asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 ... 5 6

Механізм індивідуальної злочинної поведінки – це зв язок і взаємодія зовнішніх факторів об єктивної дійсності і внутрішніх психічних процесів та станів, які детермінують рішення вчинити злочин, які спрямовують і контролюють його виконання.

Етапи :

- формування особи з антисуспільною орієнтацією;

- мотивація злочину;

- прийняття рішення про його вчинення – планування злочинних діянь;

- вчинення злочину та настання суспільно-небезпечних наслідків.

^ Психологічний механізм вчинення умисного злочину :



Безпосередньою психологічною причиною окремого злочину є прагнення особи задовільнити свою індивідуальну потребу всупереч і на шкоду суспільним інтересам. Злочинність діяння в кінцевому рахунку визначає протизаконний характер обраних особою засобів і способів задоволення своєї потреби і досягнення своєї мети.

2. Мотивація злочину.

Мотив – внутрішня спонука особи до того або іншого вчинку.

Мотивація злочину – етап механізму індивідуальної поведінки, який обумовлений потребами, інтересами, почуттями, цінностями особи, яка вчиняє злочин.

Функції мотивації :

1. Відображення;

2. Спонукальна;

3. Регулятивна.

Класифікація мотивів :

1. Негативно-нехтувальне ставлення до людини;

2. Індивідуально-нехтувальне ставлення до різних соціальних інститутів і вимог, своїх громадянських, сімейних та інших обов язків;

3. Легковажно-безвідповідальне і недбале ставлення до цих інститутів, вимог і обов язків.

3. Планування злочину.

^ Планування злочину – один з етапів індивідуальної злочинної поведінки, яка включає в себе:

- обрання мети – того результату, якого прагне злочинець.

Мета може бути: основна, проміжкова, кінцева.

Досягнення основної або кінцевої мети є як правило одночасно й задоволенням мотиву злочину.

- вибір об єкта посягання (потерпілого або матеріальний предмет, на який спрямовані дії злочинця).

При обранні об єкта злочинець враховує:

- корисність (вигідність) для досягнення поставленої мети;

- доступність об єкта для даної особи;

- безпеку посягання на цей об єкт.

- визначення способу вчинення злочину (засобів досягнення мети):

Вибір злочинцем певного засобу досягнення мети (способу вчинення злочину) залежить від:

- ефективності цього засобу досягнення меті;

- відносної безпеки для злочинця;

- уміння (навичок) злочинця;

- звичних стереотипів поведінки.

4. Ситуація, її види і роль у вчиненні злочину.

^ Життєва ситуація – певне поєднання об єктивних обставин життя людини, яке безпосередньо впливає на її поведінку в даний момент.

Ситуація злочину – сукупність обставин, в яких опиняється людина перед вчиненням злочину,що впливають на її свідомість, почуття, волю і відповідно до моральних якостей даної особи безпосередньо обумовлюють її намір і рішучість вчинити діяння, яке утворює злочин.

Конкретна життєва ситуація міститься у різних ланцюгах злочинної поведінки і відіграє різну роль:

- ситуація може бути джерелом мотивації злочину;

- ситуація може означати створення можливостей для задоволення мотиву поведінки і досягнення тих або інших цілей;

- ситуація може бути приводом для вчинення злочину;

- ситуація може сприяти або перешкоджати досягненню злочинного результату.

^ Класифікація кримінальних ситуацій:

І. За джерелом виникнення:



ІІ. За часом виникнення:



ІІІ. За рівнем дій:



ІУ. За просторовою поширеністю:



У. За характером впливу на винного:



УІ. За змістом:



5. Жертва злочину: поняття і класифікація.

Жертва злочину – людина, якій злочином заподіяно фізичну, майнову або моральну шкоду, незалжно від того, визнано її у встановленому законом порядку потерпілою чи вважає вона себе такою.

^ Класифікація жертв злочину :

І. За об єктом злочинного посягання:

- жертва вбивства;

- жертва розбійного нападу тощо.

ІІ. За характером взаємовідносин жертви із злочинцем:

- близькі родичі;

- сусіди;

- випадкове знайомство тощо.

ІІІ. З психофізичними ознаками:

- стать;

- вік;

- морально-психологічні ознаки;

- ступінь власної вини

ІУ. За якостями:

- випадкова жерства;

- жертва з незначним ступенем ризику;

- жертва з підвищеним ступенем ризику;

- жертва з дуже високим ступенем ризику.

У. За характером поведінки:

- агресивні;

- активні;

- ініціативні;

- пасивні;

- некритичні;

- нейтральні.

6. Поняття і види віктимологічних систуацій.

^ Віктимологічна ситуація – сукупність обставин формування особи з підвищенними віктимними потенціями:

- конкретна передзлочинна (життєва) ситуація;

- злочин;

- обставини, які склались після злочину і в яких безпосередньо реалізується індивідуальна віктимність, які розглядаються як єдиний причинно пов язаний процес.

