asyan.org
добавить свой файл
1
Підготовка до змагань з баскетболу.

ПЛАН:

  1. Підготовка до змагань.

  2. Підготовка до наступної гри.

  3. Керівництво командою в ході гри.

  4. Підведення підсумків проведеної зустрічі.

Підготовка до змагань

Підготовка команди до участі у змаганнях є дуже важливим елементом навчально-тренувальної роботи, що значною мірою вирішує успіх на змаганнях.

Для успішного проведення підготовки команди до змагань необхідно чітко спланувати всю роботу. В плані підготовки повинні знайти відображення такі питання: коли і де проводяться змагання; тривалість змагань; календар змагань (в які години відбуватимуться зустрічі коли і з ким; наявність днів відпочинку під час змагань); система розіграшу; особливості команд, з якими належить зустрічатися; засоби ведення гри (загальний напрям у діях команди та її дії в окремих іграх); індивідуальна (самостійна) підготовка гравців; теоретична підготовка (обговорення планів окремих ігор); виховна робота; розклад тренувальних занять, контрольних і товариських зустрічей; розклад режиму дня.

При плануванні підготовки команди до змагань необхідно враховувати участь у попередніх та наступних зустрічах.

Після достатнього засвоєння техніки і тактики гри комплектується команда, в якій кожному визначається найбільш відповідна його здібностям роль. Один-два нападаючі мають бути високого зросту і вміти добре стрибати та робити влучні кидки з близької дистанції. Один-два провідних гравці повинні точно розігрувати м'яч, володіти далекими кидками. І, нарешті, підібрати одного захисника.

Команда повинна знати кілька тактичних комбінацій для вкидання лицьових, бокових м'ячів і для початку гри з центра. Треба наголошувати на ефективності швидкого прориву, створення оперативної чисельної переваги на певній ділянці над суперником.

Навчально-тренувальні заняття повинні бути насичені змага­льними елементами. Для цього протягом 7-10 хвилин опрацьовують загально-розвиваючі вправи у групах, далі переходять до двосторонньої гри визначеної тривалості з максимальною інтен­сивністю.

Решту часу використовують для вдосконалення окремих прийомів техніки і тактичних дій. Напередодні відповідальних залікових змагань доцільно провести контрольну зустріч команд, щоб перевірити вміння виконувати тактичні комбінації і зіграність колективу.

Необхідною умовою успішних командних дій є розподіл функцій між гравцями. Для баскетболу класична така схема: гравці задньої лінії, гравці передньої лінії, нападаючі, центрові.

Основною фігурою сучасної баскетбольної команди є центровий. Він повинен уміло діяти і в нападі, і в захисті. Заволодівши в захисті м'ячем центровий старається негайно виконати передачу партнерові, щоб забезпечити швидкий прорив оборони суперника, а потім і сам включається в завершальну фазу комбінації, яка закінчується кидком у кільце. Коли ж доводиться захищатися, центровий нейтралізує центрового суперника, керує всіма оборонними діями, зокрема боротьбою за м'яч, що відскочив від щита (від кільця).

Гравці передньої лінії (нападаючі) - головна ударна сила команди. Вони мають блискавично включатися в прорив, ефективно завершуючи його; атакувати кільце суперників з будь-якої дистанції; вести боротьбу за м'яч, що відскочив від щита, щоб закинути його в кошик. Коли доводиться оборонятись, вони нейтралізують нападаючих і, тимчасово перетворившись на другу лінію захисту, підстраховують основних захисників.

Гравці задньої лінії це захисники. Під час атаки на суперника вони підключаються до неї, при позиційній грі керують підготовкою до прориву вперед, та його здійсненням. Вони повинні вміти влучати в кошик з дальньої дистанції, заволодіти м'ячем, що відскочив від щита, і повсякчас бути готовим відбити контратаку суперника. Захисники перші вступають у боротьбу з атакуючими, нейтралізують дії їх задньої лінії, підстраховують свого центрового.

Як бачимо, залежно від ситуації, що блискавично змінюється на майданчику, нападаючі можуть перетворюватися на захисників і, навпаки, захисники - йти в стрімку атаку.

Управління командою під час змагань. Змагання є перевіркою всієї навчально-тренувальної роботи команди. Успіх виступу в змаганнях залежить не тільки від підготовленості гравців і співвідношення сил команд, які змагаються, але й від умілого управління тренера командою.

Управління командою в процесі змагань складається із таких трьох розділів: 1) підготовка команди до наступної зустрічі; 2) управління в ході зустрічі; 3) підведення підсумків проведеної зустрічі.

Підготовка до наступної гри. В процесі підготовки команди до наступної гри тренер вивчає суперника, дає настанову своїм вихованцям, моделює умову зустрічі.

