asyan.org
добавить свой файл
1
Атрощенко Л.В., вчитель української мови та літератури ЗНЗ № 35 м.Чернігова.

Вистава до дня Святого Миколая «Антипкова досада»
Слово вчителя
Микола Чудотворець – один з найулюбленіших у народі святих, бо він, за переказами, не сидить на небі біля Бога, а весь час допомагає людям на землі: то виручає потопаючих на морі, то рятує нещасних від пожежі, розбиває кайдани на козаках, що попали в турецьку неволю, а то й допомагає мужикові воза витягнути з багнюки. Цей найпростіший і найдобріший Святий постійно в турботах про своїх нещасних підопічних, тому й звертаються вони до нього в найскрутніших ситуаціях. «Зроби чудо, Святий Миколаю», - шепчуть уста побожних віруючих. І Миколай Чудотворець завжди відгукується.

А ще Святий Миколай дуже любить діток і перед новим роком – 19 грудня –обдаровує всіх чемних хлопчиків і дівчаток подарунками. А нечемним може легеньку різочку підкласти під подушку, щоб батьки нею при нагоді скористалися. Та це буває дуже рідко.
Звучить музика, на сцену виходять двоє ведучих.
І ведучий.

Був колись дідусь старенький,

Мав багатство чималеньке,

Щире серце мав у грудях.

Пішов дідусь поміж люди

І усе-усе, що мав,

Бідним людям дарував.

Лікував їхні хвороби…

Ковалі і хлібороби –

Всі з бідою йшли до нього,

Бо він силу мав від Бога.

Вже давно старця немає,

Та він всім допомагає,

Хто його про що благає,

Бо й по смерті силу має

Дух Святого Миколая.

ІІ ведучий

З небес на землю в час нічний

Приходить Миколай Святий.

Дарунки щедрі нам приносить.

Здоров’я всім у Бога просить,

Чудес чекає весь народ,

Усяких благ, земних щедрот…

Стає добрішим білий світ

Без потрясінь, нещасть та бід.

Тож чудотворця славлять всі,

Бо він у величі й красі

Приходить, щоб добро творить.

Радіє небо і земля,

Всіх Божа ласка окриля.

І воскресає рідний край –

Іде угодник Миколай.

І вед

В ніч святу із хати в хату,

Де дівчата й козачата,

Рік за роком з краю в край

Йде угодник Миколай.

Всім слухняним, працьовитим,

Справним і хазяйновитим

Подарунки він кладе,

Хрестить – й тихо далі йде.
ІІ вед

Миколай спішить із раю –

З дивних голубих небес, -

Бо напевно добре знає,

Що всі ждуть його чудес,

Щонайкращих подарунків,

Розмаїтих книжечок

І цікавих там малюнків,

І до снігу саночок.
І вед

Час минає безупинно,

Україна жде гостинно

День Святого Миколая,

Що шанований у краю.

Діти радісно чекають,

Вони добру пам'ять мають,

Зустрічають Миколая:

Він для них дарунки має.

Я ж його одне благаю

Дар такий, якщо лиш вдасться,

Якнайбільше дати щастя,

Бо його не вистачає.

Що робити з ним? Я знаю.

Якби вдосталь щастя мала,

Я б його пороздавала.
Читець

Все затихло надворі,

Сяють зорі угорі,

Всі чекають-виглядають

Чудотворця Миколая.

Але щось він забарився.

Може, в небі заблудився?

В нього клопотів багато,

Бо заходить в кожну хату.

Все, що в нього у торбі є,

Чемним дітям роздає.
На сцені з’являється втомлений Антипко – молодий і дужий чорт. Сідає на край сцени, звісивши ноги.

Антипко

Що ж то маю я робити?

Так болять мені копита,

Ледве вже волочу їх

Всім чортам старим на сміх.

У старих чортів робота

Гарна, легка, безтурботна.

Дав горілки – готово:

Зразу ж хлопці гонорові

Посваряться і поб’ються,

А старі чорти сміються.

Ну, а я, Антипко бідний,

Щоби стати чортом гідним,

Цілий день з дітьми гасаю

І на збитки намовляю.

Всі гріхи до книжки пишу,

Ніц ангелам не залишу.

