asyan.org
добавить свой файл
1
Сенс життя людини
Питання про сенс свого життя обов'язково встає перед кожною людиною, коли вона переходить, подорослішав, вiд iнстинктивної-рефлекторної стадiї свого розвитку — до власне людської, де у визначеннi способу життя i поводженні починає домiнувати iнтелект.
Над цим питанням мучилися багато фiлософiв. Але далеко не для всiх з них виявилася доступною істинна фiлософiя Бога; створенi ж сектами перекрученi концепцiї не могли їх задовольнити. У результатi дiйшло до того, що питання про сенс життя багатьма був "визнаний" узагалi "псевдопитанням" — питанням, що свiдомо не має вiдповiдi. По цiй атеїстичнiй концепцiї виходило, що людина принципово не вiдрiзняється вiд тварин i об'єктивний сенс її iснування на Землi... — усього лише в залишеннi потомства, у продовженнi "роду людського", у створеннi матерiальних цiнностей для нащадкiв. А раз так — то нiякi духовнi зусилля не потрiбнi, не потрiбна й етика взаємин з iншими живими iстотами... "Що наше життя? — гра... Добро i зло — однi мрiї... Праця, чеснiсть — казки для жiноча...". И самогубство, "коли прийшов час" — єдиний вiрний крок для людини, гiдної поваги...
Але Iстина полягає в тому, що сенс життя iснує.
Вiн — у розвитку свiдомостi, розвитку якiсному i кiлькiсному.
Якiсний розвиток включає iнтелектуальне й етичне вдосконалювання, а також стоншення свiдомостi. Кiлькiсний — прямий рiст кiлькостi енергiї витонченої свiдомостi.
Останнє вiдбиває, зокрема, так називану "особисту силу" людини — психоенергетичну мiць конкретної iндивiдуальної свiдомостi, що залежить вiд кiлькостi накопиченої енергiї свiдомостi чи, iнакше кажучи, вiд розмiрiв душi.
Бог вiдповiдно до цього пiдроздiляє людськi душi на "дрiбнi" i "великi". І тi, i iншi можуть бути носiями комплексiв як негативних, так i позитивних якостей. Так, "дрiбнi" душi, що розвили в собi негативнi властивостi, Він iменує бесiвськими; якщо ж вони ще i накопичили "особисту силу", то це — диявольськi душi, дияволи. Ми можемо зустрiчати їх утiленими чи невтiленими. Їхня доля при невтiленому станi — пекло, а надалi — "пекельнi" втiлення, пiд час яких вони будуть у стражданнях зживати свою дурну карму (створену ними самими для себе долю). У такий спосiб Бог буде пропонувати їм пiзнати на власному досвiдi, що таке бiль, що вони заподiювали iншим. Так Вiн робить для того, щоб допомогти їм стати краще, щоб їм полегшало задуматися про адекватнiсть свого життєвого шляху, про сенс життя людини, про Бога i Шлях до Нього...
А люди, що розвивають себе у вiрному напрямку, — тi з усе наростаючою швидкiстю спрямовуються в Обійма улюбленого ними Бога, їхнi життя усе бiльше наповняються істинним Божественним щастям, радiстю пiзнання Божественної Любовi.
Якими ж Бог бажає бачити нас конкретно?