asyan.org
добавить свой файл
1
ПЛАН
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 Поняття і зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини 6

1.1. Європейський Суд з прав людини як інституція захисту прав і свобод людини та громадянина 6

1.2.Зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини 16
РОЗДІЛ 2 Підстави і процедура звернення людини та громадянина за

захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини 23
2.1. Підстави звернення людини та громадянина за захистом своїх прав і

свобод до Європейського Суду з прав людини 23

2.2 Процедура звернення людини та громадянина за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини 56
РОЗДІЛ 3 Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини 69

3.1. Виконання рішень Європейського Суду з прав людини 69

3.2.Практика звернень людини та громадянина в Україні за захистом своїх

прав і свобод до Європейського Суду з прав людини 86
ВИСНОВКИ 96

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 99
­­­­­­ВСТУП

Розвиток суспільства вимагає від держави запровадження принципово нових, більш дієвих гарантій забезпечення прав і свобод кожної людини незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Такий підхід, що ґрунтується на реальному підвищенні ефективності діяльності нашої держави в галузі захисту прав людини та схвалення цієї діяльності українським суспільством, без сумніву, дав можливість у випадку порушення прав і свобод людини та громадянина запровадити принципово нову форму захисту - право на звернення людини, згідно зі ст.55 Конституції України, до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Самі випадки порушення прав людини є не лише особистою трагедією індивіда, а ще й загрозою для нормального функціонування самого суспільства, оскільки порушується встановлений правопорядок, не належним чином реалізується політика держави щодо визнання пріоритету найвищої цінності людини в нашому суспільстві.

В Україні, згідно з Конституцією, цінність людини, її права і свободи є головним пріоритетом в діяльності держави. Визначаючи нову політику щодо захисту прав особи, слід підкреслити, що у більшості випадків норми міжнародного права, які закріплюють права людини, стали частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України). Серед цих норм особлива увага звертається на способи захисту порушених прав як у судовому, так і в несудовому порядку. До того ж національне законодавство України розширило конституційно-правові форми звернення людини та громадянина за захистом власних прав і свобод (ст.55 Конституції України), внаслідок чого особа дістала реальну можливість захистити свої права і свободи не лише на національному, а й на міжнародному рівні.

Актуальність теми дослідження зумовлена ще й тим, що, незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених різним аспектам захисту прав людини, практично все ще відсутні комплексні дослідження, в яких аналізуються проблеми, пов’язані з реалізацією конституційного права на звернення громадян щодо їх захисту в Європейському Суді з прав людини. Дослідження зазначених проблем є складовою розвитку теорії та практики конституційного права. Все це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, підкреслює її актуальність і новизну.

  1. Теоретичною базою дослідження є праці вчених, присвячені розвитку теорії та практики конституційного права, включаючи сферу дії міжнародного права в галузі захисту прав людини. Проблеми імплементації міжнародних стандартів з прав людини висвітлюються в дослідженнях М.В. Буроменського, Волинки К.Г., Л.Г. Гусейнова, Л.Г. Заблоцької, Гусейнова Л.Г., Коваль М.В., Липачової Л.М., Чубар Л. П., Шевчук С. та ін.

^ Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є вдосконалення механізму реалізації конституційного права на звернення людини та громадянина щодо їх захисту в Європейському Суді з прав людини, а також обґрунтування низки теоретичних і практичних питань, пов’язаних з формою судового та несудового захисту прав і свобод людини.

Тому головна увага в дослідженні зосереджена на вирішенні таких завдань:

- визначення поняття та розкриття змісту конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини;

- характеристика несудової та судової форми реалізації права людини на звернення за захистом своїх прав і свобод у різні державні та міжнародні інстанції;

- обгрунтування правових і організаційних аспектів, пов’язаних з правом людини та громадянина в Україні на індивідуальне звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини;

- аналіз практики звернення громадян України за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з конституційним правом людини та громадянина на звернення до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Предметом дослідження є реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини.

