asyan.org
добавить свой файл
1
Семінар №3

Тема: транспортна логістика

З дисципліни комерційна логістика

Студента групи МО-42д

Денисова Олександра

План

  1. Суть і завдання транспортної логістики

    1. Вибір виду транспорту

  2. Організація внутрішніх перевезень

  3. Зовнішні перевезення

  4. Термінальні перевезення їх типи та функції

  5. Змішані і термінальні перевезення

  6. Маршрутизація перевезень

  7. Транспортне маркування вантажних одиниць

  8. Сучасні телекомунікаційні системи супроводження вантажних перевезень

  9. Транспортні тарифи

1

Транспорт— це сфера матеріального виробництва, яка здійс-нює перевезення людей та вантажів. В структурі суспільного виробництва транспорт відноситься до сфери виробництва матеріальних послуг. Витрати на виконання транспортних операцій складають до 50 % від суми загальних ви-трат на логістику. За призначенням виділяють дві основні групи транспорту: транспорт загального та транспорт незагального користування

ТРАНСПОРТ

Транспорт загального користування 1. Залізничний 2. Водний (морський. річковий) 3. Автомобільний 4. Повітряний 5. Трубопровідний Транспорт не загального користування 1. Внутрішньовиробничий 2. Транспортні засоби всіх видів, що належать не транспортним організаціям
Транспорт загального користування — це галузь національної економіки котра задовольняє потреби всіх галузей та населения в перевезенні вантажів і людей. Транспорт загального користування обслуговуе сферу обігу та населения. Поняття транспорту загального користування охоплюе: залізничний, водний (морський та річний), автомобільний, повітря-ний, трубопровідний транспорт. Транспорт незагального користування охоплюе виробничий транспорт, а також транспорты засоби всіх видів, що належать не-транспортним організаціям. Організація переміщень вантажів транспортом незагального ко-ристування є предметом вивчення виробничої логістики. Вирішен-ня комплексу завдань, пов’язаних із організацією переміщень ван-тажів транспортом загального корист97вання є предметом Транспорт™ логістика інтегрує планування, управління та фі-зичне транспортування матеріалів, покупних частин, виробів, ви-робничих відходів у супроводі необхідного для цього інформацій-ного потоку для мінімізації транспортних витрат і витрат часу (Економічна, 2001). Головна мета транспортної логістики зводиться до надання не-обхідних транспортних послуг у галузях постачання, збуту та пере-робки відходів з мінімальними витратами, з орієнтацією на стабі-льне зменшення потреб у транспорті (Економічна, 2001). При цьому, основні заедания транспортної логістики можна ви-значити наступним чином: • вибір виду транспортних засобів; • вибір типу транспортних засобів; • спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим; • спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту; • забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу; • визначення раціональних маршрутів доставки.

Вид транспорту

Переваги

Недоліки

Сфера застосування

Залізничний

Висока провізна і пропускна здатність. Незалежність від

Обмежена кількість перевізників. Великі капітальні вкладення у
виробничо-технічну базу. Висока матеріалоємність і енергоємність
перевезень. Низька доступність до кінцевих споживачів. Недостатньо
високе збереження вантажу

Практично не обмежена

Морський

Можливість міжконтинентальних перевезень. Низька собівартість
перевезень на далекі відстані. Висока провізна і пропускна
здатність. Низька капіталомісткість перевезень

Обмеженість перевезень. Низька швидкість доставки. Залежність від
географічних, навігаційних і погодних умов. Необхідність створення
складної портової інфраструктури. Жорсткі вимоги до упакування. Мала
частота відправлень

Практично не обмежена

Внутрішній водний (річковий)

Високі провізні спроможності на глибоководних ріках і водоймах.
Низька собівартість перевезень. Низька капіталомісткість

Обмеженість перевезень. Низька швидкість доставки. Залежність від
нерівномірності глибин рік і водойм, навігаційних умов. Сезонність
роботи. Недостатня надійність перевезень і збереження вантажу

Практично не обмежена

Автомобільний

Висока доступність. можливість доставки вантажу “від дверей до
дверей”. Велика маневреність і гнучкість. Висока швидкість доставки
вантажу. Можливість використання різних маршрутів і схем доставки.
Високе збереження вантажу, можливість його відправлення маленькими
партіями. Широкі можливості вибору найбільш придатного перевізника.
Менш жорсткі вимоги до упакування товару.

