asyan.org
добавить свой файл
1


Родинне свято

Шануй батька свого і матір свою,

щоб довгими дні твої були на землі

(Заповідь Божа)

Обладнання: стенд, виготовлений учнями класу, з весільними світлинами батьків; хлібина на вишитому рушникові; квіти; подарунки дітей, виготовлені власними руками, для батьків; ікони; родинні деревця.
Звучить пісня «Я є українець»
Учень. Добрий день вам, люди добрі!

Щиро просим до господи,

Раді вас у нас вітати,

Щастя та добра бажати.
Учень. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом з любов’ю і миром.
Учень. Для людей відкрита наша хата біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
^ Учень. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.
Учитель. Дорогі наші гості, мами і тата, бабусі і дідусі, щиро вітаємо вас у нашій гостинній і затишній родинній світлиці. Сьогодні, і як зрештою і завжди, у цих стінах і в батьківському домі ви – найголовніші люди у житті ваших дітей. Ви їхні ідеали, їхні натхненники, провідні зорі, що світять яскравіше від сонця. Ви – їхнє найперше і вічно незрадливе щастя.

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле,

І не на день минущий – на віки.
Учень. Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо ваша кров пульсує в нашій долі …

Батьки і діти … Діти і батьки …

Нам нічого ділить на спільнім полі.

Учень. Оцих тополь приречений кортеж

Довічно супроводить Україну.

І традиційні верби і калина –

Все батьківське, але й синівське теж !
Учитель. Погляньте, скільки сонця і тепла у нашій світлиці, адже тут зібрався увесь наш чесний рід, прекрасний рід. Заспіваймо разом про нього. (Звучить пісня «Родина»)
Учень. А в нашого Омелечка

Невеличка сімеєчка:

Тільки він та вона,

Та старий та стара,

Та дві ляльки в колисці,

Та дві няньки.

Та по хаті двоє лазить,

А третього візком возять.

Та дві Христі в намисті,

Та дві Насті в запасці,

Та дві дівки косаті,

Та два парубки вусаті.

І Андрон, і Харитон,

Парамон і Антон,

І Прутас, і Панас,

І той парубок, що в нас.

І Горпина, і Уляна,

Що полюбила Дем’яна,

І низенькая Килина,

Що полюбила Мартина.

І зовиця білолиця,

І ще якась молодиця,

І ще ота, що мички миче,

Що всякого за чуб смиче,

Іще отой Герасим,

Що чоботи усім шив.

Отака сімеєчка

У нашого Омелечка!
^ Учень. А ми до вас, люба родино, не з порожніми руками, ми до вас – з подарунками.
Учень. Даруємо хліб, сіль і квас, щоб добро пливло до вас.
Учень. Принесли ми вам мішечок гречки, щоб між вами не було суперечки.
^ Учень. А ми принесли у дарунок мішечок вівса, щоб родина була здорова уся.
Учень. Даруємо вам підкову на щастя і долю.
Учень. Даруємо вам ці квіти, щоб весело було жити.
^ Учень. Додаю ще й цукор, щоб солодко жилося.
Учень. Подарую бурячок, щоб любили ви діточок.
Учень. Даруємо вам мед оцей, щоб завжди щиро приймали гостей.
Учитель. Добрі люди! Щастя вам і добра,

Всякого гаразду.

Щоб росли, цвіли, як квіти,

Ваші гарні, чемні діти.

Щоб велося вам завжди

І в коморі, і в стодолі,

Щастя вам у вашій хаті.
Народна мудрість нам говорить, що три біди є у людини: смерть, старість і погані діти. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому. А від поганих дітей можна дім зберегти. І це залежить не тільки від батьків, а й від дітей.

Погляньте, діти, на своїх батьків. Пильно і ніжно придивіться до ледь помітної маминої зморшки, упевніться, що від радісної усмішки вона. Загляньте у мудрі батькові очі та й собі позичте мудрості у них.

А ви, мами і татусі, зверніть увагу на стенд, любовно оформлений вашими доньками і синами. На ньому – ваша молодість, ваше кохання, найцінніша ваша святиня – народження сім’ї, її величності родини.

А тепер погляньте на любих ваших діток. Це ж вічна ваша молодість, вічна ваша врода, вічна незрадлива любов. Це ваше безсмертя. Хіба це не щастя?! Хіба не в цьому смисл життя?!

  • Розкажіть, як народилася ваша сім’я?

  • Хто у ній глава? Чому?


Учень. Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.


