asyan.org
добавить свой файл
1

Тая краля, ген красуня та північна,

дарує нам сріблясту ковдру короля.

Вона для нас вкарбує слово "вічна",

спинивши час, окутавши поля...



Перелесник

(улесливо в’ється коло неї)

Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці,

там гірські русалки, вільні літавиці,

будуть танцювати коло по травиці,

наче блискавиці!

Ми тобі знайдемо з папороті квітку,

зірвем з неба зірку, золоту лелітку,

на снігу нагірнім вибілимо влітку

чарівну намітку.

Щоб тобі здобути лісову корону,

ми Змію-царицю скинемо із трону

і дамо крем'яні гори в оборону!

Будь моя кохана!

Звечора і зрана

самоцвітні шати

буду приношати,

і віночок плести,

і в таночок вести,

і на крилах нести

на моря багряні, де багате сонце

золото ховає в таємну глибінь.

Потім ми заглянем до Зорі в віконце,

зірка-пряха вділить срібне волоконце,

будем гаптувати оксамитну тінь.

Потім, на світанні, як біляві хмари

стануть покрай неба, мов ясні отари,

що холодну воду п'ють на тихім броді,

ми спочинем любо на квітчастім....
Леся Українка „Лісова пісня”


^ У неї довгі, як колосся коси,

А в них є квітка чарівна.

В очах її блакить небесна,

Вона ж бо мавка лісова.



^ Мавка

Се так, як голуби ці люди...

Я часом заздрила на їх: так ніжно

вони кохаються... А я не знаю

нічого ніжного, окрім берези,

за те ж її й сестрицею взиваю;

але вона занадто вже смутна,

така бліда, похила та журлива,—

я часто плачу, дивлячись на неї.

Леся Українка „Лісова пісня”



^ У неї солов’їний голос,

Та вбивчий він для юнака

Якщо ж він грає на сопілці,

То буде плата за життя.



^ Чому ж би ні?.. Що ж, ти зовсім така,

як дівчина…ба ні, хутчій як панна,

бо й руки білі, і сама тоненька,

і якось так убрана не по-наськи…

А чом же в тебе очі не зелені?

(придивляється)

Та ні, тепер зелені…а були,

як небо, сині…О! тепер вже сиві,

як тая хмара.. ні,здається, чорні,

чи, може, карі…ти таки дивна!
Леся Українка „Лісова пісня”




^ Вона легка, неначе вітер.

Щаслива й вільна водночас,

Танцює танці жваві й дикі,

Сміється п’янко й дзвінко,

Й бавиться весь час.



^ Мавка

Бо він був ніжний, той весняний легіт,

співаючи, їй розвивав листочки,

милуючи, розмаяв їй віночка

і, пестячи, кропив росою косу...

Так, так... він справжній був весняний вітер,

та іншого вона б не покохала.
Мавка

(поривчасто встає)

То дай мені святкові шати діду!

Я буду знов я як лісова царівна,

і щастя упаде мені до ніг,

благаючи моєї ласки!


Не знає ні біди, ні горя,

Й сім’я у неї власна, чарівна:

^ Пташки і квіти їй як діти,

Жовтогаряче сонце-матінка з небес .

За батька в неї -

Сильний, вільний вітер,

Брати і сестри - це дерева,

^ Що силу й мудрість їй дають

З Землі й Небес.

Мавка

Не зневажай душі своєї цвіту,

бо з нього виросло кохання наше!

Той цвіт від папороті чарівніший —

він скарби творить, а не відкриває.

У мене мов зродилось друге серце,

як я його пізнала. В ту хвилину

огнисте диво сталось...

(Раптом уриває).

Ти смієшся?
Леся Українка „Лісова пісня”




^ Мавка лісова

Я лісова! Напевно, Лісова!

Я це завжди у серці знала...

Я, може, Мавкою колись була

І з дерева на дерево літала...



^ Мавка

От вільхи не люблю – вона шорстка.

Осика все мене чогось лякає;

вона й сама боїться — все тремтить.

Дуби поважні надто. Дика рожа

задирлива, так само й глід, і терен.

А ясень, клен і явір — гордовиті.

Калина так хизується красою,

що байдуже їй до всього на світі.