Низька продуктивність. Залежність від погодних та дорожніх умов.
Відносно висока собівартість перевезень на великі відстані. Низький
рівень експлуатаційних показників.

На
короткі відстані (до 300 км)

Повітряний

Найвища швидкість доставки вантажу. Висока надійність. Найкраще
збереження вантажу. Найбільш короткі маршрути перевезень

Висока собівартість перевезень, найвищі тарифи серед інших видів
транспорту. Висока капіталомісткість, матеріало- і енергоємність
перевезень. Залежність від погодних умов. Недостатня географічна
доступність

Практично не обмежена

Трубопровідний

Низька собівартість. Висока продуктивність (пропускна здатність).
Високе збереження вантажу. Низька капіталомісткість

Обмеженість видів вантажу. Обмежена доступність малих обсягів
транспортованих вантажів

Обмежена номенклатурою вантажів

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту:
- час доставки;
- частота відправлень вантажу;
- надійність дотримання графіка доставки;
- здатність перевозити різні вантажі;
- здатність доставки вантаж у будь-яку точку території;
- вартість перевезення.

2

Організація роботи внутрішнього транспорту включає вибір системи планування перевезень, здійснення відповідних підготовчих робіт, встановлення певного порядку роботи транспортних засобів і виконання погрузо-разгрузочных робіт.

Нині підприємства застосовують два різновиди системи планування перевезень : по стандартних розкладах і по заявках. Перший різновид застосовується при досить потужних і стабільних вантажопотоках, друга - при епізодичній потребі в транспортних засобах. При роботі транспорту по стандартних розкладах виявляються раціональні маршрути, розробляються стандартні графіки руху транспортних засобів, визначаються порядок виконання погрузо-разгрузочных робіт, технічне оснащення місць вантаження і вивантаження.

Для перевезення вантажів застосовуються наступні види маршрутів : маятникові, віялові, кільцеві.

При маятниковому маршруті транспортний засіб здійснює перевезення вантажів між двома певними пунктами. При віяловому маршруті - перевезення вантажів здійснюється з декількох пунктів в один або з одного пункту в декілька. При послідовному обслуговуванні транспортним засобом впродовж циклу декількох пунктів відправлення і отримання вантажів застосовується кільцевий маршрут. Вибір того або іншого маршруту обгрунтовується економічними розрахунками.

Графіком роботи транспортних засобів визначається порядок виконання погрузо-разгрузочных робіт.

При розробці графіку роботи транспортних засобів передбачають виконання підготовчих робіт :

· порядок забезпечення тарою;

· оснащення пунктів приймання і відправлення вантажів засобами механізації;

· закріплення за маршрутами транспортних засобів і водіїв.

Планування перевезень складається з трьох етапів:

1. техніко-економічне планування;

2. календарне планування;

3. диспетчирование.

Техніко-економічне планування полягає в складанні календарних річних або квартальних планів перевезень. Ці плани включають виробничу програму (план перевезень), вантажообіг, об'єм погрузо-разгрузочных робіт, необхідну кількість транспортних засобів і механізмів, чисельність транспортних робітників і інші дані, що характеризують роботу транспорту в планованому періоді.

Календарні плани перевезень складаються на коротші періоди: зміну, добу, місяць. Вони охоплюють погрузо-разгрузочные роботи, ремонт транспортних засобів і шляхів сполучення. Основним оперативним плановим документом є розклад руху транспортних засобів.

Оперативне керівництво ходом транспортних робіт, контроль за дотриманням розкладів руху транспортних засобів і змінно-добових планів здійснює диспетчерська служба транспортного господарства. Вона ж організовує виконання планових робіт. Оперативний облік ведеться на основі добових рапортів про роботу транспортних підрозділів.

3

Міжнародні перевезення українськими транспортними компаніями, як і більшість сфер транспортно-дорожнього комплексу, опинилися у доволі скрутній ситуації. Не встигаючи за стрімким розвитком технологій зарубіжних транспортних компаній, більшість із українських представників ринку програють у конкуренції із закордонними постачальниками аналогічних послуг.

