asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ


Кафедра журналістики

Дерев’янко Аліна
Давня та середньовічна Індія:

Система мистецтв в індуїзмі

КУРСОВА РОБОТА


студентки першого курсу

спеціальності «Видавнича справа та редагування»

денної форми навчання

Науковий керівник –

Викладач Вдовиченко Т.І.


Одеса - 2006

План



№ стор.

Вступ. 3

Розділ І. ^ ІНДУЇЗМ ЯК СПОСІБ ЖИТТЯ. 5

1.1. Основи індуїзму. 5

1.2. Індуїстські традиції, з яких складається культура сучасної Індії. 11

Розділ ІІ. Мистецтва Давньої та Середньовічної Індії. 15

2.1. Література Індії: упанішади, веди та інші стародавні твори. 15

2.2. Музичне, пісенне та хореографічне мистецтва. 19

2.3. Особливості пластичних мистецтв в Індії. 22

2.4. Індійський театр та драма. 27

Висновки. 30

Бібліографія. 32

вступ



Культура будь-якої країни або цивілізації завжди цікавила людство, в усі часи вона була однією з найактуальніших тем для дослідження, тому люди ніколи не припинять спостерігати за розвитком держав на земній кулі. Культура може розглядатися лише в контексті багатьох наукових дисциплін, як-то: філософія, історія, культурологія, антропологія, етнографія, археологія, релігієзнавство, мистецтвознавство та інших.

Культура давньої та середньовічної Індії має свою особливу історію і є в певній мірі своєрідним феноменом з погляду культурології. Саме в Індії з давніх часів могли співіснували настільки великі за своєю кількістю релігії: від найбільших, до майже невідомих. Лише в Індії приналежність тієї чи іншої людини до певної релігії диктується її прізвищем, і лише в Індії високо цінується духовність Всесвіту, сакральність кожного зі значень та об’єктів.

В Індії протягом тисячоліть було започатковане ведичне знання, яке зараз має широке розповсюдження в усьому світі, розроблялася тантрична практика, яка допомагає простій людини з’єднатися із космічною енергією Всесвіту та підпорядкувати її собі, були створені кармічні сонники, що інтерпретують сни людини з точки зору її внутрішнього стану та того повідомлення, яке намагалися через сновидіння передати їй вищі сили, попереджаючи про якусь подію, яка має незабаром статися в житті людини, її родини, а, можливо, й серед її друзів.

Індійці створили свій трактат про мистецтво кохання, порадник із сексуальної практики – Камасутру, названу так на честь Ками – давньоіндійського бога кохання. В індійській культурі, на відміну від європейських цивілізацій, отримання насолоди в шлюбі не розглядувалось як прояв тваринних інстинктів, як розпусність. А зміст кохання втілювався у взаємній витонченій насолоді.

В Індії протягом століть розроблялася практика йоги, яка допомагає досягнути надзвичайно спокійного стану, та медитації, що увійшла в культові релігії усього Сходу, спрямовуючи енергію людини на з’єднання із Космічною енергією, Вищим Абсолютом, на досягнення духовного просвітління, відсутності бажань та стану духовного спокою – нірвани в буддизмі або мокші в індуїзмі. В Давній Індії було розроблено вчення про сенс життя (вчення Будди), яке говорило, що все наше життя – це страждання, причина яких укривається в самій людині. Але є шлях до припинення страждань, якій відображається в досягненні нірвани та розумінні моделі Всесвіту.

Міфологія цієї країни багата та різноманітна. Міфологічні уявлення давніх індійців не лише відобразились в санскритській літературі, але й продовжували живити духовне життя народу протягом століть, вони дійшли до наших днів, і без них культура всього людства була б неповною. Міфи Індії розповсюдились за межі Індії, увійшли до літератури та мистецтва країн Сходу, які позитивно сприйняли вплив індійської культури.

Індія грає важливу роль в історії та культури всього людства, оскільки індійці досягли значних успіхів в літературі, математиці, образотворчому мистецтві, архітектурі, драмі й театральному мистецтві, філософії й релігієзнавстві, створивши свою власну систему мистецтв, які існують нероздільно одне від одного та можуть формувати окремі типи мистецтв. Відомо, що в Індії, з самого початку існування країни, найбільшими та найвпливовішими релігіями є буддизм та індуїзм. Вважається, що буддизм виник раніше за індуїзм, однак деякі письмові джерела говорять зворотне. Цілком можливо, що індуїзм є найстарішою з індійських релігій, що дійшла до наших днів, а тому має велике значення в розвиткові релігій усього світу.

