asyan.org
добавить свой файл
1
Соціальні та індивідуально-психологічні особливості обдарованих дітей
Поняття обдарованість у пересічної людини асоціюється з поняттям „високий інтелект". Постає питання „Чому у дітей з високим інтелектом виникають проблеми, яких не мають їхні „нормальні однолітки"?

Психологи вважають, що інтелектуально обдаровані діти мають цілу низку проблем:

1. Неприязнь до школи їм не цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри і не викликають інтересу ті, якими цікавляться їхні однолітки. Через це обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закритися від інших.

2. Нооконформізм. Обдаровані діти відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги суперечать їхнім інтересам або здаються безглуздими.

3. Занурення у філософські проблеми. Обдарованим дітям властиво замислюватися над такими явищами, як смерть і потойбічне життя, реалістичні вірування, філософські проблеми.

4. Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитками. Обдаровані діти із більшим задоволенням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони поступаються у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами.

Що ж є причиною того, що обдаровані діти не можуть реалізувати свої здібності? Психологи виділили чотири причини:

• сенсорні недоліки, як-от сліпота чи глухота;

• погане викладання та недосконалі навчальні програми, що не відповідають запитам обдарованих дітей;

• соціальні корені: у сім'ях з низькими запитами розвиток дітей не стимулюється їхнім оточенням, тому вони не схильні цінувати значення освіти;

• психологічні передумови, що заважають реалізації здібностей. Корені їх найчастіше закладаються в сім'ях. Батькам необхідні знання та навички, які дозволяють забезпечити розвиток їхніх обдарованих дітей.

Дуже важливо, щоб батьки таких дітей чітко усвідомлювали: правильне сімейне виховання є основою гарної освіти. Багато батьків не справляються зі своїм завданням, бо не можуть знайти підхід до дитини. Часто вони завищують свої вимоги до неї. Наприклад, вважають, що соціальні здібності дитини мають бути такими ж високими, як розумові, інакше кажучи, неординарні розумові здібності дитини часто вводять батьків в оману, і вони втрачають почуття міри, починають формувати розвиток цих здібностей.

Дехто з батьків дивиться на свою обдаровану дитину, як на засіб досягнення особистих амбіцій або компенсацію нереалізованих мрій. Такі батьки досить слабко уявляють собі особливості дитячого розвитку.

Дуже важливим є багаторічний процес постійного спілкування з однолітками, оскільки „нормальна" сім'я, домівка відіграють важливу роль у формуванні стабільної, позитивної Я-концепції. На жаль ,багато хто з батьків відводить обдарованій дитині місце „улюбленця" сім'ї. А це погано впливає як на саму дитину, так і на її братів та сестер. У деяких сім'ях не приховують від дітей сімейні конфлікти. Це також негативно позначається на емоційному розвиткові дитини. Ще одна сфера, де батькам слід виявляти стриманість - це бесіди з педагогами. Часто батьки ідентифікують себе з дітьми і критику дітей сприймають на свій рахунок. Коли вчитель скаржиться на погане навчання або поведінку дитини, батьки відчувають свою провину і відповідають, що винні вони. За почуттям вини йде гнів, а гнів цей буде вилито на дитину: вона стає винною за ті почуття, що їх пережили батьки. Спроби розібратися у проблемі без зайвих емоцій допоможуть більше, аніж сварки та нотації. Розумні межі поведінки дають дітям відчуття захищеності, знижують нервові напруження і попереджують агресивність.

Отже, можна зробити висновок, що як вчителі, так і батьки повинні напрацьовувати адекватну я-концепцію, високі соціальні здібності, це в свою чергу дасть можливість розвинутися здібностям і сприятиме їх реалізації.

Важливою умовою повної реалізації потенційних можливостей обдарованої дитини є розвиток у неї позитивної я-концепції та індивідуальний підхід до дитини.

Відомо, що обдаровані діти, які мають низьку самооцінку, часто не можуть реалізувати себе, навіть стають невстигаючими.