Класифікація віктимологічних ситуацій :

1. За поведінкою потерпілого;

2. За розвитком у часі;

3. В залежності від ставлення потерпілого до наслідків своїх і злочинця діянь;

4. За характером взаємодії потерпілого і злочинця;

5. За ставленням особи до вихідних обставин ситуації.

6. За ступенем і характером розуміння потерпілим динаміки і переспективи розвитку ситуації.

ТЕМА 6 Кримінологічне прогнозування і планування боротьби зі злочинністю. Попередження злочинності

План:

1. Система заходів боротьби зі злочинністю.

2. Система об єктів боротьби зі злочинністю.

3. Програми боротьби зі злочинністю, їх види.

4. Напрямки боротьби зі злочинністю.

5. Поняття, принципи та етапи кримінологічного планування.

Монографії, посібники, лекції

Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной програмы.-М., 1990.

Воронин Ю.А. Система борьбы с преступностью в США.-Свердловск, 1990.

Жалинский А.Э. Социально-правовое мышление: проблемы борьбы с преступностью.-М., 1989.

Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логікоматематичних методів). Навчальний посібник.-К.: Атр Ек , 1997.

Косоплечев Н.П., Измайлова Ф.Ш. Предупреждение преступлений в регионах: состояние, опыт.-М., 1997.

Максимов С.В. Эффективность общего предупреждения преступлений.-М., 1992.

Модель региональной программы борьбы с преступностью / Под ред. А.А. Алексеева.-М.. 1993.

Набрутаев Э.Х. Борьба с преступностью: закон и практика.-Ташкент, 1991.

Чадаев С.П. Контроль над преступностью в буржуазных государствах. – М., 1990.

Науков і статті, тези, рецензії

Актуальные проблемы борьбы с правонарушениями / Отв. ред Л.Я. Драпкин.-Екатеринбург, 1992.

Актуальные вопросы борьбы с преступностью / Отв. ред. М.И.Ковалев.-Свердловск, 1989.

Аликперов Х.Д. Уголовно-правовые нормы, допускающие компромис в борьбе с преступностью // Государство и право.- 1992.-№ 9.-С.70-78.

Анализ преступности в ФРГ // Борьба с преступностью за рубежом.-1990.-№ 3.-С.3-23.

Басков В.Й. Уголовная преступность и борьба с ней. // Вест. Моск. ун-та. Сер. ІІ, Право. – 1991. - № 4.

Борьба с преступностью в условиях формирования правового государства / Отв. ред. У.Кристинын.-Рига, 1990.

Волна преступности в Великобритании // Борьба с преступностью за рубежом.-1992.-№ 11

Дашков Г.В. Основные направления изучения вопросов борьбы с преступностью в зарубежных странах // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.-М., 1991.-№ 130.-С.60-62.

Димитров Ю. Боротьба зі злочинністю: деякі проблеми і шляхи їх вирішення // Право України.-1998.-№ 1.

Дурдинець В. Боротьба зі злочинністю має бути всеохоплючою й ефективною // Право України.-1998.-№ 1.

Жалинский А. Борьба с преступностью: мифы и реальность // Соц. законность.-1990.-№ 8.

Клейменов М.П. Прогнозирование и уголовно-правовая концепция борьбы с преступностью // Совершенствование правоприменительной деятельности в условиях перестройки.-Омск, 1989.-С.5-11.

Комиссаров В. Использование полиграфа в борьбе с преступностью // Законность.-1995.-№ 11. -С.43-47.

Контроль над преступностью в демократическом обществе // Государство и право.-1993.-№ 10.-С.54-91.

Миньковский Г.М. Правовая политика в сфере борьбы с преступностью и проблемы законодательного регулирования этой борьбы. Проблемы формирования уголовной политики и ее реализация ОВД.-М., 1995., С.25-37.

Особенности изменений преступности в отдельных социалистических странах // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью.-1990.-№ 119. С.54-119.

Преступность в Великобритании // Борьба с преступностью за рубежом.-1992.-№ 3.

Преступность в США // Борьба с преступностю за рубежом.-1993.-№ 6.

Преступность в странах Латинской Америки // Борьба с преступностью за рубежом. -1992.-№ 1.

Правовые вопросы борьбы с преступностью. / Под ред. В.Д.Филимонова.-Томск,1989.

Правовые вопросы борьбы с преступностью на современном етапе / Под ред. В.Д.Филимонова.-Томск, 1989.

Проблемы борьбы с девиантным поведением / Отв. ред. Б.В. Здравомыслов.-М., 1989.

Проблемы уголовно-правовой борьбы с преступностью.-М., 1992.