Тема моєї роботи стосується безпосередньо індуїстської релігії та його впливу на систему мистецтв давньої та середньовічної Індії, адже за часів індуїзму в межах країни почали формуватися мистецтва (пісенне, музичне, хореографічне, образотворче, архітектурне, драматичне, театральне, літературне та міфологічне), які існують в Індії і зараз, складаючи основу основ світосприйняття індуїстів. Важливим є духовний та традиційний зв’язок між усіма мистецтвами, але не менш важливими є й власне традиції індуїзму, індуїстські вірування, традиції храмобудування та їхній зв’язок із нероздільною мистецькою системою, яка знайшла своє втілення в житті всього індійського народу.

розділ І. Індуїзм як спосіб життя
1.1. Основи індуїзму
Індуїзм - найдавніша національна релігія Індії. Його джерела зводять до часів існування протоіндійської (харапської) цивілізації (до II-III тис. до н.е.). При цьому індуїзм дотепер зберіг багато звичаїв і встановлень з найдавніших часів, простягаючи в сучасність традиції архаїчної культури, що зародилися на зорі історії. Як релігійний феномен індуїзм відрізняється надзвичайною складністю й суперечливістю, багатьом він здається заплутаним, хаотичним і важко збагненним. Дотепер немає навіть задовільного визначення поняття "індуїзм" і чіткого пояснення, що треба відносити до нього, яке зміст і границі цього поняття.

Ці труднощі з'ясовні: за кілька тисячоріч своєї історії індуїзм склався як всеосяжний синтез соціальної організації, релігійно-філософської доктрини, теологічних поглядів і систем психофізіологічних тренінгів. Він пронизує всі сфери життя свого прихильника: світоглядну, соціальну, поведінкову, юридично-правову і т.д., він є не стільки релігією, скільки способом життя й цілісним поведінковим стандартом, орієнтованим на різні соціальні статуси й вікові стадії.

Індуїзм не має власної філософії, але її поняття зазвичай замінює термін «даршана» («інтелектуальне, духовне світобачення»). Даршани розподіляються на ортодоксальні (ті, що признають авторитет вед) та неортодоксальні. Виділяють шість основних ортодоксальних шкіл (санкх’я та йога, ньяя та вайшешіка, веданта та міманса) і дві неортодоксальні (локаята й адживіка). Даршани доповнювали одна іншу, і кожна з них розвивалась внутрішньо згідно з традиціями інтерпретаціх та коментування базового тексту – сутри.

Будь-яка світова релігія має свої основні символи, які зазвичай знаходять своє відображення в пластичних мистецтвах тієї чи іншої культури та релігії. В індуїзмі такими символами є лотос, янтар, свастика та ом.

Лотос - один з найдавніших і провідних символів індуїзму, який став емблемою сонця й життєдайної космічної сили, а також незаплямованої чистоти й духовної досконалості. Як символ родючості він зв'язаний і з Богинею-матір'ю, передаючи образ лона, що творить, і особою сакральною силою, символ лотоса часто використовується в іконографії та створенні медальйонів й орнаментів.

Янтра (букв. амулет, магічний малюнок) - діаграма, що може позначати божество або служити своєрідною картою, що допомагає освоїти або підсилити медитацію. Для звертання до кожного шанованого божества пропонується певна янтра.

Свастика - знак побажання добра, який являє собою хрест із кінцями, загнутими по годинній стрілці або проти неї (право- і лівостороння свастика). Правостороння свастика розцінюється як доброзичлива, лівостороння - як зловмисна. Із глибокої стародавності свастика була знаком сонця й світла, а відповідно, життя й благоденства.

Ом - звук і склад, його що зображує, зі стародавності використався, як несучий благо. Він є символом тотальності, всесвітній цілісності й безперервності; вважається джерелом всіх звуків і головною мантрою, його зміст прагнуть осягти йоги в глибокій медитації; його вимовляють на початку й наприкінці всіх значимих справ, у заголовках текстів і т.п. [13, 75-81].

Буддизм та індуїзм донині залишаються двома найбільшими та найвпливовішими релігіями Індії, які містять в собі певні відмінності. Вони, в основному, полягають в давньоіндійських віруваннях і традиціях, що складалися протягом багатьох століть. Мета буддизму та індуїзму відображає розуміння та переживання необумовленої реальності кожної традиції.

