про рідну мову

Вірші, оповідання, прислів’я, загадки, про любов до рідної мови, про те, чому важливо вміти володіти нею.

Учень:

– правильно, виразно читає вголос цілими словами та групами слів;

– дотримується логічних пауз при читанні;

– читає мовчки;

– з допомогою вчителя визначає основну думку прочитаного та послідовність подій у творі;

– самостійно визначає незрозумілі слова і намагається дізнатися про їхнє значення;

– бере участь у колективному складанні плану до прочитаного твору;

– практично розрізняє жанри творів – оповідання та вірш;

– збагачує свій словник, активно користується новими словами в мовленні.

  • Уміння добирати мовленнєві засоби виразності: тон, темп, гнучкість при читанні;

  • використання продуктивних способів читання мовчки (очима, без зовнішніх мовленнєвих рухів);

  • уміння ставити наголоси у складних для вимови словах;

  • уміння здійснювати смислову здогадку, зв’язувати прочитане в єдине ціле;

  • розуміння значень образних висловів;

  • переказ прочитаного з дотриманням конкретного предметного плану;

  • різнобічний аналіз прочитаного тексту за запитаннями вчителя;

  • емоційне сприймання прочитаних текстів про рідну мову;

  • розуміння важливості знань про рідну мову;

  • виділення в розділі творів, які виконують пізнавально-проблемні завдання, наприклад, “Поміркуйте разом!” і т. ін.

2

10

Похвала книгам

Оповідання, вірші, казки про книги, їхню користь для людини, про книгарні для дітей

Учень:

– з допомогою вчителя користується засобами виразності (темп, гучність) при читанні вголос;

– здійснює “мовчазне” читання тексту;

– визначає темп твору (з допомогою вчителя);

– знаходить початок твору (з допомогою вчителя);

– усвідомлює взаємозв’язок: автор – твір;

– відповідає на запитання вчителя за змістом твору;

– знаходить (з допомогою вчителя) образні вислови для характеристики персонажів;

– усвідомлює жанрові особливості віршів (мову, настрій, мелодику) (з допомогою вчителя);

– за завданням учителя знаходить опис подій;

– бере участь у поділі твору на частини та озаглавлення кожної з них;

– читає мовчки і відповідає на запитання вчителя про зміст прочитаного;

– самостійно і з допомогою вчителя визначає наголос у складних словах;

– з допомогою вчителя визначає основну частину твору та його кінцівку;

– користується планом для переказу змісту прочитаного;

– ставить найпростіші запитання до змісту тексту, уміє відповісти на них;

– з допомогою вчителя знаходить у творі слова, які є ключовими для розуміння тексту;

– усвідомлює поняття бібліотека, бібліотекар.

  • Аналіз відповідей однокласників на запитання вчителя за змістом тексту;

  • повні відповіді на запитання вчителя за змістом прочитаного;

  • різноваріантна відповідь на одні і ті ж запитання вчителя за змістом прочитаного;

  • повні відповіді на запитання за змістом тексту, оперуючи не одним, а кількома фактами, описами;

  • формулювання запитань та відповідей учнів за змістом прочитаного;

  • емоційне сприймання прочитаного про книги;

  • встановлення зв’язку між змістом тексту та малюнком;

  • виявлення результатів описаних у тексті фактів, подій шляхом відповідей на запитання: “Що відбулося внаслідок того, що…?” або “Які зробив … в результаті …?”;

  • включення в активну форму мовлення термінів “причина”, “наслідок”, “результат” для самостійного виявлення дітьми причиново-наслідкових зв’язків у прочитаних текстах;

  • усвідомлення смислу прислів’їв, поданих у кінці текстів;

  • самостійне складання прислів’їв про книги;

  • знаходження взаємозв’язків між початком, основною частиною твору та його кінцівкою;

  • розуміння поняття діалог (без визначення терміну);

  • виділення в тексті порівнянь та усвідомлення їхньої ролі в творі;

  • визначення ставлення поетів та письменників до зображуваних фактів (за допомогою вчителя);

  • засвоєння понять про жанрові особливості віршів про рідну мову;

  • усвідомлення ролі книги, творів у житті дітей;

  • добір із текстів фактів, які становлять пізнавальну новизну для дітей;

  • формулювання оцінних суджень за змістом прочитаного;

  • емоційне сприймання прочитаних оповідань та віршів про рідну мову, про книги.