^ Методи дослідження. При виконанні магістерського дослідження використовувався діалектичний метод пізнання, який виходить з того, що: по-перше, конституційне право людини і громадянина на звернення до Європейського Суду з прав людини знаходиться в органічному зв’язку з нормами національного та міжнародного права, а також з державою; по-друге, механізм реалізації зазначеного права постійно вдосконалюється (розвивається). Для формулювання дефініції поняття досліджуваного нами конституційного права на звернення використовувався метод порівняльного правознавства, а також формально-логічні методи: аналіз і синтез. Для визначення змісту зазначеного суб’єктивного права використовувався спеціально-юридичний метод. З метою з’ясування питання щодо посилання суддів на рішення Європейського Суду з прав людини, під час розгляду ними кримінальних та цивільних справ, використовувався системно-функціональний та соціологічний метод анкетування.
ВИСНОВКИ
В більшості Основних Законів держав колишнього соціалістичного табору не знайшло свого прямого закріплення конституційне право на звернення кожного за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини. Виняток становлять лише Конституції Російської Федерації та України.

Реалізація конституційного права на звернення кожного за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини можлива лише за дотримання таких умов: а) має місце порушення прав чи свобод людини, які передбачені Європейською Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, а також факультативними протоколами до неї; б) особа офіційно зверталась до відповідних органів національної держави чи її посадових осіб за захистом своїх прав і свобод та використала при цьому всі націо­нальні засоби правового захисту, але не досягла своєї мети; в) предметом скарги є правовідносини між особою і державою, які виникли після того, як Україна ратифікувала на рівні закону “Європейську Конвенцію про захист прав людини та основних свобод”, а також факультативні протоколи до неї; г) скаржником може бути особа (фізична), група осіб (дві і більше) чи неурядова організація; д) право на звернення до міжнародних судових установ скаржник має реалізувати протягом шести місяців з дати прийняття остаточного рішення у справі на національному рівні.

Право на звернення до Європейського Суду з прав людини - це надана та гарантована державою через норми Конституції України та міжнародних договорів України юридична можливість активних дій суб’єктів правовідносин, формою виразу яких є скарга, викликана неправомірними діями або бездіяльністю посадових чи службових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, яка подається у чітко визначений термін до Європейського Суду з прав людини за умови вичерпання всіх правових засобів захисту на національному рівні і невдоволення рішенням компетентного державного органу стосовно відновлення порушених прав чи свобод людини в Україні.

Сучасний розвиток прав людини супроводжується активним використанням конституційного права людини і громадянина на звернення до Європейського Суду з прав людини, яке змінює загальнотеоретичне уявлення про зміст суб’єктивного права, суттєво збагачуючи його. Щоправда, це стосується лише прав і свобод людини, які передбачені Європейською Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, а також факультативними протоколами до неї.

Індивідуальному чи колективному зверненню до Європейського Суду з прав людини передує судова або ж несудова форми звернення на національному рівні, метою яких є захист та відновлення порушених прав людини чи громадянина в Україні. В Україні, згідно з Конституцією, судовий захист прав і свобод покладено на систему судів загальної юрисдикції та спеціалізовані суди (ст.125 Конституції України), а також на Конституційний Суд України (ст.147 Конституції України).

Особливе місце в національному механізмі захисту прав і свобод людини належить Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

У конституційному законодавстві України відсутній окремий нормативно-правовий акт, який би передбачав правову основу для створення механізму реалізації консти­туційного права на звернення до Європейського Суду з прав людини. Однак, згідно зі ст.9 Конституції України, такий механізм імплементований в національне законодавство шляхом ратифікації Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також відповідних факультативних протоколів до неї.

Численні факти звернення громадян України до Європейського Суду з прав людини за захистом своїх прав і свобод – явище позитивне. Однак значна кількість таких звернень є одночасно й негативним явищем, оскільки висвітлює неефективну роботу як правоохоронних та судових органів у сфері захисту прав людини в Україні, так і інших організацій та установ, що проводять недостатню просвітницьку роботу населення у галузі правознавства.

В Україні не існує законодавчих перепон для дотримання судовими та правоохоронними органами конституційних вимог щодо реалізації конституційного права на звернення до Європейського Суду з прав людини. Однак ці органи не в повній мірі дотримуються відповідних вимог, оскільки не враховують в своїй діяльності практики Європейського Суду з прав людини, а це є свідченням невиконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань.

На сьогодні Судом прийнято 65 рішень по суті, розглянуто 120 справ, що стосуються права на виконання рішення суду протягом розумного строку, 17 справ, що стосуються права на судовий розгляд протягом розумного строку.

