asyan.org
добавить свой файл
1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (044) 236-10-49, ministry@mon.gov.ua

від 17.12.2008 № _1/9-811_____

від на №


Міністерство освіти і науки


Автономної Республіки Крим,

управління освіти і науки

обласних, Київської та

Севастопольської міських

державних адміністрацій
Статтею 11 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що повноваженнями дошкільного навчального закладу є задоволення потреб громадян, які проживають на відповідній території, в здобутті дошкільної освіти, здійснення соціально-педагогічного патронату, взаємодія з сім’єю, поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологічних знань про дітей дошкільного віку.

Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні» визначено завдання охопити дошкільною освітою не менше 75% дітей відповідного віку. Виконанню цього завдання може сприяти не тільки розширення мережі дошкільних навчальних закладів, а й здійснення соціально-педагогічного патронату сім’ї як однієї із форм здобуття дошкільної освіти дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади.

Враховуючи необхідність забезпечення вчасного і повноцінного фізичного, інтелектуального, морального, естетичного і соціального розвитку дітей дошкільного віку відповідно до задатків, нахилів, здібностей, психічних і фізичних особливостей, на сучасному етапі здійснення соціально-педагогічного патронату набуває ще більшої актуальності. Окрім цього, і специфіка сімейного виховання дитини передбачає достатній рівень готовності батьків до такої діяльності, сформованість їхньої педагогічної культури і чітке усвідомлення мети і завдань розвитку відповідно до віку та індивідуальних можливостей дитини.

Здійснення соціально-педагогічного патронату допоможе уникнути численних проблем, що призводять до напруження та загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зв’язків, послаблення інституту сім’ї в цілому.

Під терміном «соціально-педагогічний патронат сім’ї» передбачається система гуманітарних послуг і заходів, спрямованих на полегшення пристосування сім’ї иі її членів до вимог суспільства, допомогу у вихованні дітей, подолання та профілактику міжособистісних конфліктів у родині, захист апрва дітей.
Метою соціально-педагогічного патронату сім’ї є:

  • надання методичної і консультативної допомоги сім’ї, включення батьків у процес виховання, навчання та реабілітації дитини;

  • забезпеченість на рівні держави кожній дитині права на доступність і безоплатність дошкільної освіти, залучення до дошкільної освіти більшої кількості дітей;

  • надання ранньої допомоги дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, поступова повна або часткова інтеграція їх у суспільство.

Основними завданнями соціально-педагогічного патронату є :

  • організація цілеспрямованої фахової допомоги сім’ї у вирішенні її психолого-педагогічних та соціальних проблем;

  • формування соціально-педагогічної компетенції сім’ї – набуття її членами соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації повсякденного життя;

  • забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, формування в неї моральних норм та створення умов для її соціалізації;

  • надання комплексної психолого-педагогічної, корекційно - розвивальної допомоги дітям дошкільного віку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації;

  • допомога у створенні доцільних психолого-педагогічних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб своєчасного і всебічного розвитку тощо.

Здійснення соціально-педагогічного патронату передбачає дотримання таких основних принципів:

  • гуманізму – ставлення до дитини як до цінності, визнання її права на вільний розвиток та реалізацію своїх природних здібностей;

  • особистісно-орієнтованого підходу в роботі з дітьми та сім’ями, врахування типу сім’ї, сімейного середовища та його виховного потенціалу;

  • активності – розвиток у дітей самостійності, творчого ставлення до різних видів діяльності, формування у них критичності, самокритичності, здатності приймати свої рішення й відповідати за їх наслідки;

  • природовідповідності – створення педагогом сприятливих умов для природного й поступового розвитку особистості дитини;

  • наступності й неперервності – використання попереднього досвіду дитини на всіх етапах розвитку, його збалансованість з наступним етапом, поступове ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямів навчально-вихованого процесу;

  • демократизації навчально-виховного процесу – посилення уваги педагога до використання різноманітних форм співробітництва всіх учасників освітнього процесу тощо.

При здійсненні соціально-педагогічного патронату сімей необхідно враховувати найближчі й віддалені перспективи розвитку суспільства, тобто орієнтуватися як на конкретні і нагальні проблеми сучасної сім’ї, так і мати стратегію вдосконалення змісту і форми такої роботи на перспективу.

