asyan.org
добавить свой файл
1


Причини виникнення тривожності та агресивності

у молодшого школяра
Агресивність зазвичай розуміють як прагнення завдати шкоди іншому об’єкту, причому її ознаки можуть бути як фізичними, так і вербальними, як безпосередніми, так і опосередкованими. Існує поняття про ворожість як ознаку агресії: це навіть не дії або слова, а загальне упереджене сприйняття оточення як ворогів у поєднанні з бажанням не лише нашкодити, а й захиститися від них. Ознаки агресивності можуть бути й неявними. Та на побутовому рівні ознаки агресивності в дитини простежуються чітко.

Як відомо, до п’яти – шестирічного віку агресивність у поведінці дітей не є порушенням. Але у молодшому шкільному віці за наявності певних факторів (приниження, образ, формування почуття незахищеності, виявлення батьками не любові до дитини їхня постійна агресивна поведінка) вона може закріплюватися і переходити зі специфічної форми поведінки в її порушення.

Також поширені образи досліджень, присвячені страху, створюють прекрасні підстави для подальшого розуміння цієї важливої емоції. Літератури по даній проблемі розроблено не досить. Хоча проблема страхів та тривожності в молодших класах достатньо є актуальною в даний час. Проблема страхів та тривожності мало розглядається в практиці школи. Адже, саме з надходженням в школу пов’язане виникнення страхів та тривожності. Тому, будучи ще в дитячому садку, діти повинні пройти всі тести на тривожність і подолати бар'єр страху в своїй свідомості. Якщо не зважати на дані аргументи, то все це спричиняє високий рівень агресивності.

^ Агресивність – один з факторів, який негативно впливає на адаптацію дитини в шкільному колективі. У взаємодії з класом наслідком агресивності стане неприйняття дитини як особистості, формування негативного ставлення до неї. Відповідно, на свою адресу така дитина отримуватиме більше негативних дій, ніж інші діти, що, у свою чергу, спричинятиме нові спалахи агресивності як наслідок емоційного напруження і стресового стану.

Агресивна дитина може потрапити до групи «ізольованих» дітей у класі, що також негативно впливатиме на її психоемоційний стан. До того ж, присутність агресивної дитини в класі може спричинити конфліктну ситуацію: діти скаржаться батькам, батьки звинувачують учителя. У вчителя формується негативне ставлення до дитини. Нелегко знайти людину, яка б ніколи не переживала почуття страху. Турбота, тривога, страх – такі ж емоційно невід'ємні прояви нашого психічного життя, як і радість, захоплення, гнів, здивування, печаль. Але при надмірній податливості до страхів, залежності від них міняється поведінка людини аж до «емоційного паралічу». Відомий фізіолог Павлов вважав страх проявом природного рефлексу, пасивно-оборонною реакцією з легким гальмуванням кори великих півкуль.

В страху і в тривозі є загальний емоційний компонент у вигляді відчуття хвилювання і турботи, тобто в обох поняттях відображено сприйняття загрози або відсутність відчуття безпеки.

Страх - ефективне (емоційно загострене) віддзеркалення в свідомості людини конкретної загрози для його життя і благополуччя ; тривога – емоційне але загострене відчуття майбутньої загрози.

Тривога у відмінності від страху не завжди негативно сприймане відчуття, оскільки вона можлива і у вигляді радісного хвилювання, хвилюючого очікування. Вона виявляється в тому, що дитина втрачається, коли її питають, не знаходить потрібних слів для відповіді на питання, говорить тремтячим голосом і часто замовкає зовсім. Всередині все холодіє, тіло «наливається свинцем», долоні стають вологими. Він може вчинити багато зайвих рухів, або навпаки, стає нерухомим.

Контрольні роботи, домашні завдання, відмітки, тиск батьків, тиск ровесників, тиск вчителів, проблеми в навчанні. Школа може стати джерелом значних страхів, що вплине на його навчання і здоров'я. Дуже часто діти випробовують страх, коли відчувають, що ситуація виходить з-під контролю. Вчитель несправедливий. Хвилювання тримає школярів в стані напруги або гіперактивності, яка заважає нормально вчитися, тому що навчання вимагає сприйнятливості і зосередженості. Таким чином, в школі діти можуть опинитися в пастці страху та агресії.

Англійські психологи виокремлюють дві форми агресії: інструментальну (дії для досягнення певної мети) та ворожу (спрямовану на завдавання болю). Виокремлюють ще й ауто-агресію, яка передбачає самозвинувачення, самоприниження, завдання собі тілесних травм, суїцид.

А.Басс і А.Даркі визначили види агресивних реакцій:

  • фізична агресія;

  • непряма агресія;

  • роздратування;

  • негативізм;

  • образа;

  • недовірливість;

  • вербальна агресія;

  • почуття провини.

І.Фурманов описує чотири категорії дітей з вираженою агресивною поведінкою:

  • схильні до виявлення фізичної агресії;

  • схильні до виявлення вербальної агресії;

  • схильні до виявлення непрямої агресії;

  • схильні до виявлення негативізму.

Учений визначає такі види агресивності дітей:

  • фізична;

  • вербальна;

  • непряма;

  • негативізм.

Отже, велика частина страхів молодших школярів лежить в області учбової діяльності: «боязнь бути не тим», страх зробити помилку, боязнь отримати поганий бал, боязнь конфлікту з однолітками. Шкільні страхи не тільки позбавляють дитину психологічного комфорту, радощі навчання, але й підштовхують до розвитку дитячих неврозів.

А.Реант С.Костроміна причинами агресивної поведінки дітей вважають:

-копіювання поведінки батьків;

-научіння агресії в процесі безпосереднього набуття негативного досвіду; участь, а не пасивне спостереження;

-надмірне захоплення відео, телебаченням, комп'ютерними іграми.

Тонкова-Ямпольська вважає причинами агресивної поведінки:

  • вроджені Передумови для так званої дитячої нервозності й спадкову схильність до певного типу нервової системи, що характеризується нестійкістю, легкою збудливістю нервової системи;

  • відсутність умов для активної діяльності, перевтому, хронічну втому;

  • будь-які стресові чинники (наприклад, вступ до дитячого садка, школи);

  • захворювання;

  • нездоровий психологічний клімат у сім'ї.

Якщо в перші роки життя немає різниці в частоті й тривалості негативних емоційних реакцій у хлопчиків і дівчаток, то і віком їхня частота й інтенсивність у хлопчиків – зростає, а у дівчаток — зменшується.

І.Фурманов наводить дані досліджень, які свідчать про те, що у хлопчиків дошкільного і молодшого шкільного віку переважає фізична агресія, а у дівчаток — вербальна. При переході від молодшого шкільного до юнацького віку у хлопчиків домінують фізична агресія і негативізм, у дівчаток — негативізм і вербальна агресія. До 17 років у хлопчиків тимчасово знижується рівень непрямої агресії й негативізму, до 16 — фізична й вербальна агресії, у дівчаток послаблення реакції фізичної та вербальної агресії помічається у 14 річному віці, а непряма агресія і негативізм постійно підвищуються.

Психологи виділяють два способи подолання страху та тривожності у дітей.

1) Вироблення конструктивних способів поведінки у важких для дитини ситуаціях, а також оволодіння прийомами, що дозволяють справитися із зайвим хвилюванням, тривогою.

2) Зміцнення упевненості в собі, розвиток самооцінки і уявлення про себе, турбота про «особисте зростання».