asyan.org
добавить свой файл
1
ОБДАРОВАНА ДИТИНА В СИСТЕМІ ШКІЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
Часто лише в останню чергу педагоги, шкільні психологи, адміністрація пов`язують свою професійну діяльність з обдарованими дітьми. Нерідко це відбувається в контексті вже сформованих, виражених проблем такої дитини або підлітка.

І хоча сьогодні шкільна педагогіка і психологія декларує свою орієнтацію на всебічний розвиток дитини, її здібностей, можливостей, розкриття її особистісного, інтелектуального, естетичного потенціалу, технологічно ці декларації підкріплені дуже слабко й на рівні діагностики й на рівні розвиваючою та консультативної роботи.

^

Обдарована дитина в масовій школі


В масовій школі психолог частіше стикається з обдарованістю в двох її

“ іпостасях “ :

  • обдарованість як цілісний індивідуальний стан школяра,

  • обдарованість як проблема дитини та(або) оточуючих її людей.



^

Обдарованість як цілісний психо-соціально-фізичний стан



Характеристика стану обдарованості пов`язана з тим, що шкільний психолог працює з обдарованістю школяра як з комплексним феноменом, який включає в себе фізичні, психологічні та соціально-особистісні особливості її натури.

Обдарованість любого виду впливає на соціальні відносини дитини, його уявлення про всесвіт, ціннісно-суттєву систему установок, визначає образ життя та стиль поведінки, яка вписується в цю канву гармонійно, або, породжуючи, програмуючи безліч важких соціально-психологічних та особистісних протиріч.

Який портрет “благополучної” обдарованої дитини ?

  1. Знає про свої особливості, приймає їх в собі, спирається на них.

  2. Його унікальна якість – предмет його самоповаги, але це не відображається на відносинах з іншими людьми.

  3. В своїй роди ні він не створює проблем через свою унікальність.

  4. Він пристосувався до даного освітнього простору.


Якщо учень наближається до такого портрету, то цим він зобов`язаний перш за все :

    • батькам, обраному ними стилю виховання, а також тим дорослим, з якими він спілкувався в дошкільному віці,

    • якостям своєї нервово-динамічної організації,

    • фізично міцному здоров`ю.


Робота психолога в цій ситуації характеризується як підтримуюча, гармонізуюча, профілактична та складається з таких напрямків:

      1. Контроль за нервово-фізичною діяльністю учня (навантаженням), вимогами педагогів та батьків.

      2. Консультативна та просвітницька робота з дорослими; N.B.!

        • “не експлуатувати” будь-які особисті здібності дитини за рахунок інших його інтересів та вікових потреб,

        • спрямовувати дорослих на цілісний розвиток дитини, особливо її психіки, усіх сторін “Я”, в яких вона себе не виявляє чітко,

        • дорослим необхідно напрацювати стиль ефективного спілкування з обдарованим, адекватного оцінювання його вчинків, розуміння поведінкових проявів.

3. Методична допомога педагогам в підготовці індивідуальної програми навчання обдарованого.

4. Робота психолога з самим обдарованим:

  • консультативна, тренінгова робота з дитиною або підлітком, наприклад на розвиток самосвідомості, широкого та глибокого розуміння свого дару та можливостей – формування ціннісного ставлення до себе, свого таланту, розуміння його соціального та особистісного ціннісного змісту,

  • навчання соціально-психологічним навичкам та вмінням встановлення відносин з оточуючими, розуміння їх почуттів і хвилювань в спілкуванні, конструктивного вирішення конфлікту,

  • розвиток саморефлексії.



^ Обдарованість як проблема
Це найбільш поширений варіант розвитку здібної дитини в масовій школі. Головне, що у своїй симптоматиці такі діти зрощуються з дезадаптивними: обдарованість “мімікрує” під неуспішність, соціальну занедбаність, девіантність тощо.

Обдарованість як проблема дитини може бути локалізована в сфері: навчання, спілкування, поведінки, внутрішньо-особистісного спілкування.

В сфері навчання:

  • низька навчальна мотивація,

  • демонстративне або тривожне ігнорування різних завдань педагога,

  • відсутність найменших знань з певних предметів в поєднанні з чудовими успіхами з інших


Причини шкільної неуспішності обдарованих:


  • стійка фрустрація,

  • навчання за звичайною програмою не створює для нього інтелектуальних проблем, ситуацій подолання матеріалу та концентрацію своїх можливостей.



