asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 33 34
ЛЕКЦІЯ № 12

АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА ТА АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ.



План лекції:

1 Акціонерні товариства: генезис, зміст, еволюція.

2 Суть акціонерного капіталу та форми його вияву.

3 Цінні папери: суть, роль, основні види. Проблеми акціонування у перехідній економіці.

У даній темі слід звернути увагу на засвоєння комплексу проблем, пов'язаних: по-перше, з процесом виникнення та еволюцією акціонерних товариств; по-друге, із сутністю, формами прояву акціонерного капіталу та його значенням у ринковій економіці; по-третє, зі специфікою формування акціонерних товариств у перехідній економіці.

Ретроспективний аналіз економічних процесів показує, що з розвитком банківської системи та кредитних відносин нерозривно пов'язане утворення акціонерних товариств (компаній). У країнах з розвинутими ринковими відносинами переважна частка товарної маси належить акціонерним товариствам, тобто тим, які належать не окремому капіталісту-підприємцю, а групі капіталістів-пайовиків. Так, у країнах з ринковою економікою на акціонерні форми господарювання припадає ЗО—40 % виробничих фондів.

Економіко-соціальна функція акціонування вже понад століття відіграє значну роль в економічному житті. Головне, в чому виявляє себе сучасна акціонерна власність, --це механізм створення гнучкої системи економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами, що оформлюються у формі перехресного і ланцюгового володіння акціями.

1. Акціонерні товариства: генезис, зміст, еволюція

Акціонерні товариства виникли досить давно, що було зумовлено перш за все потребами розвитку продуктивних сил на відповідному етапі еволюції капіталістичного виробництва *.

*Перші акціонерні товариства виникли в Англії (англійська Ост-Індійська компанія, 1600 р.) і в Голландії (голландська Ост-Індійська компанія, 1602 р.). Потім, у XVII і XVIII ст. були створені акціонерні товариства у Франції, Німеччині, Данії та інших країнах. У XIX ст. такі товариства дістали значного поширення, а у XX ст. акціонерна форма підприємств стала пануючою в усіх розвинутих країнах. У СІНА, наприклад, на частку акціонерних товариств нині припадає понад 90 % валової продукції промисловості.
З часом створення великих, технічно добре оснащених підприємств зі значною питомою вагою основного капіталу і тривалими строками будівництва потребувало значних капіталовкладень, які набагато перевищували кошти індивідуальних підприємців-капіталістів. При цьому навіть банківський кредит не міг розв'язати виникаючі суперечності. По-перше, банківський кредит може бути наданий індивідуальному капіталісту в розмірах, які не перевищують вартість його власного майна, оскільки повернення позички має бути гарантовано. По-друге, банківський кредит, як правило, надається на певний обмежений термін. Ось чому виникла необхідність в особливій формі централізації капіталів, яка спроможна подолати ці межі банківського кредиту. Такою формою і є акціонерні товариства.
^

Причини виникнення та сутність акціонерних товариств


Поява акціонерних товариств (АТ) пов'язана з розвитком і вдосконаленням продуктивних сил. Концентрація і спеціалізація виробництва поступово розширювали масштаби економічних зв'язків між підприємствами. Збільшення обсягів продукції вимагало пошуку нових способів доставки вантажів до місця призначення. На зміну застарілим видам транспорту прийшли досконаліші, функціонування яких було пов'язано з великими капіталовкладеннями. Отже, один підприємець не завжди був у змозі профінансувати весь комплекс робіт (наприклад, будівництво залізниці, мартенівських печей тощо). Об'єктивна необхідність подальшого вдосконалення технічних засобів виробництва посилювалася бажанням підприємців отримувати щоразу більший прибуток на вкладений капітал.

Таким чином, основна причина виникнення акціонерних товариств полягає в протиріччі між зростаючим обсягом виробництва та обмеженими розмірами індивідуального капіталу. Поряд з цим слід зважити на постійну конкурентну боротьбу і суперечності в класі капіталістів. З одного боку, точилася боротьба між різними групами функціонуючих капіталістів-підприємців за пріоритетне отримання вигідних позичок у банках. З іншого боку, мала місце також боротьба між функціонуючими підприємцями і власниками позичкового капіталу за розподіл отриманого прибутку (тобто за розміри своїх доходів). Необхідно відзначити і ту обставину, що суспільне виробництво розвивається нерівномірно, у формі економічних циклів, що зумовлює і нерівномірність пропозиції позичкового капіталу. Згадані причини змушують підприємців укладати угоди про заснування акціонерних товариств і мобілізацію капіталів завдяки випуску (емісії) акцій.

Акціонерні товариства — це, як правило, капіталістичні підприємства, засновані на паях. Щоб отримати право на створення такого товариства, його грюндери, тобто засновники (зазвичай, це великі капіталісти), повинні попередньо зібрати відповідну грошову суму. Конкретний розмір цього капіталу, порядок затвердження статуту і вся процедура заснування акціонерних товариств регулюються законодавством кожної країни.

Акція --це цінний папір, який свідчить про внесення паю у капітал акціонерного товариства, що дає власнику акції право на отримання відповідного доходу у формі дивіденду, який становить частку прибутку акціонерного товариства.

Після того, як зібраний грюндерами акціонерний капітал досяг передбаченого статутом розміру і товариство зареєстровано, скликаються загальні збори акціонерів, на яких обираються правління товариства, наглядова рада і ревізійна комісія. На щорічних загальних зборах акціонерів заслуховується звіт правління та затверджується баланс.

Формально вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Проте в практиці товариством управляє група крупних акціонерів, яким належить контрольний пакет акцій (теоретично трохи більше 50 %), тобто така частка акцій, яка дає змогу повністю контролювати і розпоряджатися діяльністю товариства. Досвід свідчить, що контрольний пакет акцій не обов'язково повинен складати понад половину акціонерного капіталу, інколи достатньо навіть його 20—25 % і менше. Це пов'язано з рядом обставин: по-перше, з тим, що не всі акції дають право голосу; по-друге, із значним зростанням чисельності членів акціонерних товариств (розпорошенням акцій); по-третє, в роботі загальних зборів, як правило, не бере участі значна частина дрібних і середніх акціонерів, а також акціонерів, які проживають у віддалених районах або за кордоном.



следующая страница >>