asyan.org
добавить свой файл
1
Облицювальні матеріали і вироби
Для облицювання фасадів будівель використовують різні за формою, роз­мірами та декоративними властивостями керамічні вироби. Фасадні керамічні вироби застосовують для облицювання фасадних поверхонь, стінових панелей, блоків, цоколів будівель, лоджій, створення декоративних панно.

Загальні умови до керамічних виробів для зовнішнього-облицювання виз­начаються естетичними міркуваннями і зовнішніми факторами.

Облицювальні вироби повинні мати правильну форму, рівний красивий колір і не змінювати його з часом під дією вологи і газів, що містяться у повіт­рі, легко відчищатися від пилу і бруду; не допускати проникнення вологи до основного матеріалу стіни, оскільки зволоження різко збільшує теплопровідність огороджувальних конструкцій, а також повинні бути вогне- та морозостійкими.

^ Лицьову цеглу і камені виготовляють з глин, трепелів і діатомітів методом пластичного формування або напівсухого пресування з добавками чи без них, з нанесенням фактурного шару чи без нього. Лицьова цегла і камені призначені для мурування і одночасного облицювання зовнішніх стін будівель і споруд, тому повинні мати дві лицьові поверхні — поперечикову і довжикову.

Для підвищення декоративних і конструктивних можливостей кладки поряд з лицьовими керамічними виробами у формі прямокутного паралелепіпе­да виготовляють цеглу і камені з округлими ребрами і кутами, а також фігурні вироби (рис. 3.8).




а



Рис. 3.8. Фігурні цегляні вироби

Лицьову цеглу і камені виготовляють: з гладкою і рельєфною лицьовою по­
верхнею природного кольору або забарвленими у масі (шляхом додавання до си­
ровинної суміші добавок); з офактуреною лицьовою поверхнею (за рахунок тор-
кретування мінеральним дрібняком, ангобування, нанесення глазурі або вико­
ристання двошарового формування). ' .

Лицьову цеглу і камені з червоновипалюваних глин виготовляють за такою ж технологією, що й звичайну стінову цеглу і камені, дотримуючись більш суво­рих вимог щодо однорідності сировини, рівномірності забарвлення випаленого виробу і правильності його форми.

Лицьову цеглу світлих тонів виготовляють із червоновипалюваних туго­плавких глин із додаванням до 45% шамоту. Добираючи склад керамічних мас і регулюючи режим випалювання, можна виготовляти цеглу білого, кремового та інших кольорів.

^ Двошарову цеглу формують із місцевих червоних глин і лише лицьовий шар (3...5 мм завтовшки) із біловипалюваних глин.

Ангобована цегла має лицьову поверхню, вкриту ангобом. Виготовляють ангоби з білої глини (80%), скляного бою (13...20%) і мінерального барвника (5...7%). Ангоб наносять на відформований виріб у вигляді суспензії — шлікера, а потім випалюють.

Глазуровану цеглу застосовують для акцентних вставок, які надають фаса­ду будівлі більшої архітектурної виразності.


Глазур дає змогу одержувати будь-які колірні відтінки і зберігати їхню яскравість протягом тривалого часу; вона майже не забруднюється і легко миєть­ся. Довговічність такого оздоблення — десятки і навіть сотні років.

Марка за міцністю лицьової цегли і каменів повинна бути не меншою МІ00, а для виробів із горизонтальним розташуванням порожнин - не менше М50. Водопоглинання лицьових виробів має бути не менше 6% за масою, а мак­симально допустиме значення — від 12 до 28 мас.% залежно від виду використа­ної сировини. Лицьові вироби повинні мати марку за морозостійкістю не менше Р25, а якщо водопоглинання перевищує допустиме максимальне значення, то — не менш як Р35.

Порівняно з рядовими стіновими виробами до лицьової цегли і каменів став­ляться більш жорсткі вимоги щодо точності геометричних розмірів та показників зовнішнього вигляду. Колір, малюнок рельєфу та інші характеристики зовнішньо­го вигляду лицьових поверхонь цих виробів повинні відповідати зразку-еталону.

Облицювання стін будівель із керамічної цегли і каменів лицьовими виро­бами — найефективніший вид оздоблення, оскільки воно виконується одночасно з рядовою кладкою, а лицьові вироби, крім декоративних функцій, виконують і конструкційні функції стіни.

^ Керамічні плитки для оздоблення фасадів виготовляють у широкому асор­тименті, який передбачає варіювання за розмірами, фактурою поверхні та кольо­ровою гамою (ДСТУ Б В.2.7-67-98).

^ Килимова кераміка — це дрібнорозмірні тонкостінні плитки різного кольору, з глазур'ю чи без неї, які наклеюють лицьовою поверхнею на паперову основу (крафт-папір), внаслідок чого утворюється килим. Плитки виготовляють шлі-керним способом, вони можуть бути квадратної, прямокутної та інших форм зі стороною 22...29 мм, завтовшки 2...З мм.

Килимову кераміку застосовують для облицювання зовнішніх панелей і блоків, стін, вестибюлів, сходових кліток, санвузлів та кухонь. Для цього килими з плиткою укладають за допомогою розчинової суміші на поверхню, що облицьо­вують, а потім змивають крафт-папір водою. Водопоглинання плиток не повин­но перевищувати 16,5 мас.%, морозостійкість - не менше 35 циклів.

^ Плитки керамічні фасадні використовують для зовнішнього облицювання стін, стінових панелей, цоколів будинків і споруд. Виготовляють їх прямокутними чи квадратними з різними координаційними розмірами (від 50x50 до 300x150 мм, завтовшки 7 і 9 мм). Координаційний розмір — це сумарна величина номінального розміру плитки і ширини розчинового шва, яка зазвичай становить 4...8 мм. Лицьова поверхня плиток може бути гладкою, рельєфною, неглазурованою, частково або повністю покритою однотонною або багатокольоровою глазур'ю та декорованою. Глазур може бути блискучою або матовою.

Далі йтиметься докладніше про лицьову цеглу.