asyan.org
добавить свой файл
1
Сценарій випускного вечора
Ведуча. Доброго вам вечора, шановні батьки, вчителі, гості. Ось і прийшов цей радісний день. На вулиці буяє зеленим цвітом літо, сонце пестить нас своїми золотими промінцями, а прийдешній день несе нове і незвідане до сьогодні життя.

Час летить і зміню все, що вас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка. Але всім неодмінно світитиме далеким вогником, сповитим солодким, стискуючим серце спогадом — дитинство і юність. Юність… Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Юність захоплює дружбою, мріями, першим коханням… Але… Все має свій початок і кінець. Закінчується школа і юність. А сьогоднішній день проводить межу між дитинством і самостійним життям. Тому дозвольте мені запросити в зал нашу гордість та надію, тих, яким присвячується ця подія, заради кого всі ми тут зібралися, для кого цей вечір — перша сходинка у самостійне життя — наших іменинників, випускників 2001 року! Вітаємо їх!

(Звучить музика "Школьные годы", під яку заходять випускники).

Ведуча. А зараз дозвольте представити гостей, що присутні на нашому святі і мають до нього неабияке відношення. Це найближчі, найрідніші для наших випускників люди, це їх батьки. Для них сьогоднішній день також свято. Адже дивлячись на своїх дітей, радіючи за них, батьки згадують, напевно, і свій випускний, свою юність. А від того стають красивішими і навіть молодішими. Вітаємо батьків оплесками. Та перелік гостей буде неповний, коли не згадаємо людей, які були поряд з випускниками всі роки навчання в школі, які віддавали їм не лише свої знання, а й частинку свого серця, своєї душі. Привітаємо оплесками вчителів Білогірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені І.О. Ткачука.

Традиційно право відкриття урочистостей та першого привітання надається найшанованішій, наймудрішій людині, людині, котра добре знає всіх випускників, котра порадить, підтримає в скрутну хвилину, до думки якої завжди прислухаються. Тому право відкрити сьогоднішній вечір надається директору школи Любові Трохимивні Кадук.

^ Директор школи. Дорогі випускники, шановні батьки, вчителі, гості! Сьогодні ми зібралися, щоб відсвяткувати закінчення школи одинадцятикласниками, сказати їм добрі слова, проводжаючи в доросле життя.

Урочистий вечір, присвячений врученню випускникам школи атестатів про середню освіту оголошується відкритим!

(Звучить гімн України).

Виступ директора школи. Вручення атестатів.

Ведуча. А зараз слово надається голові райдержадміністрації Олександру Івановичу Ковалю.

^ Виступ представника держадміністрації.

Ведуча. Напевно, цього літа ви, шановні випускники, чекали найдовше. Довгих 11 років крок за кроком ви йшли до цього дня, долаючи перешкоди, переживаючи поразки та святкуючи перемоги. І, нарешті, непроста праця, в складній, але чудовій шкільній країні знань завершена. Саме підтвердженням цього і є атестати зрілості, відзнаки за відмінне навчання та похвальні грамоти.

Ведуча. Слово для привітання надається завідуючій Районному відділу народної освіти Валентині Захарівні Пацалюк.

Ведуча. Дорогі випускники! Тепер у ваших руках виблискують путівки у доросле життя. А шлях до отримання цієї путівки розпочався одного чудового вересневого ранку. Ви, дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до неймовірно гарної і світлої будівлі — до школи. Вас зустріла усміхнена і красива ваша перша вчителька (тихо звучить музика про вчительку).

Перша вчителька… Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний, незвіданий. Це на неї добру, лагідну, строгу дивились ви з надією, у неї шукали захисту. Ловили кожне її слово, пильно вдивлялися в очі, шукаючи там відповіді на всі запитання. Це вона — така розумна, найкраща — впевнено вела вас по сходинках пізнання. Тож яким великим, щедрим, добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з вас. Пам'ятайте її завжди. Вона як мама і тато, єдина і неповторна, тому що перша.

Це до вас шановні ____________________________________________________


____________________________________________________________________________________ ,

звернено зараз вдячні погляди ваших дітей. Погляньте, які вони зараз красиві і зовсім дорослі.

Слово для виступу надається першій вчительці ____________________________


Виступ першої вчительки.

Ведуча. Шановні випускники! Вас вітають теперішні господарі країни дитинства!
^

Привітання малюків




Ось сидять переді мною


І вродливі, і чарівні,

Задоволені собою

Наші всі випускники.
Скільки книг ви прочитали

І екзаменів здали?

Скільки зошитів списали?

Мабуть, мільйонів три!
Вже контрольних не писати,

І не слухати дзвінка.

