asyan.org
добавить свой файл
1 2 3





ВСТУП

Річка Бистриця Солотвинська бере початок з джерел при підніжжі гір Малої Сивулі і Бистрика, неподалік від урвища Пекло, в найвищій частині Горган, на висоті 1390 м. Протікає майже паралельно до Бистриці Надвірнянської. Річки після їх злиття у підніжжі Вовчинецького пагорба біля с. Вовчинець утворюють єдину Бистрицю за 17 км від її впадання у Дністер, на висоті 232 м. Недалеко (на південь) від місця їх злиття лежить місто Івано-Франківськ(рис.1).

Довжина річки 82 км, площа водозбору — 795 км², загальне падіння 1158 м, середній нахил 14,2‰. Річкова мережа розвинута добре (майже 0,9 км на км²). Основні притоки: Манявка, Великий Лукавець, Саджавка, Радчанка.

Територія річки розташована на стику двох великих природно-географічних підрозділів Східноєвропейської рівнини та Карпат. Завдяки цьому область протікання Бистриці має різноманітний рельєф і поділяється на райони, які відмінні між собою геологічною будовою, різницею висот над рівнем моря і, відповідно, рослинним покровом та тваринним світом,рельєф горбистий, порізаний глибокими долинами річок. Найвища точка знаходиться на висоті 435 метри над рівнем моря.

Долина слабозвивиста, на перших 5 км є вузькою ущелиною з вузьким дном (3—15 м) з високими, майже прямовисними схилами. Від с. Пороги V-подібна, шириною 0,1—0,5 км, з дуже розчленованими крутими і дуже крутими схилами, нижче значно розширюється (1,0—3,0 км), стає трапецієподібна, з помірно крутими і пологими схилами заввишки 5—10 м, і біля селища Солотвина досягає 2 км. У межах Бистрицької улоговини долина дуже широка, лівий берег її високий, крутий, порізаний ярами і численними невеликими долинами — лівими притоками річки. Схили переважно покриті лісом. Правий берег, навпаки, більш пологий і невисокий, майже суцільно розораний і заселений.

Заплава двостороння, що часто чергується по берегах, ширина якої від 50 м до 1,7 км, переважно низька (0,5—1,3 м), суха, лугова, здебільшого розорана, місцями поросла лісом, вербовими і вільховими чагарниками, складена піщано-гальковими і гальково-каменистими ґрунтами.

Русло звивисте, до с. Гута нерозгалужене, стійке, нижче дуже розгалужене, покрите галечником і легко деформується. На перших 5 км русло є ступінчастим водостоком з численними водоспадами заввишки 0,5—1,5 м, з нахилом поверхні 107‰. Нижче багато перекатів, осередків, пляжів. Ширина русла від 1,2—3,0 м (у верхів'ї) до 12—40 м (у середній) і до 100–250 м (у нижній течії). Глибина місцями 1,0—1,5 м, переважно 0,5—0,7 м, дуже рідко до 3,0 м. Швидкість течії 0,5—3,0 м/с.

Дно нерівне, до Гути кам'янисте, часто скелясте, нижче гальково-кам'янисте, гальково-піщане. Береги, заввишки 0,5—2,0 м місцями до 3,0 м, круті, прямовисні, в пониззі пологі, суглинисті, місцями скелясті, задерновані, місцями залісені, нестійкі, порослі травою, вербовими, лозовими та вільховими чагарниками, на окремих ділянках відкриті.

Наслідки геологічних процесів мезозойскої ери представлена на території відкладеннями крейдового періоду. Протягом цієї ери з'явилися перші ссавці, птахи, покритонасінні рослини. Розповсюдження одержали сучасні високодиференційовані форми життя з переважанням плазунів, в тому числі і величезних розмірів.

Крейдовий період мезозою відзначався подальшим розширенням площі басейну. Основними серед корисних копалин, що сформувалися за цих часів, були гіпси,алевроліти,нафта (її поклади зосереджено біля флішу Карпат).

Під час верхнього неогену сформувались пісковики, солі,ангідрити, гіпси,глини та алевроліти,нижньго неогену-конгломерати, пісковики,глини, солі,аргіліти,а під час палеогену-пісковики,аргіліти та алевроліти.

У межах Бистрицької улоговини долина дуже широка, лівий берег її високий, крутий, порізаний ярами і численними невеликими долинами — лівими притоками ріки.

^ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

    1. Геологічна характеристика

Територія Івано-Франківської області входить до складу двох великих геоструктурних одиниць: Карпатської геоксинклінальної області і південно-західної окраїни Руської платформи.

У геологічній будові Карпатської складчастої області беруть участь інтенсивно дислоковані флішеві відклади крейди та палеогену, виявлені монотонним переверствуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів.

В межах Передкарпатського крайового прогину виділяють дві структурні зони: Внутрішня і Зовнішня[5].

На Бистрицькому межиріччі трапляються 5-6 м галечників зі світло-сірого пісковика з домішкою кременів, яшм і кварцитів. Алювії є майже на всіх межиріччях, річки Бистриці Алювій складений з двох шарів. Нижня частина розрізу виявлена валунно-галечними утвореннями, верхня - супіщано-суглиниста. Суглинки, що перекривають галечники, темно-сірі, буруваті, з лінзами піску, подекуди гравію, дуже тріщинуваті, вивітрілі. Їх потужність невелика - 5-7 м, рідко більше.

У Передкарпатті найбільше розвинуті делювіальні відклади на межиріччях майже всіх річок поблизу гір. Відклади складені жовтими, жовтувато-сірими, жовтувато-бурими і палевими суглинками з незначною домішкою піщаного та глинистого матеріалу. Елювіальні утворення дуже поширені. За літологічним складом виділяються такі відміни елювію: брилово-щебнистий, щебнисто-глинистий і глинистий(рис.1.1).

^ 1.2 Геоморфологічна характеристика

Ускладнений долинно-балковими формами флювіально-акумулятивний рельєф дуже поширений у Передкарпатті. Річка Бистриця Солотвинська винесла з Карпат величезну кількість уламкового матеріалу.

Поблизу Карпат відкладався найбільш грубоуламковий, але все ж таки обкатаний матеріал, який утворив алювіальні та флювіогляціальні товщі валунко-галечників та гравійно-суглинистих відкладів, що перекрили грубою (20-40) поволокою більшість площі Передкарпаття. Внасліідок тектонічних рухів та кліматичних змін на річці утворилося 7 терас.

Сьома, шоста - тераси, що утворені алювіальними та флювіогляціальними відкладами мають спільні риси: а) їх покривний характер, поширення на вищих поверхнях сучасних вододілів, що свідчить про велику водність порівняно з сучасними ріками; б) наявність потужних галечників в основі терасових покривів, які перекриті з поверхні плащем безлесових суглинків; в) забарвлення галечників сполуками заліза; г) наявність у галечниках добре обкатаних кременистих порід: яшм жовтого і рожевого кольорів.

Цими рисами акумулятивні річкові відклади суттєво відрізняються від молодших і менш потужних відкладів, і простягаються вузькими смугами вздовж річок, утворюючи схили їх долин. Отже, молодші відклади мають характер не покривів, а терас, які теж складені галечниками з карпатських і подільських порід і перекриті суглинками, часто лесовидними. Такими молодшими терасами є п'ята, четверта, третя, друга, перша і заплава[4].

П'ята та четверта тераси в долині трапляються невеликими фрагментами. Третя - добре виявлена : вона широка ( досягає кількох кілометрів), утворюючи улоговину - Бистрицьку. За складом вона справжня акумулятивна, утворена товщею ( 15-20 м ) галечників, перекритих нелесовими суглинками. Друга тераса має набагато меншу ширину; висота 6-8 м. Потужність алювію невелика ( 4-6 м ), отже, вона цокольна.

Першу терасу можна назвати частково високою заплавою, тому що під час паводків її затоплює. Вона є досить широка.

Заплавні відклади ( алювіальні ) залягають на цоколі з корінних порід, в який врізаються русла річок, але в районих Бистрицької улоговини потужність заплавного алювію зростає, а сама заплава значно розширюється.