Учень. Чи можна забути ту пісню,

Що мати співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?
Учень. Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

Учень. І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.
Пісня.
Учитель. Материнське серце здатне пройматися болем дитини навіть на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. І якби могла, сонечко прихилила б …

Як би тобі, доню, в сіті не було,

Не скупись ніколи людям на добро,

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

І тріщить з розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.
Доню моя, доню, кароока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Україні зради!
Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися свого родоводу!
Учень. Матусенько, наш постарів кленок,

Кора шерстка, немов твої долоні.

Хай не змовкає лагідне «синок»,

Нехай дзвенить твоє сердечне «доню».
Учитель. О Боже мій, як швидко мчать літа,

Мов полустанки, зустрічі й розлуки.

Я думала, що мама молода,

А в неї вже одружуються внуки.
Учень. Свою сльозу й непослух наш прости

І не карай мовчанням чи журбою.

Іще світи нам, матінко, світи,

На світі тепло так і затишно з тобою.
Учитель. Твоєї ласки так ми прагнем знов.

А ти згасаєш, як у небі зірка.

Як часто ми не цінимо любов,

Як дорого ми платим за прозріння.
Учень. Розкиданих, мов зерна, по землі

Нас кличе вогник батьківської хати.

Дай Боже нам іще багато літ

До твого світла, мамо, прилітати.
^ Два учні читають разом слова:

Свою сльозу й непослух нам прости

І не карай мовчанням чи журбою.

Іще світи нам, матінко, світи,

На світі тепло так і затишно з тобою.
^ Пісня «Матусю кохана».

Учитель. А яка ж сім’я без батька?! Мудрого, сильного, надійного. До вас, татусі, слово синівське.
Учень. Вони не боялись тяжкої роботи,

Щоденно трудились до сьомого поту.

Як поле оброблять - красива пшениця

Із сонцем говорить, шумить, колоситься.
Учень. Різець чи рубанок в руках тих бувалих

І радість творили, і пісню співали.

Хвалилися мами: «Дитина не плаче

У зробленій батьком колисці дитячій».
Учень. Горджусь, що ті руки, хоча й горювали,

Ніколи ні в кого нічого не вкрали.

Пишаюсь, що батькові руки святі

Мене зогрівали і гріють в житті.
Учитель. Недарма у Біблії говориться: «Шануй батька і матір своїх, і буде тобі добре, і довго проживеш на землі».

Густолисті, пишнокронні ваші родинні деревця, діти. Придивіться-но до них, згадайте тих, хто заснував міцне коріння вашого родоводу, подарував і вам життя на цій прекрасній землі. Душами прихиліться, подякуйте за цей неоціненний дар.

  • Хто ж заснував ваш рід?

  • Що ви знаєте про нього?


Учитель. У світі є батьки і діти. Рід людський складається з поколінь – це велика мудрість нашого буття. Твій батько, друже, і твоя мати – діти твоїх дідусів і бабусь. Вони сьогодні тут, із нами, ті, без кого ваше дитинство не було б таким лагідним, сонячно усміхненим, казково неповторним.
Учень. Вже срібні роки заплітаються в коси,

Вже діти дорослі, онуки ростуть,

А серце таке молоде є ще й досі,

І руки спочинку ніяк не знайдуть.
Учень. Пахнуть її руки паляницями,

Кропом, травами і пшеницею.

Пахнуть рученьки м’ятою-рутою,

Пахнуть хатою незабутою.
Учень. Пахнуть руки її огірочками,

Свіжовипраними сорочками.

Пахнуть рученьки ніжною ласкою,

Онучаток маленьких колискою.

Непомічені, вкрай натруджені,

Невідзначені, хоч заслужені.
^ Учень. Чому так багато довкола тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла.
Учень. Скільки у бабусі сонця і тепла,

Скільки в неї радості, щедрого добра!
Учень. Вмілі руки має мій дідусь,

Змалку до труда вони приучені.

Руки ці робочі, шкарубкі,

Збудували не одну світлицю.
Учень. Руки ці на втіху нам усім

трудяться, а дниною погожою

крізь широкі вікна в чистий дім

сонечко вони до нас запрошують.
Учитель. Низький уклін вам, бабусі і дідусі, за недоспані ночі, за сповнені любов’ю серця, за мудрість вашу, за ласку, за те, що ви є на землі.