Вам вершини підкоряти,

Вас чека нове життя!
Перший клас вам всім бажає

І здоров'я і добра.

Щоб ви всі були щасливі

і не знали горя й зла.

^

Пісня "Маленькая страна"



Ведуча. Дорогі вчителі! Ви створили для нас маленьку чарівну країну, що називається "школа". Країна ця добра і прекрасна, бо зігріта теплом ваших сердець. Нам не хочеться залишати її, і вона буде з нами завжди. Бо всі ми родом з дитинства, родом із нашої шкільної країни.

Виходить випускник з першокласником, який плаче.

  • Ти чого плачеш?

  • А чого вона? Ми грались в Адама і Єву, а вона замість щоб віддати яблуко мені, сама його з'їла.

  • Ти що, не смій більше бити дівчаток!

  • Ой, слухай, ти закінчив 11 класів, розкажи, а чому йде дощ?

  • Підеш до школи там дізнаєшся!

  • А в Баби-Яги є бабенятка?

  • Ну звідки я таке знаю!

  • А для чого коняці коси на плечах?

  • Запитай в коняки!

  • А та машина, що ти до школи приїхав, любить цукерки?

  • Я її не запитував!

  • Чуєш, чуєш, а ти не сердишся що я в тебе про все питаюсь?

  • Ну що ти, як можна! Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше знатимеш.

(Малий кидає портфель на землю)

—Що на цей раз сталось?

  • Бо ніхто не попередив, що до школи треба ходити аж 11 років, а я думав тільки першого вересня. Ось знайшов чийсь щоденник за 11 років.

  • А цікаво, скільки ж всього уроків у нас було за всі роки навчання у школі?
^

Розкриває щоденник і читає


  • 967 уроків проспав, з 830 — втік, 1027 уроків хворів, з 15 уроків відпустили, на 950 уроках хворіли вчителі, не було заміни, їздили на екскурсії, прокурив, був карантин… Так, дійсно у когось було цікаве життя.

Ведуча. А от дійсно спробуйте уявити, що машина часу перенесла вас на 11 років назад. І ви знову, тримаючи за руки мам і тат стоїте на шкільному подвір'ї.

Ведуча підходить до випускників і бере інтерв'ю.

  • Як був одягнений, як йшов до першого класу?

  • Чи були серед вас такі, що плакали і не хотіли йти до школи?

  • Чи пам'ятаєте віршик, який розповідали на святі першого дзвінка?

  • Яку першу оцінку одержав?

  • З ким побився в 1 класі?

Ведуча. Тепер, згадуючи ті далекі роки, ви дивуєтесь, невже це були ми? Так, це були ви. Тепер подорослішали, стали веселими справедливими, чарівними і надійними в дружбі. А здружили вас ваші класні керівники. Тож запросіть їх до слова.

(По східцях піднімається класний керівник з ученицею і ведуть діалог:

  • Скажіть важко було бути класним керівником?

  • А що найбільш запам'яталося з нашого шкільного життя?

  • Чи важко бути дорослим?

  • Ходімо далі.

Вчитель зупиняється біля мікрофона і каже

  • Далі ви підете без мене, я ж повернуся до молодших ваших друзів).

Виступ класного керівника

^ Виходять випускники для привітання.

Випускник. Велике спасибі хочеться сказати вам шановні вчителі. Скільки сили терпіння ви вклали для того, щоб виховати з нас добрих, щирих людей. Це ж завдяки вашим старанням, знанням, умінню і витримці ми досягли перших результатів у своєму житті. Тож прийміть ці квіти, як вдячність від всіх нас.
1-ій стовпчик "Когда уйдем со школьного двора"
Усе скінчилось, ми випускники

Здавалося, що 10 літ багато

І ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,

Хоча би тиждень в школі ще побуть.
2-ій стовпчик "Когда уйдем со школьного двора"
Пройдемось школою останній раз,

І зазирнемо в кожен клас

Все пригадаєм до найменшої дрібниці,

Щоб залишилось в пам'яті у нас.

При вході в школу є вікно

І хто ж його не знає,

Там наш директор, як в кіно

Шкільне життя спостерігає.