Соціально-психологічні проблеми:
дезатаптивна поведінка,

    • бурхливо реагує на стороннє оцінювання, лається, дереться,

    • навпаки – апатичність, в’ялість, зниження контактності,

депресивна поведінка
Причини:

  1. Тривала депривація з боку близького соціального оточення учня його важливих психологічних проблем.

  2. Не сформованість засобів продуктивного спілкування


^ Внутрішньо-особистісні проблеми обдарованих
Талановита дитина усвідомлює як правило не свою обдарованість, а свою відмінність від інших і його хвилювання можуть перерости в відчуження та породити внутрішньо-особистісні конфлікти. Ці конфлікти знаходять своє вираження в

  • підвищеній тривожності,

  • невпевненості,

  • невротичній та психосоматичній симптоматиці.


Професійні дії шкільного психолога в проблемних ситуаціях


  1. Робота з дорослими по прийняттю обдарованості дитини, особливостей її поведінки, світосприйняття, зацікавлень та нахилів. Розуміння того, що його невгамовність, непосидливість – наслідок його інтелектуального або іншої “недогруженність” – більше матеріалу для переробки.

  2. Робота по створенню для дитини задовольняючої його інтереси, освітнього середовища.

  3. Робота з дорослими направлена на організацію соціального життя обдарованого, розширення його соціального досвіду, сприяє його “включенню” в класний колектив (якщо він в цьому зацікавлений). Формування у однолітків певної адекватної уяви про його здібності, позитивне прийняття обдарованого.

  4. Робота з самою дитиною:

    • рішення внутрішньо-особистісних конфліктів,

    • зняття тривожності, страхів, агресивних психологічних захистів,

    • розширення репертуару поведінкових реакцій, корекція форм поведінки, допомога в усвідомленні в своїй позиції в спілкуванні,

    • відновлювати формування навичок продуктивної учбової діяльності та рішучих моментів життя


^ Обдарованість дитини як проблема оточуючих його дорослих (частіше педагогів)
Причини:

  1. Внутрішня психологічна неготовність вчителя прийняти як факт обдарованість даного учня – це часто перекручує всю його систему уявлення про дану дитину, її реальні можливості, накладає відбиток на сприйняття змісту її вчинків та слів, визначає поведінку вчителя.

Прийняти означає визнати його першість в певній галузі – особливо якщо вона є значимою для педагога як сфера власної самореалізації. Визнання обдарованості вимагає від учителя певних умов та зусиль для створення йому умов для повноцінного розвитку. Вчитель, невпевнений в своїй компетентності буде несвідомо чинити опір думкам про талановитість дитини. Таким чином чим нижче самооцінка вчителя, тим менше його бажання прийняти обдарованого учня.

Робота психолога у такому випадку спрямована на підвищення професійної впевненості учителя, прийняти обдарованості його учня як можливість власної самореалізації.

  1. Суто психологічна причина – у педагога може не бути арсенала відповідних професійних засобів. Тому є важливим та необхідним добирання методичних засобів для роботи з обдарованими.

  2. “Експлуатація” педагогом обдарованості учня з престижних професійних намірів, або в якості символічної компенсації власних негараздів та проблем (“Я не зміг, то нехай хоча б він ...”) – перетворення учня в робота по спеціальності, інструмент для підвищення престижу, обмеження його потреб та інтересів.

Робота психолога спрямована на вирішення проблем педагога, які він спрямовує на учнів.
^ Робота психолога в масовій школі з обдарованими дітьми


  • проведення психологічної діагностики

    • спостереження за учнями, характером їхніх відповідей,

вподобаннями,

    • виявлення обдарованих у групі дезадаптивних та надання їм

допомоги.

      • психолого-педагогічна просвіта педагогів і батьків з метою поширення їх знань про походження та прояви обдарованості у дітей, особливості їх навчання та виховання

      • створення в школі соціально-психологічних умов для прояву та розвитку обдарованості

      • надання психологічної допомоги обдарованим дітям та їхнім педагогам у вирішенні виникаючих проблем

      • формування в шкільному колективі певної психологічної установки по відношенню до обдарованості:

обдарованість – це унікальний цілісний стан особистості дитини, велика індивідуальна та соціальна цінність. Обдарованість потребує виявлення та підтримки але не як цінність школи, а як деяка самоцінність.