За допомогою тактичної розвідки можна дістати інформацію про суперника, з яким команда має зустрітися на змаганнях - це можуть бути відомості про досягнення і невдачі суперника, його традиції, особливості гри в захисті і нападі, поведінку окремих гравців у відповідальні моменти гри, вольові якості тощо. Дані розвідки фіксуються на відеомагнітофоні, кіноплівці, а також стенографуються.

Найкращий спосіб одержати відомості про суперника - це перегляд його ігрової діяльності на змаганнях. Вивчення суперника в процесі декількох ігор з різними командами, як за силою так і манерою ведення гри, дає досить точні відомості про позитивні і негативні сторони в підготовці суперника. Особливу увагу необхідно приділити тактиці гри, яку застосовує суперник. Також необхідно враховувати стан спортивної форми гравців команди суперника, її склад і умови, в яких проходила зустріч.

До таких спостережень доцільно залучити всіх гравців команди. Тренер проводить бесіду з гравцями і дає їм рекомендації на що необхідно звернути увагу. Крім того даються конкретні завдання для спостереження за окремими гравцями суперника, яких вони будуть опікувати. Бажано перегляд організувати таким чином, щоб в ході гри можна було б обмінюватись думками з питань, які цікавлять гравців і тренера. Такий перегляд змагань є своєрідною підготовкою всієї команди до проведення майбутньої зустрічі.

Аналіз даних об'єктивного запису дій баскетболістів (технічних протоколів), які заповнюються на змаганнях, дозволять тренеру визначити технічні можливості суперника. А якщо немає такої можливості, слід уважно вивчити відповідні матеріали, що публікуються в спортивній пресі, або умовно «змоделювати» майбутнього суперника.

На підставі зібраної інформації тренер складає тактичний план гри. Тренер повинен врахувати всі сильні і слабкі сторони суперника, порівнюючи їх з реальними можливостями своєї команди.

Складаючи тактичний план гри, необхідно визначити найбільш доцільні тактичні системи (варіанти) гри в нападі та захисті, а також склад команди, який може їх здійснити. Також визначають можливі варіанти гри в залежності від дій суперника, необхідні заміни, конкретні тактичні завдання групі та окремим гравцям.

Тактичний план майбутньої зустрічі обговорюється на зборах команди, де кожний із гравців має можливість висловити свої міркування, внести доповнення тощо.

А потім тактичний план випробовують на тренуваннях, в дво­сторонніх іграх, чи в товариських зустрічах. Такі зустрічі можна проводити з зупинками, під час яких тренер робить необхідні зауваження і виправлення.

Неабияка роль належить так званій настанові на гру. До цього треба привчити команду з перших кроків її підготовки. Настанова - це бесіда, під час якої баскетболісти отримують загальні і часткові завдання на наступну гру і розглядають способи їх розв'язування. Настанова є складовою частиною психологічного налаштування команди. Вона допомагає підготувати її до всіляких несподіванок у ході гри, привчає до виконання завчасно розробленого плану, до творчо осмислених самостійних дій.

Настанова - відповідальний момент і для тренера команди. Він повинен старанно підготуватися до того, щоб дати гравцям чіткий, реально обґрунтований план зустрічі, виробити конкретну тактичну схему ведення гри. Розгорнуту настанову дають напередодні змагання.

Орієнтовна схема настанови на гру: повідомити про становище команди в турнірній таблиці; пояснити значення наступної зустрічі; охарактеризувати окремих гравців і команду суперника (слабкі і сильні сторони); оголосити стартовий склад команди і варіанти заміни гравців; узагальнити завдання і характер дій кожного гравця; виробити настанову на результат зустрічі.

На закінчення тренер дає вказівки щодо форми гравців, уточнює місце збору команди для виїзду на змагання тощо.

Перед початком гри тренер коротко нагадує баскетболістам основний зміст настанови, а в разі потреби вносить окремі корективи. Крім того, він дає вказівки щодо початку розминки, її характеру. Виходити на розминку краще не поодинці, а всім складом команди. Це дає відчуття спільної сили, бо в той же час гравці бачать перед собою розминку суперників.

Під час розминки гравці мають можливість активізувати всі системи і функції організму; знімають негативні дії передстартового стану; підготувати організм до наступної роботи, відновити необхідні рухові навички тощо.

У розминку, яка триває 15-20 хвилин, включають: загально-розвиваючі вправи і вправи на розтягування, вправи з м'ячем (передачі, ведення, кидки), гру на один кошик, штрафні кидки.

