asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 3 4 5 6
Тема 15. Пенітенціарна злочинність.

План.

1. Поняття та ознаки пенітенціарної злочинності.

2. Причини і умови злочинної поведінки в місцях позбавлення волі.

3. Типи злочинців, які вчиняють злочини в установах відбування покарання.

4. Профілактика злочинів в установах відбування покарання.

Монографії, посібники, лекції

Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Психологические особенности осужденных за кражи личного имущества и индивидуальная работа с ними.-М., 1989.

Антонян Ю.М. и др. Особо опасные лидеры в ИТУ и воспитательное воздействие на них.-М., 1989.

Глоточкин А.Д., Пирожков В.А. Психология коллектива заключенных.-М., 1968.

Джужа О.М., Кирилюк А.В. Пенітенціарна кримінологія та спеціально-попереджувальна діяльність. – К., 1997.

Каретников И.О. Предупреждение преступлений в ИТК. – М., 1987.

Колб О.Г., Барчук А.Б., Кулічук М.М., Телефанко Б.М. та ін. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі: Метод. рекомендації.. – Луцьк, 2000.

Лысягин О.Б. Характеристика осужденных, отбывающих наказание в ВТК.-М., 1991.

Маврин А.Г., Середа Е.В. Характеристика осужденных за имущественные преступления.-М., 1989.

Михлин А.С. Личность осужденных к лишению свободы и проблемы их исправления и перевоспитания.-Фрунзе, 1980.

Михлин А.С. Осужденные - кто они?-М.:ИНИОН., 1992.

Михлин А.С. Общая характеристика осужденных.-М., 1991.

Пилипейченко Ю.Г. Криминологические и психологопедагогические основы изучения личности несовершеннолетнего правонарушения. - М., 1990.

Пирожков В.Ф. Закон ы преступного мира молодёжи. Криминальная субкультура. – Тверь, 1994.

Потемкина А.Т. Осуждение к исправительным работам.-М., 1991.

Предупреждение организованной преступности в исправительных учреждениях. – М., 1988.

Романов А.К. Характеристика осужденных, отбывающим наказание в тюрьмах.-М., 1991.

Стручков Н.А. Советская исправительно-трудовая политика и её роль в борьбе с преступностью. – Саратов, 1970.

Трубников В.М. Социальная адаптация освобожденных от отбывания наказания.-Харьков: Основа, 1990.

Хохряков Г.Ф. Парадоксы тюрьмы. – М., 1991.

Шмаров И.В. Предупреждение преступлений среди освобожденных от наказания.-М.: Юрид. лит., 1974.

Наукові статті, тези, рецензії

Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение лиц, осужденных к лишению свободы. // Актуальные проблемы криминологии и исправительно-трудового права.-М., 1990. - С.101-107.

Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудрявцев Ю.Н. Психологические типы осужденных за изнасилования и особенности индивидуально-воспитательной работы. // Актуальные проблемы криминологии и исправительно-трудового право.-М., 1990. - С.114-123.

Гуреева В.А. О социально-психологических особенностях личности несовершеннолетнего правонарушителя с аномалиями психики. // Сб. науч. трудов. – М., 1982. - № 63.

Кузьмин С. Организованные преступные группировки в местах лишения свободы. // Преступление и наказание. – М., 1994. - № 11; 1995. - № 1; № 3; № 5.

Михлин А.С. Осуждённые – кто они ? // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1992. – Вып. № 4.

Скригонюк М. Проблеми соціальної адаптації осіб, що умовно-достроково звільнилися з місць позбавлення волі // Право України.-1999.-№ 3.

1. Поняття та ознаки пенітенціарної злочинності.

Пенітенціарна злочинність - кримінальні порушення ізольованими від суспільства особами встановлених правил їх утримання та вчинення ними інших злочинів, тобто це злочинність в пенітенціарних установах.

Ознаки:

- специфічне місце вчинення злочину (ВТУ, СІЗО);

- своєрідний суб"єкт злочину (особа, позбавлена волі);

- спрямованість проти інших засуджених або проти осіб адмінистративного персоналу установи;

- складова частина рецидивної злочинності.

2. Причини і умови злочинної поведінки в місцях позбавлення волі.

^ Соціально-психологічні чинники:

- стан фрустрації деяких засуджених, що породжує агресію;

- почуття страху;

- відчуття нудьги та безвиході;

- алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, гомосексуалізм;

- міжособистісні та міжгрупові конфлікти;

- психологія натовпу, знеособлює людину і породжує у неї комплекс неповноцінності;

- негативне ставлення до праці, норм права, уявлення про те, що авторитет можна завоювати силою і приниженням слабких, побиттям себе подібних, опором адміністрації, створенням неформальних угруповань на порушення вимог режиму тощо;

- негативне сприйняття необхідності дотримання режиму;

- нігілістичне ставлення до загальноосвітньої та професійно-технічної освіти;

- несприйняття будь-яких форм виховної роботи;

- лояльне ставлення до засуджених, які вчиняють злочини у місцях п/в;

- схвалення норм кримінальної субкультури.