І зазирнувши у майбутнє

Ми можем так сказать про вас —

Директор Ви наш незабутній,

Не забувайте і про нас.
("Час рікою пливе…")

Ви висока, струнка

^ З виду грізна така,

У вас брови суворі і чорні

Але іскри в очах

І усмішка в устах

І я майже вже вас не боюся.
Як зустрінеш колись,

Привітай, усміхнись

Ми вас раді завжди зустрічати,

Хай проходять роки,

І ми станем батьки

Та завжди будем вас пам'ятати.
Як почуєте ви біля свого вікна

Сміх дитячий і гамір навколо

Подивіться в вікно —

Ви впізнаєте нас

Ми дітей приведем вам у школу.
Це правда, що директору все видно,

Від нього не сховається нічого,

А ще команда в нього є солідна

Аж шестеро заступників у нього.
("Погода в доме")

Є в школі свій гідромецентр,

^ Куди із класів звернення ідуть,

І головний цей епіцентр

Учительською у народі звуть.

Хоч нам туди заходити не можна,

Та зазирнути чомусь хоче кожний

Туди зайти не завжди кожен може —

Заступники сидять там головні,

Хоч жодна з них на Писанку не схожа,

Погоду в школі створюють вони.

пр. Їм головне порядок в школі

А все, що інше суєта

Були б у класах і в коридорах

І дисципліна і чистота.

У Ворзель групу треба терміново,

А вчора клас уроки прогуляв,

Змінився розклад на сьогодні знову

Хтось на вікні насіння налузав.
Якими були вчителі, коли ми ще були малі

І пам'ятає кожен з нас, як перший раз прийшов у клас.

Я пам'ятаю першу вчительку свою —

Спокійну, скромну і тендітну __________________________________________

___________________________________________________________________ ,

любу мою, душевну і завжди привітну.
("Чорнобривці")

^ Чорнобривців насіяла мати

У своїм світанковім саду,

Щоб учительці подарувати,

Як у школу я вперше прийду,

Як на ті чорнобривці погляну

Бачу вчительку-неньку

Перша вчителько, мамо,

Ми вас любимо дуже, рідненька.
Проходили роки, мінялись сподобання

Хто хімію любив, а дехто малювання,

На праці ми колись пиляли залюбки

А ми спідниці шили, і навіть рушники

І кожного року знову і знову

Вивчали старанно ми рідную мову.
("Хрещатик")

Ви слово несете любові

І нам віддаєте сповна

Учителько рідної мови

Хороша і рідна моя.

На ваші уроки чудові

Приходили ми залюбки

Учительці рідної мови

Своє довіряли думки.
Ви завжди нас розуміли

І помилки вибачали

І весь час від нас хотіли

Щоб ми грамотно писали

Хоч не все у нас виходило

Було з вами нам приємна

І чомусь завжди здавалось,

Що у нас любов взаємна.
І з математикою були в нас проблеми

І двійку заробляли не одну,

То не довів, як треба теорему

То взяв не вірно похідну

Прийде із часом каяття,

Коли урок подасть життя,

Хто рахуватиме відсотки

З валюти, в банку, що лежить.

Кому свої 4 сотки на 5 ділянок треба поділить,

Коли на узбережжі чи у горах

Ти вілу схочеш збудувать

То теорему Піфагора все ж доведеться пригадать.

Якщо у тебе трапиться завал,

Кінці з кінцями звести ти не зможеш,

То сядь і спробуй взяти інтеграл

А раптом це і допоможе.
З нас Віталій Іванович весь час

Форму одягати вимагає

І на всіх уроках кожен раз з фізкультури заліком лякає

Ми ж фігурні завдяки, вам шановні фізруки

Кепка фірми ADIDAS дуже круто,

Ну просто клас.

Хоч фізик наш поеми не складає,

Та прізвище цікаве має.

І знає навіть дітвора

Станіслава Трохимовича.
(Ковыляй потихонечку)

Рано-раненько в школу я

^ Геть без настрою йшла

Бо учора по фізиці

В нас практична була
Довго-довго писали ми,


Що аж ручки болять,

Але ми так старалися,

Що було у нас 5.

А сьогодні Анатолійович

Знову буде нас вчить,

Що таке той підсилювачі

І куди його діть

Ми усе розуміємо

Та боїмся робить

Щоб напруга високая

Не ударила вмить.

Та ніколи Трохимовичу

Не забудемо вас
Ваша фізика класная


Буде поруч весь час,

Дякуємо Анатолієвичу,

Що навчили нас так,

Як укручувать лампочку

І вимірювать шлях.
Бо як підем зі школи ми і покинемо вас

То згадаємо формулу відстані поміж нас,

Ми помножимо швидкості і врахуємо час,

Як скоріше зустрітися і побачити вас.
Ми з Світланою Ігорівною та Олегом Миколайовичом

Історію вивчали,

І дякуючи їм у часі мандрували

На географії про плем`я Мумба-Юмба

Ми взнали з допомогою Колумба
Надія Йосипівна та Людмила Орестівна

На хімії нас вчили

Як виробляти можна каучук і мило

І хоч урок завжди нове несе

Перерва нам миліша над усе
Нас залучали до культури,

В театр водили на балет

Та зарубіжна література

Був мій улюблений предмет.
(“Вернисаж”)

Бил так прекрасен вернисаж,

^ И голос нежний дивний Ваш

Звучал на нашем науроке.

