asyan.org
добавить свой файл
1
Реферат на тему:

Облік фінансових результатів діяльності в рибницьких господарствах: управлінський аспект

Фінансовий результат є узагальнюючим показником, який характеризує ефективність господарської діяльності, як підприємства у цілому, так і окремих його структурних під­роз­ділів. У цьому показнику відображаються майже всі аспекти діяльності: продуктивність праці; рівень використання виробничих засобів, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; собівартість реалізованої продукції, її якість, обсяг реалізації та реалізаційні ціни.

У перехідній економіці особливо гостро постають питання здійснення обліку фінан­сових результатів діяльності підприємств, що обумовлює необхідність додаткового вив­чення цих проблем як у цілому щодо рибного господарства України, так і на рибницьких господарствах внутрішніх водойм зокрема, які ми обрали як об’єкт дослідження.

У сучасних умовах рибницькі господарства працюють не на повну потужність, а самі методичні підходи до обліку фінансових результатів не зовсім відповідають вимогам ринкового середовища. Інформація, що надається обліком, впливає на ті рішення, які повинен прийняти споживач бухгалтерської інформації. Прийняття рішень, так само як оцінка і контроль, потребує повної сукупної інформації. При цьому усі дані накопичу­ються в функціональних відділах і службах та використовуються разом з інформацією, що формується в межах управлінського обліку рибницьких господарств, відсутність якого стримує їх розвиток.

Питання про те, що від рівня організації управлінського обліку залежать фінансові результати діяльності, давно зацікавило дослідників. Визнавши за управлінським обліком право на самостійне існування, фахівці та учені ведуть суперечки з цього питання. У ході дискусії вчені розділилися на прихильників розподілу бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський (М. Чу­ма­ченко, Є. Мних, О. Скирпан, М. Палюх, В. Палій, Т.Карпова, В. Івашкевич, С. Голов та ін.) і противників такого поділу (Я. Соколов, Б. Ва­лу­єв, О. Бородкін, Л. Сухарєва тощо).

Цікавим є трактування цього актуального питання М. Чумаченко: “До складу сучас­ного управлінського обліку входить нормування, планування і прогнозування виробничих витрат за різними напрямами, калькулювання собівартості продукції, аналіз собівартості продукції і виявлення відхилень від стандартів і кошторисів...” [1]. Ніби продовжуючи думку М. Чумаченка, Ф.Б. Риполь-Сарагоси наголошує про прийняття “...на цій основі різних управлінських рішень з метою оптимізації фінансових результатів діяльності” [2, с. 132].

Визначення управлінського обліку в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХIV як “…системи обробки і підготов­ки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управ­лін­ня підприємством” [3] є значним кроком уперед щодо розвитку його як підсистеми бух­галтерського обліку. Втім прийняття вищезазначеного Закону в такій редакції не вирі­ши­ло проблему, оскільки є лише факт визнання існування управлінського обліку і його тотожності внутрішньогосподарському обліку. Негативним є, по-перше, не достат­ньо чітке визначення управлінського обліку, по-друге, відсутність організаційного зак­ріп­лення управлінського обліку в обліковій системі господарства.

Управлінський облік виробничої діяльності не обмежується лише обліком витрат у вартісному виразі, а включає також:

– відображення виробничих процесів у кількісному виразі;

– інтеграцію у структуру управління підприємством системи обліку фінансових ре­зуль­татів діяльності за центрами відповідальності;

– визначення очікуваного прибутку від того чи іншого економічного заходу;

– формування внутрішньої і зовнішньої звітності за рівнями управління, виробничими процесами;

– планування і координація аспектів стратегічного розвитку рибницьких господарств у майбутньому.

Не можна сказати, що всі зазначені елементи не притаманні вітчизняній практиці, про­те цілісної системи управління виробництвом вони на сьогодні не створюють. Перелік завдань, що вирішуються в системі управлінського обліку виробничої діяльності, достат­ньо широкий. Оскільки об’єктом дослідження є фінансові результати діяльності, то виок­рем­лено такий аспект управлінського обліку: створення ефективної системи обліку фінан­со­вих результатів за центрами відповідальності.

