asyan.org
добавить свой файл
1
ВИХОВАННЯ В НАВЧАННІ

Мудрак М.І.

Викладач спецдисциплін

ПТУ №22 смт. Луків
Успіх у навчанні – це стежка, яка веде до дитячого серця, а в ньому спалахує вогник бажання стати найкращим. Життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості.

Сьогодні, коли відбуваються зміни і модернізація в галузі освіти, особлива увага звертається на роль школи як організатора освітнього середовища для розвитку особистості.

Сучасна школа вимагає від нас, педагогів, творчого підходу до роботи з учнями. У своїй роботі звертаюсь до різних методів, які дають можливість у стінах школи формувати життєві компетентності, творчу особистість, пробуджує і розвиває в дитини талант, дає дітям можливість осмислено застосовувати свої знання, реалізує їх соціальні потреби, формує мотивацію на навчання.

Перед собою ставлю такі цілі:

  • зробити процес навчання по можливості цікавим і раціональним.

  • систематично впроваджувати моделювання життєвих ситуацій, рольових ігор.

  • поєднувати розумове, моральне, естетичне, трудове виховання своїх учнів.

Школі потрібні педагоги зі зміненим професійним мисленням, новою особово-професійною позицією. «Учитель, образ його думок – ось що найголовніше в будь-якому навчанні і вихованні», казав А. Дістервег. Як відзначено в освітніх стандартах, педагог повинен приймати ціннісні орієнтації та етичні норми, що визначають атмосферу в освітній установі, мати високі моральні якості.

Кожному педагогу важливо змінити точку зору та свою позицію, побачити в зростанні учня самобудівника, який саморозвивається; стати садівником і розігрувати сценарії педагогічних подій відповідно до особистих особливостей учнів, для розвитку конкретних властивостей конкретного учня в потрібний саме для нього час і в доречних саме для нього обставинах. Тільки так педагог здатний допомогти дитині в рішенні її соціально-культурних, соціально-психологічних задач.

Сучасній школі потрібен педагог з позицією вихователя. Сформувати його – це сформувати потребу в особовому саморозвитку, віру в можливості кожного учня, установку на діалог, на відкрите спілкування, освоїти прийоми емоційної саморегуляції, розвинути педагогічний такт, делікатність. Необхідно орієнтуватись в першу чергу на розвиток дитини, навчитися створювати їй умови для самовизначення, самореалізації, освоїти технології групової та індивідуальної роботи в ситуаціях вибору. Важливо вміти аналізувати результати своєї роботи, вчасно перебудовувати її,брати на себе відповідальність.

Виховання в сучасній школі – це майстерність і мистецтво глибинного спілкування, у ньому немає й не може бути нічого передбаченого наперед, а діють інтуїтивні, вірогіднісні процеси. Кожна дитина вимагає індивідуальної педагогічної підтримки, тут потрібен особливий педагогічний талант, творча робота, дотримання особливої етики підтримки, суть якої – єдність етичних і педагогічних норм.

Навчально-виховний процес в професійній школі має забезпечувати умови для повнішого задоволення національно-культурних проблем особистості. Навчання учнів у ПТУ є важливим фактором оволодіння культурно-історичними і національно-культурними традиціями, збагачення їх загальнолюдським змістом. Інженерно-педагогічні працівники професійних начально-виховних закладів повинні глибоко розуміти виховне значення національного компонента змісту освіти, який включає знання рідної мови і літератури, історії свого народу, його традицій, звичаїв, знання про суспільний і державний устрій України, її міжнародне становище, населення, природні умови і ресурси, економіку, науку, культуру та побут інших народів, що проживають на території України. Інженерно-педагогічні працівники училища повинні пам’ятати, що виховний процес базується на принципах учнівського самоврядування, передбачає відносини взаємної довіри і поваги викладача, майстра та учнів, їхню спільну відповідальність за справи колективу, за долю кожного його члена. Учнівські самодіяльні організації та об’єднання за інтересами функціонують на демократичних засадах, на основі громадянських прав і свобод, загальнолюдських цінностей і моралі.

Виховання в учнів любові і поваги до праці як першої життєвої потреби пов’язане з такою організацією навчального процесу, яка забезпечує свідоме засвоєння учнями знань, формування у них міцних навичок, розвиток пізнавальних здібностей, вироблення навичок самоосвіти. Важливе завдання полягає в тому, щоб систематично навчати учнів усього нового, передового, що впроваджується у виробництво (організація, норми, технологічні процеси, робочий інструмент, пристрої). З самого початку навчання учні повинні добре уявляти собі свою професію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничими уміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікованого виконання робіт.

Виховна робота педагога має спрямовуватися на розвиток в учнів свідомого ставлення до навчання, прагнення до підвищення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволодіння передовими методами праці. Важливою умовою ефективності виховних зусиль педагога є його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки. Педагог повинен бути для учнів зразком витримки, принциповості, справедливості. Його особистий приклад допомагає і в формуванні в учнів дбайливого ставлення до суспільної власності. Завдання полягає в тому, щоб зробити бережливість потребою учня, невід’ємним компонентом його виробничої діяльності.