Проте, парламентська асамблея Ради Європи заявляє про ігнорування в Україні рішень Європейського суду з прав людини, чим ще раз підтверджується висновок про необхідність реформування судової та вцілому правничої системи України.

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

  2. Кримінально-процесуальний кодекс України вiд 28.12.1960 № 1001-05 // ВВР. - 1961. - № 2. - Ст. 15.

  3. Господарський процесуальний кодекс України вiд 06.11.1991 № 1798-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 6. - Ст.56.

  4. Кодекс адміністративного судочинства України вiд 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради. – 2005. - № 35-37. - Ст.446.

  5. Про Конституційний Суд України. Закон України вiд 16.10.1996  № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 49. - Ст.272.

  6. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції. Закон України вiд 17.07.1997  № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 40. - Ст. 263.

  7. Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини. Закон України вiд 23.02.2006  № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст.260.

  8. Про судоустрій і статус суддів. Закон України вiд 07.07.2010  № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. - Ст. 529.

  9. Загальна декларація прав людини вiд 10.12.1948 // Офіційний вісник України вiд 15.12.2008 - 2008. - № 93. - стор. 89.

  10. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вiд 04.11.1950 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13, № 32. - Ст. 270.

  11. Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вiд 20.03.1952 // Офіційний вісник України вiд 23.08.2006. - 2006. - № 32. - стор. 453.

  12. Протокол № 2 про надання Європейському суду з прав людини повноважень робити консультативні висновки, вiд 06.05.1963 // Законодавство України / Міжнародне право (Електронний ресурс). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_854.

  13. Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, вiд 16.09.1963 // Офіційний вісник України вiд 23.08.2006. - 2006. - № 32. - стор. 454.

  14. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права вiд 16.12.1966 // Законодавство України / Міжнародне право (Електронний ресурс). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043

  15. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права вiд 16.12.1966 // Законодавство України / Міжнародне право (Електронний ресурс). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042

  16. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок вiд 18.12.1979 // Бібліотечка голови профспілкового комітету вiд 00.05.2005 - 2005. - № 5.

  17. Конвенція про права дитини  вiд 20.11.1989 // Зібрання чинних міжнародних договорів України - 1990. - № 1. - стор. 205.

  18. Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 22.11.1984 // Офіційний вісник України вiд 23.08.2006. - 2006. - № 32. - стор. 458.

  19. Протокол № 11, який передбачає перебудову контрольного механізму, створеного Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, вiд 11.05.1994 // Офіційний вісник України вiд 16.04.1998. - 1998. - № 13. - стор. 291.

  20. Регламент Європейського Суду з прав людини від 04.11.1998 // Законодавство України / Міжнародне право (Електронний ресурс). – Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1156766943




  1. Бараш М. Право ЄС і національне право / М. Бараш // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. - 2002. - №1. - С.56-60.

  2. Борко Ю. Расширение и углубление европейской интеграции / Ю. Борко // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - №7. - С.15-29.

  3. Буроменський М. Застосування міжнародно-правових норм про права людини у внутрішньому правопорядку України / М. Буроменський // Вісник Академії правових наук України. – 1999. - № 1 (16). – С.80-85.

  4. Буроменський М.В. Звернення до Європейського Суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства / М. Буроменський. – Харків : Фоліо, 2000. – 32с.

  5. Волинка К.Г. Конституційне забезпечення прав і свобод особи в Україні / К.Г. Волинка // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 5. – К. : Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. – С.137-147.

  6. Волинка К.Г. Проблема забезпечення прав і свобод особи в Україні / К.Г. Волинка // Людина і політика. – 2000. - № 1. – С.64-68.

  7. Волинка К.Г. Теоретичні аспекти механізму забезпечення прав і свобод особи / К.Г. Волинка // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 7. – К. : Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. – С.77-81.

  8. Вступ до європейського права: Українське видання у співпраці з Олесем Андрійчуком: Пер. з чеськ. / П. Свобода. - К. : К.І.С., 2006. - 280 с.

  9. Вступ до права Европейського Союзу : Навч. посібник / В.Кернз. - К. : Знання, 2002. - 381 с.

  10. Гом’єн Донна. Короткий путівник Європейською Конвенцією з прав людини / Пер. з англ. Т.Іваненко та О.Павличенка/ Гом’єн Донна – Львів : Кальварія, 2000. – 182 с.