Хоча аналіз фахової літератури і не дає однозначних відповідей на порушені питання, полеміка привернула увагу науковців до підходу централізації фінансового і децентра­ліза­ції управлінського обліку для наближення його до місць формування кінцевого резуль­тату.

Весь процес вирощування, утримання, вилову риби та рибопосадкового матеріалу, виробництва рибної продукції пов’язаний з діяльністю конкретних осіб, тобто із конкретизацією в межах місць виникнення витрат відповідальності за ефективність використання матеріальних ресурсів на технологічні цілі; безперебійну роботу машин, обладнання; раціо­нальне використання робочої сили; дотримання планового рівня та оптимізації витрат; власні рішення, дії тощо. Тому підрозділ, очолений керівником, який несе відпові­дальність за результати його діяльності, отримав назву “центр відповідальності” (Responsibility centers) [4, с. 27].

Центр відповідальності як система має свій вхід та вихід. На вході обліковуються вит­рати сировини, матеріалів, робочого часу та різних видів послуг. На виході форму­ється продукція, що переходить в інший центр відповідальності або реалізується.

Система управлінського обліку господарств рибної галузі залежить від цілей, структу­ри організації, рівня підготовки персоналу та внутрішньогосподарських відносин. Змі­шана предметно-технологічна ознака організації цехів і дільниць для рибницьких госпо­дарств внутрішніх водойм є найбільш поширеною. Ураховуючи попередні обґрунтуван­ня, спроектовано організаційно-виробничу структуру рибницького господарства з виді­ленням центрів відповідальності та узагальнення напрямів локалізації витрат за місцем їх виникнення (рис. 1).

З рис. 1 видно, що середня ланка управління, що контролює постачання, виробни­цтво продукції (роботу цехів, виробничих дільниць) та реалізацію і наділена певною ав­то­номією, є центром прибутку. На підставі вивчення матеріалів досліджень ряду риб­ниць­ких господарств пропонуємо інкубаційно-селекційний цех, коптильний цех і вироб­ничі дільниці відносити до центрів витрат. Така організація виробничої структури обу­мов­лює застосування методики обліку витрат на виробництво, коли витрати групуються в цілому по цеху з наступним розподілом комплексних витрат за видами продукції (витра­ти на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі витрати тощо).

Нестабільність рівня витрат на виробництво, а також їх зростання підтверджують те, що цей процес є недостатньо керованим. Це також пов’язано з неповнотою та несво­єчасністю надання щоденної інформації про причини і відповідальних за відхилення від норм по витратах, перевитратах сировини та матеріалів. Характер цих недоліків залежить від особливостей виробничого процесу і технологій. У подібних випадках виписують сигнальні вимоги з вказівкою періоду їх дії, причин і винуватців відхилень від норм. Внас­лідок виписки сигнальних вимог управлінці знають про економію (перевитрати) сиро­вини і матеріалів, про причини і винуватців. У свою чергу, це дозволяє визначати ситуацію і своєчасно впливати на неї.

Отже, запропонована організаційно-виробнича структура рибницького господарства дає змогу впроваджувати облік за центрами відповідальності. Звідси випливає необ­хідність сформувати два напрями впливу на фінансовий результат – формування переліку підконтрольних показників і складання внутрішньої документації.

Вивчення особливостей функціонування рибницьких господарств Об’єднання “Укр­риб­госп” дозволило розробити систему підконтрольних показників за центрами відпові­дальності для ВАТ “Київрибгосп” (табл. 1). Це свідчить про необхідність корінного перегляду рівня впливу відхилень цих показників на заплановану величину фінансового результату в цілому по підприємству. Проте формування і використання підконтрольних показників більше характеризує результати діяльності в минулому та майбутньому. Тому цей вид аналітичної роботи є важливим, але не єдиним напрямом у дослідженні та оцінці стану на рибницькому господарстві.