3. Типи злочинців, які вчиняють злочини в установах відбування покарання.

^ Типи злочинців в УВП:

1. Послідовно-криміногенний тип.

Формується у мікросередовищі, де норми права систематично порушуються і злочин обумовлений стійкими антисоціальними поглядами, установками та орієнтаціями суб"єкта. Ситуація вчинення злочину активно створюється злочинцем.

2. Ситуативно-криміногенний тип.

Характеризується порушенням моральних норм і правил режиму тримання в місцях відбування покарання, формується в середовищі з певною системою протиріч. До злочину призводить несприятлива ситуація та весть попередній антисуспільний спосіб життя.

3. Ситуативний тип.

Вчиняє злочин під вирішальним впливом ситуації, що виникла не з його вини, а за умови порушення моральних чи правових норм, т.е. особа не знаходить правомірних способів вирішення конфлікту.

^ Мотивація злочиної поведінки:

- зневажливе ставлення до людини

- корислива спрямованість

- негативне ставлення до правопорядку в установах відбування покарання

- легковажне ставлення до дотримання різних правил техніки безпеки.

4. Профілактика злочинів в установах відбування покарання.

^ Профілактика злочинів в установах відбування покарання - особливий вид соціальної діяльності, що забезпечує таке перетворення суспільних відносин, у результаті якого усуваються, нейтралізуються чи блокуються детермінанти злочинної поведінки.

^ Загальносоціальне попередження злочинності в установах відбування покарання - комплекс перспективних соціально-економічних, організаційно-управлінських, ідеологічних, культурно-виховних та інших заходів, спрямованих на вирішення гострих соціальних проблем і суперечностей у державі, які вже в деформованому вигляді проявляються в умовах відбування покарання.

^ Система спеціально-кримінологічної профілактики включає:

- ранню профілактику, спрямовану на усунення чинників, які негативно впливають на формування особи і запобігання її вступу на злочинний щлях;

- усунення факторів, що обумовлюють конкретні злочини;

- запобігання рецидивним кримінальним проявам.

Індивідуальна профілактика - спеціальна діяльність, спрямована на виявлення та виправлення осіб, з боку яких можна очікувати вчинення злочинів в установах відбування покарання.

^ ТЕМА 16. ЖІНОЧА ЗЛОЧИННІСТЬ.

План:

1. Поняття і тенденції жіночої злочинності.

2. Детермінанти жіночої злочинності.

3. Заходи попередження злочинності серед жінок.

Монографії, посібники, лекції

Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Изнасилование: причины и предупреждение.-М., 1990.

Антонян Ю.М. Преступность среди женщин.-М., 1992.

Гушков Б.М., Метросян А.А. Алкоголизм у женщин. – Л., 1988.

Джужа О.М. Запобігання поширенню СНІДу правовими засобами (правовий, кримінологічний і кримінально-виконавчий аспекти): Монографія/УАВС України. – К., 1994.

Іващенко В.О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми. // Автореф. канд. дис. – К., 2000.

Лебеденко В.І.Проституція : поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження.- К, 1994.

Проституция и преступность / Под. ред. И.В.Шмакова.-М., 1991.

Серебрякова В.А Зырянов В.Н. Корыстные преступления, совершаемые женщинами.-М., 1990.

Старович З. Судебная сексология.-М., 1991.

Явчуновская Т.М. Криминалогическая характеристика женской преступности, связанной с паразитизмом.- Иваново,1990.

Наукові статті, тези, рецензії .

Антонян Ю. Преступность женщин // Соц. законность,-1991.-№ 7. С.18-21.

Благо А. Про жіночу злочинність // Право України.-1999.-№ 9.

Габиани А.А. О правов ых мерах по ограничению проституции и её социальна опасность последствий // Сов. государство и право.-1991.-№ 2. С.70-73.

Голоднюк М.Н. и др. Проблемы преступности несовершеннолетних женского пола, отбывающих строк в ВТК // Весник Московского университета, Сер.Н.1991.-№ 3. С.22-30.

Проституция и преступность / Редактор и составитель Ю.М.Хотченков.-М., 1991.

1. Поняття і тенденції жіночої злочинності.

Жіноча злочинність - складова частина всієї злочинності і підкоряється її загальним закономірностям та тенденціям, являє собою сукупність злочинів, що вчиняються жінками.