За 2-3 хвилини до початку зустрічі розминку припиняють і гравці повинні зібратись біля тренера для отримання вказівок. Важливе значення має й сама форма звертання тренера до гравців. Доцільно, якщо тренер зуміє зробити жартівливе зауваження, що дозволить частково розрядити напружений стан гравців і знизить їх нервовість перед грою.

Керівництво командою в ході гри. Успішні дії команди великою мірою залежать від вмілого керівництва тренера. Але ні в якому разі він не повинен при цьому позбавляти гравців власної ініціативи.

Для оперативного втручання в гру тренер може використовувати заміну гравців, хвилинну перерву і бесіди з командою під час п'ятнадцятихвилинної перерви.

Тренер повинен уважно слідкувати за тим, як розвивається гра, оперативно реагувати на всі зміни в ігровій обстановці і змінювати форми гри.

На початку гри спрямовується увага на те, як складається гра своєї команди в захисті, тому що помилки, які допускає команда в нападі, не ведуть відразу до поразки, а помилки в захисті негайно дають про себе знати. Якщо команда починає програвати - це негайно впливає на моральний стан і веде до подальшого погіршення гри.

Після того, як покращується гра в захисті, тренер повинен зосередити увагу на грі в нападі. Відповідні зауваження рекомендується передавати через гравця, який замінює когось із гравців на майданчику чи під час хвилинної перерви. Доцільно замінити капітана команди, якому тренер зможе вказати на недоліки гри. І коли н повернеться на майданчик, то зуміє ці недоліки усунути.

Незначні помилки окремих гравців необхідно виправляти усіма )можливими засобами. А саме, за допомогою умовних сигналів, не відводячи гравця з майданчика. Якщо гравець допускає грубі помилки, які негативно впливають на гру всієї команди, необхідно )його замінити.

Якщо під час гри виникає деяка розгубленість в діях окремих гравців або всієї команди, то капітан чи тренер команди повинен взяти хвилинну перерву, і, виявивши причину цього, усунути її або зробити відповідну заміну.

Заміну доцільно проводити коли: гравець стомлений або надто Суджений; гравець явно не справляється з покладеними на нього пов'язками або не виконує накресленого плану; необхідно передати «вказівку команді; підвищити темп гри або посилити дії в нападі, чи захисті; потрібно збити темп і наступальний порив суперника; дати можливість запасним гравцям перевірити свої сили в бойовій установці; назріла потреба ввести в гру нові сили замінити всю гартову п'ятірку або окремі лінії.

Хвилинні перерви треба використовувати тоді, коли для цього є уже важливі підстави. А одну перерву необхідно зберегти на кінець гри, коли в ній буде найбільша потреба. Хвилинні перерви рекомендується використовувати при таких обставинах: необхідно змінити систему гри; у суперника проведена групова заміна і тренеру необхідно зробити перерозподіл гравців для успішного опікування гравців суперника; для виконання певних завдань в кінці першої чи другої половини гри; у команді виникли суперечки, які негативно пливають на хід гри; гравці на майданчику втомлені і немає можливості замінити їх.

Момент для перерви слід вибирати з таким розрахунком, щоб з цього якнайменше могли скористатися суперники. Тут тренер теж повинен виявити велику тактичну зрілість.

Тренери часто беруть перерву, щоб відновити дисципліну. Це нераціонально. Недисциплінованого гравця доцільніше просто змінити, зберігши право на перерву, щоб у потрібну мить використати її для розв'язання назрілого тактичного завдання.

Коли гра проходить у рівній боротьбі і до останніх секунд невідомо, хто переможе, гравцям важко самостійно і правильно передавати через гравця, який замінює когось із гравців на майданчику чи під час хвилинної перерви. Доцільно замінити капітана команди, якому тренер зможе вказати на недоліки гри. І коли н повернеться на майданчик, то зуміє ці недоліки усунути.

Незначні помилки окремих гравців необхідно виправляти усіма ) можливими засобами. А саме, за допомогою умовних сигналів, не відводячи гравця з майданчика. Якщо гравець допускає грубі помилки, які негативно впливають на гру всієї команди, необхідно ) його замінити.

Якщо під час гри виникає деяка розгубленість в діях окремих гравців або всієї команди, то капітан чи тренер команди повинен взяти хвилинну перерву, і, виявивши причину цього, усунути її або зробити відповідну заміну.

Заміну доцільно проводити коли: гравець стомлений або надто Суджений; гравець явно не справляється з покладеними на нього пов'язками або не виконує накресленого плану; необхідно передати вказівку команді; підвищити темп гри або посилити дії в нападі, чи захисті; потрібно збити темп і наступальний порив суперника; дати можливість запасним гравцям перевірити свої сили в бойовій обстановці; назріла потреба ввести в гру нові сили замінити всю гартову п'ятірку або окремі лінії.

