asyan.org
добавить свой файл
1




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Н А К А З

Київ


21 липня 2004 р. № 605

Про затвердження Концепції формування

позитивної мотивації на здоровий спосіб життя

у дітей та молоді

На виконання п.9 спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.03 № 491/236 “Про підсумки проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту сучасної моделі навчального закладу – Школи сприяння здоров’ю у 2002-2003 навчальному році “ була створена робоча група з розробки проекту Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді (розпорядження МОН від 17.11.03р. № 168-р).

Проект Концепції публікувався у газеті “Шкільний світ”. Робочою групою проведено “Круглі столи” за участю науково-педагогічних працівників Донецької, Житомирської, Одеської, Тернопільської областей та м. Києва .

Рішенням Вченої ради Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України, відповідно до результатів наукової експертизи, рекомендовано затвердити Концепцію (витяг із протоколу № 3 від 24 березня 2004 року додається).

Н а к а з у ю :

  1. Затвердити Концепцію формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді “(додається).

  2. Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на серпневих конференціях педагогічних працівників у серпні 2004 року провести обговорення та розробити заходи щодо впровадження Концепції в діяльність навчальних закладів.

  3. Керівникам навчальних закладів системи освіти України запроваджувати науково-методологічні засади Концепції під час організації навчально-виховного процесу .

  4. Академії педагогічних наук України (Мадзігон В.М.), директорам Науково-методичного центру середньої освіти (Завалевській Ю.І.), Науково-методичного центру професійно-технічної освіти (Паржницький В.В.), Науково-методичного центру вищої освіти (Левківській К.М.) до 01.12.2004 року розробити плани науково-методичного забезпечення впровадження Концепції на 2005-2010 роки.

  5. Щорічно до 1 січня, починаючи з 2005 року, інформувати міністерство про стан впровадження Концепції.

  6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Міністра Огнев’юка В.О., Десятова Т.М., Степка М.Ф.

Міністр В.Г.Кремень
Затверджено наказом

Міністерства освітиі науки України

від 21 липня 2004 р. № 605
КОНЦЕПЦІЯ

^ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ

НА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ У ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
І. Стан здоров’я дітей та молоді в Україні

Конституція України визнає життя і здоров’я людини найвищими соціальними цінностями. Згідно з Основним Законом, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов’язана ефективно вирішувати завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток країни і суспільства в цілому.

1991 року в Україні набула чинності Конвенція ООН про права дитини. Виконання її умов, а також положень Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей вимагає від Української держави, всього суспільства цілеспрямованих дій щодо створення сприятливих умов для життя дітей та молоді, оскільки стан фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я підростаючого покоління є інтегральним показником суспільного розвитку, дієвим чинником впливу на економічний, культурний, оборонний потенціал країни.

З метою поліпшення здоров’я населення в Україні здійснено відповідні практичні кроки: прийнято ряд законів і підзаконних актів щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб, порядку правового регулювання питань, пов’язаних із поширенням СНІДу; організовано Центр планування сім’ї при Інституті педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, 45 обласних, міських центрів планування сім’ї, що забезпечують доступність медичних послуг, спрямованих на збереження репродуктивного здоров’я, в першу чергу, дітей та молоді. Особливою увагою оточено потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи; розвивається мережа соціальних служб для молоді, збільшується обсяг та різноманітність соціальних послуг для них, створюються нові типи спеціалізованих соціальних служб: консультативні пункти, кризові стаціонари, школи батьківської підтримки тощо.

Незважаючи на це, серед молоді продовжують поширюватися такі шкідливі явища як наркоманія, зловживання алкоголем, куріння, що відбуваються на фоні надмірного психоемоційного навантаження, безладних статевих стосунків, раціонального харчування, гіподинамії та інших складових нездорового способу життя.


Так, за даними Міністерства охорони здоров’я України в останні десять років зареєстровано підвищення рівня захворюваності й поширення серед молоді хвороб крові та кровотворних органів, новоутворення, сечостатевої та кістково-м’язової систем та кровообігу; почастішали ускладнення вагітності, пологів і післяпологового періоду, вроджені вади розвитку. Залишається високим рівень захворювань, що передаються статевим шляхом.

Соціально небезпечною проблемою став СНІД (ВІЛ-інфекція): за темпами розвитку цієї епідемії Україна посідає одне з перших місць у світі. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих наркоманів (70%) - особи віком від 15 до 30 років; спостерігається зростання ВІЛ-інфекції серед наркоманів-підлітків і дітей.