  11. Гончаренко С.В. Деякі аспекти участі України в Європейській системі захисту прав людини / С.В. Гончаренко // Адвокат. – 1998. - № 1. – С.28-30.

  12. Гончаренко С.В. Деякі питання взаємодії Європейської Конвенції про захист прав людини та національного законодавства / С.В. Гончаренко // Адвокат. – 1997. - № 4. – С.74-76.

  13. Гончаренко С.В. Європейська Конвенція про захист прав та основних свобод людини: український вимір / С.В. Гончаренко // Адвокат. – 1997. - № 3. – С.28-31.

  14. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу : Навч. Посібник / І.А. Грицяк. - 2-ге вид., доп. - К. : К.І.С., 2006. - 300 с.

  15. Гусейнов Л.Г. Правило про вичерпання місцевих засобів правового захисту і міжнародна відповідальність за порушення прав людини / Л.Г. Гусейнов // Держава і право (Зб. наукових праць: юридичні і політичні науки). – Вип. 3. – К., 1999. – С.253-261.

  16. Гусейнов Л.Г. Просторові межі дії Європейської Конвенції з прав людини / Л.Г. Гусейнов // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 4. – С.101-108.

  17. Даниленко Г.М. Международная защита прав человека. Вводный курс: Учебное пособие / Г.М. Даниленко. – М. : Юристь, 2000. – 256 с.

  18. Деркач І. Забезпечення прав громадян на звернення / І. Деркач // Юридичний вісник України. – 1999. - № 27 (211). – 32 с.

  19. Дэйвис К. Право Европейского Союза : Учебное пособие / К. Дейвис. - К. : Знання, 2005. - 406 с.

  20. Европейское право: Учебник для вузов / Под общ. ред. Л.М. Энтина. – М. : Норма. – 2001. – 720 с.

  21. Європейське право у галузі прав людини: Джерела і практика застосування / М.Дженіс, Р.Кей, Е.Бредлі. - К. : АртЕк, 1997. - 624 с.

  22. Зайцев Ю. Вичерпання національних засобів правового захисту: критерії кваліфікації / Ю. Зайцев // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. - № 2. – С.199-203.

  23. Зайцев Ю. Вопросы правоприменительной деятельности на Украине в контексте практики Европейского Суда по правам человека / Ю. Зайцев // Юридическая практика. – 1999. - № 20 (102). – 16 с.

  24. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза / Ю.Д. Ильин. – Харьков : КОНСУМ, 1998. – 156 с.

  25. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) / О. Климович // Право України. – 2001. - № 1. – С.34-36.

  26. Коваль М.В. Поняття та умови реалізації в Україні права на звернення людини та громадянина за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ / М.В. Коваль, Л.М. Липачова // Держава і пра­во: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інституту дер­жа­ви та права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2001. – Вип.13. - С.125-131.

  27. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К. : Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.

  28. Липачова Л.М. Зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини / Л.М. Липачова// Вісник Луганського інституту внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.1. – С.133-142.

  29. Липачова Л.М. Імплементація норм міжнародного права з між­народного судового захисту прав і свобод людини у національне законодавство України / Л.М. Липачова // Проблеми правознавства та правоохорон­ної діяльності: Зб. наук. статей. - Донецьк, 1999. - №1.- С.220-228.

  30. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Л.М. Липачова; Юридична академія Міністерства внутрішніх справ. - Д., 2002. - 196арк. - Бібліогр.: арк. 176-189.

  31. Липачова Л.М. Стан правового забезпечення права громадян України на звернення до відповідних міжнародних судових установ за захистом своїх прав і свобод / Л.М. Липачова // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 1999.- Вип.3. - С.28-32.

  32. Липачова Л.М. Щодо проблеми звернення громадян України до міжнародних формувань за захистом своїх прав / Л.М. Липачова // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2000. - Вип.1. - С.24-28.

  33. Ліщина І. Регулювання реалізації рішень Європейського Суду з прав людини / І. Ліщина // Право України. – 2001. - № 5. – С.42-43.

  34. Муравйов В. Особливий характер правової системи Європейського Союзу / В. Муравйов // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №8. - С.86-89.

  35. Опришко В.Ф. Право Європейського Союзу: Загальна частина: Підручник / В.Ф.Опришко, А.В.Омельченко, А.С.Фастовець. - К. : КНЕУ, 2002. – 460 с.