Така, здається, й я була торік,

але тепер мені чомусь те прикро...

Як добро зважити, то я у лісі

зовсім самотня...

(Журливо задумується).
Леся Українка „Лісова пісня”


І пісня райдужна літала навкруги.

Все збуджувала, обіймала, обіцяла

^ Строфою радості чи почуттям палким,

Думки всіх лісу мешканців займала.



Так от і ми кинемось, ринемось

в коло сами!

Зорі пречисті,

іскри злотисті, ясні та красні вогні променисті,

все, що блискуче,—

все те летюче,

все безупинного руху жагуче!

Так от і я...

так от і я...

Будь же мов іскра, кохана моя!
Леся Українка „Лісова пісня”



І танцювала я між стовбурів гігантських

Так витончено, легко, граціозно!

^ Краще, ніж в знатній залі панській

Вельмож заможних і амбіціозних...
Мавка

(встає)

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.
Марище

По чім ти знаєш те?
Мавка

По тім, що муку

свою люблю і їй даю життя.

Коли б могла я тільки захотіти

її забути, я пішла б з тобою,

але ніяка сила в цілім світі

не дасть мені бажання забуття.
(В лісі чується шелест людської ходи)
Ось той іде, що дав мені ту муку!

Зникай, Маро! Іде моя надія!

Леся Українка „Лісова пісня”


^ А все живе ловило погляд мій,

Аби душі торкнувся хоч на мить одну

Той сонця блиск з-під чорних-чорних вій,

Наче промінчик в небі промайнув!





^ Мавка

Дяка щирая тобі, ніченько-чарівниченько,

що закрила ти моє личенько!

І вам, стежечки як мережечки,

що вели мене до березочки!

Ой сховай мене ти, сестриченько!
(ховається під березу, обіймаючи її стовбур).
Леся Українка „Лісова пісня”


^ Ніжнішими квітками розцвітало

Моє розкішне і тонке вбрання.

Я ввечері казки розповідала

І піснею будила всіх зрання!


^ Мавка

Вільна я, вільна…

Сунеться хмарка по небу повільна…

йде без причальна, сумна, безпривітна…

Де ж блискавиця блакитна?
Леся Українка „Лісова пісня”


^ Перлини у волоссі в барвах грали!

І кожна мить життя була нова!..

Я це завжди, одвічно знала,

Що лісова я! Мавка лісова!




^ Лісовик

Ні, дитинко,

я не держу тебе. То Водяник

в драговині цупкій привик одвіка

усе живе засмоктувати. Я

звик волю шанувати. Грайся з вітром,

жартуй із Перелесником, як хочеш,

всю силу лісову і водяну,

гірську й повітряну приваб до себе,

але минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля, - там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля!
Леся Українка „Лісова пісня”


^ Постава горда, ніжний стан

Та волошкові очі

Така краса, скажу я вам,

Що душу аж лоскоче.



Мавка

(сама)

Коли б ти, нічко, швидше минала!

Вибач коханая! Ще ж я не знала

днини такої, щоб була щасна

так, як ти, ніченько, так, як ти, ясна!

Чом ти, березо, така журлива?

Глянь, моя сестронько, таж я щаслива!

Не рони, вербо, сліз над водою,

буде ж матусенько, милий зо мною!..

Батьку мій рідний, темненький гаю,

Як же я ніченьку сюю прогаю?

Нічка коротка — довга розлука...

Що ж мені суджено — щастя чи мука?
Леся Українка „Лісова пісня”



Вона вела мене в свій світ,

Незайманого поля,

А я з своїх не юних літ

Подумав, може, доля?




^ Лукаш

Тут світляки в траві, я назбираю,

вони світитимуть у тебе в косах,

то буде наче зоряний вінок.

(Кладе кілька світляків їй на волосся)

Мавка

А я з калини цвіту наламаю.

Вона не спить, бо соловейко будить.

(Ламає білий цвіт і прикрашає собі одежу).
Леся Українка „Лісова пісня”



^ Мов краплі чистої роси

Вона читала вірші

Такої ніжної краси,

Що не почуєш більше.



