asyan.org
добавить свой файл
1

ТЕМА “ АВТОМОБІЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ ТА ПАСАЖИРІВ. СПОСОБИ ПЕРЕВЕЗЕННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ВАНТАЖІВ”




ПЛАН


1.1. Класифікація автомобільних перевезень.

1.2. Перевезення масових навальних та сипучих вантажів.

1.3. Перевезення будівельних вантажів.

1.4. Перевезення небезпечних вантажів.

1.5. Перевезення сільськогосподарських вантажів.

1.6. Перевезення вантажів торгівлі.
1.1. Класифікація автомобільних перевезень.

Під автомобільними перевезеннями розуміють виробничий процес по переміщенню автомобільним транспортом вантажів або пасажирів.

^ За призначенням вони поділяються на вантажні та пасажирські перевезення.

Вантажні перевезення в залежності від галузі, яка обслузовується, можуть бути:

- сільськогосподарськими;

- комунальними;

- торговельними;

- поштовими та ін.

^ В залежності від виду вантажів, які перевозяться, перевезення бувають:

- тарними;

- безтарними;

- контейнерними;

- пакетними;

- кар'єрними та ін.

Пасажирські перевезення поділяються на:

- маршрутні;

- службові (на замовлення);

- туристично-екскурсійні;

- індивідуальні.

^ За ознакою належності розрізняють перевезення вантажів:

- автомобільним транспортом загального користування, який виконує перевезення для всіх галузей народного господарства та населення;

- відомчим транспортом галузевих міністерств, який виконує перевезення для певної галузі народного господарства.

^ За територіальною ознакою перевезення автомобільним транспортом поділяються на:

- внутрішньовиробничі (або технологічні) перевезення;

- позагосподарські перевезення.

Перші виконуються на території господарств всередині промислового або сільскогосподарського підприємства, будівельного майданчика, кар'єра і т.і. Ці перевезення пов'язані із технологічним процесом роботи підприємства та виконуються рухомим складом самого підприємства.

Позагосподарські перевезення виникають при необхідності вантажної кореспонденції між окремими підприємствами та організаціями різних галузей народного господарства. Вони поділяються на міські (у межах міста або населеного пункту); приміські (за межі міста на відстань до 50 км); міжміські (за межі міста на відстань, більшу за 50 км); міжнародні (за межі країни).

^ По способу виконання та організаційним ознакам розрізняють централізовані та децентрвлізовані, прямі, змішані та комбіновані перевезення.

При централізованих перевезеннях АТП у відповідності до договору, який укладається з вантажовідправником або вантажоотримувачем, своїм рухомим складом виконує перевезення вантажів із транспортно-експедиційним обслуговуванням за узгодженими графіками. При такій організації перевезень власне перевезення вантажів, їх маркування, закріплення за рухомим складом виконуються вантажовідправником, перевезення вантажів та їх експедиційне обслуговування - АТП, вивантаження - вантажоотримувачем.

При децентралізованих перевезеннях вантажоотримувачі виконують вивезення ванатажу від вантажовідправника своїм транспортом або транспортом, замовленим в АТП, без узгодження черговості перевезень та роботи транспорту інших вантажоотримувачів. При цьому вони використовують штат власних вантажників, експедиторів, агентів по постачанню.

^ В залежності від типу рухомого складу вантажні перевезення можуть виконуватись на універсальному рухомому складі, на автомобілях-самоскидах, фургонах, цистернах, рефрижираторах, лісовозах та ін., а пасажирські перевезення - на автобусах та легкових автомобілях (таксі, службові, особистого користування).

^ За розмірами партій вантажів перевезення бувають:

- масові - це організаційно пов'язані перевезення великих кількостей однорідних вантажів;

- партіонні - перевезення вантажів партіями, розмір яких менший за вантажопідйомність найбільш ефективних транспортних засобів (менше 30 т);

- дрібнопартіонні - перевезення невеликих партій вантажів, які не забезпечують повне завантаження транспортного засобу.