  36. ПАРЄ: Україна ігнорує рішення Європейського суду з прав людини // (Електронний ресурс) // Новини УНІАН від 27.01.2011. - Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-418137.html.

  37. Первомайський О. Європейський Суд з прав людини: захист прав людини чи втручання у справи держави / О. Первомайський // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 2. – С.242-245.

  38. Полешко А. Рада Європи – на захисті прав людини / А. Полешко // Право України. – 1999. - № 7. – С.36-38.

  39. Поступове вдосконалення роботи Суду в умовах зростання його перевантаженості. Комюніке Секретаря Суду // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. - № 1. – С.209-210.

  40. Присяжнюк Т. Система Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав / Т. Присяжнюк // Право України. – 2001. - № 6. – С.32-37.

  41. Рабінович П.М. Вплив рішень Європейського Суду з прав людини на національну юридичну практику (спроба порівняльної характеристики) / П.М. Рабінович // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. - № 1. – С.197-204.

  42. Рабінович П.М. Ефективність впливу Конвенції про захист прав та основних свобод людини на держави – членів Ради Європи / П.М. Рабінович // Право України. – 2000. - № 11. – С.34-36.

  43. Рабінович П.М. Юридичне забезпечення в Україні права людини на скаргу та інші звернення: стан і шляхи поліпшення / П.М. Рабінович // Права людини в Україні (щорічник 1996). – К. : “Право” Укр. Правнича Фундація, 1998. – С.7-12.

  44. Раданович Н.М. До питання про відповідність законодавства України Європейській Конвенції про захист прав та основних свобод людини / Н.М. Раданович // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. – Вип. 35. – Львів. – 2000. – С.5-9.

  45. Раданович Н.М. Міжнародно-судові засоби імплементації Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод / Н.М. Раданович // Право України. – 1999. - № 12. – С.36-39.

  46. Рішення щодо України, винесені Європейським судом з прав людини // Сайт Мін’юста України (Електронний ресурс). – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/164.

  47. Савенко М. Роль міжнародно-правових актів у діяльності Конституційного Суду України із захисту прав і свобод людини / М. Савенко // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - № 2. – С.72-79. 

  48. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини / М. Савчин // Право України. – 1999. - № 4. – С.35-38.

  49. Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті практики Європейського Суду з прав людини / В. Скомороха // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - № 2. – С.40-47.

  50. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні / В. Стефанюк // Право України. – 2001. - № 1. – С.15-18.

  51. Угриновська О.І. Судовий захист суб’єктивних прав громадян у сфері адміністративно-правових відносин: Автореф. дис… к. юрид. н. / О.І. Угриновська. – Львів, 2000. – 20 с.

  52. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика / Пер. с англ. / Ф.Фабрициус. – М. : Изд-во МГУ, 1995. – 176 с.

  53. Хауамда Г.А. Механизм защиты прав человека в институционной системе ООН: Автореф. дисс… к. юрид. н. / Г.А. Хауамда. – К., 1996. – 20 с.

  54. Ціхонь З. Застосування Європейської Конвенції з прав людини у національних судах / З. Ціхонь // Права людини в Україні (щорічник 1997). – К. : “Право” Укр. Правнича Фундація, 1999. – С.49-51.

  55. Чубар Л. Гармонізація законодавства України в галузі правосуддя з вимогами Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини / Л. Чубар // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 6. – С.72-77.

  56. Чубар Л.П. Захист прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві України / Л.П. Чубар // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 1. – С.84-88.

  57. Шевчук С. Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод: практика застосування та принципи тлумачення у контексті сучасного українського праворозуміння / С. Шевчук // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 2. – С.221-238.

  58. Шишкін В. Конституційні принципи судової процедури в механізмі реалізації захисту прав людини / В. Шишкін // Права людини в Україні (щорічник 1997). – К. : “Право” Укр. Правнича Фундація, 1999. – С.7-10.

  59. Энтин М.Л. Международные гарантии прав человека (практика Совета Европы) / М.Л. Энтин. – М. : Междунар. отношения, 1992. – 240 с.

  60. Эрделевский А.М. Обращение в Европейский Суд / А.М. Эрделевский. – М. : Юристь, 1999.– 158 с.