Убеждение и принуждение в борьбе с преступностью / Отв. ред. У.С. Джекебаев.-Алма-Ата, 1989.

Прогнозування і планування

боротьби зі злочинністю

Монографії, посібники, лекції

Аванесов Г.А. К риминология. Прогностика. Управление. - Горький, 1975.

Аванесов Г.А. Теория и методология криминологического прогнозирования.-М.: Юрид. лит., 1972.

Закалюк А.П. Прогнозирования и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М., 1986.

Збирбуль В.С. Роль социального планирования в предупреждении правонарушений. – М., 1977.

Клейманов В.П. Уголовно-правововое прогнозирование и его роль в борьбе с преступностью.-Омск, 1989.

Коплексное планирование профилактики правонарушений. – М., 1979.

Минин А.Я., Белоглазов В.Н. Криминологическое прогнозирование.-Свердловск, 1981.

Модель регионального уголовно-правового и криминологического прогноза / П од ред. А.А.Алексеева-М., 1994.

Никитина А.Г. Предвидение как человеческая способность. – М., 1975.

Овчинский С.С. Оперативно-тактическое прогнозирование.-М., 1992.

Токарев А.Ф. Криминалогическое прогнозирование и планирование предупреждения преступления.-М., 1990.

Наукові статті, тези, рецензії

Антонян Ю. Прогноз роста преступности. // Народный депутат.-1991.- № 11. - С. 72-79.

Горяинов К.К., Кондратюк Л.В. Проблемы прогнозирования преступности в региональном разрезе. // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1983. – Вып . 39.

Клейменов М. Уголовно-правовое прогнозирование. // Соц. законность.- 1990. - № 7.

Кротюк В., Заруденко Л. Законодавство, що регулю є питання боротьби зі злочинністю, потребує удосконалення (точка зору банківських працівників). // Право України.-1997.- № 11.

Шакун В. Нинішні проблеми боротьби із злочинністю й урбанізація. // Право України.-1997.-№ 7.

Шмуклер В. Анализировать и прогнозировать. // Соц. законность.- 1989.- № 12.

Ягодинський В. Роль преюд иції у боротьбі зі злочинністю. // Право України.- 1994.- № 10.

Попередження злочинності

Монографії, посібники, лекції

Аванесов Г.А. К риминология. Прогностика. Управление. - Горький, 1975.

Аванесов Г.А. К риминология и социальная профилактика. – М., 1980.

Аванесов Г.А. К риминология и организация предупреждения преступлений. – М., 1995.

А ктуальные проблемы борьбы с правонарушениями. / Под ред. Л.Я. Дранкина.- Екатеринбург, 1992.

Алексеев А.И., Сахаров А.Б. Причин ы преступлений и устранение их органами внутренних дел. – М., 1985.

Алиев И.А. Проблемы експертной профилактики.-Баку, 1991.

Блувштейн Ю.Д. Предупреждение преступлений. – Минск, 1980.

Блувштейн Ю.Д., Зверин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений. – Минск, 1986.

Воронин Э.И., Воронин С.Э. Деятельность следователя органов внутренних дел по раскрытию и предупреждению.- Хабаровск, 1992.

Гауман Л.Д. Правовые основы предупреждения преступлений.-М., 1990.

Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений.- Киев, 1989.

Голоднюк М.Н., Зубкова В.И. Предупреждение преступности.- М., 1990.

Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К., 1998.

Джужа О.М., Моїсеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину. – К., 1998.

Дурдинець В.В. На злочинність усім миром. – К., 1998. – 328 с.

Жалинський А. Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР. – Львов, 1976.

Жуков Н.М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному делу.- Саратов, 1990.

Зеленецький В.С. Общая теория борьбы с преступностью. – Харьков: Основа, 1994. – 321 с.

Зуев В.Л. Профилактическая деятельность дознавателя. Лекция.- М., 1995.

Керимов Д.А., Бабаев М.Н. и др. Социальная профилактика право-нарушений: советы, рекомендации. – М., 1989.

Криминология и организация предупреждения преступлений: Учебное пособие для слушателей Академии МВД РФ / Под ред. Е.И. Петрова.- М., 1995.

Крим и нология и профилактика преступлений: Учебник.- М., 1989.

Крим і нологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; за ред. В.Г. Лихолоба. – К., 1996. – Кн. 1: Загальна частина.

Крим і нологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. – К., 2000. – Кн. 2: Особлива частина.

Кудлай Г.П. Специализированные суб екты профилактики правонарушений несовершеннолетних. – К., 1991.

Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М., 1972.

Марцев А.И., Максимов С.В. Общее предупреждение преступлений и его эффективность. -Томск, 1989.

Максимов С.В. Эффективность общего предупреждения преступлений. – М., 1982.

