asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 22 23
ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА

Тестові завдання

Навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів
За редакцією С. В. Шевчук

Зміст



ПЕРЕДМОВА

…………………………………………………………

3




І рівень

Тест 1

…………………………………………………………

4




Тест 2

…………………………………………………………

11




Тест 3

…………………………………………………………

16




Тест 4

…………………………………………………………

21

^ ТЕСТ З ОРФОГРАФІЇ

…………………………………………………………

27

ТЕСТ З ПУНКТУАЦІЇ

…………………………………………………………

43

^ ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ

…………………………………………………………

50




ІІ рівень

Тест 1

…………………………………………………………

55




Тест 2

…………………………………………………………

73




Тест 3

…………………………………………………………

83




Тест 4

…………………………………………………………

89

^ ТЕСТ З ОРФОГРАФІЇ

…………………………………………………………

109

ТЕСТ З ПУНКТУАЦІЇ

…………………………………………………………

130

^ ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ

…………………………………………………………

144




ІІІ рівень

Тест 1

…………………………………………………………

157




Тест 2

…………………………………………………………

160




Тест 3

…………………………………………………………

161




Тест 4

…………………………………………………………

163

^ ТЕСТ З ОРФОГРАФІЇ

…………………………………………………………

164

ТЕСТ З ПУНКТУАЦІЇ

…………………………………………………………

169

^ ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ

…………………………………………………………

172

ПЕРЕДМОВА
Українську мову проголошено державною, а це значить, що вона повинна розширити свої суспільно-комунікативні функції: у більшості сфер наукової діяльності, у системі вищої освіти, державно-політичної діяльності тощо. Розширення ж сфер функціонування української мови, піднесення її престижу значною мірою залежить від мовного навчання та мовного виховання.

Важливим кроком у втіленні в життя Закону України "Про мови" є перехід діловодства на державну мову. У зв'язку з цим виникла необхідність розкривати українською мовою особливості документування управлінської діяльності різноманітних установ та організацій. Для забезпечення належного рівня вивчення ділової документації у вищих навчальних закладах необхідно практикувати й перевірку знань студентів з ділової української мови. Пропоновані тести допоможуть перевірити в повному обсязі рівень знань студентів з правил укладання документів, етикету ділового спілкування, а також лексичних, орфографічних, пунктуаційних та стилістичних норм української мови. Тестові завдання (їх у посібнику 7) охоплюють усі розділи курсу. Окремо представлені тести з орфографії, пунктуації та підсумковий тест.

Оцінювання тестових завдань проводиться у балах. Одне виконане завдання кожного тесту оцінюється у 0,5 бала. Оскільки кожен із тестів складається з 35-40 завдань, максимальна кількість отриманих балів — 20. Загальна оцінка виставляється на основі суми одержаних балів за такою шкалою:

"відмінно" — від 17 до 20 балів;

"добре" — від 13 до 16 балів;

"задовільно" — від 5 до 12 балів;

"незадовільно" — від 0 до 4 балів.

І РІВЕНЬ
ТЕСТ 1




1. Основними ознаками літературної мови є такі:

а) унормованість;

б) наявність усної і писемної форм існування;

в) наявність територіальних діалектів;

г) поліфункціональність;

ґ) наддіалектна форма існування;

д) функціонування у галузі державної та політична діяльності.
2. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації, - це:

а) орфографічні правила;

б) граматичні правила;

в) мовні норми;

г) стилі української мови.
3. Сукупність норм літературної мови, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошенні слів, — це:

а) норми наголошення слів;

б) норми інтонування слів;

в) орфоепічні норми.
4. Принципами української орфографії є такі:

а) орфоепічний;

б) фонетичний;

в) синтаксичний;

г) морфологічний;

ґ) соціолінгвістичний;

д) історичний;

є) лексичний;

є) смисловий.
5. Мовний стиль — це:

а) різновид національної мови, що є засобом спілкування у географічно обмежених мовленнєвих колективах;

б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) властивий художникові слова чи іншому носієві мови стиль, який стає об'єктом дослідження лінгвістів.
6. Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку — мета мовлення:

а) розмовного стилю;

б) публіцистичного стилю;

в) художнього стилю;