Ви так опишите сюжет,

Что позавидует поет,

Когда у нас Ви на уроке.

Стихи читали наизусть,

Слегка навеивая грусть,

Ви нам на всех своих уроках,

И я себя на том ловлю,

Что вдруг Онегина люблю,

Как жаль, что ето лишь урок.

Ах вернисаж, ах вернисаж

Какой портрет, какой пейзаж

Тут вам и Пушкин, и Толстой,

Сюжет, как видно, не простой.

Ах вернисаж, ах вернисаж,

Какой портрет, какой типаж

Есенин, Лермонтов и Блок

Вам благодарни за урок
Ми час не гаяли тут марно —

Вивчали підготовку санітарну,

Як першу допомогу надавати,

Як шину треба накладати

І можем навіть без підказки

Накласти марлеву пов`язку

І хлопці теж не відставали

У армію їх готували
Учителі по-різному заходять в клас,

Хто дивиться чи чиста дошка, хто на нас

Оксана Іванівна й Володін, ви повірте

У першу чергу дивляться на квіти

Розказують всерйоз, що квіти шуму винести не в змозі,

Що, буцім, фуксія поопускала гілки

З-за нашої такої поведінки

Вже за обрій сонечко сідає,

Завтра рідну школу покидаєм

Та одне ми можем обіцяти —

Квіти всюди й завжди поливати
(“Черемшина”)

Хай вам буйно квітне черемшина,

І цвіте під школою калина,

У теплиці квіти, а у класі діти

Люблять вас і ждуть
Учителям уклонімось доземно

Що вчили з нами мови іноземні,

Англійську і німецьку ми вже знаємо

І навіть зараз віршика розкажемо.

Let’s from school wee go

I’m speak english без проблем,

Хоч не все я understand

Мрію стати only дипломатом

Хоч з акцентом я говорю

Це я виправлю toomorrow

Будуть money у кишені

Школа ансух бін капут

Унзер кіндер аліс гуд,

Добре знаєм — ніхт цурюк немає

Ми бажаєм всім удач

Данке шон вам very match

Ми дуже вдячні всім учителям

За ті знання, що ви давали нам

А також нашим поварам

Що нам померти з голоду не дали

Бібліотекарям де книжки ми читали

І медикам за щеплення й уколи

І техпрацівникам, що прибирали школу
Останній раз нам на цій сцені виступати

Останній раз у нашій школі танцювати

Як важко нам сьогодні розлучатись

Сподіваємось, що будем в школі зустрічатись

І ще учора ми господарями були

А завтра можуть в школу не пустить

І у їдальні тьотя Катя булку

Уже не дасть. Хіба що пригостить

Без нас дзвонитиме дзвінок,

Без нас почнеться тут урок

І інші діти прийдуть в клас,

Все буде як було, але без нас

(“Незакончений роман”)

Як жаль, що все для нас кінчається,

^ Остання пісня вже співається,

Ми на світанку розлучаємось

Назавжди, назавжди

І ми прощаємось зі школою

І не повернемось ніколи ми,

Вже не повернемось ніколи ми,

Учнями сюди
Ведуча: Подолавши шкільну науку життя, наші випускники вже навіть можуть дати корисні поради своїм наступникам.

Випускники :

  • На уроках відповідай голосно і впевнено — не зупиняйся. Коли буде потрібно — тебе зупинять.

  • Якщо вчитель киває головою, можеш повторити те, що вже сказав раніше, ще раз, тільки виразніше і впевненіше.

  • Коли відповідаєш, завжди посміхайся. Це додасть тобі впевненості і введе в оману вчителя.

  • Ніколи не жартуй з учителем — це небезпечно. Він може не зрозуміти жарту і теж пожартувати у відповідь. А жартують вчителі серйозно.

  • Коли відчуваєш, що не можеш відповісти на запитання,— не поспішай повідомляти про це. Нехай самі додумаються. Під час відповіді покашлюй ц кулак, розтирай область серця, натякаючи на слабке здоров`я, втрачене під час підготовки до іспиту. Розжалобити не розжалобиш, але час на обдумування виграєш.

  • Якщо ти ідеш вулицею і тобі посміхнулась незнайома дівчина, не поспішай радіти, озирнись, чи ніхто не кепкує з тебе.