Позитивним фактором у виховній роботі є правильні взаємовідносини педагогів і учнів, що базуються на взаємній повазі. Ми повинні давати учням можливість висловлювати свої думки, виявляти довір’я до їх знань, утримуватися від поспішних і категоричних заперечень і висновків. Повинні радитися з учнями з виробничих питань, обговорювати з ними плани роботи,розкривати перед ними перспективи зростання, тобто створювати атмосферу довіри, викликати учнів на відверту розмову, радитися з ними перед тим, як прийняти певне рішення.

У професійно-технічних училищах сільськогосподарського профілю крім годин, спеціально передбачених програмою на вивчення питань охорони природи важливо використовувати можливості інших предметів. Зокрема, доцільно розглядати екологічні питання на лабораторно-практичних заняттях з предметів «Трактори», «Сільськогосподарські машини», «Агротехнології». Слід пояснювати учням , що транспортні засоби та інша сільськогосподарська техніка під час численних роз’їздів насамперед діють на грунт, який є найпіддатливішою частиною біогеоценозу і агробіоценозу. Культуротехнічні роботи, оранка та інші види механічної обробки грунту докорінно змінюють його склад і структуру.

Можна пропонувати учням пояснити, які процеси впливу на грунт можливі при роботі орних агрегатів, розглянути їх по пунктах і пояснити кожний з них.

Викладач нагадує учням, що не можна вивертати на поверхню ущільнений грунт з фізико-хімічними властивостями, які погіршують умови появи сходів, росту і розвитку рослин. Такі грунти необхідно розпушувати без обертання пласта на допустиму в даних умовах глибину з обов’язковим внесенням органічної речовини або сівбою багаторічних бобових і бобово-злакових культур.

Перед початком виконання завдання щодо підготовки машинно-тракторних агрегатів до роботи у вступний інструктаж слід включати матеріал екологічної спрямованості.

У процесі водіння учні не повинні припускатися різких поворотів, буксування ходового апарата, швидкого гальмування, бо все це спричинює переущільнення грунту. Відбуваються підвищення опору грунту при обробці і відповідно погіршення його властивостей, що призводить до зниження врожайності на 5 – 25%. Урожайність знижується тільки після одного проїзду агрегатів, до яких належать важкі колісні трактори Т-150К і К-700. Встановлено, що опір грунту при обробці підвищується у 1,5 – 1,9 разів, а кришення – більше ніж у 1,5 разів. Руйнується поверхневий шар грунту, утворюються балки. Вчитель повинен піклуватися, щоб майбутні механізатори не допускали підтікання пального і мастила, димних вихлопів з вихлопної труби, бо це забруднює грунт і водойми паливно-мастильними матеріалами, повітря – відпрацьованими газами. Потрібно категорично заборонити учням мити техніку в мілких струмках, озерах, ставках. При проведенні занять варто визначити рівень екологічної підготовки учнів, попередити можливі грубі порушення в їхній роботі під час навчання на лабораторно-практичних заняттях і проходженні виробничої практики на підприємстві.

Не менш важливим у навчанні і вихованні є питання економії природних ресурсів і матеріалів.

В училищі, що готує механізаторів широкого профілю, під час виробничого навчання увагу учнів слід зосереджувати на ощадному витрачанні паливно-мастильних матеріалів. Особливо слід наголошувати на невміле використання мінеральних добрив, яке завдає шкоди природі. Надлишок добрив шкідливо впливає на біологічну повноцінність і харчові якості вирощуваних культур. Картопля, вирощена в таких умовах, схильна до захворювання, погано зберігається. Токсичність добрив для людини і тварин визначається хімічним складом і агресивністю окремих компонентів. У ряді випадків нітрати накопичуються в рослинах. Вміст їх понад 0,5% небезпечний для тварин. Внесення більших доз добрив під зелені культури може викликати небажані наслідки для людини.

В екологічному вихованні учнів профтехучилищ важливо забезпечити наступність урочної і позаурочної роботи. Першочерговим завданням є формування і розвиток інтересу учнів до проблем і явищ екологічного характеру. Ця мета досягається проведенням різноманітних заходів – тематичних конференцій, бесід, вечорів.

Соціально-економічне значення і дієвість трудових традицій, багатство змісту визначають їх винятково важливу роль у вихованні учнів профтехучилищ. Об’єктивна необхідність виховання молоді на народних трудових традиціях викликана тим, що в сучасних умовах зростає їх роль у повнішому задоволенні національно-культурних потреб особистості. Це відбувається в час, коли поглиблюється критична оцінка стану соціально-економічних проблем, поширюються теорії, які докорінно змінюють оцінки історичного минулого країни, перекреслюють трудові досягнення народу.

Виховання учнів на трудових традиціях здійснюється в складних умовах, коли недоліки в організації виробничої практики, виробничої праці подекуди дають учням негативний досвід, відштовхують від погано організованої праці, без правильної оплати і врахування конкретної трудової участі кожного.