На автомобільному транспорті дрібнопартіонними вважають партії вантажу масою до 5 т включно та обсягом менше за місткість кузова автомобіля, які оформлені одним товарно-транспортним документом. Під партією вантажу розуміють сукупність однорідних вантажних одиниць або однорідних вантажів, одночасно переміщуваних або таких, що замовлені до переміщення від ВВ до ВО.

^ За часом освоєння перевезення поділяють на:

- постійні, що виконуються на протязі всього року;

- сезонні, що повторюються періодично у певні пори року;

- тимчасові, що носять епізодичний характер.

Для виконаення автомобільних перевезень по переміщенню вантажів або пасажирів необхіденими є:

- засоби пересування (рухомий склад);

- шляхи сполучення (автомобільні дороги);

- підприємства, що забезпечують роботу рухомого складу.

Основним призначенням автомобільних транспортних підприємств (АТП) є перевезення вантажів та пасажирів. Окрім того, АТП виконують функції по підтримці рухомого складу у робочому та технічно-справному стані, виконуючи систематичне технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
^ 1.2. Перевезення масових навальних та сипучих вантажів

До масових навальних вантажів відносяться грунт, глина, пісок, камінь, гравій, щебінь, шлак та т.і. - близько 150 найменувань. Вони складають 75 - 80 % загального обсягу перевезень вантажів будівництва. Необхідність у перевезеннях масових навальних та насипних вантажів виникає при будівництві обєїктів із великим обсягом земельних робіт (дороги, греблі, дамби), а також при видобуванні нерудних та рудних корисних копалин.

Використання автомобільного транспорту забезпечує достатню мобільність та маневровість техніки при високій собівартості цих перевезень, тому що використовується спеціалізований рухомий склад - автомобілі-самоскиди.

При виконанні перевезень таких вантажів відстані доставки вантажу - невеликі. Як правило, автомобілі прямують завантаженими в один бік. Продуктивність автомобіля-самоскида в значній мірі залежить від часу простою його під навантаженням, який складається із часу безпосереднього навантаження tп, часу на маневрування при встановленні під навантаження tм та часу очікування навантаження біля екскаватора tоп, тобто:

, / 1 /

Час навантаження може бути визначений з урахуванням роботи екскаватора за формулою:

, / 2 /

де tц - тривалість циклу роботи екскаватора, хв;

- кількість циклів (кількість ковшів вантажу, що завангтажувалась у кузов автомобіля).

Для зменшення часу простою автомобіля під навантаженням та розвантаженням проводять різноманітні заходи, що передбачають: узгодження роботи автомобілів та екскаваторів; зменшення часу простою у черзі під навантаженням; полегшення відокремлення залишків вантажу від кузова при розвантаженні та т.і.

Поліпшенню роботи автомобілів сприяє:

- використання автомобілів-самоскидів оптимальної вантажопід-йомності, удосконалення їх конструкції;

- організація поточного руху біля екскаватору;

- використання автомобільних потягів.
^ 1.3. Перевезення будівельних вантажів

До будівельних відносяться такі групи вантажів: навальні та сипучі; рідкі та в'яжучі вантажі (рідкий бітум, цемент, гіпс, рідкий бетон та т.і.); штучні вантажі різної маси та габаритних розмірів (цегла, матеріали в бочках та мішках, ящиках, сантехнічні та столярні вироби і тіў.); довгомірні вантажі, залізо-бетонні вироби та металеві конструкції (панелі, балки, ферми, плити, сваї, колони, блок-кімнати та т.і.).

На організацію та технологію перевезень будівельних вантажів впливають їх характеристики, спосіб виробництва, технологія та організація будівельно-монтажних робіт.

Будівельні вантажі є категорією масових вантажів із наступними особливостями:

- переважно односторонній напрямок вантажопотоків;

- різноманітність структури вантажопотоків за видом вантажу та способом транспортування;

- мінливість структури та потужності вантажопотоку за періодами виконання будівельних робіт

Автомобільний транспорт є, як правило, єдиним видом транспорту, який виконуі перевезення будівельних вантажів до об'єктів виконання будівельно-монтажних робіт.