В Україні відзначається щорічне погіршення психічного здоров’я підлітків, в першу чергу внаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних та інших психотропних речовин.

Низький рівень здоров’я молодих людей, що призиваються на службу до Збройних Сил України, є свідченням негативних тенденцій у ставленні молоді до власного здоров’я: придатними до військової служби визнається 74-76% юнаків, а кількість тих, хто отримує відстрочку за станом здоров’я, постійно збільшується.

Окрім того, низький стан здоров’я молоді спричиняється падінням моральних устоїв, значним соціальним розшаруванням населення, складною криміногенною ситуацією, комерціалізацією статевих стосунків, раннім початком статевого життя, на що також негативно впливає змістовно- інформаційний простір, який обирають молоді люди у своїй дозвіллєвій сфері.

Школа, трудові колективи, сім’я - найефективніші інституції формування здорового способу життя та культури здоров’я - недостатньо використовують свої можливості через брак досвіду та недостатньо відповідних, виховних технологій.
ІІ. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді

Методологічною основою формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді є гуманістична модель освіти, сутність якої полягає у створенні сприятливої ситуації для їх готовності до сприйняття й адекватного реагування на виховні дії шкільного та соціального середовища.

Рівень цієї готовності характеризується здатністю дітей та молоді перетворювати зовнішні вимоги на внутрішні спонуки, мотиви поведінки з пробудженням їх самосвідомості і відповідальності за власну культуру.

Методологічним підґрунтям Концепції є діяльнісний і системний підходи до формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

^ Діяльнісний підхід вимагає культивування дієвої позиції особистості з метою власного становлення й розвитку, морального і духовного самовдосконалення.

^ Системний підхід передбачає цілісність у практичній діяльності, що спрямована на комплексну реалізацію здорового способу життя.

Базовими принципами формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді виступають:

- принцип науковості і доступності знань, адаптація відповідних наукових знань для усіх ланок освіти з врахуванням особливостей різних вікових категорій; взаємозв’язок науки про здоров’я з практичним досвідом;

- принцип системності і наскрізності означає, що процес формування здоров’я людини, природних та соціальних умов його збереження і зміцнення організується як системний педагогічний процес, у логічному зв’язку всіх його етапів; спрямовується на гармонійний і різнобічний розвиток особистості;

- принцип неперервності та практичної цілеспрямованості передбачає наступність у реалізації напрямів та етапів цієї роботи на різних освітніх рівнях; охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється у різних соціальних інститутах, у навчальній та позанавчальній діяльності;

- принцип інтегративності передбачає синтез теоретичних, емпіричних і практичних знань у цілісній картині про здоров’я та здоровий спосіб життя;

- принцип відкритості передбачає систематичне поповнення, оновлення, вдосконалення знань про здоровий спосіб життя;

- принцип плюралізму уможливлює варіативність авторських проектів, планів і програм на основі інваріантного рівня знань для різних, відносно самостійних типів навчальних закладів із врахуванням потреб, інтересів і нахилів усіх суб’єктів навчально-виховного процесу (учнів, студентів, вихователів, вчителів, викладачів, батьків);

- принцип превентивності означає, що виховні впливи держави, всіх виховних інститутів, на основі врахування інтересів особистості та суспільства, спрямовуються на профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, на допомогу та їх захист, вироблення імунітету до негативних впливів соціального оточення. При цьому забезпечуватиметься система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин, різних проявів деструктивної поведінки, відвернення суїцідів та формування навичок безпечних статевих стосунків;

- принцип гуманізму передбачає орієнтацію на підростаючу особистість як вищу цінність, врахування її вікових та індивідуальних особливостей, задоволення фундаментальних потреб вихованця (у розумінні, пізнанні, прийнятті, справедливому ставленні до неї); вироблення індивідуальної програми її розвитку; стимулювання розвитку в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих виборів;

- принцип цілеспрямованості, який характеризує тенденцію дітей та молоді, що спрямована на досягнення основної мети – підвищення ефективності функціонування власного організму і свідомого позитивного ставлення до нього.

Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді можна вважати:

- на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

- на рівні психічного здоров’я (психологічного комфорту): відповідність пізнавальної діяльності календарному віку, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок;

- на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві;

- на рівні соціального здоров’я (соціального благополуччя): сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.
ІІІ. Суб’єкти спільної діяльності та цільові групи з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді

Суб’єктами спільної діяльності з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя є:

    • управління (відділи) освіти і науки, охорони здоров’я обласних (міських, районних, районних у місті) державних адміністрацій;

    • органи місцевого самоврядування та самоорганізації населення, батьківська громада;

    • науково-дослідні інститути АПН України та АМН України, навчальні заклади різних типів та рівнів акредитації, відповідні медичні установи, обласні інститути післядипломної педагогічної освіти; дитячі та молодіжні громадські організації, благодійні фонди, соціальні служби для молоді;

    • засоби масової інформації.