^ Рис. 1. Схема організаційно-виробничої структури рибницького господарства та його центри відповідальності

Таблиця 1

Планові значення підконтрольних показників за центрами відповідальності на ВАТ “Київрибгосп” за 2002 р.


Впровадження системи обліку фінансових результатів за центрами відповідальності є результатом необхідності формування внутрішньої документації підрозділів, яка є важ­ливим інстру­мен­том контролю та надає синтезовану і узагальнену інформацію для розрахунку кінце­вого результату. Використання можливостей комп’ютерних технологій дозволяє розши­ри­ти систему звітів і розвинути її до діалогової системи запитів необхідної інформації.

Відповідно до потреб керівництва в інформації необхідна правильна організація і упо­рядкування системи всіх звітів. Зрозуміло, що без застосування ПЕОМ це завдання буде складним і витратним. Важливою відмінністю автоматизованого обліку від ручного є значно більша гнучкість першого в понятті “обліковий період”. Автоматизований облік, збері­гаючи традиційний поділ періоду при веденні ручного обліку на місяць, квартал, рік, не дотримується лише цих обмежень. Звіти підрозділів підприємства можуть бути побудовані і роздруковані не лише за місяць, але й за декілька місяців або певний інтервал у межах місяця.

Звіт повинен бути простим для сприйняття, точним і лаконічним, назва документа і його розділів – адекватними і зрозумілими [5, с. 164]. Основними вимогами до складання управлінської звітності є:

– доцільність – інформація повинна відповідати певній меті;

– рентабельність – витрати на підготовку інформації не повинні перевищувати вигоди від її використання;

– об’єктивність – інформація повинна бути підготовлена і подана таким чином, щоб вона не була упередженою;

– адресність – інформація повинна бути доведена до відповідального виконавця з використанням найбільш ефективних методів;

– стислість – інформація повинна бути чіткою, не містити нічого зайвого;

– оперативність – інформація повинна бути готова до того часу, коли вона необхідна;

– співставність – у більшості випадків інформація повинна бути співставною за часом та за підрозділами підприємства.

Проте надто деталізована інформація може призвести до інформаційного перевантаження споживача і утруднювати її розуміння.

Серед форматів надання інформації в управлінській звітності можна виділити такі:

^ Табличний формат – найпоширеніша форма звітності. Забезпечує швидке прийняття інформації за наявності необхідних економічних знань. Компактний. Значну частину управлінської інформації можна подати лише на одній сторінці такого звіту.

^ Графічний формат – це сформовані графіки і діаграми. Графіки будуються на основі табличних даних для наглядного уявлення. Основною проблемою застосування графіч­ного формату є те, що при одночасному відображенні великої кількості показників утруд­нено сприйняття інформації. Графічний формат застосовується для розробки і аналізу звітів щодо стратегії розвитку.

^ Текстовий формат – містить інформацію в формі пояснення. Укладач такого звіту має можливість зробити акцент на будь-яких моментах, пояснити взаємозв’язок і значення даних, що подано.

Успішне вирішення питань моделювання внутрішньої звітності можливе за умов функ­ціонування чітко налагодженої системи руху єдиного інформаційного потоку. Щодо про­цесу прийняття рішень, облік є і системою формування інформації, і системою обробки даних. При веденні обліку вручну, що спостерігається у більшості рибницьких господар­ств, ці дві системи збігаються, оскільки обробка даних і відбір інформації для управ­ління здійснюються, як правило, на одних і тих же місцях, одними і тими ж особами. Якщо ж господарства впровадили або впроваджують обчислювальну техніку, виникає потреба у виділенні системи обробки даних. Господарські операції, які здійснюють структурні підрозділи, а також результати їх діяльності відображаються у системі бухгалтерського обліку через облікові номенклатури. Ділянка обліку фінансово-розрахункових операцій рибницького господарства оперує з обліковими номенклатурами кінцевого або підсум­кового обліку.

