asyan.org
добавить свой файл
1
НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ

Обдарованість: суть, види, принципи
Форми і методи роботи з обдарованими дітьми


Обдарованість: суть, види, принципи

   На рубежі XX—XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації — ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.
   Закон України “Про освіту” передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів).

   Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

   У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
   Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.
   В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.

   Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

   Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний “середній” рівень. їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.
   Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.
   Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.
   Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.
   Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:
— формування взаємин на основі творчої співпраці;
— організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);
— превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);
— вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);
розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння “згортати” і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);
— гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);
— створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).
   Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати “опорні” знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.

^ Форми і методи роботи з обдарованими дітьми

   Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.
   Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.
   Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.
   Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.
   Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.
   Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.
   У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).
   ^ Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, “перестрибуванню” через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.
   ^ Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.
   Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю).
   Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.
   Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).
   Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.

^ Пояснювальна записка до програми роботи з обдарованими дітьми: Представник гуманістичної психології К. Роджерс визначив ідею роботи з обдарованими дітьми так: «Якщо сучасне суспільство не буде мати людей, здатних реагувати на найменші зміни в суспільному розвитку, ми можемо загинути, і це буде та ціна, яку ми всі заплатимо за відсутність креативності».

Звичайно, найбільш умотивованим соціальним інститутом щодо винайдення механізмів плекання талановитих, творчих особистостей є освіта. Згідно з національними інтересами України, яка проторує свій непростий шлях стратегічного самовизначення, завдання розробки методологічних засад виявлення, розвитку та підтримки обдарованих дітей постає як найбільш пріоритетне. Це, зокрема, підтверджується таким директивним документом, як «Державна програма роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки».

Складність завдання створення відповідних прикладних програм для роботи в умовах загальноосвітньої школи полягає, серед іншого, у розумінні небезпеки усіченого варіанту психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості, коли ця особистість розглядається переважно як об’єкт докладання зусиль фахівців, на якому зосереджуються різноманітні розвивальні впливи.

Впродовж 2007-2009 навчальних років автором було здійснено пошуковий проект щодо винайдення інноваційних методів роботи з обдарованими дітьми. За результатами дослідження для розробки концептуальних засад заявленої програми було обрано психологію і педагогіку життєтворчості, яка обумовлює суб’єкт – суб’єктну орієнтацію психолого-педагогічного супроводу дитини з високим рівнем розвитку тих чи інших здібностей.

У контексті життєтворчої освітньої парадигми обдарованість постає як вищий, суб’єктно умотивований прояв у внутрішньому та зовнішньому просторах життєдіяльності особистості її природних талантів та здібностей.

На цій підставі було висунуто гіпотезу, що критерієм ефективного розвитку обдарованості дитини доцільно вважати її спроможність свідомо особистісно самовизначитись щодо власного потенціалу актуальної та перспективної креативності та спрямувати цей потенціал на реалізацію високої ідеї. досягнення гідної мети.

На потребу здійснення технологічного забезпечення програми було сформульовано допоміжну (процесуальну) гіпотезу про те, що до свідомого прояву і перманентного розвитку власної обдарованості дитина буде здатна лише у разі набуття нею провідних компетенцій щодо кожної з сфер життєздійснення, а саме:

а) компетенції щодо гармонізації особистості (актуальні компетенції)
- здатність до саморегуляції сутнісних сил особистості (функціональна сфера);
- здатність до самореалізації особистості у конструктивних взаємовідносинах (соціальна сфера);
- здатність до саморепрезентації позитивного іміджу особистості (емоціональна сфера);
- здатність до самореорганізації проблемних аспектів діяльності особистості (інтелектуальна сфера);

б) компетенції щодо гармонізації світоустрою (перспективні компетенції)
- здатність до гармонійного світоупоряджання (активаційна сфера);
- здатність до гармонійного світодомагання (культиваційна сфера);
- здатність до гармонійного світовідображення (інтеграційна сфера);
- здатність до гармонійного світоперетворення (інноваційна сфера);

Для здійснення структурно-методологічного оформлення програми було обрано ідею створення життєтворчого освітнього простору, як варіативної проекції елементів гармонійного життєздійснення особистості на всі складові навчально-виховного процесу.