Основним завданням суб’єктів спільної діяльності з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя є консолідація зусиль щодо здійснення державної політики у сфері охорони здоров’я, спрямованої на забезпечення прав громадян на якісну і доступну медико-санітарну допомогу та створення умов для формування здорового способу життя.

В основу виконання цього завдання покладено міжгалузевий комплексний підхід у діяльності держави, всіх її інституцій до збереження та зміцнення здоров’я кожного громадянина, незалежно від віку.

В рамках Концепції доцільно виділяти такі цільові групи: діти дошкільного віку; учні загальноосвітніх та вихованці позашкільних навчальних закладів; учнівська та студентська молодь; вихователі дошкільних навчальних закладів; вчителі, класні керівники, вихователі груп продовженого дня та шкіл-інтернатів, шкільні психологи, соціальні педагоги; викладачі вищих навчальних закладів усіх типів та рівнів акредитації, куратори, соціальні психологи; батьківська громадськість.

^ IV. Мета, стратегії та завдання Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді

Метою Концепції є створення умов для зміцнення фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я, психологічного комфорту та соціального благополуччя дітей і молоді шляхом визнання пріоритету здорового способу життя як основного чинника збереження та зміцнення здоров’я, утвердження свідомого ставлення та громадянської відповідальності за власне здоров’я.

Стратегії Концепції:

- надання пріоритетності проблемі формування здорового способу життя дітей і молоді в усіх ланках суспільної освіти;

- гуманізація та демократизація відносин учасників навчально-виховного процесу, забезпечення у навчальних закладах сприятливого психологічного мікроклімату та відповідного інформаційно-предметного середовища;

- розширення Національної мережі шкіл сприяння здоров’ю, впровадження їх досвіду в практику роботи дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів;

- залучення учнівської та студентської молоді до активної участі у просвітницькій та волонтерській роботі з пропаганди здорового способу життя в середовищі однолітків;

- підтримка, розвиток національних та родинно-сімейних традицій здорового способу життя та виховання здорової дитини; широке залучення батьків до цього процесу;

- послідовне формування культури здоров’я педагогів як необхідної умови розвитку позитивної мотивації в учнів та студентів на здоровий спосіб життя.

Концепція спрямована на виконання таких завдань:

- створення у навчальних закладах усіх типів та рівнів акредитації цілісної системи формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;

- розробка і впровадження в практику роботи навчальних закладів сучасного моніторингу діагностики і корекції стану здоров’я дітей і молоді;

- впровадження у навчально-виховний процес особистісно зорієнтованої моделі формування в учнів і студентів навичок здорового способу життя, вміння приймати оптимальні рішення щодо збереження і зміцнення власного здоров’я у різних життєвих ситуаціях, в тому числі, екстремальних;

- удосконалення форм і методів формування здорового способу життя;

  • формування в учнів та студентів негативного ставлення до шкідливих поведінкових звичок, посилення ефективності механізмів подолання залежності від них;

  • забезпечення якісної підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів, здатних формувати у дітей та молоді позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя;

- визначення пріоритету у педагогічній роботі з батьками і громадськістю формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
^ V. Зміст, форми і методи формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді. Організоване навчання та самоосвіта

Формування здорового способу життя є за своєю сутністю системоутворювальним проектом, який спрямований на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного та духовно-морального стану людини.

Системність полягає у взаємопогоджених знаннях, уміннях та навичках, сформованих у дітей та молоді, які забезпечують необхідний рівень їх працездатності, моралі та духовності. Для цього необхідно знати основні положення фізіології, психології людини, соціології та інших суміжних дисциплін, які в сукупності дозволять реалізувати необхідні здоров’язберігаючі, здоров’язміцнюючі, здоров’яформуючі технології щодо свідомого ставлення до власного здоров’я і проявлятися у відповідних позитивних вчинках і діях.