А ви, діти, не забувайте сонячними промінчиками освітити старість, цінуйте їх, бо життя їхнє не вічне, щоб не довелося потім картати себе за те, що не сказав чи не зробив.
^ Учитель читає поезію Бориса Олійника «Пісня про матір»
Учитель. Вшанування батьків – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатний борг дітей. Батьки вас зростили, виховали, навчили добра, голубили, любили, і як же їм не відплатити пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою ! Саме цього вони чекають від вас. А не такої ось болючої розмови.

Тебе я втратила, о мій дорослий сину!

Хто допоможе і поверне хто?

Пішов од мене. Ні, не в домовину,

Відгородивсь байдужості щитом.

Тепер – дарма: хоч плач, хоч скач, хоч сердься,

Хоч світ за очі з горя забіжи.

Бо ти любов мою не взяв до серця.

Чому ж ти, сину, став мені чужим?

Моя біда. (Кому до неї діло?)

Моя це чаша. Мушу я допить.

Тебе родила – так боліло тіло.

А зараз, сину, тау душа болить.

Те, що було, і згадувать нелегко.

Сама, як біль, а ви такі малі.

Для мене ти – завжди хлоп’я маленьке,

Хоч скільки б не минуло тобі літ …

Моя любов до тебе, сину, вічна.

Моя образа – на коротку мить.

Тільки в душі – замість надії – відчай

Й пекучий біль, який не загасить.

Та знову вірю. Я ще вірю, сину!

Що переступиш гонор, як поріг.

А я давно уже тобі простила

Сьогоднішній і завтрашній твій гріх.

Дорогі доньки і сини, дай Боже, щоб вашим батькам не довелося вести з вами такої розмови. Любі мами і тата, бабусі й дідусі, усміхніться.
Хлопець. Ой ви, хлопці, ви, дівчата,

Чи не бачили моєї жінки?

Моя жінка знакомита:

Задрипана ззаду свита,

І на ногу налягає,

І на плечах горбик має,

І на носі така булька,

Як за десять грошей булка.

Ззаду свита з реп’яхами, -

Ото жінка моя сама.
Хлопець. Оженився у Петрівку

Та взяв дівку-семилітку,

Узяв дівку-семилітку,

Не вимете хату влітку.

Треба няньку, треба мамку,

Ще й до печі куховарку.

Поки діжу замісила,

Свиня двері розносила,

Свиня двері розносила,

Жінку в діжі утопила.

Прийшлось волів нанімати,

Жінку з діжі рятувати.
Дівчина. Чи я в мужа не жона,

Чи не мастериця,

Покроїла я штани –

Вийшла рукавиця.

А муж мене не набив,

А муж мене похвалив,

А муж мене похвалив,

що я мастериця.
Дівчина. Дала мені мама корову

Та на мою бідну голову:

До корови треба рано вставати,

А я люблю до полудня спати.

Ціле літо хлопці доїли,

А на зиму вовчики з’їли …

Щоб була мама здорова –

Буде мені друга корова.
Учитель. Дорогі діти, хай ці світлі посмішки ніколи не сходять з дорогих облич, даруйте батькам, бабусям, дідусям щастя пишатися вами. Прокажімо разом молитву і попросімо Всевишнього дарувати батькам багато-багато років здорового життя.

«Всемилосердний Боже! Дякую тобі за наших батьків та за все добре, що ти нам дав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А Ти, Господи, поможи нам у цьому своєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров’ям та довгим життям, дай їм сили перемогти усі труднощі, діждатися втіхи від нас, їхніх дітей».
^ Пісня «У рідному краї».
Учитель. А тепер розважальна сторінка нашого свята. Ми поспілкуємося, пожартуємо, відпочинемо від клопотів та негараздів.
Запитання до дітей

  1. Назви дати народження мами і тата.

  2. Коли вони одружилися?

  3. Якого кольору очі у мами, а в тата?

  4. Дай коротку відповідь: моя мама найкраща у світі, тому що …

Я люблю свого тата за те …

  1. Коли б я був чарівником, я зробив би для мами і тата ось що …

  2. Яка улюблена мамина пісня, а татова?


Завдання для татусів

  1. У який день тижня, о котрій годині народилася ваша донька (син)?

  2. Яку мала вагу? А зріст ?

  3. Який розмір взуття носить тепер?

  4. Чим любить займатися у вільний час?

  5. Які уроки з радістю відвідує, а на яких нудьгує?

  6. Якого кольору очі у вашої дружини ?

  7. Перевіримо за дитячими фотографіями: чия дитина, батьку, відгукніться …


Завдання для мам: упізнати свою дитину за словесним портретом, складеним учителем.