При цьому емпірично було доведено, що робота з обдарованою молоддю буде результативною лише за умов здійснення цієї роботи у контексті максимального розкриття творчого потенціалу всіх інших учнів школи, тобто дітей з будь-яким рівнем розвитку.

Мета програми роботи з обдарованими дітьми: допомогти обдарованим та здібним учням обрати акмеологічну стратегію життєздійснення, що базується на прагненні до гармонізації світоустрою через гармонізацію особистості.

Завдання програми роботи з обдарованими дітьми:

1. Забезпечити сприятливі соціальні, психологічні, педагогічні умови для актуалізації багатогранних творчих задатків учнів на діагностичній основі.

2. Здійснити запобіжне усунення зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів, які ускладнюють вияв творчої природи дитини і утруднюють продуктивну реалізацію обдарованості.

3. Спрямувати зусилля всього шкільного колективу (педагогів, батьків, самих учнів) на створення життєтворчого освітнього простору, насиченого з одного боку реабілітаційними впливами для відновлення суб’єктного статусу особистості, а з іншого – покликаного сприяти розвитку потенційної обдарованості кожної дитини.

4. Акумулювати у навчально-виховному процесі варіативні види діяльності, форми та методи психолого-педагогічного супроводу для моделювання різноманітних сфер самовизначення особистості (таких як: довкілля, суспільство, мистецтво, наука) та спонукати учнів до результативного вияву творчої активності у цих сферах.

Вихідні принципи побудови програми

1. Принцип індивідуальної життєвої траєкторії – визначення учнями свого життєвого призначення і сенсу розвитку власних здібностей.

2. Принцип варіативної креативності – орієнтація учнів на постійний відповідальний вибір в усіх видах діяльності.

3. Принцип пріоритетності проективно-рефлексивних форм та методів організації навчально-виховного процесу – спонукання учнів до постійної актуалізації власної креативності.

4. Принцип колегіальності – залучення учнів до планування, підготовки та активної участі у компетентоформуючих заходах.

5. Принцип актуальності освіти – забезпечення практичної цінності навчального матеріалу та змісту виховних заходів.

6. Принцип доступності – урахування індивідуальних особливостей дітей та залучення до життєтворчих заходів учнів з різним рівним мотивації та інтелекту.

7. Принцип віртуалізації навчально-виховного процесу – задіяння різноманітних відео-компютерних засобів, інтерактивних методик, дистанційних форм психолого-педагогічного супроводу.

8. Принцип моніторингової оптимізації – постійне здійснення особистісно зорієнтованої діагностики саморозвитку учнів.

9. Принцип психолого-педагогічної деонтології – дотримання високих етичних норм у побудові конструктивних взаємин з учнями.

10. Принцип технологічності – відтворюваність програми в умовах реального навчально-виховного процесу.

Методи роботи з обдарованими дітьми

1. Методи психолого – педагогічного супроводу особистості:
• Метод моделювання проблемно насиченого виховного середовища
• Метод стимулювання групової та індивідуальної рефлексії
• Метод проблемно-конструктивного тренінгу
• Метод педагогічного сприяння
• Метод емпіричної акумуляції
• Метод суб’єкт – суб’єктного діалогу

2. Методи суб’єктної актуалізації:
• Метод перспективного самопізнання
• Метод групового прогнозування
• Метод інтерактивної взаємодії
• Метод проектування особистісних досягнень
• Метод евристичних досліджень
• Метод продуктивної самореалізаії

Реалізація програми на практиці

Завдання 1
Забезпечення сприятливих соціальних, психологічних, педагогічних умов для актуалізації багатогранних творчих задатків учнів на діагностичній основі.

Зміст роботи
а) Робота з учнями
- Визначення творчих здібностей та рівня академічних досягнень учнів.
- Виявлення прихованих здібностей дітей і можливостей їхнього розвитку.
- Допомога у виявленні актуальної та перспективної галузей задіяння особистісної креативності учнів.
- Спонукання дітей до розширення кола своїх інтересів і дослідження нових для себе напрямків пізнання.
- Знаходження гідного застосування результатам творчої діяльності учнів.
- Підвищення рівня загальної культури та виявлення кращих якостей особистості дітей.
- Створення позитивного емоційного фону життєдіяльності закладу.

б) Робота з педколективом
- Ознайомлення педагогів закладу з сучасними науково-теоретичними та організаційно-практичними засадами розвитку обдарованості учнів.