Вказане свідчить про доцільність формування таких знань про:

  • фізичне здоров’я: організм людини як біологічна система; органи і системи життєзабезпечення, їх функції і здоровий стан; фізіологічна діяльність, біохімічні процеси і здоров’я; гігієна тіла; гігієнічні нормативи; рух і здоров’я; генетичне здоров’я; репродуктивне здоров’я; статеве виховання; профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом і СНІДу; культура харчування; фізична гармонія тіла;

  • психічне здоров’я (психологічний комфорт): індивід, особистість, індивідуальність; психіка людини; індивідуально-типологічні особливості людини; емоції, почуття, воля, свідомість; сфера пізнання; самосвідомість, самооцінка, саморегуляція, самоактуалізація, самовиховання; основні психічні процеси, їх вплив на здоров’я; мотивація поведінки і ціннісні орієнтації; психологія спілкування; стрес, психотравма; девіантна поведінка; попередження шкідливих звичок; психологічна самодопомога; резерви психічних можливостей людини; вплив засобів масової інформації та мистецтва на психічне здоров’я людини;

- духовне здоров’я: здоров’я в системі загальнолюдських цінностей; духовність людини як основа здоров’я; закони діалектики про життя та смерть; ноосфера; релігія про здоров’я, духовні вчення про здоров’я; ідеал здорової людини; духовні цінності і засоби розвитку духовності; здоров’я в системі життєвих цінностей народу; традиції культури здоров’я українського народу; національні особливості формування здоров’я; календарні народні свята і здоров’я;

- соціальне здоров’я (соціальне благополуччя): людина як елемент соціуму; наслідки антропоцентричного ставлення до навколишнього середовища; соціальні співтовариства; етика родинних зв’язків; соціальні потреби та інтереси; мотивація поведінки; соціальне забезпечення життєво важливих потреб; соціальна адаптація; ергономічні аспекти формування здоров'я; асоціальна поведінка; популяційне здоров'я; здоров'я нації; держава, право і здоров'я, права і обов'язки громадянина у ставленні до власного здоров'я та здоров’я оточуючих; шкідливий вплив наркогенних речовин на здоров'я; попередження соматичних і інфекційних захворювань, хвороб, що передаються статевим шляхом і СНІДу; здоровий спосіб життя; культура здоров’я.

Ефективність процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя залежить від відповідної спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації.

Серед форм і методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До них також належать соціальне проектування, метод відкритої трибуни, ситуаційно-рольова гра, соціально-психологічний тренінг, інтелектуальний аукціон, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, гра-драматизація тощо.

Доцільно використовувати й традиційні методи: бесіда, диспут, лекція, семінар, роз’яснення, переконання, позитивний і негативний приклади, методи вироблення звичок, методи вправ, контролю і самоконтролю, створення громадської думки тощо.

Застосування цих методів сприяє утворенню у дітей, учнівської та студентської молоді адекватної моральної самооцінки, дає можливість організувати дієву роботу з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, перебудувати і змінити асоціальні форми у поведінці дітей та молоді на соціально значущі; підтримати, посилити позитивні моральні спонуки, активізувати їх прояви чи загальмувати негативні мотиви, знизити їх силу, утримати учня від прояву деструктивної мотивації на здоровий спосіб життя.

З нетрадиційних для педагогіки методів ефективно діють методи “педагогічної психотерапії”, а саме: саморегуляції, педагогічного аутотренінгу, рефлексотерапії. Ці методи створюють певну єдність і доповнюють один одного.

^ Організоване навчання здійснюється у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах, у закладах післядипломної педагогічної освіти за умови вирішення таких основних завдань:

1) участь у реалізації державних стандартів початкової, середньої, вищої освіти та відповідного комплексу нормативних, навчально-методичних, інших документів, які регламентують та унормовуютиь організацію навчально-виховного процесу під керівництвом педагогів;

2) організація навчання дітей, учнівської та студентської молоді з використанням традиційних та інноваційних форм і методів;

3) самостійна робота учнів та студентів, окрім засвоєння обов’язкового програмного навчального матеріалу, повинна супроводжуватися переглядом відеопродукції у спеціальних кабінетах або поєднуватися з переглядом телепрограм на центральному, обласному телебаченні за тематикою щодо ведення здорового способу життя.

Самоосвіта базується на необхідності громадян формувати, зберігати та зміцнювати власне здоров’я з використанням навчально-методичної і технічної бази, що забезпечує самостійне навчання. Самоосвіта можлива за таких умов:

1) наявність освітньо-професійних та освітньо-наукових програм підготовки дітей та молоді до ведення здорового способу життя з конкретними методичними рекомендаціями та коментарями;

2) наявність доступної наукової та навчально-методичної літератури з даної проблеми у бібліотеках, книжкових магазинах, електронних підручниках, в Internet, електронних засобах масової інформації;

3) розгалужена мережа консультативних пунктів з надання практичної допомоги в оволодінні знаннями, уміннями та навичками з формування, збереження та зміцнення власного здоров’я під керівництвом педагогів, методистів та психологів.