Хвилинні перерви треба використовувати тоді, коли для цього є уже важливі підстави. А одну перерву необхідно зберегти на кінець гри, коли в ній буде найбільша потреба. Хвилинні перерви рекомендується використовувати при таких обставинах: необхідно змінити систему гри; у суперника проведена групова заміна і тренеру необхідно зробити перерозподіл гравців для успішного опікування гравців суперника; для виконання певних завдань в кінці першої чи другої половини гри; у команді виникли суперечки, які негативно пливають на хід гри; гравці на майданчику втомлені і немає можливості замінити їх.

Момент для перерви слід вибирати з таким розрахунком, щоб з цього якнайменше могли скористатися суперники. Тут тренер теж повинен виявити велику тактичну зрілість.

Тренери часто беруть перерву, щоб відновити дисципліну. Це нераціонально. Недисциплінованого гравця доцільніше просто змінити, зберігши право на перерву, щоб у потрібну мить використати її для розв'язання назрілого тактичного завдання.

Коли гра проходить у рівній боротьбі і до останніх секунд невідомо, хто переможе, гравцям важко самостійно і правильно прийняти рішення. Бажання швидше добитися перемоги в такій ситуації часто спричиняється до помилок. Як показує практика, за даних обставин для успішного завершення гри поряд з технічним і тактичним умінням велике значення мають психічні і фізичні якості баскетболістів, а також ігрова дисципліна. Загалом же досвід, тактична грамотність, глибоке зрання психології підкажуть тренерові найкращий момент щоб дістати максимальну користь від перерви.

Так само вміло скористатися і з перерви, взятої супротивною командою. В цей момент тренер повинен швидко визначити, яких контрзаходів слід вжити, пояснити своїм вихованцям мету, якої таким способом прагнуть досягти суперники (наприклад, перерву взято для перепочинку, послаблення темпу тощо). Потім він змальовує орієнтовну схему очікуваних дій суперників. Якщо неможливо передбачити і накреслити чіткі дії у відповідь, то необхідно внести зміни в тактику гри своєї команди і вселити впевненість в їх доцільності.

Важливе значення має й сама форма звертання тренера до гравців. Його вказівки повинні бути чіткі, зрозумілі, робити їх слід спокійним, впевненим тоном. Це найкраща гарантія того, що гравці зрозуміють свого наставника і свідомо виконуватимуть його вимоги.

Особливо уважно треба стежити за останніми хвилинами гри, коли команда зазнає поразки, докладає всіх зусиль, щоб добитися перемоги. В цей час на майданчику слід залишити більш досвідчених гравців, які б зуміли стримати натиск і активною групою утримати досягнутий результат.

Підведення підсумків проведеної зустрічі. Після проведення зустрічі звичайно на наступний день (або в день чергового тренування), проводиться розбір гри, який є однією із важливих форм виховної роботи і тактичного вдосконалення гравців. Усі проведені зустрічі, не залежно від результату, необхідно аналізувати. Форми розбору можуть бути довільними. Розбір проводить тренер або гравці. У тому випадку, якщо розбір проводять самі гравці, направляюча роль залишається за тренером.

Готуючись до розбору, тренер повинен перш за все уважно проаналізувати технічний і ігровий протокол зустрічі і скласти чітке уявлення про ігрові показники всієї команди, окремих гравців. Цей матеріал дає додаткову ілюстрацію до оцінки тактичних дій в нападі і захисті. Особливо тренеру необхідно старанно переглянути власні записи, які відображають виконання накресленого тактичного плану гри.

^ Розбір гри проводять за таким планом:

1. Спочатку обговорюють організаційні питання (дисципліна, спізнення на гру тощо), які відіграють роль ввідної частини розбору І мобілізують увагу гравців.

2. Далі тренер дає характеристику проведеної зустрічі, знайомить гравців з технічним звітом і своїми записами. Оцінку техніку показників рекомендується пов'язати з виконанням тактичні завдань.

3. Детально зупиняються на розгляді виконання команд тактичного плану гри. Якщо команда в цілому і окремі гравці зустрі1 провели добре, то необхідно відмітити і зробити висновки на майбутнє.

4. Проявлення творчості гравців під час зустрічі повинно бути предметом розбору. Тренер повинен ставити питання, які заставляв* би гравців не тільки уважно слухати, але й порівнювати, згадувати забуті ігрові моменти, оцінювати свою гру і гру товаришів.

У розборі гри повинні активну участь приймати самі гравці, як виступають по-черзі після тренера. На закінчення тренер підводить підсумки, відзначає правильні і невірні дії гравців, дає загальну оцінку проведеної зустрічі.