    1. ^ Тектонічна будова

В тектонічному відношенні басейн річки Бистриці Солотвинської знаходиться в зоні Передкарпатського прогину і скибовій зоні Карпат. В середніх та нижніх течії Бистриця Солотвинська протікає через орфографічно чітко виражену Бистрицьку улоговину, що характеризується чіткими межами, абсолютні висоти дна улоговини коливаються від 250 до 300 – 350 м, а також вона складена породами міоцену, які перекриті потужною товщею алювіальних відкладів. Гірська частина басейну річки складена карпатськими флішами із конгломератів, піщаників, глинистих і мергелистих сланців крейдового і третинного періодів, а середня та нижня – третинними піщано-глинистими відкладами, перекритими алювіальними і флювіогляціальними відкладами річки. Вздовж долини річки Бистриці Солотвинської порожисті ділянки. В долині рік спостерігається інтенсивний бічний розмив нижніх терас, що веде до посилення обвально-осипних процесів на схилах(рис.1.2).

^ 1.4 Кліматична характеристика

На території басейну річки Бистриці Солотвинської кліматичні умови формуються під впливом трьох головних факторів: географічного положення, циркуляції повітряних мас та рельєфу. У зв’язку із улоговинним пониженням, місцеві кліматичні умови тут своєрідні: літні температури відносно високі (18,3С), зимові низькі (4,7С нижче нуля). За кількістю опадів і умовами випаровування значна частина басейну Бистриці належить до зони стійкого зволоження, а гірська частина – до зони надмірного зволоження. В улоговині випадає найменша кількість атмосферних опадів в усьому Івано-Франківському Передкарпатті (628 мм).

В живленні річки Бистриці Солотвинської основну роль відіграють атмосферні опади, а ґрунтове живлення незначне. Снігові води живлять ріки з березня по травень. Проте в межах Передкарпаття частка снігового живлення невелика, оскільки сніговий покрив взимку надто нестійкий. В теплий період року, при випаданні великої кількості опадів, значна частина витрачається на випаровування[2].

Гідрологічний режим досліджуваної річки складний. Бистриця Солотвинська належить до гірсько-напівгірського типу, із змішаним живленням та паводковим режимом. Стік за порами року розподіляється наступним чином: навесні - 45%, влітку – 22,4%, восени - 17,1%, взимку – 16,1%. Річний хід рівня характеризується невисоким весняним водопіллям, нестійкою літньо-осінньою меженню, що часто порушується високими інтенсивними дощовими паводками і частими підйомами рівня. (табл.1) Процес льодоутворення на річках починається з встановленням від’ємних температур повітря. Замерзання річки починається в кінці грудня на початку січня. Тривалість льодоставу приблизно 2 – 3 місяці, а в горах чотири(табл.1.1)

Таблиця 1.1- Характерні рівні води і строки їх настання в весняний і літньо-осінній періоди.

Станція

Відмітка умовного меженного рівня "0" графіку, см

Висота рівня води над умовним (меженним) рівнем при максимумі, см

 

Дата максимуму весняного водопілля

Дата максимуму літньо-осінніх паводків

водопілля

паводки

середня

рання

пізня

середня

рання

пізня

сер.

найб.

сер.

найб.

с.Гута

315

36

85

73

124

22.03

1.03

22.06

10.07

20.05

14.11

м.Солотвин

15

50

118

90

153

24.03

16.02

11.04

16.06

17.06

14.11

Майже щорічно на річці Бистриця Солотвинська спостерігаються весняні та літні паводки. В основному ширина розливу становить 0,1–0,3м, а глибина заплави 0,5-1м. Після закінчення весняного водопілля починається ряд дощових паводків, що складається із підйомів води, які йдуть один за одним – тривалі дощі охоплюють велику територію. При цьому можуть формуватися селеві паводки (короткочасні, насичені твердим матеріалом, гірські потоки).

Мінімальні витрати на річці спостерігаються або при повній відсутності поверхневого стоку, або в період з найменшими його значеннями (найменші витрати переважно взимку)[5].

Середньорічна мутність становить 500 – 1000 г/м3. Максимум припадає на період літніх дощових паводків. Значна мутність і навесні – в березні, як наслідок ерозійної діяльності в період сніготанення.

Основними факторами, що впливають на зміни складу наносів вздовж течії річок є літологія корінних порід, їх відслонення в руслах, характер процесів вивітрювання на водозборах, вивітрювання та сортування в руслах, вплив силових процесів та селевих потоків, виноси бокових приток та особливості гідрологічного режиму річки. Основна частина стоку наносів формується в гірській частині басейну. Збільшення крупності донних відкладів спостерігається в районі с. Гута; при виході із гір (с. Пороги) - величина частинок зменшується до 150 мм, а біля м. Івано-Франківськ – 50 мм(рис1.3).



следующая страница >>