asyan.org
добавить свой файл
1
М.М. Кропивко,,

провідний економіст, аспірант,

Інститут аграрної економіки УААН.
ПРОБЛЕМИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЕЛЯНСЬКИХ (ФЕРМЕРСЬКИХ) ГОСПОДАРСТВ.
Селянські (фермерські) господарства, що виникли в процесі економічної реформи, започаткували нову форму господарювання на селі. Зараз на Україні існує близько 36 тис. селянських (фермерських) господарств. Їх середній розмір складає близько 40 га. Діяльність фермерських господарств помітно впливає на формування продовольчої безпеки України і виробництво валової продукції в сільському господарстві та формування ринкового середовища.

Однак за останні роки фермерська форма господарювання втратила ознаки поступального розвитку. Їх чисельність скорочується. За даними Держкомстату України найбільші темпи розвитку припадають на 1996-1997 рік. Це відбулося, насамперед, завдячуючи активній діяльності державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств. На формування цього фонду в 1996 р. було передбачено виділити з бюджету 9500 тис. грн., а в 1997 р. - 6000 тис. грн.. Проте фактично виділено було відповідно 1800 і 4269 тис. грн.. При цьому видатки з фонду в 1996 р. склали 4306,7 тис. грн., а в 1997 - 5854 тис. грн.. Зараз фінансування цього фонду практично припинено, що негативно вплинуло на процес створення і розвитку матеріально технічної бази фермерських господарств.

Матеріально-технічна база фермерських господарств розвинена недостат­ньо. За статистичними даними на одне фермерське господарство в середньому припадає лише по 0,5 трактори, 0,1 комбайна, 0,2 вантажного автомобіля. Можливість об’єднання фермерів у кооперативи практично відсутня в наслідок недовіри до такої форми співробітництва з будь якими організаційно-правовими структурами.

Важливою проблемою, з якою стикаються не лише фермерські господарства але й більшість сільськогосподарських товаровиробників, є недостатня забезпеченість інформацією. Більшість господарств не володіють потрібною їм інформацією, а тому не можуть вчасно реагувати на зміни ринкової ситуації і розпорошують свої кошти.

Доходи фермерських господарств від реалізації продукції не забезпечують формування джерел фінансування інвестицій на достатньому рівні.

За такої ситуації фермерам необхідні інші джерела інвестицій в обсягах, які б забезпечили: оптимальні темпи оновлення основних фондів, закупівлю засобів по боротьбі з хворобами та шкідниками сільськогосподарських культур, оренду землі чи майна, формування племінного стада, відновлення матеріально-технічної бази сільського господарства і подолання негативних наслідків кризи.

За результатами анкетного обстеження селянських (фермерських) господарств Запорізької області мінімальний обсяг коштів, що потрібен для нормальної роботи ферми з можливістю подальшого розширеного відтворення становить близько 350 тис грн., а мінімальний обсяг землі для повинен становити 200 га.

Особливістю сільськогосподарського виробництва є повільне обертання коштів та необхідність великих початкових вкладень. Повною мірою це стосується й фермерського виробництва. Тому розвиток селянських (фермерських) господарств потребує суттєвого покращення кредитного забезпечення. Однак кредитори неохоче кредитують селянські (фермерські) господарства. Це пояснюється відсутністю правдивої економічної інформації, невизначеністю у питаннях застави під кредити та специфіки ведення господарської діяльності в сільському господарстві. Якщо ж існує така можливість, фермер, як правило, не може піти на це в наслідок громіздкості процедури та тяжких умов для отримання кредиту.

Фермер, як правило, потребує позичкових коштів як для першочергових заходів, так і для накопичення з метою подальшого розвитку свого господарства. Однак зараз відсутні об’єктивні умови для того, щоб селянин міг сам заснувати своє господарство та створити міцне конкурентно здатне виробництво.

В період становлення та розвитку фермерські господарства можуть використовувати цільові кредити. Ці кошти фермер має використовувати на конкретні цілі, наприклад, на придбання насіння, кормів, молодняку, ГСМ, будівництво тощо.

З метою збільшення кількості селянських (фермерських) господарств та підвищення їхньої продуктивної праці необхідно:

  • відновити діяльність Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств;

  • ввести в дію механізми їх кредитування;

  • зменшити процентні ставки за наданий кредит;

  • впровадити державну систему інформаційних послуг для сільських товаровиробників, зокрема й фермерів тощо.

Для зменшення ризиків необхідно:

  • створити макроекономічні умови для зменшення рівня відсоткової ставки за наданий кредит;

  • посилити контроль за наданням економічної інформації, що подається фермерськими господарствами.

Вирішення таких важливих питань не можливе без підтримки Кабінету Міністрів України, Міністерства агропромислового комплексу та Міністерства фінансів України.