asyan.org
добавить свой файл
1
Психологічні аспекти проблеми дотримання прав неповнолітніх,

які перебувають в ув`язненні
Максимова Н.Ю., доктор психологічних наук,

професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка,

голова Координаційної Ради Комітету сприяння захисту прав дитини
Результати наших досліджень дають підставу вважати, що в Україні система утримання, навчання і виховання юнаків та підлітків у місцях позбавлення волі далеко не у всьому відповідає вимогам, прийнятим Європейською спільнотою. Оскільки позбавлення волі вже само по собі є психотравмуючим фактором, інші обставини перебування неповнолітніх у місцях позбавлення волі необхідно гуманізувати. Існуюча соціальна ситуація розвитку особистості вихованців сприяє фіксування їх особистісних відхилень, ще більшому відчуженню засуджених від суспільства. Гуманізація процесу виховання, забезпечення неповнолітнім відчуття своєї гідності, самоцінності, психологічної захищеності є умовою їх ресоціалізації, тобто повернення до дотримання соціально прийнятих норм поведінки.

Значним недоліком виховного процесу в місцях позбавлення волі є відсутність науково-обгрунтованих критеріїв визначення ступеню соціальної дезадаптації неповнолітнього. Така оцінка відбувається на підставі аналізу лише зовнішніх проявів його поведінки. Природно, що в цьому разі значний відсоток асоціально спрямованих неповнолітніх видають себе за тих, що вже "покаялись" або "виправились", аби тільки їх відпустили на волю. Наслідком цього є явище рецидиву серед тих, хто відбував покарання у виховних колоніях, але здебільшого вже у формі більш тяжких злочинів.

Наше дослідження показало, що деякі відхилення у психічному розвитку дитини слід вважати серйозним криміногенним фактором. Нами вивчались неповнолітні, що утримувались у виховних колоніях, у Київському слідчому ізоляторі або проходили судово-психологічну експертизу в зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. В експериментальну групу входили підлітки, які мали психічні аномалії, але були визнані дієздатними, тобто були визнані як такі, що могли керувати своєю поведінкою та розуміти наслідки своїх дій.

Вивчення особистості неповнолітніх правопорушників дає підставу вважати, що діти з відхиленнями у психічному розвитку складають "групу ризику" стосовно злочинної поведінки. Так, за нашими даними, від 57% до 76% неповнолітніх злочинців мали психічні аномалії. Звичайно, йдеться не про хворобливі стани, а про граничні психічні аномалії, тобто такі відхилення в розвитку психіки, що не перешкоджають неповнолітньому керувати своєю поведінкою та розуміти наслідки своїх дій. Найбільш поширеними психічними аномаліями виявилися: залишкові прояви органічного ураження мозку та інтелектуальна недостатність (44%); психопатичний розвиток та психопатії (59,6%).

Відхилення у психічному розвитку становлять серйозну небезпеку процесу становлення особистості. Незважаючи на те, що їх первинна симптоматика з часом здебільшого згладжується, деформація особистості може бути необерненою.

Зважаючи на те, що процес десоціалізації таких неповнолітніх своїм першоджерелом має відхилення у психічному розвитку, ресоціалізація їх особистості також повинна базуватись на врахуванні цих особливостей. Тому вирішення проблеми диференціації засуджених неповнолітніх потребує розробки науково обґрунтованих критеріїв прогностичної діагностики та корекції їх особистості. Вкрай важливим також є питання диференціації засуджених за ознакою наявності чи відсутності відхилень у психічному розвитку.

Психологічний аналіз умов утримання неповнолітніх в виховно-трудовій колонії показує, що в плані організаційних змін необхідно створити ряд секторів (тобто відокремлених зон проживання) відповідно до вимог охорони психічного здоров`я засуджених. Так, зважаючи на складність періоду адаптації неповнолітнього в умовах позбавлення волі, необхідно на базі карантину створити сектор для новоприбулих зі спеціальним режимом та виховною програмою.

З метою підготовки неповнолітніх засуджених до життя в суспільстві доцільно створити сектор соціальної адаптації. В цьому секторі перебуватимуть ті засуджені, які визнані психологами та вихователями (за спеціально розробленими критеріями) соціально адаптованими, тобто ті, що рекомендовані до умовно-дострокового визволення. Термін їх перебування в зазначеному секторі має бути не меншим, як півроку. Режим перебування – відкритий, що дає можливість неповнолітньому влаштуватись на роботу або навчання за власним бажанням, тобто вибирати те, що йому до вподоби, знайти справжніх друзів тощо.

Доцільно також вивчити питання про створення у виховних колоніях та особливо в слідчому ізоляторі сектору посиленого психологічного спостереження, де тимчасово перебуватимуть неповнолітні, які знаходяться в негативних емоційних станах. Зважаючи на те, що значний відсоток неповнолітніх засуджених має психічні аномалії, такі негативні або навіть небезпечні стани (депресія, дисфорія, підвищена збудженість, моторна розгальмованість, астенія тощо) виникають у них досить часто. Відсутність термінової та кваліфікованої психолого-психіатричної допомоги, в цьому разі, призводить до зривів в поведінці вихованця, порушень режиму, агресивних проявів, суїцидальних спроб.

Слід зазначити, що вивчення процесу ресоціалізації особистості неповнолітніх засуджених дає підставу стверджувати необхідність посилення ролі психологічної служби у виховних колоніях. Психологи мають забезпечити не тільки діагностичні та психопрофілактичні заходи, а й працювати в тісному контакті з вихователями та вчителями з метою оптимізації соціальної ситуації розвитку неповнолітнього в умовах позбавлення волі. Вкрай важливе також проведення спеціальної психотерапевтичної роботи з вихованцями з метою корекції відхилень в їх особистісному розвитку.

Проведене нами дослідження дає можливість запропонувати такі шляхи вирішення проблеми гуманізації утримання неповнолітніх у місцях позбавлення волі:

1. Створити психологічні умови формування позитивного ставлення вихованців до соціально прийнятних норм поведінки, до вимог суспільства; здійснити диференціації неповнолітніх згідно їх психодинамічних параметрів, що дозволить підвищити ефективність педагогічних впливів.

2. Урахувати закономірності впливу соціальної ситуації розвитку неповнолітніх в умовах позбавлення волі на формування їх особистості з метою реорганізацію інфраструктури місць позбавлення волі; оптимізувати міжособистісні взаємини неповнолітніх з метою забезпечення позитивного соціально-психологічного клімату, зниження емоційної напруги; гуманізувати стосунки вихованців з вихователями, педагогами, іншими працівниками системи виконання покарань.

3. Здійснювати моніторинг психічного розвитку неповнолітніх засуджених метою попередження негативних проявів в поведінці та фіксування відхилень у становленні їх особистості; науково обгрунтувати та розробити психолого-педагогічні вимоги до перебування вихованців в спеціальних секторах: в секторі для новоприбулих, секторі соціальної адаптації, секторі посиленого психологічного спостереження; розробити систему психолого-педагогічної діагностики особистісної готовності неповнолітніх засуджених до умовно-дострокового визволення.