Компанії, основною сферою діяльності яких є міжнародні перевезення, доволі повільно оновлюють свою транспортну, технологічну та інформаційну базу. Така тенденція відставання поглиблюється з кожним днем, оскільки міжнародні перевезення за кордоном мають незрівнянно швидші темпи розвитку, ніж вітчизняні міжнародні перевезення.

Присутність українських перевізників на світовому ринку на сьогодні пов’язана з комплексом проблем, які ускладнюються за відсутності їх вирішення. Одночасний рух закордонних суб’єктів транспортної діяльності у бік прискореного розвитку, і вітчизняних — у бік розпаду, може призвести до невиправних наслідків. Для уникнення такої ситуації було відновлено роботу Українського Транспортного Союзу.  

УТС складається з представників ТДК України, які безпосередньо зацікавлені в його стабільному розвитку. Ними були детально проаналізовані всі можливі аспекти, що стосуються проблем транспортного комплексу і шляхів їх вирішення. Результатом проведеної роботи стала деталізована концепція виходу транспортно-дорожньої галузі України з кризової ситуації. Вона обґрунтована на реальних способах вирішення поточних проблем і можливих до залучення ресурсах. Детально ознайомитись з інформацією Ви можете у відповідному розділі сайту, або зателефонувавши до регіонального осередку УТС.

4

^ Перевезення вантажів, організовуване і здійснюване через термінали, називається термінальним перевезенням. В ролі організаторів термінальних перевезень виступають, як правило, транспортно-експедиційні фірми, що використовують унікальні або спеціалізовані термінали і термінальні комплекси.

Вантажним терміналом називається спеціальний комплекс організаційно взаємозв'язаних споруд, персоналу і технічних пристроїв, призначених для виконання логістичних операцій, пов'язаних з прийомом, вантаженням-розвантаженням, зберіганням, сортуванням, грузопереработой різних партій вантажів, а також комерційно-інформаційним обслуговуванням вантажоодержувачів, перевізників і інших логістичних посередників.

^ Універсальні термінали є групою складів з дистрибутивним центром. Основні функції цих терміналів :

§ маркетингові дослідження ринку транспортно-логістичного сервісу;

§ оформлення договорів з клієнтами, прийом і обробка заявок;

§ збір і розвезення вантажів;

§ короткострокове зберігання;

§ консолідація, розукрупнення, сортування, комплектація і інші операції вантажопереробки;

§ інформаційно-комп'ютерна підтримка сервісних послуг терміналу.

Останніми роками на великих терміналах здійснюються операції тривалого зберігання і митної обробки ("очищення") вантажів.

^ Спеціалізовані термінали здійснюють операції транпортно-логистического сервісу для певного виду або асортименту вантажів, наприклад швидкопсувних, продовольчих, медикаментів і тому подібне. Спеціалізація вантажних терміналів дозволяє краще врахувати вимоги клієнтів до перевезення, зберігання і переробки вантажів.

Технологічний процес термінального транспортування складається з трьох основних етапів: завезення вантажів на термінал і розвезення їх з терміналу; вантажопереробка на терміналі; лінійне перевезення вантажів між терміналами відправлення і призначення.

 
  5

Термінальні перевезення виникли за кордоном насамперед у змішаних системах доставки вантажів у міжміському та міжнародному сполученнях: у великих морських портах, транспортних вузлах, а потім у вантажоутворюючих сухопутних районах Західної Європи та Північної Америки. У ролі організаторів термінальних перевезень виступають як правило транспортно-експедиційні фірми або оператори різних видів транспорту, що використовують універсальні чи спеціалізовані термінали і термінальні комплекси для різних способів перевезень.
Вантажним терміналом називається спеціальний комплекс споруд, персоналу, технічних і технологічних пристроїв, організаційно взаємопов'язаних і призначених для виконання логістичних операцій, пов'язаних з прийомом, навантаженням-розвантаженням, зберіганням, сортуванням, вантажопереробкою різних партій вантажів, а також комерційно-інформаційним обслуговуванням вантажоодержувачів, перевізників та інших логістичних посередників в уні-, мульти-, інтермодальних та інших перевезеннях. Сьогодні термінали є не тільки пунктами нагромадження дрібних відправок, але грають роль великих грузораспределітельних центрів і баз постачання, перетворюючись у всі біліше важливі ланки логістичних ланцюгів виробників.