г) офіційно-ділового стилю.
7. Мовними особливостями офіційно-ділового стилю є:

а) використання суспільно-політичної, емоційно забарвленої лексики;

б) використання канцелярської лексики;

в) широке застосування слів у переносному значенні;

г) гранично точний виклад;

ґ) переважання складносурядних речень;

д) широке вживання готових словесних формул.
8. Документ — це:

а) друкована стандартна форма ділового папера з реквізитами, що містять постійну інформацію;

б) основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єктивність;

в) сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності.
9. За походженням виділяють такі види документів:

а) вхідні;

б) вихідні;

в) службові;

г) особисті;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.
10. За місцем виникнення виділяють такі види документів:

а) внутрішні;

б) зовнішні;

в) вхідні;

г) вихідні;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.
11. Повна копія відправленого з підприємства, установи організації документа — це:

а) витяг;

б) копія;

в) оригінал;

г) виписка;

ґ) відпуск.
12. За призначенням виділяють такі види документів:

а) для службового користування;

б) щодо особового складу;

в) для загального користування;

г) організаційні;

ґ) довідково-інформаційні;

д) організаційно-розпорядчі;

є) розпорядчі;

е) обліково-фінансові;

ж) довідкові;

з) господарсько-договірні.
13. Документи, що створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності, — це:

а) індивідуальні документи;

б) особисті документи;

в) службові документи;

г) власні документи.
14. Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, — це:

а) бланк;

б) формуляр-зразок;

в) штамп.
15. На бланках дату підписання документа ставлять:

а) під текстом зліва;

б) у правій верхній частині під назвою виду документа і заголовком;

в) у лівій верхній частині разом з індексом на спеціально відведеному для цього місці.
16. Гриф узгодження — це:

а) внутрішнє узгодження документа;

б) зовнішнє узгодження документа;

в) узгодження документа з підрозділами та службовими особами установи.
17. Віза — це:

а) зовнішнє узгодження документа;

б) узгодження документа з підвідомчими та непідвідомчими організаціями;

в) внутрішнє узгодження документа.
18. Змінний реквізит, який містить інформацію про подальшу роботу з документом, — це:

а) гриф погодження;

б) резолюція;

в) підтвердження;

г) гриф затвердження.
19. Сукупність послідовно об'єднаних змістом і побудованих за правилами мовної системи речень — це:

а) документ;

б) текст документа;

в) назва виду документа;

г) абзац.
20. Від першої особи пишуться такі документи:

а) протокол;

б) заява;

в) автобіографія;

г) довідка;

ґ) доповідна записка;

д) наказ;

є) характеристика.
21. Документи щодо особового складу — це:

а) документи, у яких фіксуються угоди між сторона ми про встановлення ділових відносин, пов'язаний із господарською діяльністю, і які регулюють її відносини;

б) документи, пов'язані з процесом зарахування особі на роботу і її звільнення, визначенням і забезпеченням прав та обов'язків працівника, що регламентуються законодавством України;

в) угоди між особами, що наймаються на роботу, та керівниками підприємств (установ, організацій), за якими працівники зобов'язуються виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а керівний підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.
22. Заява — це:

а) документ, у якому особа (установа) висловлює свої думки щодо методів поліпшення діяльності державних органів, громадських установ, організацій;

б) документ, адресований установі чи вповноваженні особі, у якому викладається певне прохання з йога коротким обґрунтуванням;

в) документ, у якому особа (установа) вказує на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.
23. Особиста заява оформляється:

а) від руки на бланку установи;

б) машинописом на бланку установи;

в) від руки в одному примірнику;

г) від руки у двох примірниках.
24. У складній заяві зазначається:

а) перелік документів, які додаються до заяви з метою підтвердження правомірності висловленого у ній прохання;

б) гриф обмеженого доступу до документа;

в) відмітка про засвідчення копій.
25. Характеристика — це:

а) документ, у якому в офіційній формі викладено громадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий запит іншої установи для подання до цієї установи;

б) документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає;

в) документ, у якому коротко викладаються особисті, освітні, професійні відомості про особу.
26. За походженням характеристика — це:

а) стандартний документ;