Облікові номенклатури підсумкового обліку – це система показників, які характери­зують стан засобів господарства, джерел їх утворення, фінансові результати діяльності. На цьому етапі відбувається формування узагальнюючої інформації, складаються відомо­сті для заповнення форм періодичної та річної звітності. Підприємствам необхідно вирі­ши­ти два основні питання: вибір облікових номенклатур і системи кодування.

Розробка облікових номенклатур доцільна і при ручному способі ведення обліку, оскільки в рибницьких господарствах спостерігається значний обсяг інформації, що пот­ребує систематизації. Організація облікових номенклатур у веденні обліку попереджує дублювання, сприяє більш раціональному вибору первинних документів, облікових регістрів, формуванню оптимального документообігу. Крім того, для організації обліку фінансових результатів діяльності в умовах функціонування автоматизованих систем риб­ницьким господарствам доцільно проводити формування довідників на машинних носіях.

Аналіз функціональних можливостей існуючих програм з автоматизації обліку (1С: Бухгалтерія, Парус) показав, що всі вони дозволяють узагальнювати інформацію про фінансові результати згідно з вимогами національних стандартів обліку. Проте така модель не може повністю задовольняти потреби управління рибницьким господарством, оскільки вона є загальною і не дозволяє розподіляти інформацію за центрами відповідаль­ності. Вивчення питань обліку фінансових результатів за центрами відповідальності показало, що в сучасних умовах відсутня методика організації та програмне забезпечення цього обліку. Не описано принципи його організації і в нормативно-правовій базі обліку. Враховуючи потребу рибницьких господарств у цій інформації, запропоновано алгоритм обліку фінансових результатів за центрами відповідальності в умовах застосування ПЕОМ (рис. 2).

Як видно з рис. 2, рівень автоматизації завдань обліку має істотний вплив на способи та методи обробки господарських операцій. Практичні дослідження свідчать, що при ручному обліку існує сувора послідовність: первинний документ – журнал-ордер – головна книга – оборотна відомість – звітність. Та при впровадженні обчислювальної тех­ні­ки можна буде одержати за вказаний період дані про фінансові результати господар­ської діяльності, зробити аналіз і прийняти рішення, попередньо не складаючи регістрів. Одночасно вираховуються і обороти, і вихідні залишки синтетичних рахунків у зазначе­ний період. Технологія одержання регістрів при автоматизованій та ручній формах обліку відмінна: перша не потребує безпосереднього рознесення операцій по тому чи іншому рахун­ку в облікові регістри, а ніби є загальним “сховищем” проведень, з якого можна в будь-який момент вилучити весь масив необхідної інформації.

Впровадження методики обліку фінансових результатів за центрами відповідальності дозволяє усунути зайве дублювання інформації, сприяє зменшенню трудомісткості, забезпечує досягнення необхідної оперативності одержання різноманітних відомостей в ході здійснення господарських операцій.

Запропоновані розробки спрямовані на раціоналізацію обліку фінансових результатів діяльності та прийняття на їх базі рішень, пов’язаних з майбутнім рибницьких господарств внутрішніх водойм України. У зв’язку з цим одержані результати є підставою не тільки для підведення підсумків звітного періоду, але й для подальшого прогнозування та ана­лізу фінансових результатів діяльності господарств рибної галузі.

Література:

1. Чумаченко Н.Г. Роль бухгалтерського обліку в управлінні собівартістю продукції // Бухгалтерський облік. – 1982. – № 5.

2. Риполь-Сарагоси Ф.Б. Основы фінансового и управленческого анализа. – М.: Издательство “ПРИОР”, 2000. – 224 с.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – № 9. – С. 3–8.

4. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ, ТОВ Баланс-Клуб, 2001. – 832 с.

5. Аврова И.А. Управленческий учет. – М.: Бератор-Пресс, 2003. – 176 с.

6. Каверина О.Д. Управленческий учет: системы, методы, процедуры. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 352 с.