Самоосвіта дітей та молоді з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя здійснюватися також за участю державних, комерційних телевізійних і радіопрограм.
^ VІ. Управління та функції навчально-виховної діяльності з формування позитивної мотивації

на здоровий спосіб життя у дітей та молоді

Управління здійснюється на основі нормативно-правової бази та за умови науково-методичного забезпечення на рівні:

1) органів державного управління, установ, відомств, де створюються відповідні управління (відділи, сектори) виховної роботи, на які покладається управління процесом виховання та контроль за діяльністю підвідомчих структур у частині виконання діючого законодавства України, відповідних Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України;

2) органів освіти та охорони здоров’я у співпраці з органами місцевого самоврядування та самоорганізації населення на всіх рівнях управління; навчальних закладів різних типів та рівнів акредитації.

Системний аналіз процесів управління формуванням позитивної мотивації на здоровий спосіб життя проводиться з метою забезпечення подальшого розв’язання проблем зменшення кризових явищ у підлітковому та молодіжному середовищі і вирішення соціально-економічних проблем розвитку країни, зростання її соціально-економічного, політичного, та морального потенціалу.

Ефективність координації (оперативного управління) процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя зростатиме за умови узгоджених дій державних органів управління, органів місцевого самоврядування та самоорганізації населення, громадських організацій із залученням дитячих та молодіжних організацій, батьківської громадськості.
^ VІІ. Система підготовки кадрів до здійснення процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя

Основним завданням підготовки педагогічних кадрів до здійснення процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя є забезпечення неперервності у формуванні культури здоров’я особистості як невід’ємної складової її професійної компетентності та адаптації до гуманістичної спрямованості навчально-виховного процесу.

Система підготовки кадрів включає кілька рівнів відповідно до структури ступеневої освіти в Україні.

З цією метою здійснюється відповідна спеціалізація з валеології у поєднанні з підготовкою за суміжними спеціальностями (дошкільне виховання, початкове навчання, біологія, фізична культура, психологія, основи медичних знань, соціальна педагогіка, дефектологія).

Умовою для підготовки педагогічних кадрів є введення Міністерством освіти і науки України професії “валеолог” до Класифікатора професій ДК 003-95 (зміни та доповнення №4).

Класифікатором професій передбачена підготовка вчителів за освітньо-кваліфікаційними рівнями: “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”.

У навчальних планах педагогічних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які готують асистента валеолога, передбачено курси “Основи валеології” (обсяг - один кредит) та “Методика викладання навчального курсу для початкової школи “Основи здоров’я” (один кредит), які повинні сформувати індивідуальну валеологічну культуру майбутнього педагога, забезпечити його підготовку до проведення системної навчально-виховної роботи.

Система підготовки студентів за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” включає вивчення курсів: “Вікова фізіологія з основами гігієни дітей”, “Основи педагогічної валеології”, “Теорія і методика викладання валеології” і педагогічну практику (загальний обсяг часу - не менше 5 кредитів). Перелік спецкурсів формується з урахуванням основної спеціальності студента. У кінці вивчення курсу (курсів) з питань формування здорового способу життя студенти складають іспит (залік).

Підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр” передбачає вивчення курсу “Теорія, методологія, методика формування здорового способу життя”, спецкурсів відповідно до основних аспектів валеології.

Післядипломна перепідготовка і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з формування здорового способу життя відбувається на базі педагогічних вищих навчальних закладів, обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, які мають ліцензію на такий вид діяльності.

У планах навчальних курсів підвищення кваліфікації забезпечується диференційований підхід до слухачів:

а) керівні кадри освіти вивчають обов’язковий курс “Вступ до валеології” (обсягом до18 годин);

б) для вихователів дошкільних навчальних закладів, вчителів початкових класів та класних керівників загальноосвітніх навчальних закладів з метою ознайомлення з валеологічними технологіями, окрім обов’язкового курсу “Вступ до валеології”, пропонується спецкурс “Основи педагогічної валеології”;

в) викладачі природничого профілю, фізкультури, психології розширюють одержані у вищих навчальних закладах знання при вивченні курсів “Валеофілософія”, “Педагогічна валеологія”, “Методика викладання валеології”, спецкурсів з інноваційних методик формування здорового способу життя (ознайомлення з діяльністю закладів Національної мережі шкіл сприяння здоров’ю).