6

^ Маршрутизація перевезень — це найбільш досконалий спосіб організації матеріалопотоків вантажів з підприємств оптової торгівлі, що суттєво впливає на прискорення обігу автомобіля при раціональному і ефективному його використанні.

Створення маршрутів дає змогу визначити обсяг перевезень вантажів зі споживацько-збутових підприємств, кількість рухомого складу, котрий використовується при перевезеннях, сприяє скороченню простою автомобілів під час навантаження та розвантаження, ефективному використанню рухомого складу і визволенню зі сфер оберту значних матеріальних ресурсів споживачів. Разом з тим маршрутизація перевезень уможливлює підвищення продуктивності автомобілів при зниженні їх кількості при цьому обсязі перевезень. Крім того, в 1,5—2 рази скорочуються виробничі запаси споживачів. Маршрути дають змогу також розробляти проекти планів перевезень і оперативних замовлень на рухомий склад, виходячи з дійсних обсягів перевезень.

Таким чином, маршрутизація перевезень сприятиме своєчасному і безперервному виконанню постачань продукції споживачам і ефективній взаємодії снабзбутових та автотранспортних організацій.

У процесі розробки маршрутів використовують економічні і математичні методи, методи сіткового планування, практичні матеріали, а також різні методологічні джерела. Остаточним результатом має бути документ, котрий характеризує узгоджений графік роботи посередницьких, автотранспортних організацій і підприємств.

При розробці графіка доставки необхідно врахувати такі умови:

1) наявність необхідної продукції на складських комплексах посередників;

2) наявність транспортних засобів для обслуговування складського комплексу посередників з урахуванням продукції, що постачається, і середнього завантаження автомобіля. Розрахунок має бути здійснений не тільки на кількість рухомого складу, а і на запас у разі поломок і інших обставин. Споживачі мають забезпечити своєчасне приймання продукції і розвантажувальні роботи.

Для виконання узгоджених графіків доставки продукції споживачеві зі складів посередників необхідно виконати декілька робіт. Згідно із сітковим графіком всі ці роботи треба виконувати послідовно і своєчасно, тому час їх виконання завчасно обговорюють. Сітковий графік відображає технологічний зв’язок і послідовність робіт. Завдяки йому можна розрахувати протяжність циклу розробки графіка перевезень.

складається з вузлів, котрі визначені колами і з’єднанням їх ребер (стрілок). Кожному вузлу відповідає якась дія, котра означає закінчення того чи іншого етапу робіт, кожній стрілці (ребру графіка) відповідає визначена робота, котра сприймається як процес, а не кінцевий результат. Так, 0—1 — означає аналіз використання транспортних засобів, котрі обслуговують посередників, закінчується цей процес у вузлі 1. Для кожної роботи визначається час, котрий вимірюється у встановлених для графіка одиницях.

Основне завдання графіка полягає у відображенні всіх технологічних зв’язків між роботами. Так роботи 2—4 та 2—3 починаються одночасно, а роботи 5—6 — після етапів 3—5 і 4—5 (фіктивної роботи). Деколи для зв’язків подій доводиться використовувати так звані фіктивні роботи з нульовою тривалістю. Вона подана на рис. 60 пунктирними лініями.

Під час аналізу використання транспортних засобів, обслуговуючих посередницькі організації, необхідно визначити динаміку зміни обсягів перевезень і їх питому вагу, проаналізувати техніко-експлуатаційні показники роботи автотранспорту при перевезеннях продукції, визначити нерівномірність ввезення та вивезення продукції на складський комплекс за визначений період часу (рік, квартал), а також визначити можливості вантажно-розвантажувальним роботам на складі і у споживачів.

Добове постачання продукції визначається поділом річної потреби споживачів у необхідній продукції на кількість робочих днів у році. Після цього добове постачання продукції потрібно узгоджувати зі споживачем.