Для індуїстів головною метою є звільнення власного Атмана від циклічного існування та злиття з безособовим Брахманом для того, щоб бути вічно єдиним з обраним божеством. Головним виключенням є аватари, які постійно "сходять" на землю, коли хаос і зло беруть гору. Єдиним та нероздільним джерелом усього земного є Брахман, Абсолют, Космічна реальність. Сутність людини визначають чотири основні категорії: дхарма – набір форми й правил, карма – передвизначення, майя – ілюзія реального буття та Атман – душа, духовне індивідуальне начало, частина Брахмана, але реальним є лише Брахман та його духовні монади.

В філософії буддизму утверджується принцип особистості, яка не відокремлюється від навколишнього світу, а людина є лише тимчасовим з’єднанням дхарм - частин світобудови, почуттів, свідомості, психіки та ін. Смерть в даному випадку розглядається як розпад даного комплексу, народження в іншій формі, земній оболонці в новому вигляді.

На відміну від індуїзму (веданти, яка складає основу основ індуїстської релігії), буддизм заперечує існування Атману як цілісної субстанції: існує лише потік послідовних станів, який є джерелом ілюзії постійної душі, він утворює життя. Кінцева мета для буддистів – це вихід з кола емпіричного буття (Санжари), досягнення нірвани («згасання», «спокій»), злиття із абсолютною реальністю. Людська особистість – це динамічна сутність, пов’язана із Всесвітом [12, 67-68].

Одним з найбільш важливих понять індійської релігії є тантра (в перекладі с санскриту – розширення кола свідомості, дотик до верховної свідомості), тобто духовна індійська практика, відома в Індії більше 7 тисячоліть, та тантризм - особливий вид релігійної практики, заснований на використанні магічних прийомів (тантр) з метою володіння енергіями Всесвіту.

Якщо виділити традицію ритуального підношення (пуджа), що є серцем всіх щоденних тантричних практик в обох традиціях, можна сформулювати обидві основні схеми. Індуїстська пуджа триває очищенням практикуючого шляхом обмивання, що в буддизмі представлено очищенням за допомогою повторення стоскладової мантри Ваджрасаттви. Найважливішим для буддистського та індуїстського віруючих було духовне очищення, яке досягалось за допомогою церемонії вогню.

Згідно індуїстам існує шість видів досягнень очищення як результатів здійснення певних версій церемонії вогню. Нижче подані ті шість видів:

1) умиротворення (шанти); 2) надання впливу (васьям); 3) «приголомшення» (оглушення, англ. - stunning) (стамбханам); 4) породження розбрату або ненависті (двешам); 5) примушення до втечі (уккатана) і 6) вбивство (марана).

Буддисти розрізняють чотири види досягнень:

1) умиротворення (шанті); 2) збільшення добробуту (паустіка); 3) влада (вашикарана) і 4) знищення (марана).

Перше (умиротворення) і останнє (знищення) однакові в кожній традиції, а інші індуїстські категорії можна класифікувати як домінуючі у буддизмі.

Як було зазначено раніше, ці великі релігії (буддизм та індуїзм) з часом розділились на дві основні віхи. В буддизмі вони носять назви Хінаяна та Махаяна, в індуїзмі це – вішнуїзм та шиваїзм. Вішнуїзм виник раніше за шиваїзм, він сформувався в епоху Гуптів під час встановлення та розповсюдження індуїзму, і якщо в культах Ашоки, з ім’ям якого зв’язується широке розповсюдження буддизму, ідея божественного виникнення царської влади не знайшла відображення, то гуптські імператори – палкі прибічники індуїзму – вважали себе втіленням верховного божества Вішну.

Доволі складним є питання про походження другого з основних компонентів індуїзму – шиваїзму. Як вважають деякі вчені, Шиву вшановували вже в епоху «Рігведи», ототожнюючи його із Рудрою. Але лише після епохи «Рігведи» почав складатися буддизм, отже, можна зробити висновок, що фактично одна із галузей індуїзму почала формуватись раніше стародавнього буддизму. Це свідчить про те, що не буддизм був найдавнішою релігією на території Індії, а саме індуїзм, і не індуїзм виділився з-поміж буддистстьких традицій, а навпаки [6, 288-291].

Відносно пізно в індуїзму складається концепція Тримурті, верховного божества, єдиного в трьох лицях: Брахми, який створив Всесвіт, Вішну, який його охороняє, та Шиви, що його руйнує (втім, їхні функції строго не розмежовуються, і в різних текстах кожний з цих богів може виступати в усіх трьох ролях.