Найчастіше жіноча кримінальна активність проявляється у двох сферах суспільного життя:

1. сфера побуту, в якій жінок штовхають до злочину негативні обставини сімейно-шлюбних, родинних і сусідських відносин (насильницькі злочини);

2. сфера, в якій жінка виконує професійні функції, передусім пов"язані з можливістю вільного доступу до матеріальних цінностей (торгівля, громадське харчування, медицина, освіта, легка промисловість - корисливі або службові злочини);

^ Тенденції жіночої злочинності :

- підвищення питомої ваги жіночої злочинності в загальній злочинності до рівня типового характерного для економічно розвинених країн;

- збільшення кількості жінок серед осіб, які вчиняють злочини у сфері службової діяльності;

- фемінізація традиційно чоловічих видів тяжкої насильницької злочинності (вбивства, спричинення шкоди здоров"ю, бандитизм, розбійні напади).

2. Детермінанти жіночої злочинності.

Чинники, які детермінують жіночу злочинність :

1. Зростання напруженості у супільстві, конфліктів та ворожнечі між людьми;

2. Поширення пияцтва, алкоголізму, аморальності, наркоманії, проституції, психопатії, бродяжництва, жебрацтва.

3. Істотне послаблення основних соціальних інститутів, в першу чергу сім"ї.

4. Більш інтенсивна участь жінок у суспільному виробництві.

3. Заходи попередження злочинності серед жінок.

Заходи попередження злочинності серед жінок:

І. Загальносоціальні :

- соціальний статус жінки має бути захищений законом, що позбавить її ролі основної або рівної з чоловіком "добувальниці" матеріальних благ, більше зосередивши сили і увагу на сім"ї;

- законодавство повинно бути проникнуте гуманністю та милосердям до жінок;

- виховання жіночого типу поведінки, яке повинно починатись в сім"ї і закріплюватись в школі;

- державна адресна допомога малозабезпеченим та неповним сім"ям;

ІІ. Спеціально-кримінологічні :

- надання соціальної допомоги дівчатам - підліткам, які опинились в скрутних умовах;

- проведення виховної роботи у поєднанні із систематичним контролем за поведінкою (силами правоохоронних органів, громадських та релігійних організацій, педагогів, лікарів та ін.);

- застосування до дівчат з антисоціальною поведінкою примусових заходів ранньої профілактики злочинів.

Тема 17. Злочинність військовослужбовців

План:

1. Поняття і ознаки злочинності військовослужбовців.

2. Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців.

3. Детермінанти злочинності військовослужбовців.

Моног рафія.

Эминов В.Е., Мацкевич И.М. Преступность военнослужащих. Исторический, криминалогический, социально-правовой анализ.-М.: Пенаты,1999.

Наукові статті, тези, рецензії.

Дамаскин О.В. Криминалогические проблемы в Вооружонных Силах Росийской Федерации // Государство и право.-1996.-№ 5. С.16-17.

Мацкевич И.М. Виктимологические проблемы армейской дедовщины.-М.,1991.

Мацкевич И.М. Корыстно-насильственная преступность в Вооружонных Силах // Государство и право.-1997. № 4. С.57-62.

Мацкевич И.М. Особенности личностных свойств корысных преступников в Вооруженных силах // Сборник статей аспирантов и докторантов.-М.,1996.

1. Поняття і ознаки злочинності військовослужбовців.

Злочинність військовослужбовців - сукупність військових злочинів, а також військовослужбовців, які їх вчинили.

Ознаки злочинності військослужбовців:

- відносна стабільність;

- неспівпадання основних показників зростанню або зниженню злочинності порівняно з загально кримінальною злочинністю;

- збільшення латентності;

- відставлення соціально-правового контролю;

- більш низький коефіцієнт злочинності порівняно з коефіцієнтом загальнокримінальної злочинності;

- пріоритетний вплив на злочинність військовослужбовців інших факторів, відмінних від факторів, які впливають на загальнокримінальну злочинність.

2. Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців.

Особа злочинця - військовослужбець має суттєві особливості, які зумовлені такмими факторами :

- замкнена одностатева соціальна група міжособистісного спілкування;

- жорстка регламентація повсякденного побуту;

- необхідність за певних умов ризикувати життям;

- ієрархічна побудова взаємовідносин між командиром і підлеглим при безумовному виконанні принципу одноособовості;

- обмеження вільного часу і як правило обмежений вибір культурно-дозвільних заходів;

- значні щоденні фізичні і психічні навантаження;

- тимчасовий (кочевницький) спосіб життя.

^ Особа злочинця - військовослужбовця строкової служби: вчиняють переважно насильницькі злочини, як правило пов"язані з міжособистісними протиріччями або злочини, які є наслідком невдалого вирішеннія таких протиріч рідше корисливі злочини, як правило, у співучасті з офіцерами.

Типи :

1. випадковий;

2. стихійний;

3. злісний.