До прогресивних форм організації перевезень будівельних вантажів відносяться:

- монтаж з коліс, тобто монтаж будівель із конструкцій та деталей, що знімаються прямо з транспортного засобу без їх складування;

- монтаж декількома баштовими кранами;

- широке використання спеціалізованого рухомого складу, піддонів та контейнерів.
^ 1.4. Перевезення небезпечних вантажів

При перевезенні небезпечних вантажів може виникнути загроза пожежі, вибуху, отруєння токсичними речовинами, інфекційне та радіоактивне зараження, тому при їх маркуванні, навантажувально-розвантажувальних роботах та транспортуванні повинні виконуватись ряд вимог.

На паках з небезпечними вантажами окрім маркування звичайного, повинні бути нанесені знаки небезпечності вантажу (квадрат, трикутник або т.і.).

На перевезення небезпечних вантажів отримується відповідне свідоцтво ДАЇ. Управління транспортними засобами дозволяється тільки досвідченим водіям.

При перевезенні особливо небезпечних вантажів передбачається супроводження їх автомобільним прикриттям, на якому включаються фари.
^ 1.5. Перевезення сільськогосподарських вантажів

Сільськогосподарські вантажі відносяться до виду масових. Це зерно, овочі, фрукти, бавовна, льон, продукти тваринництва, рослинності, посівні та посадочні матеріали, добрива, та інші вантажі сільського господарства. Перевезення цих вантажів розділяються на дві основні групи: позагосподарські та внутрішньогосподарські.

Особливостями організації перевезень сільськогосподарських вантажів є:

- різкі сезонні коливання їх обсягів;

- різноманітність дорожніх умов;

- жорсткі вимоги до строків перевезень;

- наявність дрібних навантажувальних точок, розташованих на значній території, при відносно невеликих кількостях приймальних та розвантажувальних пунктів;

- відірваність працюючого на цих перевезеннях залученого транспорту від постійної бази АТП.

Перевезення зернових здійснюють бортовими автомобілями, автомобілями-самоскидами або автопотягами. На важких ділянках доріг використовують трактори з причепами. При здійсненні перевезень висоту бортових автомобілів нарощують, кузови ущільнюють та зверху накривають брезентом. Вивантаження бортових автомобілів здійснюється автомобілеопрокидувачами. Цими ж автомобілями користуються при перевезеннях цукрового буряка.

Позагосподарські перевезення виконуються на великі відстані - це доставка із колгоспів продуктів тваринництва та польових культур на приймальні або переробні пункти та пункти тимчасового зберігання, у місця реалізації, завезення в господарства мінеральних добрив, кормів, будівельних матеріалів, палива, запчастин та т.і.

Перевезення усередині господарств бувають польові (вивезення врожаю з полів на колгоспні токи та сховища, завезення на поля з колгоспних сховищ та складів добрив) та всерединіприсадибні (перевезення в межах садиб господарства, тваринницької ферми, тощо).

При збиранні врожаю незалежно від виду сільськогосподарської продукції використовують три основних способи організації робіт:

- поточний, при якому продукт із збирального агрегату потрапляє безпосередньо в кузов транспортного засобу;

- роздільний, при якому зібраний продукт тимчасово до навантаження на транспортний засіб зберігається на полі;

- комбінований, поєднуючий перший та другий способи.

Для перевезення сільськогосподарських вантажів використовують як універсальний, так і спеціалізований рухомий склад (самоскиди, цистерни). Перспективними вважають наступні форми та методи організації перевезень сільськогосподарських вантажів:

- впровадження спеціальних контейнерів;

- спеціалізація рухомого складу;

- використання зйомних кузовів різного призначення (у зв'язку із сезонністю перевезень);

- створення постійних баз для сезонної роботи транспорту;

- удосконалення структури парку автомобілів по вантажопідйомності, дообладнання кузовів з метою підвищення коефіцієнту використання вантажопідйомності автомобіля.
^ 1.6. Перевезення вантажів торгівлі

Промислові та продовольчі товари доставляють у торгівельну мережу та на підприємства громадського харчування безпосередньо з промислових підприємств-виготовлювачів продукції та з оптових баз, холодильників, залізничних станцій, присистаней. В залежності від умов доставки всі товари можуть бути розподілені на групи.