^ Основними функціями соціально-педагогічного патронату є розвивальна, організаторська, виховна, консультативна, прогностична, діагностична, запобіжно-профілактична, корекційно - реабілітаційна.

Розвивальна передбачає розвиток дитини дошкільного віку вдіповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей.

Організаторська – надання допомоги сім’ї у створенні умов для забезпечення різнобічного розвитку дитини, забезпечення змістовного дозвілля дітей у соціальному середовищі. Ця функція також спрямована на створення колективу, відносин особистості в колективі, психолого-педагогічної допомоги батькам, залучення сім’ї та громадськості до навчально-виховного процесу, організацію консультативних пунктів тощо.

Виховна – включення батьків і дітей у процес соціалізації, спрямований на досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях, вміння орієнтуватися у суспільних відносинах, здатність приймати, розуміти і поважати інших; формування психолого-педагогічної компетентності сім’ї.

Консультативна – надання порад, рекомендацій батькам та іншим особам, які займаються вихованням дітей.

^ Запобіжно-профілактична – запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані.

Прогностична – розробка індивідуальних розвивальних програм, прогнозування вибору методів, прийомів та методик, що можуть максимально забезпечити результативність реалізації навчально-виховних завдань для розвитку особистості, передбачення результатів, профілактика різного роду негативних явищ (фізичного чи соціального плану).

Діагностична – вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, враховуючи вплив мікроколективу, оточення в цілому. Ця функція також полягає у виявленні індивідуальних та специфічних особливостей дитини.

Корекційно-реабілітаційна – організація комплексу заходів, спрямованих на компенсацію втрачених функцій , формування психологічних новоутворень у дитини, яка потребує корекції фізичного та (або) розумового розвитку, організація роботи з удосконалення особистісних якостей дитини, розвитку умінь проявляти свої емоції, контролювати почуття.

Соціально-педагогічним патронатом охоплюються сім’ї з дітьми, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, або не відвідують дошкільні навчальні заклади з інших причин (відсутність чи віддаленість дошкільних закладів, фізична неспроможність батьків водити дитину до закладу тощо).

З метою виявлення таких дітей необхідно проводити їх облік (лист Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 р. №1/9-263 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку»).

Соціально-педагогічний патронат сімей здійснюється за місцем їхнього проживання. Для організації відповідної роботи бажано мати соціальний паспорт кожного міста, селища, району, мікрорайону, будинку, окремих сімей; розробити конкретні програми (загальну, місцеву тощо) відповідно до мети і завдань соціально-педагогічного патронату; визначити конкретних виконавців та узгодити їхні дії; забезпечити контроль за здійсненням патронату.

Після виявлення дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, визначається місце проведення відповідної роботи (в домашніх умовах, на базі дошкільних чи інших навчальних закладів, в інших приміщеннях).

Діти, які будуть виховуватись в домашніх умовах, зараховуються до «групи соціально-педагогічного патронату», що закріплюється за дошкільними навчальними закладами, які знаходяться територіально найближче. До складу такої групи можуть входити діти різного віку, вони можуть проживати у різних мікрорайонах міст, селищ, сіл тощо. Такі діти включаються до спискового складу вихованців закладу, за яким вони закріплені.

Соціально-педагогічний патронат таких сімей, як правило, здійснює соціальний педагог, педагогічне навантаження якого становить 40 годин на тиждень. У робочий час соціального педагога враховується і час, затрачений на дорогу до місця проживання дитини. Відвідання сім’ї відбувається 2 рази на тиждень, і соціально - педагогічним патронатом охоплюється не більше 15 дітей. Функції соціального педагога можуть виконувати інші працівники.

З метою проведення колективних форм роботи, організації спілкування з однолітками для дітей, які потребують соціально-педагогічного патронату, можуть створюватися групи короткотривалого перебування у дошкільних навчальних чи інших закладах. Наповнюваність груп становить до 10 осіб.

Також такі діти можуть відвідувати звичайні групи у дошкільних навчальних закладах різних типів. В цьому разі вони зараховуються до спискового складу групи, яку відвідують. Відвідання груп дітьми становить, як правило, 2-3 рази на тиждень. Час включення в групи визначається індивідуально для кожної дитини залежно від її готовності ввійти в колектив ровесників.