  • Якщо ти помітив, що твій шлях всипаний квітами, передчасно не радій. Можливо ти просто потрапив на клумбу.

Ведучий: Життєвий досвід допоміг випускникам виробити певні правила, з якими варто, на їхню думку, ознайомитися усім. Може, згодяться.

Випускники:

  • Перше правило історії: історія не повторюється. Це історики повторюють один одного.

  • Правило визначення деяких наук: якщо воно зелене чи ворушиться — це біологія; тхне — хімія; якщо не діє — фізика.

  • Правило для лаборантів: коли не знаєш, що саме робиш, роби це ретельно.

  • Правило точності: відмірюй мікрометром, відмічай крейдою, відрубуй сокирою.

  • Правило для директора школи: про майстерність педагога судіть, зважаючи на його власних дітей.

  • Правило для завуча з навчальної роботи: стільки наплодилося вундеркіндів, що нормальним дітям і погратися немає з ким.

  • Правило для класного керівника: докорінно неправильне виховання теж може дати чудові плоди.

  • Правило для вчителів естетичного циклу: таланти, як і зуби мудрості, пробиваються останніми.

  • Правило для батьків: починати виховувати дітей треба якнайраніше, аби... залишився час на перевиховання.

Ведуча: Ну що ж, шановні випускники. За порогом школи ви зустрінетесь з таким звабливим, таким загадковим, таким неповторним дорослим життям, що ви просто зможете розгубитись, адже у вас з`явиться стільки прав:

  • Наприклад, ви можете зовсім не дивитися у бік рідної школи.

  • І навіть не вітатися з учителями.

  • А можете приходити сюди щодня.

  • Маєте право вчитися далі, або не вчитися зовсім.

  • Виходити заміж і женитися, або ніколи цього не робити.

  • Прийти в перший клас рідної школи, тримаючи за руку власного сина чи дочку.

  • Але, нажаль, уже ніколи не зможете дістати сердитий запис у щоденник.

  • Вислухати, що гірших учнів за вас немає і не було ніколи.

  • Прогуляти урок чи отримати двійку.

Ведуча: Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати хочем від душі.

Бо без батьків чого ми варті в світі,

Без маминої ласки і тепла.

Без батькової строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла.

Ведуча: Учні, пам`ятайте, що скоро старіють батьки не тільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, переживань, прикростей і кривд. Ваше недобре слово — це подряпина на ніжній тканині батьківської душі. Батьки знесуть усе — біль і горе. Але від кожної такої подряпини залишається рана на все життя.

Ведуча: Будьте добрими дітьми для своїх батьків, скільки років вам би не було.

Питайте у них поради, несіть їм свої радості і печалі. А одержите свій перший заробіток — купіть батькам подарунок. Це буде вияв вашої вдячності. Завжди несіть у сім`ю мир і спокій, радість і щастя.

Ведуча: А зараз ви — молоді, завзяті, духом сильні,

І перед вами тисяча доріг,

Будуймо щастя в Україні вільній.

Тож дай в дорогу, мамо, оберіг.

Ведуча: Такий оберіг, на нашу думку, що має право дати мати _____________, донька якої отримала атестат зрілості і з якою вона збирає зелені обжинки. І хай сьогодні ось ці зелені колоски, які вручають батьки своїм дітям з рук класних керівників будуть як символ нашої майбутньої зрілості. Хай наші зелені колоски обов`язково дозріють і наллються золотим зерном, з якого потім буде запашний хліб. Будь ласка, шановні батьки, візьміть з рук класних керівників і передайте своїм дітям по колоску (вручення колосків).

Ведуча: Слово від батьків надається ____________________________________ .

(виступ батьків)

Наші літа несе на крилах час

За літом — осінь журавлинним клином.

Сьогодні у життя ми проводжаєм вас

Бо стали ви дорослими дочкою й сином.

Ідіть в життя замріяні, вродливі

Між квітами і добрими людьми.

Щоб ви були усе життя щасливі,

Ми вам пов'яжемо в дорогу рушники.

Несіть свої і мрії й надії .

Хай вірність і любов в серцях ваших живуть.

Хай Україна мати порадіє.

Благословляєм всіх в щасливу путь.

Директор школи: На цьому перша частина свята оголошується закрита.

Ведуча: За традицією випускний вечір закінчується вальсом. І сьогодні для випускників прозвучать їхні останні шкільні вальси. Наша школа — одна велика родина, тому разом з випускниками до танцю запрошуються всі. Тож нехай цей вальс стане символом незабутньої шкільної дружби, вірності спогадам дитинства.

Випускники танцюють, до танцю приєднуються гості.