Серед основних рис справді культурної, освіченої людини особливого значення набувають уміння зберігати професійне ставлення до своєї справи, знання історії, традицій своєї професії. Ознайомлення учнів з прогресивними трудовими традиціями українського та інших народів, широке використання кращого досвіду виробничої та виховної роботи в професійних навчальних закладах є складовою частиною навчально-виховного процесу.

Професійні інтереси учнів формуються в діяльності, пов’язаній з майбутньою професією. Професійний інтерес – це спрямованість особистості на успішне оволодіння обраною професією в результаті усвідомлення її суспільної і особистої значущості й емоційної привабливості. Він виявляється в намірі глибше пізнати свою професію, в сумлінному ставленні до оволодіння професійними уміннями і навичками, в психологічній і практичній готовності працювати за обраним фахом.

Процес становлення професійних інтересів на уроках спеціальних і загально технічних предметів ґрунтується на тому, що науково-технічних прогрес зумовлює ряд специфічних вимог до знань і умінь робітників. Це поєднання широти знань з досить глибокою спеціалізацією, мобільність знань і умінь, здатність пристосовуватись до умов діяльності, що безперервно змінюються під впливом нової техніки і технологій.

Формування професійних інтересів не є чимось неймовірним, стихійним, це процес, спрямований усім педагогічним колективом.

Засобом розвитку професійного інтересу є радість від позитивних результатів в навчанні і праці. Для цього потрібно, щоб педагог завжди, де це можливо, чітко і ясно показував успіхи у оволодінні професією як в цілому групи, так і окремих учнів, порівнював їх попередню і сьогоднішню роботу, підкреслював позитивні зміни, аналізував недоліки і причини, що їх породили. Прагнення своєчасно похвалити учня, підбадьорити при перших невдачах і при цьому бути справедливим і вимогливим створює позитивне ставлення не тільки до вчителів, а й до справи – завершеної чи тієї, яку треба виконати.

Перелік тенденцій розвитку виховання в сучасній школі можна безкінечно поповнювати, серед них – впровадження в навчально-виховний процес ІКТ. Можливості використання ІКТ в організації виховного процесу великі.

Інформаційні технології:

  • підвищують і стимулюють інтерес;

  • активізують розумову діяльність та ефективність виховання тих чи інших якостей особи завдяки інтерактивності;

  • дозволяють моделювати та візуалізувати процеси, явища, складні для демонстрації в реальності, але необхідні для створення повноцінного зорового ряду;

  • дозволяють індивідуалізувати виховання;

  • дають учням можливість самостійного пошуку матеріалів, опублікованих в Інтернеті, для підготовки докладів, рефератів, складання сценаріїв;

  • надають допомогу в пошуках відповідей на проблемні запитання;

  • створюють величезне поле для розвитку креативних здібностей, формування загальної інформаційної культури.

Кожна зовнішня подія викликає уяву, а кожна уява викликає відповідний рух, що потім перетворюється у звичку, і щоб дитина не перейняла все те, потрібно весь процес сприйняття тримати під контролем. Внутрішнє сприйняття набуває незвичайної впливової сили. На ньому будуються моральні звички настільки міцно, що деякі залишаються на весь вік. Жодне внутрішнє сприйняття не проходить марно для дитячого організму; воно викликає або гарні, або погані відчуття, і все це збирається в одне ціле, утворює грунт психічного життя й робить вплив на склад дитячої вдачі. Від смутку, від бідності, від життєвих умов молоде життя зневірюється і часто доходить до відчаю. Але багатство і розкіш теж не можуть бути гарними умовами для нормального розвитку дитини. Вільна в своїх рухах і бажаннях, не зустрічаючи ніяких перешкод у виконанні їх, дитина зрештою здобуває нахил до егоїзму, жорстокості. Все це утворюється поза волею дитини шляхом сприйняття.

На дітях особливо відбиваються звички, рухи і взагалі атмосфера оточення. І наскільки має силу на них гарний приклад, настільки поганий вплив роблять у моральному розвитку всякі аномалії близьких людей. Гнів, лютість, жорстокі відносини до людей та тварин, сполучені з ними вчинки, загальна дражливість зменшують справжнє моральне почуття у дітей і пхають до моральної розпусти. З цього видно, як обережно потрібно поводитись з дитиною при вихованні; потрібно відмежовувати від неї все, що може припинити гарний моральний розвиток, понівечити й знищити добрі нахили на зорі дитячого життя.

Зваживши на все це, ми можемо сказати, що щастя й нещастя дитини залежать від сім’ї, батьків, вчителів, від оточення, громадянства і від здоров’я і хвороби нації, до якої вона належить, їхнє добро і лихо зі своїм великим впливом на дитячу вдачу, на духовне придбання дитини примушує нас дивитися на моральне почуття не тільки збоку власного здобутку, а й збоку поглядів загалу…