Планування навально-виховної роботи з дітьми, які охоплені соціально-педагогічним патронатом, ведення ділової документації здійснюється відповідно до чинних програм, вимог Базового компонента дошкільної освіти та інших нормативно-правових документів: наказу МОН України від 30.01.2998 р. №32 «Про затвердження Інструкції про ділову документацію в дошкільних закладах», інструктивно-методичних листів від 27.08.2000 р. №1/9-352, від 04.10.2007 р. №1/9 – 583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади».

Навчально-виховна робота здійснюється відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 04.10.2007 р. №1/9-583 «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади».

З дітьми, які відвідують групи короткотривалого перебування чи групи з іншим режимом перебування, роботу можуть проводити практичний психолог, вчитель-дефектолог, вчитель-логопед, вихователь та інші педагоги, робочий час яких визначено чинним законодавством. Кількість працівників визначається з розрахунку кількості таких груп чи кількості таких дітей в закладі.

Всі діти, охоплені соціально-педагогічним патронатом, включаються обов’язково до статистичної звітності (форма 85-к) того закладу, до спискового складу вихованців якого вони зараховані.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» педагогічний працівник, який здійснює педагогічний патронат, - це особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну освіту, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний та психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов’язки.

Педагоги, які здійснюють соціально-педагогічний патронат – не сторонні спостерігачі, а учасники спільної діяльності з дітьми і дорослими, і одночасно є провідними організаторами цієї діяльності. Їхні зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб спонукати сім’ю до дії, соціальної ініціативи, допомогти дитині у здобутті дошкільної освіти. Це своєрідні духовні наставники, які піклуються про формування моральних, загальнолюдських цінностей у соціумі.

^ Основними етапами діяльності педагогів є :підготовчий, практичний та узагальнюючий.

Підготовчий етап включає в себе наступні складові: вивчення сімей мікрорайону; допомога у створенні розвивального середовища. На цьому етапі проводиться облік дітей дошкільного віку. Йдучи в сім’ю, педагог намагається створити в ній умови, що сприяли б появі нових взаємовідносин між дитиною і дорослими, надає батькам професійну консультацію, за необхідності організовує зустрічі з іншими спеціалістами. Підсумками підготовчого етапу є чітке усвідомлення ситуації в сім’ї, розуміння її особливостей, визначення цілей і завдань допомоги, вибір методів і засобів, які доцільно застосовувати щодо розвитку дитини, її найближчого та широкого оточення для досягнення очікуваних результатів.

^ Практичний етап включає діагностику рівня розвитку дітей, розробку індивідуальних розвивальних програм, проведення освітньо-виховної роботи з дітьми, консультативну допомогу батькам.

^ Узагальнювальний етап полягає у проведенні роботи з виявлення рівня здобуття дитиною дошкільної освіти, розробки рекомендацій для батьків.

На основних етапах діяльності передбачається робота з батьками, з дітьми, з усією сім’єю. Ця робота взаємопов’язана і доповнює одна одну.

^ Робота з батьками передбачає формування у них здорового способу життя, правової культури, педагогічної культури, педагогічної культури, життєвої компетентності, активної життєвої позиції, допомогу в організації змістовного сімейного і дитячого дозвілля, навчання поводження в екстремальних ситуаціях.

Форми такої роботи можуть бути різні: школи молодих батьків, сімейні і родинні клуби, постійно діючі лекторії, групові та індивідуальні консультації, конференції тощо.

^ Робота з дітьми дошкільного віку передбачає їхній розвиток, виховання і навчання відповідно до вікових потреб і можливостей, особливостей світосприймання і виду провідної діяльності. Зміст роботи забезпечується цілеспрямованою підготовкою дитини до самостійного життя в соціумі.

Завданням цього етапу є створення належних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального), розвиток базових якостей особистості, допомога в набутті дошкільником навичок практичного життя, виховання творчого ставлення до дійсності, забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку. Робота також повинна бути спрямована на підтримку, збереження і розвиток здорового способу життя.

