asyan.org
добавить свой файл
1

Веверка

p5031593.jpg


Ця гра дуже популярна

серед чехословацьких дітей. «Веверка» по-чеському означає «білка». Веверкою називають того, хто водить, бо йому треба бути дуже спритним і рухливим.

Гра проводиться на майданчику приблизно 10 м завдовжки і 3-4 м завширшки. Для гри потрібен звичайний гумовий м'ячик.

Той, хто водить — веверка — стає в центрі майданчика, решта гравців — по обох коротких боках його, не переступаючи за межі майданчика.

Гравці перекидають м'яч з одного боку майданчика на другий, ударяючи його об землю і намагаючись, щоб м'яч рикошетом зачепив веверку. Пряме влучання м'ячем у веверку (тобто, коли м'яч не торкнеться землі) не зараховується.

Веверка всіляко намагається уникнути удару.

Гравець, якому вдалося влучити у веверку, стає на її місце, і гра продовжується.



Третій зайвий




Учні стають у коло по двоє один за одним, обличчям до центра кола. Поза колом—двоє ведучих. Один з них—ловець—намагається впіймати (торкнутись) другого, який тікає. Якщо тікаючий став попереду якої-небудь пари, то гравець, який стоїть третім у парі, стає тікаючим і мусить рятуватись від ловця. Піймавши тікаючого, ловець сам стає тікаючим, а впійманий—ловцем.

Гру необхідно починати лише після сигналу вчителя; ведучим не дозволяється бігти через коло; необхідно слідкувати, щоб діти довго не бігали.




Карасі та щука




"Карасі", що перебувають на одній стороні майданчика (залу), біжать за сигналом учителя на другу сторону майданчика. "Щука" ловить їх. Впіймані беруться за руки, стають на середині майданчика, утворюючи ланцюг — "невід". Під час наступного пробігу карасі неодмінно повинні бігти попід ланцюгом і не потрапити в руки щуці, яка стоїть позаду ланцюга. Коли ланцюг розростається, він замикається в коло, і тепер карасі повинні пробігти крізь коло. Гра закінчується, коли всіх карасів буде спіймано.


Для перебігання дітей з однієї сторони майданчика на другу дається певний час; хто з дітей не спромігся пробігти попід ланцюгом або крізь коло у визначений час, той стає в ланцюг; при проведенні гри вперше призначити двох щук; щука не має права ловити гравців, які забігли за лінію; бігати можна лише в межах майданчика.



Влучай у м'яч

images.jpg


Гравці створюють дві команди й стають на протилежних сторонах залу. Кожний гравець має по маленькому м'ячу. Посеред залу на табуретці лежить волейбольний м'яч. Учитель дає сигнал, після чого всі одночасно кидають свої м'ячі у великий м'яч, намагаючись збити його в бік "противника". Коли м'яч буде збито, гравці збирають свої м'ячі й стають на місце. За сигналом гра продовжується. Команда, яка більше разів зіб'є м'яч (у бік "противника"), виграє.


Діти можуть кидати м'яч лише після сигналу вчителя; гравці повинні розміщуватися за лінією так, щоб вони не заважали один одному.

Другі гравці, які дістали естафету, біжать так само, як перші і т.д. Команда, яка закінчить біг першою, виграє.




Вантаження кавунів




Гравці утворюють дві рівні команди, кожна шикується в шеренгу. Команди стають обличчям одна до одної. Перед першими гравцями на землі лежать 8— 10 м'ячів (цурок, городків, булав). За сигналом перші гравці передають іншим один м'яч, потім другий, третій і т. д. до останнього. Крайні в команді гравці, одержавши м'ячі, кладуть їх на землю. Команда, яка першою передасть усі м'ячі, виграє.


М'ячі необхідно передавати кожному гравцеві; якщо гравець випустить м'яч, він повинен підняти його, повернутися на своє місце і продовжувати гру; повторюючи гру, передавати м'ячі необхідно з другого кінця.




День і ніч




На середині майданчика дві команди стають спиною одна до одної на віддалі 1,5—2 м. У кожної команди є "дім" на віддалі 10—15 м від середньої лінії. Одна команда зветься "День", друга — "Ніч".

Учитель викликає одну з команд, наприклад "День". Тоді ця команда біжить до свого дому, а команда "Ніч" її наздоганяє. Підраховують число спійманих. Якщо вчитель сказав: "Ніч" — то, навпаки, команда "День" наздоганяє.

Впіймані гравці продовжують грати в своїй же команді. Гра продовжується певну кількість разів. Виграє команда, яка впіймає більше гравців іншої команди.

Ловити гравців можна лише до лінії "дім"; не можна повертатися або вибігати раніше, ніж учитель назве одну з команд; виклик команд повинен бути для гравців несподіваним.



Допомога (естафета)




Учасники естафети діляться на дві команди. Кожен з гравців стрибає дистанцію до м’яча, оббігає його й біжить назад, передаючи естафету наступному гравцю своєї команди. Виграє та команда, яка впорається швидше.

Стрибати необхідно починати лише після сигналу вчителя; обов’язково треба оббігати м’яч, передати естафету наступному й стати в кінець команди; передавати естафету необхідно з лівого боку.



Принеси очко




Учасники гри діляться на дві команди. Вони стають одна проти одної. Обирається ведучий, який відвертається від команд й рахує повільно до 10. Поки він рахує, гравець з однієї команди повинен добігти до іншої команди й повернутися до своєї, якщо він встиг, то приніс своїй команді «очко», якщо ні, то не приніс жодного очка. Виграє та команда, яка набере більше очків за 10 спроб для обох команд.

Ведучого обирають за допомогою лічилки або ведучим може бути вчитель. Ведучий не повинен підглядати. Команди використовують свої спроби по-черзі. Виграє той, хто набере більшу кількість очків.