3

22

Усна народна творчість

Народні героїко-фантастичні (чарівні) казки, прислів’я, приказки, загадки, скоромовки, лічилки, смішинки

Учень:

– читає плавно, виразно, у помірному темпі;

– самостійно орієнтується у структурі тексту;

– читає мовчки;

– виділяє зачин (початок), основну частину та кінцівку тексту (з допомогою вчителя);

– користується планом для переказу прочитаного;

– ставить найпростіші запитання до тексту;

– розрізняє за жанровими ознаками казку та байку;

– самостійно визначає за жанровими особливостями прислів’я, акровірш, загадку;

– визначає головних та другорядних персонажів твору;

– знаходить у тексті яскраві образні вислови для характеристики персонажів казок.

  • Усвідомлення понять про усну народну творчість як своєрідну форму народної культури;

  • правильне, свідоме, виразне читання вголос цілими словами та групами слів прозових і віршованих творів усної народної творчості;

  • добір (з допомогою вчителя) та застосування під час читання казки мовленнєвих засобів виразності (тон, логічний наголос, логічні паузи);

  • уміння визначати й усвідомлювати тему та основну думку казки;

  • володіння поняттями діалог, портрет як найпростіші елементи композиції казки;

  • визначення позитивного й негативного героїв казки (з допомогою вчителя); усвідомлення найпростіших жанрових ознак героїко-фантастичних (чарівних) казок;

  • усвідомлення мотивів поведінки героїв героїко-фантастичних казок (з допомогою вчителя);

  • уміння відрізнити добро від зла у змісті казки;

  • усвідомлення того, що прислів’я – це короткий образний вислів повчального змісту;

  • уміння добирати до твору прислів’я, яке відображує основну його думку;

  • уміння користуватися прислів’ями у власному мовленні;

  • уміння складати загадки, лічилки за аналогією.

4

20

Літературна казка

Авторські героїко-фантастичні (чарівні) казки про таємничі, зачаровані, незвичні місця, предмети, істоти

Учень:

– чітко, плавно й виразно читає вголос, читає мовчки;

– виділяє основну думку казки з допомогою вчителя;

– з допомогою вчителя характеризує вчинки персонажів казки;

– з допомогою вчителя знаходить у тексті слова, що мають переносне значення;

– визначає настрій, загальну тональність твору (за запитаннями вчителя);

– у співпраці з учителем сприймає художній твір через аналіз зображення словом кольорів, звуків природи;

– бере участь у колективному складанні варіантів кінцівок до літературних казок;

– з допомогою вчителя складає план до тексту казки.

  • Усвідомлення різниці між літературною та народною казкою (з допомогою вчителя);

  • уміння знайти в тексті літературної казки порівняння та визначити його роль у змісті;

  • уміння аналізувати зміст казки з метою встановлення причиново-наслідкових зв’язків між фактами, подіями, описаними в ній;

  • уміння висловити власне ставлення до дій персонажів казок та обґрунтувати його;

  • визначення емоційного стану героїв твору;

  • виділення голосом при читанні казки важливих слів та словосполучень;

усвідомлення того, яку думку хоче донести читач до слухачів своїм читанням.

5

8

П’єса-казка

Учень:

– чітко і виразно у помірному темпі читає текст п’єси-казки;

– читає текст мовчки;

– дотримується правил читання римованих рядків п’єси-казки;

– виділяє з допомогою вчителя дійових осіб п’єси-казки, запам’ятовує їхні незвичні імена;

– визначає початок, основну частину та кінцівку п’єси-казки за запитаннями вчителя;

– бере участь в аналізі тексту з метою знаходження ознак описуваних предметів, явищ, подій;

– відповідає на запитання вчителя за змістом казки, що вимагають встановлення причиново-наслідкових зв’язків;

– співставляє за допомогою вчителя героїв казки з персонажами раніше прочитаних казок;

– бере участь у інсценізації п’єси-казки.

  • Усвідомлення того, що термін “п’єса” означає частина, шматок; що текст п’єси-казки можна розігрувати;

  • уміння виділити в п’єсі діалог та монолог (без визначення термінів);

  • виділення в тексті рядків, що характеризують зовнішність дійових осіб та їхню поведінку;

  • уміння знаходити слова автора в тексті;

  • володіння умінням дотримуватися необхідного темпу, ритму, логічного наголосу та сили голосу при читанні п’єси-казки;

  • уміння граматично й стилістично правильно висловити свою думку на основі прочитаного, а також самому виправляти свої помилки при оформленні речень;

– уміння уявляти те, про що було прочитано в п’єсі-казці і змалювати словами описаний предмет чи ситуацію;

– володіння умінням визначити емоційний стан персонажів казки та його зміну залежно від ситуації.