в) Робота з батьками
- Покращення психологічного клімату закладу за рахунок усвідомлення батьками своєї ролі щодо підтримки виявлення та розвитку творчих здібностей дітей

Засоби виконання

- Психолого-соціологічний інструментарій діагностики обдарованості дітей (Додаток 1)

- Мотиваційно-прогностичний тренінг виявлення актуальної креативності особистості «На перехресті обдарованості» (Додаток 2).

- Програма залучення учнів до участі у регіональних та всеукраїнських конкурсах (Додаток 3).

- Навчально-практичний семінар для педагогічних працівників «Створення психолого-педагогічних умов для розвитку дитячої обдарованості» (Додаток 4).

- Навчальний курс-тренінг для батьків обдарованих дітей (Додаток 5)

- Загальношкільний проект «Імідж нашої школи».

Завдання 2
Здійснити запобіжне усунення зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів, які ускладнюють вияв творчої природи особистості і утруднюють продуктивну реалізацію обдарованості.

Зміст роботи

а) Робота з учнями
- Виявлення соціальних, психологічних, педагогічних факторів, які стримують розвиток творчих здібностей дітей.
- Розв’язання проблематики взаємовідносин у шкільних колективах, пов’язаної з деструктивним виявленням обдарованості окремих дітей.
- Профілактика стресових розладів поведінки та подолання тривожного стану здібних учнів.
- Відновлення і розвинення здатності учнів до самокерованої поведінки.
- Допомога здібним учням у визначенні реалістичних цілей.
- Навчання дітей ставитись до проблеми, навіть найскладнішої і неприємної, як до ситуативної задачі, яка обов’язково буде розв’язана, якщо докласти творчих зусиль.
- Компенсація проблематики розвитку учнів за рахунок створення ситуацій успіху у принадних сферах життєдіяльності.

б) Робота з педколективом
- Допомога педагогічним працівникам щодо здійснення профілактичної роботи з дітьми групи ризику та відновлення позитивних якостей особистості учнів.

в) Робота з батьками
- Інформування батьків щодо проблематики життєдіяльності дітей з нестандартним рівнем розвитку здібностей.

Засоби виконання

- Проективні методики виявлення рівня тривожності, рівня самооцінки та домагань, агресивності, захисних механізмів.
- Анкетування учнів «Соціальна мережа підтримки».
- Програма допомоги підліткам у кризових станах [25].
- Скринька довіри.
- Тренінг на досягнення психічної рівноваги, зниження емоційного напруження.
- Проблемно-конструктивний тренінг.
- Консультативна допомога учням за тематикою:
«Міжособистісні стосунки»
«Поривання до успіху або страх невдачі»
«Відповідальність за свої дії та вчинки»
«Як розв’язуються проблемні ситуації»
«Як ставитися до критики та порад»
«Прояви егоцентризму»
- Анкетування вчителів «Обдаровані учні у шкільному колективі»
- Навчально-практичний семінар «Діти з проблемною поведінкою»
- Анкетування батьків «Особливі діти – особливі проблеми»
- Рекомендації батькам обдарованих дітей «Як допомогти та не зашкодити вашій дитині».

Завдання 3
Спрямувати зусилля всього шкільного колективу (педагогів, батьків, самих учнів) на створення життєтворчого освітнього простору, насиченого з одного боку реабілітаційними впливами для відновлення суб’єктного статусу особистості, а з іншого – покликаного сприяти розвитку потенційної обдарованості кожної дитини.

Зміст роботи

а) Робота з учнями
- Формування мотивації досягнення успіху у загальношкільному та класних колективах.
- Набуття учнями життєво важливих ресурсів, таких як:
- здатність до осмисленого сприйняття життя;
- набуття необхідного соціального досвіду, навичок конструктивних взаємин, оволодіння засобами спілкування;
- здатність до свідомого особистісного самовизначення;
- відповідальність за власні дії та вчинки;
- спроможність успішно долати власні проблеми;
- готовність спрямувати свої здібності, можливості та таланти на реалізацію високої ідеї та гідної мети.
- Підвищення навчальної мотивації, формування в учнів вмінь та навичок раціональної пізнавальної діяльності, оволодіння учнями алгоритмами успішного навчання.
- Формування вміння співпрацювати в умовах тимчасового творчого колективу.
- Активізація суспільно-корисної діяльності.
- Сприяння максимальному розкриттю творчого потенціалу дитини з будь-яким рівнем розвитку, реалізації її здібностей у різноманітних сферах життєдіяльності (довкілля, суспільство, мистецтво, наука).