До першої групи відносяться м'ясо та м'ясопродукти, м'ясна та рибна кулінарія, молоко та молочні продукти, пиво та безалкогольні напої, хліб. Ці товари, як правило, повинні завозитися вантажоотримувачам безпосередньо з підприємств - виготовлювачів продукції.

Другу групу складають товари простого асортименту, що не потребують попереднього підсортовування (крупи, цукор, сіль, лікеро-горілчант вироби, мило та ін.). Ці товари завозяться або безпосередньо з місцевих промислових підприємств, або з залізничних станцій та пристаней.

Товари складного асортименту, що потребують попереднього підсортовування та підбору, або відправки комплексними партіями, складають третю групу. До неї відносяться кондитерські вироби, готові платяні вироби, взуття, тканини, галантерейні вироби, культтовари. Ці товари можуть бути доставлені безпосередньо з промислових підприємств тількі в великі спеціалізовані та універсальні магазини, що мають великий обсяг товарообігу.

Інші товари, що складають четверту групу, слід завозити з торгових оптових баз або складів різних торгівельних організацій.

Вибираючи тип рухомого складу та його вантажопідйомність, слід враховувати властивості та характер товару, розмір відправлень, пору року та температуру оточуючого середовища, терміновість доставки в торгівельну мережу.

У відповідності із специфікою вантажів торгівлі рухомий склад повинен забезпечувати:

- збереження вантажу (з цією метою застосовуються закриті кузови, вентиляція, охолодження, опалення та т.і.);

- збільшення об'єму кузова, тому що об'ємна маса більшості вантажів торгівлі складає 0,15 - 0,3 т/м;

- механізацію навантажувально-розвантажувальних робіт, враховуючи той факт, що насьогодні такі роботи виконуються вручну або за допомогою засобів малої механўзації;

- перевезення вантажу "під пломбою", та у разі необхідності - окремими секціями.

Рухомий склад, що виконує перевезення харчових продуктів, повинен мати санітарний паспорт, а водій такого автомобіля - особисту медичну картку. Рухомий склад підлягає санітарній обробці, що включає кожноденну мийку та прибирання кузова, дезинфекцію внутрішньої його частини.

Хлібо-булочні вироби перевозять у лотках або тарі-обладнанні. Завезення вантажу обмежується строками (не раніше 1 години та не пізніше 14 годин після випікання), що накладає особливі умови на складання графіків завозу цього вантажу у магазини.

Борошно завозять у спеціалізованих автомобілях-цистернах.

Продукти, що швидко псуються, транспортують у закритих кузовах, а саме в ізотермічних фургонах або рефрижираторах.

Промислові вантажі торгівлі транспортують в пакетах, контейнерах, фургонах та спеціалізованих кузовах.

До перспективних та прогресивних форм перевезень вантажів торгівлі належать:

- широке викоритсання СРС, що забезпечує підвищену схоронність вантажів та коефіцієнт використання вантажопідйомності;

- впровадження перевезень у тарі-обладнанні, спеціалізованих та універсальних контейнерах, а також у транспортних пакетах;

- використання рухомого складу, що обладнаний засобами механзованого виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (крани, вантажопідйомні борти, тощо);

- удосконалення структури парку рухомого складу по вантажопідйомності;

- оперативне планування та розробка розвізно-збірних маршрутів за допомогою електронно-обчислювальної техніки;

- підвищення коефіцієнту використання пробігу автомобілів за рахунок зменшення порожніх пробігів (товар - тара).
Література.

Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. - 447 с.

^ ТЕМА “ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖМІСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ”

ПЛАН


1.1. Наскрізний метод організації руху при виконанні міжміських перевезень.

1.2. Ділянковий метод організації руху при виконанні міжміських перевезень.

1.3. Розрахунок необхідної кількості одиниць рухомого складу.

Автомобільний транспорт знаходить все більше використання в перевезенні вантажів між містами, великими промисловими центрами та окремими економічними регіонами. Траси регулярних міжміських сполучень, які виконуються автомобільним транспортом загального користування, називаються автомобільними лініями. Перевезення на них виконуються на значні відстані, які досягають іноді більше 1000 км.