Методы анализа преступности: Метод. пособие. / Под ред. О.И. Сороки. – М., 1986.

Миллер А.И. Противоправное поведение несовершеннолетних (генезис и ранняя профилактика). – К., 1985.

Милюков С.Ф. и др. Криминология и профилактика преступлений. Учебно-методическое пособие.- СПб, 1995.

Миньковский Г.М. Понятие и система мер предупреждения преступности в среде молодёжи. – М., 1971.

Миньковский Г.М. Теоретические основы предупреждения преступности. – М., 1977.

Модель региональной програмы борьбы с преступностью. / Под ред. А.А. Алексеева.-М., 1993.

Мышляев Н.П. Индивидуальная профилактка, осуществляемая уголовным инспектором милиции.- М., 1990.

Наумкин Ю.В. Взаимодейсвие ОВД с учреждениями массовой информации в борьбе с преступностью. – Ташкент, 1990.

Никонов В.А. Уголовное наказание и его общепредупредительное воздействие на преступность.- Тюмень, 1992.

Полиция и борьба с преступностью за рубежём: Информационный сборник. – М., 1991.

Профилактика правонарушений. / Составитель Р.В. Шаглева.- Казань, 1989.

Сомин В.Н. Социальное управление предупреждением преступности: введение в теорию.- Иркутск, 1990.

Устинов В.С. Методы предварительного воздействия на преступников.- Горький,1989.

Науков і статті, тези, рекомендації

Вандышев А., Овчинский В. Стратегия профилактики // Сов. юстиция. - 1991. - № 1. - С.4-6.

Виноградова О. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. // Право України.-1999.- № 4.

Джужа О.М., Мойсеєв Є.М. Попередження провокуючої (віктимної) поведінки потерпілого. // Проблеми кримінальної віктимології. – Київ, 1994.

Документ ы ООН. Миланский план действий. Приложение. Руководящие принципы в области предупреждения преступности и уголовного правосудия в контексте развития и нового международного экономического порядка // Сов. юстиция.-1992.-№ 13-14.-С.38-40; № 15-16.-С. 35-37.

Женунт ій В., Біленчук П. Регламентація індивідуальної профілактики правопорушеннь // Право України.-1992.-№ 4-5.

Кутушев В.Г., Миндагулов А.Х. Теоретические проблем ы правового регулирования профилактики преступлений // Формирование правового государства и совершенствование деятельности органов внутренних дел.-Хабаровск, 1991. - С.102-113.

Литвак О. Про профілактику злочинност і // Право України.-1997.- № 11.

Лопушанский Ф.А. Участие общественности в осуществлении процесуальных мер предупреждения преступлений // Материалы четвёртого советско-западноамериканского симпозиума по криминологии, уголовному праву и процесу.-Киев, 1990.- С.139-142.

Лунеев В.В. Преступность в XXI веке // Социалогические исследования.-1996.-№ 7.

Полицейские силы Японии. Деятельность полиции по предупреждению преступности // Борьба с преступностью за рубежом.-1993.- № 3. - С.13-17.

Портнов И.П. Современные подходы к решению проблемы объекта и предмета профилактики преступности // Государство и право.-1996.- № 6. – С. 76-83.

Преступность: стратегия борьбы / Под ред. А.И. Долговой -М., 1997.

Проблемы совершенствования расследования и профилактики преступлений на современном этапе / Отв.ред. Каневский Л.Л. -Уфа, 1990.

Профилактика правонарушений: перспективы исследования. Тезисные выступления на рижском симпозиуме криминологов 24-25 апреля 1990 г.- Рига, 1990.

Ривман Д.В. О виктимологической п рофилактике преступлений. // Вопросы борьбы с преступностью. – Л., 1977.

Руководство по основным направлениям предупреждения преступлений. Подготовленые для ООН Отделом исследования и планирования Министерства внутренних дел Англии // Сов. юстиция.- 1993.-№ 2.- С.28-31; № 3. -С.24-27; № 5. -С.25-27; № 6. -С.25-28.

Сомин В.Н. Кардинальная теоретическая предпосылка прогрессирующего предупреждения преступности // Правовые вопросы борьбы с преступностью на современном этапе.-Томск, 1989.- С.199-210.

Совершенствование деятельности воспитательно-трудовых колоний и профилактика молодёжной преступности / Отв. ред. В.И. Поздняков.-М., 1992.

Фридман И.Я. Криминология и вопросы профилактики в криминалистике и судебной экспертизе // Правоведение.-1991.-№ 1. С.93-97.

Шестаков Д.А., Бурлаков В.Н. Специальная профилактика преступлений: проблемы и перспективы // Весник Ленинградского университета. Сер.6. Вып.4.-Л., 1990. - С.118-120.

1. Система заходів боротьби зі злочинністю.



<< предыдущая страница   следующая страница >>