У міжкурсовий період педагогічні кадри, відповідно до планів Міністерства освіти і науки України, обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, міських (районних) відділів освіти, залучаються до участі у постійно діючих методичних семінарах, семінарах-тренінгах, інформаційно-методичних нарадах, школах педагогічної майстерності, роботі “круглих столів”, науково-практичних конференціях тощо.

Підготовка кадрів щодо реалізації Концепції передбачає:

- теоретичну підготовку (введення обов’язкового навчального спецкурсу для всіх категорій педагогічних кадрів “Педагогіка здорового способу життя”, який забезпечує засвоєння інноваційних педагогічних систем, технологій виховання і навчання та системи управління цим процесом);

- засвоєння вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик та положень, які випливають з них, для побудови змісту, вибору форм та методів навчання, способів та критеріїв оцінки досягнення цілей навчання;

- розробку стандартів якості підготовки і технології об’єктивного визначення ступеню відповідальності кожного фахівця, який отримав відповідну професійну освіту;

- розробку принципово нової циклічної моделі виховання та навчання, нових навчально-методичних матеріалів для проведення занять та практичного засвоєння нової тренінгової методики;

- збір, узагальнення та системний аналіз світових та національних досягнень у навчанні здоровому способу життя та оперативну корекцію змісту навчання, навчальних та виховних технологій, способів активізації пізнавальної діяльності учнів та роботи педагога.

^

VІІІ. Шляхи, умови та очікувані результати реалізації Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді


Нормативно-правове забезпечення реалізації Концепції регулюється відповідними нормативними актами: Законами України, Указами Президента України, постановами Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, відповідними наказами Міністерства ос

віти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України, рішеннями органів місцевого самоврядування.

Розробка і впровадження навчальних програм з валеології та формування здорового способу життя у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних, вищих навчальних закладах незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування; забезпечення реалізації цих програм за допомогою високоякісних підручників, посібників, технічних засобів навчання й наочного дидактичного матеріалу, а також варіативних програм, орієнтованих на інтеграцію широкого кола питань щодо профілактики ВІЛ/СНІДу, сексуальної поведінки, репродуктивного здоров’я, вживання наркотиків тощо; комплексних моделей формування здорового способу життя для різних типів навчальних закладів.

Системне проведення моніторингу стану здоров’я дітей, молоді, педагогічних працівників із залученням сучасних технологій.

Організація та науково-методичне забезпечення діяльності регіональних центрів та експериментальних навчальних закладів всеукрахнського та рагіонального рівнів для відпрацювання основних положень Концепції.

Створення серед освітньої громадськості атмосфери сприяння розвитку Національної мережі шкіл сприяння здоров’ю, активізація зусиль науковців з метою здійснення теоретико-методологічного забезпечення процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді на рівні сучасних досягнень науки і практики (розробка і викладання відповідних навчальних курсів, проектування моделей Шкіл сприяння здоров’ю тощо).

Активне використання засобів масової інформації та інших джерел для пропаганди та розповсюдження вітчизняних та зарубіжних новітніх теоретичних розробок, здобутків вчителів-новаторів та вчителів-експериментаторів; забезпечення впровадження сучасних інформаційно-освітніх програм та соціальної реклами з урахуванням особливостей цільових груп.

Поширення культурно-мистецьких та фізкультурно-оздоровчих акцій для дітей та молоді, спрямованих на формування здорового способу життя, культуру здоров’я.

Забезпечення якісної ступеневої підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для здійснення завдань, окреслених Концепцією.

Створення фахового науково-методичного видання (газета, журнал).

Формування економічних основ забезпечення здорового способу життя, створення належної матеріально-технічної бази у навчальних закладах різних типів та рівнів акредитації.

Концепція реалізується в умовах погодження та раціонального використання фінансових, технологічних, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів держави і спрямовується на формування фізично, психічно інформаційних, соціально, морально здорової особистості з високим рівнем громадянської відповідальності, здатної вирішувати масштабні завдання, які забезпечать поступ нації, готової до самостійного вибору власного місця в житті; високоерудованої і культурної особистості, яка має гуманістичний світогляд та гуманістичні якості, поважає батьків, інших людей, які її оточують, із сформованою культурою спілкування; веде здоровий спосіб життя, прагне до самовдосконалення; толерантна, доброчесна, милосердна, доброзичлива.