^ Маршрути перевезень продукції

Важливе значення мають маршрути перевезень. На автомобільному транспорті вони можуть бути маятникові і кільцеві. Маятникові маршрути — це маршрути, при котрих шлях слідування автомобіля між двома вантажними пунктами неодноразово повторюється. Вони можуть бути зі зворотним холостим пробігом, зі зворотним, не повністю навантаженим пробігом, зі зворотним вантажним пробігом.

Кільцевий маршрут — слідування автомобіля по замкнутому колу, з’єднуючи декілька споживачів або постачальників. Графіки роботи автомобіля на маятникових і кільцевих маршрутах зображені на рис. 60.



Різновидом кільцевих маршрутів є розвізний (збірний) маршрут. При русі таким маршрутом відбувається поступове розвантаження або навантаження вантажу.

Для забезпечення мінімізації сукупних витрат на процесах товароруху можуть бути використані нормативи постачань продукції. Сукупні витрати встановлюються за розробку цих нормативів. Вони визначають обсяги одночасної поставки, оптимізовані сукупним витратам. Економія сукупних витрат може бути перед-

баченою в оперативних планах постачання і перевезень завдяки включенню до них оптимальних норм товароруху.

В дійсності обсяги одноразових постачань продукції планують з урахуванням вантажопідйомності транспортних засобів як детермінованої величини, яка є основою для формування нормативів разового відвантаження продукції. При розробці їх недостатньо враховувати тільки зростаючі можливості використання контейнерів, перспективи розвитку міжмісцевих автомобільних перевезень, використання у цих перевезеннях автомобілів великої вантажопідйомності. Крім цього, одночасне перевезення може здійснюватись декількома автомобілями різної вантажопідйомності, автопотягами, повагонними відправленнями або дрібними партіями з менше середньої вантажопідйомності транспортних засобів.

Таким чином, разові постачання потрібно планувати, враховуючи різні ситуації при перевезеннях вантажів, інтереси не тільки транспорту, а й вантажовідправників, вантажоотримувачів, а також показники витрат на всьому шляху переміщення продукції.





Формування нормативів постачань з урахуванням комплексу витрат, а не тільки видатків на перевезення є оптимальним зі зміною середньої вантажопідйомності транспортних засобів.

Розмір одноразового постачання продукції може впливати на багато які показники, враховані різними учасниками процесу товароруху. Показники витрат можуть змінюватись залежно від розміру поставки і мають враховуватись у комплексі.

Для комплексного урахування впливу розміру партії одноразової поставки на різні елементи витрат і реалізації оптимальних рішень розроблена повна модель, котра дає можливість мінімізувати сукупні витрати на переміщення продукції.





Розробка маршрутів дає змогу скоротити простої автомобілів під час навантаження та розвантаження, підвищити їх продуктивність, а отже зменшити кількість засобів перевезення, що надходять на підприємство вантажовідправника при тому самому обсязі перевезень. Коли визначені маршрути і терміни перевезень, запаси у споживачів можуть скорочуватись у 1,5—2 рази.

Маршрути перевезень, як уже зазначалося, можуть бути маятникові (як їх різновид променеві), кільцеві, зонно-кільцеві (як їх різновиди: збірні, розвізні та збірно-розвізні). Схему маятникових рейсів використовують у разі необхідності зі складу посередника доставити одночасно кількість матеріалів і виробів, забезпечуючих найбільше завантаження транспортних засобів.

Схема променевих рейсів аналогічна системі маятникових і є її ускладненим варіантом. Тоді використовують організацію посередника, пов’язану однобічними перевезеннями матеріалів і виробів з кількома споживачами. При цьому кожному з них одночасно доставляють кількість продукції, що уможливлює найповніше використати транспортний засіб.