Тому до міжміських автомобільних перевезень вантажів відносять перевезення за межі лінії міста (іншого населеного пункту) на відстань більшу, як 50 км.

За адміністративно-територіальною ознакою ці перевезення розділяються на внутрішньообласні та міжобласні. Перевезення, які виконуються на території двох або більше республік, називаються міжреспубліканськими.

Основні вимоги, які пред'являють до міжміських перевезень, слідуючі:

1. Висока швидкість доставки вантажу.

2. Регулярність перевезень вантажів та пасажирів.

При міжміських перевезеннях вантажів автомобільним транспортом економія часу і завобів у порівнянні, наприклад, із залізничним транспортом досягається за рахунок скорочення операцій по перевезенню (зменшуються витрати, забезпечується більша збереженість вантажів, скорочуються витрати на тару та пакувальні роботи) і прискорюється доставка вантажу.

Таким чином, сфера раціонального викоритання автомобільного або залізничного транспорту залежить від:

1. Співвідношення тарифів.

2. Співвідношення провозних здатностей.

3. Співвідношення швидкості доставки вантажів:

До особливостей міжміських автомобільних перевезень вантажів відносять:

1. Стабільний та значний за обсягом вантажообіг.

2. Лінійне розташування пунктів відправлення та призначення вантажів.

3. Високу швидкість доставки вантажів завдяки дорогам високого класу.

4. Забезпечення доставки дрібних партій вантажів з відносно високими швидкостями доставки.

Існує два основних типи автомобільних ліній регулярних міжміських сполучень:

- автомобільні лінії, що проходять паралельно магістральним шляхам інших видів транспорту;

- автомобільні лінії, що проходять у прилеглих районах, де інші види транспорту відсутні або мережа їх недостатньо розвинута.

Автомобільні лінії першого типу координують свою роботу з паралельними їм залізничними, морськими та річковими шляхами. В їх вантажообігу переважають перевезення на відстань у межах 150-200 км. На відстань 1000 км і більше перевозяться переважно вантажі, що потребують терміновоє доставки, особливо цінні, або вантажі дрібними партіями. Найбільш економічно виправдана відстань доствки вантажів на автомобільних лініях цього типу визначається шляхом порівняння витрат на перевезення автомобільним та іншими паралельними цьому видами транспорту.

Автомобільні лінії другого типу, що є єдиним видом наземного регулярного транспорту в регіонах, що обслуговуються, зв'язують глибинні пункти з магістральними шляхами інших видів транспорту, беручи участь разом з ними в змішаних перевезеннях. Максимальна далекість перевезень на таких автомобільних лініях практично необмежена довжиною вантажопотоків, незалежно від їх потужності.

Умови роботи на автомобільних лініях мають і таку особливість, що оберт рухомого складу (період часу від початку руху автомобіля із визначеного пункту до моменту наступного початку руху із цього ж пункту) може складати декілька діб.

Таблиця 1

Відстань перевезень,км

Розміп партії вантажу, т




до 2 т

2 т та більше

до 200 км

2 доби

1 доба

200-400 км

3 доби

2 доби

більше 400 км

на кожні 250 км (повні або неповні) додають 1 добу



Примітка: строки доставки визначаються з 24 годин дня, коли вантаж був прийнятий до перевезення.

Якщо строк доставки складає декілька діб, то це ускладнює роботу водіїв, тому що вони відірвані на значний час від місця своєї основної роботи та проживання. Ускладнюється виконання технічного обслуговування рухомого складу та організація диспетчерського керівництва.

Рух на автомобільних лініях може бути організований двома методами: наскрізний рух та рух за системою тяглових плеченй (ділянковий рух).
^ 1.1. Наскрізний метод організації руху при виконанні міжміських перевезень

При наскрізному методі руху кожний автомобіль проходить весь шлях від початкового до кінцевого пункту, а також шлях у зворотньому напрямку.

