asyan.org
добавить свой файл
1
Облік використання робочого часу
Для обліку використання робочого часу працівників підприємства застосовується табель обліку робочого часу — поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу підприємства з відмітками навпроти кожного прізвища про використання працівником робочого часу протягом облікового періоду. У табель вносяться відомості про відпрацьований час, надурочні години, запізнення та неявки на роботу…
Робочий час
Робочим часом вважається період, коли працівник, відповідно до укладеного трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, виконує покладені на нього трудові обов’язки.
Згідно зі статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень.
Графік роботи працівників підприємства визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства (ст. 142 КЗпП) та Колективним договором за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) та місцевою радою народних депутатів.
Напередодні святкових днів тривалість роботи скорочується на одну годину для всіх працівників, крім перелічених у статті 51 КЗпП.
^ Перерви для відпочинку та харчування
Тривалість перерв для відпочинку та вживання їжі, відповідно до статті 66 КЗпП, становить не більше двох годин (за загальним правилом через кожних чотири години). На більшості сучасних підприємств встановлюється звичайно обідня перерва тривалістю 45–60 хв. Крім того, власник або уповноважений ним орган, з урахуванням специфіки виробництва, може встановлювати додаткові перерви на відпочинок тривалістю від 5 до 15 хв. до і після обідньої перерви. Усі перелічені перерви в робочий час не включаються. Працівники можуть використовувати час перерви на свій власний розсуд і навіть покидати місце роботи, тобто територію підприємства.
^ Вихідні дні
Статтею 67 КЗпП передбачено, що при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні визначається графіком роботи підприємства і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем. Найчастіше — це субота.
У святкові та неробочі дні допускається виконання робіт, призупинення яких є неможливим через виробничо-технологічні умови (безперервно діючі підприємства та транспорт), а також робіт, які викликані необхідністю обслуговування населення, невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт, для усунення аварій чи наслідків стихійного лиха. Робота у ці дні компенсується відповідно до статті 107 КЗпП.
Тривалість та розпорядок робочого дня на підприємстві, порядок надання вихідних днів, відпусток і компенсацій, а також інші умови праці регулюються на підприємстві Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які розробляються на підставі і відповідно до КЗпП України та Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213, і затверджуються трудовим колективом на загальних зборах.
^ Облік робочого часу
Для обліку використання робочого часу працівників підприємства застосовуються табелі форми № П-12, № П-13 а також № П-14, затверджені наказом Міністерства статистики України від 9 жовтня 1995 року № 253.

^ Табель обліку використання робочого часу — це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу підприємства з відмітками навпроти кожного прізвища про використання ним робочого часу протягом облікового періоду. Табель ведеться окремо по службах чи підрозділах, а прізвища працівників записуються за алфавітом, бажано по бригадах чи категоріях. Заповнюється табель працівником, якому доручено його ведення.
У табель вносяться відомості про відпрацьований час, надурочні години, запізнення та неявки, причини яких позначаються умовними знаками. Розшифрування цих знаків наведено на лицьовому боці бланка.
При цьому підставою для відмітки в табелі про час, який не відпрацьовано з поважних причин, є листки непрацездатності, накази (розпорядження) про надання відпустки, посвідчення про відрядження та інші документи, які свідчать про важливість відсутності працівника на роботі.

Включення в табель та виключення з нього працівників проводиться на підставі наказів про приймання на роботу чи звільнення з роботи.
Належним чином оформлений табель обліку використання робочого часу засвідчується підписами осіб, відповідальних за його заповнення, і у встановлений строк передається у відділ кадрів. Після перевірки правильності заповнення (прізвища, посади, розряди, місце роботи, відповідність графікам і т. ін.) працівник відділу кадрів також підписує табель і передає його в бухгалтерію для нарахування заробітної плати.
На великих підприємствах табель веде табельник, який функціонально входить до складу кадрової служби. На невеликих підприємствах ці функції покладаються на керівників підрозділів чи їхніх підлеглих. У такому випадку табель підписується відповідальною особою (табельником) і керівником структурного підрозділу (служби). На деяких підприємствах ще встановлюється правило обов’язкового підписання (чи візування) у начальника виробництва чи головного інженера. Як правило, строк здачі табеля підрозділами у відділ кадрів встановлюється не пізніше другого робочого дня періоду, наступного за звітним.
Зауваження
На практиці табелі, перед їх здаванням у бухгалтерію, звіряються з наказами та розпорядженнями щодо особового складу у відділі кадрів, у табелі вносяться необхідні зміни, доповнення, поправки, потім переписуються в чистовому варіанті, підписуються та візуються відповідальними працівниками підприємства і лише тоді передаються в бухгалтерію. У зв’язку з тим, що табель є однією з головних підстав для нарахування заробітної плати і зберігається протягом 75 років, будь-які виправлення в ньому не допускаються.

Форми № П-12 і № П-13, крім усього іншого, використовуються для отримання даних для складання статистичної звітності з праці.