^ Мавка

Весна ще так ніколи не співала,

як отепер. Чи то мені так снилось?
Леся Українка „Лісова пісня”



^ Вона моргнула, а туман

Звів нам палац миттєво.

Чуття злилися в океан

І билися бурхливо.



Мавка

(спалахнула)

Так! хто не зріс між вами,

не зрозуміє вас! Ну, що се значить —

«накинулась»? Що я тебе кохаю?

Що перша се сказала? Чи ж то ганьба,

що маю серце не скупе, що скарбів

воно своїх не криє, тільки гойно

коханого обдарувало ними,

не дожидаючи вперед застави?
Мавка

І нині чудне, незрозуміле слово —

«віддячуся»… Ти дав мені дари,

які хотів, такі були й мої —

неміряні, нелічені...
Леся Українка „Лісова пісня”



^ Сріблястими алмазами окутана земля

тих зір ясних відбила лик в собі,

і місяць вже не зніме геть бриля,

щоб дружнім помахом вклонитися тобі.


^ Мавка

І снилися мені все білі сни:

на сріблі сяли ясні самоцвіти,

стелилися незнані трави, квіти,

блискучі, білі... Тихі, ніжні зорі

опадали з неба — білі, непрозорі —

і клалися в намети... Біло, чисто

попід наметами. Ясно намисто

з кришталю грає і ряхтить усюди...

Я спала. Дихали так вільно груди.

По білих снах рожевії гадки

легенькі гаптували мережки,

і мрії ткались золото-блакитні,

спокійні, тихі, не такі, як літні...
Леся Українка „Лісова пісня”


^ Тая краса для нас буде недовга,

бо сплине час - розтане казка та,

палац зимовий зупинить ж близь порога,

вказавши там лише свого ката...


Було давно це,

В глибоких заростях гаїв дрімучих.

^ Похмуре все,

Неначе в сні моїм.

Там пахнуть квіти.

На дубах могучих

Там чути дзвін не знаних нам птахів.

І мавки там живуть незнаної краси,

Як зиркне раз, одвіку не забудеш.

Мавка

Хіба я плачу?

(Проводить рукою по очах).

А справді…Ні-бо! то роса вечірня.

Заходить сонце…Бач, уже встає

на озері туман…
Леся Українка „Лісова пісня”



^ Прийшла до нас десь пошепки й неждано

тая царівна, ген панянка всіх царів.

Та все-таки ми раді несказанно -

зима-вона ж княжна для всіх тих королів...

^ Мавка

О, коли б ти знав,

Коли б ти знав, як страшно то було…

Я спала сном камінним у печері

глибокій, чорній, вогкій та холодній,

коли спотворений пробився голос

крізь неприступні скелі і виття

протягле, дике сумно розіслалось

по темних, мертвих водах і збудило

між скелями луну давно померлу...

І я прокинулась. Вогнем підземним

мій жаль палкий зірвав печерний склеп,

і вирвалась я знов на світ. І слово

уста мої німії оживило,

і я вчинила диво... Я збагнула,

що забуття не суджено мені.
Леся Українка „Лісова пісня”


^ А ось тому, що це і є весна!

І спів птахів ,що знову прилетіли,

І шум води, що стукала у брили,

І вітер, що ледь-ледь шумів між ними…

Це все вона! Чарівна дівчина, що нас до себе манить

І ніжно так теплом своїм дурманить.


^ Тую мавку,

покохав я змалку,

бо водяній царівні

нема на світі рівні!

Лісовик

Дитино бідна,

чого ти йшла від нас у край понурий?

Невже нема спочинку в ріднім гаю?

Дивись, он жде тебе твоя верба,

вона давно вже ложе постелила

і журиться, то ти десь забарилась.

Іди спочинь.
Леся Українка „Лісова пісня”



Я бачив мавку польову,

Вона збирала квіти.

Ні, не у сні, а наяву

В одну косу лиш вдіта.



А як же він – беззахисний, сліпий

(бо не побачив щастя у коханні нашім?)

Ні, світ душі моєї не німий –

Любов врятує серце чашу.

Хай п’є із неї,

Зцілюється тілом…

А може, серденько його розтане

І сніг душі зійде врунистим зелом.

Я вірю: ще весна в житті настане.