6

10

Байка

Учень:

– пригадує, які байки вивчав у ІІ класі, та прізвища їхніх авторів;

– чітко, виразно цілими словами та групами слів читає байку;

– самостійно виправляє допущені при читанні помилки;

– читає байку мовчки;

– виділяє дійових осіб байки;

– бере участь у читанні байки за особами;

– відповідає на запитання вчителя за змістом байки;

– ділить текст байки на частини: початок, основна частина, кінцівка;

– з допомогою вчителя знаходить ту частину байки, в якій закладені повчання, мораль, висновок;

– виділяє в тексті незрозумілі слова та намагається дізнатися про їхнє значення;

– знаходить у тексті абзаци або речення, у яких є певні вислови;

– встановлює часові й причиново-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, описаними в байці.

  • Усвідомлення того, що байка – це невеликий за обсягом, здебільшого віршований твір, в якому у гумористичній формі зображуються людські вчинки та характерні недоліки;

  • уміння знайти подібне й відмінне у байці та казці, вірші;

  • усвідомлення того, що байку написала людина, яку називають “байкар”;

  • емоційне сприймання прочитаного тексту байки, уміння передати свої почуття;

  • спостереження за мовою дійових осіб байки та її відтворення;

  • уміння знаходити у тексті авторську підказку тону читання, сили голосу;

  • виявлення в тексті речень, які характеризують героїв байки, їхні переживання;

  • уміння висловити своє ставлення до прочитаної байки, до її персонажів, відрізнити негативне від позитивного.




7

24

Поетична світлиця

Про життя і творчість українських поетів: Марійки Підгорян-ки, Наталі Забіли, Михайла Стельма-ха, Платона Во-ронька, Дмитра Павличка

Учень:

– засвоює короткі відомості про життя і творчість поетів;

– з допомогою вчителя аналізує побудову структури віршів

а) за довжиною строфи;

б) чи є повторення рядків;

– читає вірш не за ролями, а за смисловими одиницями;

– виділяє речення, в яких передаються найважливіші думки;

– з допомогою вчителя впізнає характерні особливості віршів, у яких змальовано пейзаж, жартівливих віршів, віршів-діалогів тощо;

– самостійно замальовує найяскравіші частини змісту віршів;

– вивчає вірші напам’ять за малюнками, опорними словами тощо.

  • Знання прізвищ та імен поетів і назв кількох віршів кожного з низ;

  • коротка характеристика тематики віршованих творів (за допомогою вчителя) кожного з названих поетів;

  • співставлення схожих за змістом віршованих творів різних поетів, знаходження в них спільного й різного;

  • усвідомлення вихованого значення віршів (чого нас вчать вірші);

  • усвідомлення особливостей вірша-діалогу, пейзажного і сюжетного віршів;

  • уміння ділити вірш за смисловими одиницями враховуючи розділові знаки, мелодію, римування, ритм;

  • чітке відчуття настрою вірша (сумний, веселий, смішний, дивний);

  • уміння визначити психологічні паузи у передачі зміни настроїв героїв;

  • знаходження слів з найбільшим смисловим навантаженням;

  • виділення слів, що передають протилежні почуття, тобто мають підтекст;

  • уміння висловити своє ставлення до віршованого твору (чи сподобався, чим сподобався, чому?..).




8

20

Світ у мені і в світі я

Оповідання, вірші, казки про справи дітей та про їхній зв’язок з навко-лишнім світом

Учень:

– чітко, усвідомлено, цілими словами та групами слів читає текст уголос;

– читає мовчки для відпрацьовування необхідного темпу;

– з допомогою вчителя визначає початок та основну частину змісту твору;

– формулює (з допомогою вчителя) запитання про незрозуміле в змісті твору;

– здійснює вибіркове читання за завчанням учителя;

– усвідомлює необхідність емоційності сприймання певної частини твору;

– самостійно та з допомогою вчителя визначає послідовність подій у творі;

– складає заголовки до частин твору;

– встановлює часові зв’язки між описаними фактами, подіями (запитання: коли, що було спочатку? та ін.).

  • Уміння ; застосовувати під час читання мовленнєві засоби виразності (логічний наголос, логічні паузи);

  • застосування різних видів вправ, спрямованих на розвиток мовленнєвого апарату;

  • визначення теми твору та закладеної в ньому основної думки;

  • усвідомлення найпростіших елементів композиції твору: пейзаж, діалог;

  • визначення персонажів твору;

  • поглиблення знань про жанрові особливості віршів: рима, ритм;

  • розвиток умінь розрізняти структурні особливості оповідань про життя дітей, їхні справи, стосунки між ними;

  • усвідомлення умовності подій у літературному творі, їх відмінності від реальних життєвих умов;

  • уміння знаходити й пояснювати зв’язки між реченнями тексту;

  • формулювання запитань до тексту та уміння на них відповісти;

  • аналіз тексту з метою знаходження ознак описуваних предметів, явищ, подій;

знаходження в тексті слів, що мають переносне значення, пояснення їхніх значень на прикладах.





следующая страница >>