Риси :

- скудність духовних потреб та інтересів;

- зневажливе ставлення до військової служби;

- неповага, перекривлення або дефектність правосвідомості;

- домінування примітивно-побутових спонукань збоченого характеру

- легкість мотивації при неглибокій критичній оцінці життєвої ситуації, в якій вчиняється злочин;

- погане передбачення наслідків своїх дій, емоційна нестабільність.

3. Детермінанти злочинності військовослужбовців.

^ Детермінанти злочинності військовослужбовців - чинники (фактори) у різних сферах і на різних рівнях суспільного життя, що обумовлюють злочинність серед військовослужбовців.

Види :

- соціальні;

- культурні;

- психологічні;

- правові;

- інформаційні;

- ідеологічні;

- політичні;

- економічні.

Тема 18. Міжнародне співробітництво в сфері боротьби зі злочинністю.

План:

1. Поняття і форми міжнародного співробітництва в сфері боротьби зі злочинністю.

2. Організація міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.

Монографії, посібники, лекциї.

Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие.-К., Атика,1999.

Богатырев А.Г. Международное сотрудничество государств по борьбе с преступностью.-М., 1989.

Богатырев А.Г. Конвенции по борьбе с преступлениями международного характера. Учебное пособие .-М.,1990.

Грищаев П.И. Международная преступность и ее причины: Лекция.-М.: ВЮЗИ, 1987.-61 с.

Законодательство по борьбе с организованной преступностью в зарубежных странах.-М., 1989.-50 с.

Наукові статті, тези, рецензії.

Мацько А. С. Міжнародно-правові норми у контексті кримінально-правової політики української держави Розбудова держави.- 1998.-№3-4.-С. 5-9.

Плакотнюк Н. Міжнародно-правові аспекти боротьби з дитячою порнографією в Інтернеті \ Право України.- 2001.-№10.-С. 104-108.

Филатов В.П. Интерпол-международная организация криминальной полиции\ Моск. журнал международного права.-1997.-№3.- С. 34-41.

Филатов В.П. Правов ые аспекты борьбы с международной преступностью// Моск. журнал международного права.-1997.-№4.- С. 56-66.

Иншаков С.М. Зарубежная криминология.-М., 1997.

Карпец И.И. Преступления международного характера.-М.,1979.

Панов В.П. Сотрудничество государств в борьбе с уголовными международными преступлениями.-М.: Юристь,1993.

Родионов К.С. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью.-Учебник.-М., 1997.

Родионов К.С. Деятельность Интерпола в борьбе с межнародной преступностью // Уголовная полиция: проблемы международного сотруничества. (Международный научно-исследовательский проект). М., Бек, 1995.

1. Поняття і форми міжнародного співробітництва в сфері боротьби зі злочинністю.

^ Міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю - об"єднання зусиль держав або інших учасників міжнародних відносин з метою підвищення ефективності попередження злочинів, боротьби з ними і виправлення правопорушеників.

^ Форми міжнародної взаємодії в сфері боротьби зі злочинністю :

- надання допомоги по кримінальних, цивільних і сімейних справах;

- укладення і реалізація міжнародних договорів і угод по боротьбі зі злочинністю і перед усім транснаціональною злочинністю;

- виконання рішень іноземних правоохоронних органів по справах;

- регламентація кримінально-правових питань і прав особи в сфері забезпечення праовпорядку;

- обмін інформацією, яка має взаємний інтерес для правоохоронних органів;

- проведення спільних наукових досліджень і розробки в галузі боротьби зі злочинністю;

- обмін досвідом правоохоронної роботи;

- надання сприяння в підготовці або перепідготовці кадрів;

- взаємне надання матеріально-технічної та консультативної допомоги.

2. Організація міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю.

Питання міжнародного співробітництва в галузі боротьби зі злочинністю вирішуються:

- Організацією Об"єднаних Націй;

- Комісія з попередження злочинності та кримінального правосуддя;

- Центр з Міжнародного попередження злочинності (Віденський центр);

- Міжрегіональний римський науково-дослідний інститут ООН з питань злочинності та правосуддя;

- Азіатський і Далекосхідний інститут ООН в Токіо з попередження злочинності та поводження з правопорушниками;

- Хельсінський інститут з попередження злочинності та боротьби з нею;

- Африканський інститут ООН з поередження злочинності та поводження з правопорушниками;

- Арабський дослідницький і учбовий центр в Єль Ріаді з питань безпеки;

- Австралійський інститут криімнології (Канберра);

- Канадський (Ванкувер) Міжнародний центр з реформ кримінального законодавства і політики з кримінального правосуддя;

- Європол;

- Інтерпол;

- Регіональні міжнародні організації, які вирішують більш конкретні тактичні завдання;

- Рада Європи;

- Європейський Союз;

- Організація американських держав;

- Ліга арабських країн;

- Асоціація держав Південно-Східної Азії;

- Організація американської єдності;

- Європейське Співторвариство.


<< предыдущая страница