Цей метод руху, як правило, використовується при непостійному та нерівномірному вантажопотоці. Автомобіль, а отже і водій, знаходяться у рейсі тривалий час. Водієві повинна надаватися перерва на відпочинок на 10 хв. після перших 3 годин безперервного руху, а потім на 10 хв. через кожні 2 години. При співпаданні цієї перерви з обідньою перервою вказаний додатковий час для відпочинку не надається. Після 12 годин роботи водієві повинен бути наданий міжзмінний відпочинок тривалістю 12 годин. Рухомий склад в цей час простоює.





A B
Час оберту рухомого складу при наскрізному методі організації руху складається із часу:

- на безпосередній рух;

- на навантаження-розвантаження;

- на технічне обслуговування рухомого складу;

- на відпочинок водія.

Якщо водій не приймає участі у виконанні ТО, то час відпочинку та час ТО можуть співпадати, накладаючись один на другий.

Робота водіїв, які працюють за назкрізним методом організації руху, може бути організована за системою одинарної або турної їзди.

При одинарній їзді автомобіль на протязі всього руху обслуговується одинм водієм. Така система найменш ефективна, що обумовлене вимогами трудового законодавства до організації роботи водія, і її доцільно використовувати у тих випадках, коли автомобіль може виконати за робочий день один оберт, тобто при відсутності часу великого відпочинку. Підраховано, що при довжині маршруту більше як 400-500 км рухомий склад близько половини загального часу перебування у дорозі простоює, як раз із-за необхідності відпочинку для водія.

При системі турної їзди автомобіль на протязі усього оберту обслуговується двома водіями, які відпочивають по черзі під час руху у кабіні на спеціально обладнаному спальному місці. Турна їзда у порівнянні з одинарною забезпечує скорочення часу оберта.

До інших напрямків підвищення добового пробігу автомобілів у міжміському сполученні відносяться:

а) змінна їзда, коли автомобіль ведуть по черзі декілька водіїв, кожний на відповідній ділянці маршруту. Для цього увесь маршрут поділяється на ділянки, на кожній із яких автомобіль обслуговує постійно працюючий там певний водій. Наприклад, певну окрему ділянку обслуговує водій, який проживає у початковому пункті ділянки. Він приймає автомобіль у цьому пункті, доставляє його у кінцевий пункт ділянки. Там він передає його своєму змінникові, який працює на наступній ділянці, а сам залишається в такому кінцевому пункті своєї ділянки очікувати його повернення для поїздки на автомобілі у зворотньому напрямку. Основним недоліком цього метода є те, що на стиках ділянок потрібно утримувати пункти відпочинку та харчування водіїв. Можна сказати, що це ускладнює та послаблює відповідальність водіїв за технічний стан рухомого складу.

б) підмінна їзда - це різновидність змінної їзди, при якій водій підміняє водіїв одного, а інколи почергово і більше автомобілів на порівняно короткій ділянці маршруту.

в) змінно-групова їзда - це також різновидність змінної їзди, коли на поділеному на ділянки маршруті групу автомобілів, як і при змінній їзді, обслуговує бригада водіїв, що працюють кожний на своїй дільниці, лише з тією різницею, що водій, який доставив автомобіль у кінцевий пункт своєї ділянки, не очікує його повернення, а після необхідного відпочинку (як правило короткочасного), приймає автомобіль, що прямує у зворотньому напрямку, і веде його до пункту передачі на сусідню ділянку.

Застосовувати змінну безособисту їзду на магістральних автомобільних перевезеннях можливо тільки при виконанні наступних умов, які забезпечують збереження вантажу та рухомого складу:

- автомобільна лінія, на якій виконується наскрізний рух, обслуговується одним АТП, має єдине керівництво, постачання необхідними ремонтними засобами;

- вантажі перевозяться у автомобілях-фургонах або у контейнерах, які забезпечують повну недоторканість вантажів у дорозі.
^ 1.2. Ділянковий метод організації руху при виконанні міжміських перевезень

При організації руху по системі тяглових плечей (ділянковий метод руху) автомобільну лінію розбивають на окремі ділянки.

Рухомий склад АТП, що виконує міжміські перевезення на такій лінії, працює тільки на певній ділянці. Вантаж на стиках ділянок передається, а рухомий склад повертається до початкового пункту своїє ділянки.