б) Робота з педколективом
- Спрямування професійного та творчого потенціалу вчителів і класних керівників на створення умов для виявлення та розвитку потенційної обдарованості учнів.
- Поглиблення знань педагогічних працівників про сучасні методологічні засади розвитку життєвої компетентності учнів.
- Створення моделі життєтворчого простору гармонізації особистості.

в) Робота з батьками
- Орієнтування батьків на отримання дитиною творчого досвіду вибору і прийняття рішень у повсякденних життєвих ситуаціях, що пов’язані з її здоров’ям, навчанням, дозвіллям, взаємовідносинами.

Засоби виконання

- Організація роботи тимчасового творчого колективу зі створення життєтворчого простору гармонізації особистості.
- Проективно-рефлексивна технологія навчання [31]
- Виховна технологія проективного життєздійснення [31].
- Програма навчального курсу «Самоорганізація особистості» (Додаток 9).
- Технологія організації шкільного самоврядування [ 26].
- Інтерактивна гра: «До гармонійних перетворень себе і світу» (Додаток 6)
- Марафон «На шляху до вершин життєтворчості» (Додаток 7)
- Проведення тематичних батьківських зборів «Батьківська підтримка розвитку дитячих здібностей»

Завдання 4
Акумулювати у навчально-виховному процесі варіативні види діяльності, форми та методи психолого-педагогічного супроводу для моделювання різноманітних сфер самовизначення особистості (таких як: довкілля, суспільство, мистецтво, наука) та спонукати учнів до результативного вияву творчої активності у цих сферах.

Зміст роботи

а) Робота з учнями
- Опанування учнями системи знань про функціональну, соціальну, емоціональну та інтелектуальну підструктури особистості, власні потенційні можливості та способи їх актуалізації.
- Звільнення від психологічних комплексів та переживань за рахунок формування впевненості у собі, власних силах, усвідомлення широти свого творчого потенціалу.
- Компенсація проблематики розвитку за рахунок створення ситуацій успіху у принадних сферах життєдіяльності.
- Навчання учнів вмінню будувати життя за своїм власним проектом, планувати події свого життя на далеку і близьку перспективу.
- Формування достатньої самооцінки, життєвої активної позиції, адекватного рівня домагань.
- Формування здатності до доцільного та обґрунтованого професійного вибору.

б) Робота з педколективом
- Допомога педагогам у розробці та проведенні навчальних занять, виховних заходів з використанням інноваційних форм та методів активізації творчого потенціалу учнів.

в) Робота з батьками
- Допомога батькам обдарованих і здібних дітей у виробленні виховної стратегії всебічного сприяння їхньої позитивної самореалізації.

Засоби виконання

- Засідання психолого-педагогічного консиліуму з вироблення стратегії психолого-педагогічного супроводу обдарованих та здібних дітей.
- Карта творчих досягнень учня.
- Методика педагогічної підтримки. (Додаток 8).
- Методика арт-терапії: музико-терапія, образотворча терапія, танцетерапія.
- Індивідуальне консультування вчителів:
«Варіативні форми проведення предметних тижнів»
«Підготовка учнів до предметних олімпіад»
«Керівництво науково-дослідницькою роботою учнів»
«Залучення учнів до участі у різноманітних конкурсних програмах».
- Групові консультації для учнів:
«Як вірно обрати професію»
«Вступ до ВНЗ»
«Написання науково-дослідницьких проектів»
«Участь у конкурсі Малої Академії Наук»
«Підготовка до конкурсів, предметних олімпіад»
- Інтерактивна гра «Орієнтуємо на професію».
- Тренінгові заняття з підготовки до зовнішнього незалежного тестування.
- Індивідуальний супровід учнівських пошукових проектів за сферами життєвої компетентності: Intel® «Навчання для майбутнього» (Додаток 10).
- Постійно діючий консультативний пункт для батьків обдарованих дітей.

Форми підведення підсумків реалізації програми

• Колективна та індивідуальна рефлексія «Щоденник творчих досягнень»
• Свято – презентація життєтворчих проектів