б) офіційний документ;

в) особистий документ.
27. Відомості про особу, якій видається характеристика, викладаються:

а) у хронологічній послідовності;

б) у будь-якій послідовності;

в) у послідовності, що зумовлюється ступенем важливості тієї чи іншої інформації.
28. У тексті резюме зазначають такі відомості:

а) мета складання документа;

б) розмір заробітної плати;

в) моральні якості особи;

г) досвід роботи;

ґ) освіта;

д) перебування за кордоном;

є) знання мов;

е) наявність водійських прав.
29. Враховуючи те, що у фірмах, агенціях, установах зазвичай здійснюється комп'ютерне вивчення резюме, слід дотримуватися таких правил:

а) намагатися вживати якомога більше дієслів, прислівників і прикметників;

б) намагатися не вживати особові займенники;

в) обов'язково надсилати фотокартку;

г) для кожного конкретного конкурсу складати окреме резюме;

ґ)надавати перевагу іменникам, що є назвами посад, професійним термінам.
30. Автобіографія — це:

а) документ, що фіксує відомості про трудову діяльність робітників, службовців;

б) обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, у якому фіксуються автобіографічні відомості, оформлені шляхом фіксації їх у таблицях;

в) обов'язковий документ особової справи, у якому особа повідомляє основні факти своєї біографії.
31. Інформація про факти, події викладається в автобіографії:

а) у послідовності, що зумовлюється ступенем важливості певної інформації;

б) у хронологічній послідовності;

в) у послідовності, що чітко визначається стандартами оформлення документів щодо особового складу.
32. У тексті автобіографії зазначаються:

а) ініціали та прізвище особи;

б) рік народження;

в) прізвище, ім'я, по батькові;

г) місце народження;

ґ) відомості про навчання;

д) відомості про членів родини, які перебували за кордоном;

е) відомості про моральні якості особи;

є) відомості про трудову діяльність;

ж) короткі відомості про склад сім'ї;

з) дата народження і дата написання автобіографії.
33. За формою автобіографія:

а) типовий документ;

б) особовий документ;

в) індивідуальний документ.
34. Особовий листок з обліку кадрів заповнюється:

а) під час переведення на іншу посаду;

б) під час звільнення працівника;

в) для участі в певному конкурсі;

г) під час оформлення на роботу.
35. Особовий листок з обліку кадрів заповнюється:

а) працівником відділу кадрів машинописним способом;

б) особисто машинописним способом;

в) особисто рукописним способом.
36. Трудова книжка — це:

а) обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, у якому фіксуються автобіографічні відомості, оформлені шляхом фіксації їх у таблицях;

б) документ, у якому зафіксовано відомості про стаж роботи, нагороди, заохочення працівника;

в) основний документ з обліку особового складу на підприємстві, у якому зазначаються паспортні дані особи, дані про загальний і безперервний стаж роботи, переміщення працівника, про останнє місце роботи, дату й причину звільнення з останнього місця роботи.
37. До трудової книжки заносяться такі відомості:

а) прізвище, ім'я, по батькові працівника;

б) рік народження;

в) про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

г) про стягнення;

ґ) про заохочення та нагороди;

д) дата народження.
38. Наказ щодо особового складу — це:

а) розпорядчий документ, який регламентує призначення, переміщення, звільнення працівника, відрядження, відпустки, різні заохочення, нагороди, стягнення;

б) правовий акт, що його видає керівник підприємства (структурного підрозділу) у межах своєї компетенції для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлено перед підприємством;

в) розпорядчий документ, який створюють на підприємствах переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також для організації виконання наказів, інструкцій, інших актів органів управління.
39. У розпорядчій частині наказу щодо особового складу зазначається:

а) прізвище, ім'я, по батькові особи, на яку поширюється дія наказу;

б) назва відповідної посади;

в) дата зарахування, переведення, звільнення;

г) дата підписання наказу;

ґ) термін, на який зараховується особа на певну посаду;

д) підстави зарахування, переведення, звільнення;

е) умови зарахування, переведення, звільнення.
40. Логічні елементи тексту наказів щодо особового складу розташовуються:

а) у прямому порядку;

б) у зворотному порядку.




следующая страница >>