Тож сваріться, любі діти,

В пеклі будете горіти!

Антипко важко піднімається, крекче, охає і виходить. Відкривається завіса. На сцені ліжко і стіл. Сторожко озираючись, з великою гіллякою в руках входить маленький Антипко.

Антипко

Наламаю різок файних

Для нечемних, неохайних,

Неслухняних, злих діток,

Поскладаю у куток.

Я вже добре поклопочусь –

У воді солоній змочу!

Ох, дістанеться добряче

Дітям впертим і ледачим!
Збирає різки і ховається під ліжком.


Читець

Так стараються чорти,

Щоби людям допекти.

Їхня зброя гостра – гріх,

Але ви не бійтесь їх.

Не грішіть, частіш моліться,

І підуть антипки звідси

Аж за ними закурить,

В очереті затріщить!
Входить хлопчик Іванко.
Іванко

Я сьогодні був хорошим?

Був. Тому собі попрошу

У Святого Миколая

Всього, що душа бажає.

Хай засуне під подушку

Ковзани, хокейну ключку,

Три коробки пластиліну…
Антипко (тихо)

А соснового поліна?

Іванко (прислухається)

Хто гукає? Ти, бабусю?

Ні, то, певно, дзвонить в вусі…

Хочу тенісні ракетки,

Шапку, шарфик і ракетки.

Ще я хочу маску й ласти…

Антипко (тихо)

Може, рубанця покласти?
Іванко спантеличений, озирається, але тут входить його сестра Оленка.

Оленка

Чув, Іванку, каже тато –

Треба іграшки прибрати.

Іванко

Мама хай поприбирає,

Я чекаю Миколая.
Оленка

Знай, такі, як ти ледачі,

Лиш одних Антипків бачать!
Оленка йде. З’являється Антипко.

Іванко

Хто ти? Звідки тут узявся?

Антипко

Що, Іванку, здивувався?

Служу я у Миколая,

Він мене чудово знає.
Іванко

То приїде він чи ні?

Подарунки є мені?
Антипко

Є, і так їх там багато,

Що не вмістяться в кімнаті,

Ти їх чесно заробив,

Бо трудитися любив.

Ти лягай, засни скоріше,

Миколая тебе потішить.
Іванко лягає, а тим часом Антипко запихає йому під подушку різки. Потім ховається. Знов заходить Оленка і будить брата.

Оленка

Та прокинься вже, Іванку!
Іванко (тре очі й позіхає)

Ти чого волаєш зранку?
Оленка

Та ще вечір, схаменися!

На годинник подивися!
Іванко

Я під подушку залізу.

Там напевне…(витягає різки) купа різок?

Оленка(задоволена)

це тому, що ти лінивий,

Миколай вчинив це диво.

Мусиш взяти на замітку,

Що Антипко садить в клітку

Неслухняних, вередливих,

І брехливих, і лінивих.

Хвалькуватих, гордовитих

Теж він любить половити.
Іванко

Та хіба ж я похвалявся,

Чи брехав, чи лінувався?

Он Михайлик і Мілена

Брешуть більше ще від мене!

А Сашко хвалиться більше…
Оленка

Може, й так, тобі видніше.

Всі отримують своє,

Миколай на те і є.

Тільки ж поясни мені,

Де взяв різки замашні?
Іванко

Хто поклав їх, я не знаю.

Піду в мами запитаю.
Іванко і Оленка виходять.
Читець

Учинивши добре діло,

Вже й подяки закортіло.

А коли нема відплати,

Можна й побайдикувати?..
Антипко (вилазить зі своєї схованки)

Той Іванко просто диво:

Самовпевнений, лінивий.

Так-то, пане Миколаю,

Я ж бо діток добре знаю!

Антипко зникає. На сцені знову Оленка та Іванко.
Іванко (здивовано)

Мама різок не ложила.

Певно, то нечиста сила.
Оленка

Ну то як, ідеш в кімнату

Іграшки свої збирати?
Іванко

Добре-добре, приберу,

Тільки різки заберу.
Забирає різки і йде.
Читець

Зоре ока ніч настала,

Діти всі позасинали.