A В С Д Е




автомобіль




вантаж
Довжину ділянки підбирають таким чином, щоб час оберту автомобіля на ділянці не перевищував 1-1,5 зміни роботи водія, тобто щоб водій міг у той же день повернутися до місця своєї постійної роботи. Довжина ділянки може бути визначена за формулою:

, / 1 /

де Тн - тривалість роботи водія (1-1,5 зміни), год;

э - експлуатаційна швидкість, км/год.

Передача вантажу з ділянки на ділянку може виконуватись такими способами:

- вантаж перевантажують з автомобіля на склад, а потім зі складу на інший автомобіль після короткочасного зберігання. Такий спосіб є найменш ефективним, бо потребує значних матеріальних та трудових витрат на перевантаження, а також подовжує строк доставки вантажу від ВВ до ВО;

- вантаж на стиках ділянок перевантажують з одного автомобіля на інший. Цей спосіб має ті ж недоліки, що і попередній;

- на стиках ділянок відбувається зміна причепів з вантажем. Передача вантажу, який розміщений на причепі, відбувається значно швидше, аніж при перевантаженні, однак передача вантажу, який знаходиться на автомобілі, відбувається з виконанням перевантаження за першим або за другим способом;

- на стиках ділянок відбувається зміна напівпричепів з вантажем. Цей спосіб є найбільш ефективним.

Ділянковий метод у порівнянні із наскрізним має такі переваги:

- створюються нормальні умови роботи та побуту водіїв, які у той же день повертаються до місця своєї постійної роботи та проживання;

- підвищується якість проведення технічного обслуговування, бо воно виконується на АТП;

- виключається повністю із часу оберта час простоїв, пов'язаних із ТО рухомого складу під час рейсу, та із часом великої перерви водіїв;

- підвищується швидкість доставки вантажу і збільшується використання робочого часу.

При виборі рухомого складу для міжміських перевезень необхідно враховувати:

1. Умови перевезень вантажу (вид вантажу, обсяг перевезень, дорожні умови та т.і.).

2. Розмір за вагою та обсягом скомплектованих із дрібних відправок партій вантажу, що прямують в одному напрямку або в один пункт призначення.

3. Можливість їх спільного перевезення на одному й тому ж рухомому складі.

4. Терміновість доставки різноманітних дрібних відправлень.

На магістральних перевезеннях використовується такий рухомий склад:

- автомобільні потяги з універсальною платформою у складі автомобіля та причепа;

- автомобільні потяги з універсальною платформою у складі автомобіля-тягача та напівпричепа;

- спеціалізовані автомобільні потяги у складі автомобіля-тягача та спеціалізованого напівпричепа.

Кількість одиниць рухомого складу, що необхідна для роботи на автомобільних лініях, залежить від:

- обсягу перевезень;

- системи організації руху;

- часу оберта.
^ 1.3. Розрахунок необхідної кількості одиниць рухомого складу

При наскрізному русі необхідне число автомобілів (автопотягів) визначають для кожного маршруту перевезень для конкретної автомобільної лінії. Число одиниць рухомого склпду, який працює кожного дня на кожному маршруті при умові, що час оберту менший за 1 добу,визначається:

, / 2 /

де Qсут - кількість вантажу, що відправляється кожної доби на визначеному маршруті.

Якщо тривалість оберту автомобіля більша за 1 добу, то кількість автомобілів станоить:

. / 3 /

При ділянковому русі число одиниць рухомого складу визначають на кожній ділянці в залежності від числа обертів автомобіля за робочий день:

, / 4 /

де Qсут - кількість вантажу, що перевозиться кожної доби на діляні в прямому напрямку;

Zo - число обертів рухомого складу на протязі робочого дня.

Для виконання регулярних міжміських перевезень вантажів можуть бути створені спеціалізовані підприємства, що виконують увесь комплекс перевезень та транспортно-експедиційних робіт - автомобільно-дорожні комбінати, що об'єднують у своєму складі АТП, мережу вантажних автостанцій (ВАС), агенств, диспетчерських пунктів.

Література.

Воркут А.И. Грузовые автомобильные перевозки. - К. Выща шк., 1986. - 447 с.