З метою раціонального і повного використання автомобілів передбачають систему кільцевих маршрутів з заїздом за один рейс в декілька пунктів. Особливістю цих маршрутів є поступове збільшення коефіцієнта використання вантажопідйомності транспортних засобів, оскільки при такому обслуговуванні споживачів на початку рейсу виконується не повне завантаження транспорту, а у проміжних пунктах (клієнтах відправника) поступове завантаження транспортного засобу до повного використання вантажопідйомності. Це характерно для кільцево-збірного маршруту, а при кільцево-розвізному маршруті, навпаки, в початковому пункті виконується повне завантаження транспорту, коефіцієнт використання котрого буде зменшуватись на проміжних пунктах. Найбільш ефективним є збірно-розвізний кільцевий маршрут, для якого характерний найбільший коефіцієнт використання вантажопідйомності на всьому шляху слідування.

Коли посереднику доводиться обслуговувати велику кількість споживачів, котра розташована в різних місцях однієї зони, використовується система зонно-кільцевих маршрутів. В цьому разі споживачі угруповуються по зонах залежно від місця їх розташування і обсягів продукції, що споживається. Тоді одночасно потреба в матеріалах не перебільшує вантажопідйомності автомобіля.

При кільцевих маршрутах коефіцієнт пробігу транспортних засобів становить 0,8—0,9, коефіцієнт використання вантажопідйомності — до 0,6.

7

Ціллю маркування є зоровий показ наступних обов'язкових вимог:

кожна вантажна одиниця, що відправляється повинна рухатися визначеним шляхом та досягнути місця призначення;

з вантажною одиницею слід обходитись обережно під час збереження, транспортування, при навантажувально-розвантажувальних роботах та розпакуванню;

вантаж повинен бути доставлений в комплектації та збереженні.



Правильне, чітке маркування вантажів є необхідною умовою швидкої доставки їх з збереженням якості в процесі транспортування.

В даний час розрізняється товарне, відправне, спеціальне та транспортне маркування. Відправне, товарне та спеціальне маркування наноситься вантажовідправником, транспортне — перевізником чи його агентом.

В залежності від умов договору купівлі — продажу маркування звичайно має наступні дані:

товарне — найменування товару, заводська упаковка, номер замовлення та наряду, сорт, дата виготовлення;

відправне — пунк відвантаження та призначення, назва відправників та отримувачів, загальне число місць, маса брутто та нетто;

транспортне — число місць в партії, що перевозиться по одному транспортному документу, порядковий номер вантажного місця в партії;

спеціальне — попереджуючі написи та знаки, що передбачають спосіб поведінки з товарами при його зберіганні, перенавантаженні, перевезенні, використанні.

8
9

Розрахунки за послуги, що робляться транспортними організаціями, здійснюються за допомогою транспортних тарифів. Тарифи включають:

· плату, що стягається за перевезення вантажів;

· збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів;

· правила числення плати і зборів.

Як економічна категорія транспортні тарифи є формою ціни на продукцію транспорту. Їх побудову повинні забезпечувати:

§ транспортному підприємству - відшкодування експлуатаційних витрат і можливість отримання прибули;

§ покупцеві транспортних послуг - можливість покриття транспортних витрат.

На різних видах транспорту системи тарифів мають свої особливості.

На залізничному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів використовують загальні, виняткові, пільгові і місцеві тарифи.

Загальні тарифи - це основний вид тарифів. З їх допомогою визначається вартість перевезення основної маси вантажів. Винятковими тарифами називаються тарифи, які встановлюються з відхиленням від загальних тарифів у вигляді спеціальних надбавок або скидок. Ці тарифи можуть бути підвищеними або зниженими. Пільгові тарифи застосовуються при перевезенні вантажів для певної мети, а також вантажів для самих залізниць. Місцеві тарифи включають розміри плат за перевезення вантажів і ставки різних зборів, діючі в межах цієї залізниці.

На автомобільному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів використовують наступні види тарифів :

· відрядні на перевезення вантажів;

· на почасове користування вантажними автомобілями;

· за перегін рухомого складу;

· договірні та ін.

На вартість перевезення автомобільним транспортом чинять вплив такі чинники, як відстань перевезення, маса і об'ємна вага вантажу, вантажопідйомність і тип автомобіля, час використання автомобіля та ін.

На річковому транспорті тарифи на перевезення вантажів, збори за перевантажувальні роботи і інші пов'язані з перевезеннями послуги визначаються пароплавствами з урахуванням кон'юнктури ринку.