Лиш антипки метушаться,

Миколая не бояться.

Все ладнають свої кліті –

Є нечемні діти в світі.

І Антипко для Іванка

Клітку робить ще від ранку.
За сценою чується задоволений сміх і стукіт молотка, а на сцені з’являються Ангели.
І ангел

Слава Богу!
ІІ ангел

Добрий вечір1
ІІІ ангел

Чи немає тут малечі,

Яка спати не лягає,

Бо Святителя чекає?
І ангел

Ми до вас посланці з неба,

Є у нас така потреба:

Хочем достеменно знати,

Чи побожні діти в хаті?
ІІ ангел

Чи слухняні і ретельні,

До роботи завжди пильні?

А чи старших поважають?

І чи церкву не минають?
ІІІ ангел

Бо сьогодні день незвичний,

Ходить світом гість величний.

Там, де в душах спокій, рай,

Завітає Миколай.
І ангел

А хати, де злість нуртує

І Антипко там панує,

Чудотворець пише в книгу,

Він розтопить в серці кригу.
ІІ ангел

За горами, за лісами

Їдуть –їдуть дивні сани.

І викрешують копита,

Сріблом сяючим підбиті,

В зоряній височині

Метеори вогняні.
ІІІ ангел

Миколай мандрує світом,

Він дарує чемним дітям

Те, про що їх світлі мрії.

Тут для кожного дари є.

Не забуде він нікого:

Ні хорошого, ні злого.
І ангел

Зустрічайте Миколая!

Він вас всіх чудово знає.

Разом з вами порадіє,

Подарує вам надію.

Миколай з небес весь час

Бачить кожного із вас.
Ангели співають пісню. Всі підспівують. З’являється Миколай.
Миколай

Слава Богу, добрі люди,

Хай вам завше добре буде.

Знайте, що в лиху годину

Цар Небесний вас не кине.
Миколай хрестить усіх присутніх.
Як живете, любі діти?

Які знаєте молитви?

Чи вчитеся добре в школі?

Є гостинців вам доволі.

Діти співають, розказують вірші. Миколай роздає подарунки. Вбігає захеканий Антипко.

Миколай

Чом захекався, бідако?

Утікаєш від собаки?

Антипко

Засмутити поспішаю,

Тебе, Святий Миколаю.

Рівно в північ побіжу

І у клітку посаджу

Неслухняного Іванка…
Миколай

Не бреши, Іванко зранку

Квіти всі попідливав…
Антипко

Я тут інше записав.

(дістає книгу і читає)

«В хаті не хотів прибрати

Той хлопчина хвалькуватий,

І просив дарунків море».

Буде він їх мати скоро!
Миколай (суворо)

Що ж, пошлем туди гінця,

Хай з’ясує до кінця.
Один з Ангелів іде зі сцени, щоб довідатись правду про Іванка.
Антипко

Та повірте, я не брешу!..

(дивиться вслід Ангелові).

Ти диви, як швидко чеше!

Не трудив би марно крила!..
Миколай

Заховай, Антипку, вила.

Заспокойся, небораче.

Ангел сам усе побачить.
Невдовзі Ангел повертається.
Ангел

Святий отче Миколаю,

Той Іванко прибирає:

В ящик іграшки поклав

І усе попідмітав.

Вже й дарунків він не просить,

Каже: «З мене різок досить».

Миколай (до Антипка)

Буде, чортику рогатий,

Твоя клітка пустувати.
Антипко

Ні, я маю ще надію,

Що невдовзі порадію!

Бо у цьому злому світі

Є ще, є! нечемні діти!
Антипко вибігає.
Миколай (до залу)
Ви не бійтеся Антипка.

Він і сіті свої рибки

Не наловить, коли ви

Шлете Богу молитви.

Будьте щедрі, не ліниві,

То і станете щасливі.

Пам’ятайте слово Боже –

І життя в вас буде гоже.

А мені пора в дорогу –

Хтось чекає допомоги.

Хтось незнаний у печалі.

Тож ходім, Ангели, далі.

Вистава до Дня Святого Миколая

« Антипкова досада»


Підготували: Бірюк Т.М.

Атрощенко Л.В.
2008-2009н.р.