Педагоги повинні ставити за мету не тільки дати дитині спеціальні знання, а насамперед, подбати про розвиток пізнавальних психічних процесів, формування комунікативної компетентності, самосвідомості, само активності та саморегуляції. Знання дітям необхідно подавати інтегровано, використовуючи все, що є довкола: предметне середовище, природне оточення, спираючись на діяльнісний, конкретно-історичний, системний, комплексний підхід. З метою запобігання перевантаженню дитини, створенню дитини, створення сприятливих умов для спілкування з дорослими варто пам’ятати про доцільність використання таких методів, як ігрові тренінги, створення проблемних ситуацій, моделювання тощо.

Основними формами роботи з дітьми можуть бути гра, спілкування, малювання, конструювання, музична діяльність. У процесі заняття та поза ним більшої питомої ваги має набувати спілкування ік одна з провідних діяльностей.

Важливою ланкою педагогічної роботи має стати збагачення індивідуального досвіду дитини новими життєвими враженнями. Вправляння її в умінні самовизначатися, допомагати собі, уникати негативних подразників.

^ Робота з сім’єю передбачає врахування сучасних тенденцій розвитку стосунків між батьками і дітьми, Їх­ніх типології, ціннісних орієнтирів, особистісних якос­тей батьків і дітей, особливостей впливу сім'ї на станов­лення особистості дошкільника.

Зміст даної роботи забезпечується:

• знанням соціально-педагогічних проблем конкрет­их сімей, виявленням їхніх причин і пошуком шля­в розв'язання в процесі пізнання та самопізнання сі єю своїх внутрішніх резервів стабільності;

• вивченням родинних традицій, чинного законо­давства;

• спрямованістю на індивідуальні та міжособистісні зміни;

• вдосконаленням виховної функції сім'ї та функції первинної соціалізації дитини;

• залученням сім'ї до активного соціального життя.

Завдання педагога - не перетворити батьків на вчителів, які мають удома продовжувати навчальний процес, а зробити домівку місцем для затишку, радості, відчуття комфорту й захищеності.

Форми роботи також можуть бути різними: інди­відуальні, диференційовані, групові, масові (залучення родин до проведення свят дошкільного навчального зак­ладу, будинку, вулиці, міста; створення кабінетів психо­логічного розвантаження, консультпунктів тощо).

Важливо підказати родині, як в домашніх умовах організувати художньо-творчу, продуктивну діяльність, забезпечити оптимальний руховий режим для дитини та створити розвивальне середовище в дитячій кімнаті. При цьому необхідно врахувати, що середовище - це ото­чення, сукупність природних, предметних та соціальних умов, в яких зростає дитина.

^ Природне середовище вважається розвивальним за умови, якщо воно сприяє становленню у дошкільника сприйняття довкілля, інтересу до нього, оволодінню елементарними уявленнями про повітря, воду, грунт, явища природи, тварин, людину тощо.

^ Предметно-ігрове середовище вважається розви­вальним, якщо воно розширює, поглиблює та система­тизує елементарні уявлення дошкільника про знайоме­незнайоме, схоже-несхоже, безпечне-небезпечне, своє-чуже, про особливості людського житла; вдоско­налює вміння дитини використовувати за призначенням предмети та знаряддя, ~иготовляти найпростіші виро­би; вправляє в умінні самостійно визначати ігровий сю­жет, робити його змістовним, використовувати й розпо­діляти іграшки та ігрові атрибути.

^ Соціальне середовище є розвивальним, якщо сприяє усвідомленню дошкільником змісту поняття "сім'я", ос­новних функцій членів родини, особливостей взаємин рідних людей між собою, допомагає набути елементар­них уявлень про державу, народи, людство.

^ Середовище власного "Я" дитини можна вважати розвивальним, якщо дитина має уявлення про своє тіло та органи чуття, орієнтується в умовах свого розвитку, дотримується гігієни тіла й діяльності, зацікавлена у здо­ровому способі життя, орієнтується У правах та обов'яз­ках, характеризується комунікативними здібностями, вміє налагоджувати спільну діяльність, розв'язувати конфліктні ситуації.

Зміст листа просимо довести до відома працівників органів управління освітою, дошкільних навчальних за­кладів.

Заступник Міністра П. Б. Полянський