Вішнуїзм та шиваїзм також були об’єднані даною концепцією, від вішнуїзму відходить ще одна доволі впливова на той час течія – кришнаїзм (шанування Вішну в образі обожненого герою народних епічних сказань – Кріпни). В релігійній та міфологічній системі вішнуїзму важливим елементом стає вчення про «аватарів» - «сходження» Вішну на землю в різних образах заради її врятування. Шиваїзм, головною особливістю розповсюдження якого стає дравідський Південь, найбільш широко асимілює культи та вірування неарійського населення Індії, яке зберігає багато архаїчних рис, що були втрачені в міфології брахманізму.

В «Рігведі», що складається з гімнів різним істотам (і навіть неістотам), богам, людям, канонізовані закони «праведного» життя. Деякі гімни носять повчальний характер, можуть нагадувати молитви, деякі з них подаються у вигляді описів, деякі – у вигляді хвалебних пісень, а деякі містять притчі та роздуми.

В «Гимні про створення світу» йдеться саме про брахманство і завуальовано згадується Атман. Постає питання: звідки з’явилась наша планета, яким чином вона виникла?

Звідки це створіння з’явилось?

Або само себе створило, або – ні,

Той, хто спостерігає за світом у вищому небі, -

Лише він знає це або не знає [3, 25].

Стосовно мови епохи тієї чи іншої релігії можна виділити два основні давньоіндійські мовні принципи – санскритський та пракритський. Певний проміжок часу санскрит («оброблений», «священний») існував лише в усно-розмовному стилі, який був засобом спілкування. Розвиток санскриту як живої розмовної та писемної мови складає цілу епоху, яка в хронологічному плані співпадає із давнім періодом історії Індії. Під час проникнення розмовних форм санскриту в різні райони Індії мова видозмінювалась, в результаті чого виник ряд нових мов, що отримали назву пракритів («простий», «природній»), при чому санскрит продовжував вживатися в індуїзмі, а пракрит – в буддизмі.

На основі санскриту була створена і своєрідна писемність. Алфавіт складався з 48 букв, з яких 12 – голосних. Майже всі слова на письмі в санскриті пишуться укупі, разом, розділені лише рядки. Санскрит здобув широке розповсюдження в Індії як важливий засіб спілкування між численними племенами і народностями. Володіння санскритом було ознакою освіченості та культурності.

Найвиразнішим проявом індійського духу є йога, про практику якої говориться в «Махабхараті», Ведах та упанішадах. Кам’яні статуетки та малюнки на печатях, які знайдені на розкопках в долині Інду, вказують на те, що практика йоги була відома ще в ІІІ тисячолітті до н.е. На відміну від Веданти, кожна людина, а не лише брахман, може здійснити шлях до звільнення.

Філософія йоги намагається зрозуміти існування духу як незалежного начала, вільного від усіляких обмежування тіла, почуттів та розуму. Філософія йоги приділяє головну вагу практичним методам очищення та зосередження для розуміння відмінностей «Я» від тіла і розуму для досягнення звільнення. Саме з цією метою в практиці йоги розроблений «восьмирічний шлях» або «восьмирічні засоби».

На рівні Яма (етика, помірність), людина, яка стала на шлях йоги, приймає на себе п'ять моральних обітниць. Ці моральні принципи в близькому прочитанні визнаються й джайнистами й буддистами. Найважливішим тут є принцип Ахімси (принцип ненанесення шкоди всьому живому, принцип ненасильства). Другим принципом є принцип астея – утримання від злодійства. Благополуччя – зовнішній покрив життя, порушити його – заподіяти шкоду життя. Ці три обітниці стосуються принципів ставлення людей до життя інших і природі. Дві останніх обітниці звернені всередину людини: це обітниця брахмачарія (утримання від потурання своїм слабостям, відмова від плотських задоволень) і апаріграха – утримання від всіх прихильностей, некорисливість, відхилення дарунків.

Другий рівень Йоги Ніяма припускає розвиток позитивних звичок, вироблення гігієнічних і моральних звичок. Рівень Ніяма припускає зовнішнє й внутрішнє очищення (шауча). Крім підтримки чистоти тіла, прийняття чистої їжі, йог повинен виховувати в собі гарні емоції й почуття: дружелюбність, доброзичливість, бадьорість, навчитися робити добро людям, незважаючи на їхні пороки. Йогові варто виховувати в собі звичку задовольнятися тим, що приходить саме собою без зайвих зусиль, дотримувати аскетичних обрядів, регулярно читати релігійні книги, міркувати про Бога й упокорюватися перед ним.

Третій рівень – вироблення стійкості, дисципліна тіла (Асана).

Четвертий рівень жадає від учня йоги навчанню контролю над подихом, дисципліною подиху.

П'ятий рівень йоги – Пратьяхара припускає контроль розуму над почуттями.

Останні, вищі щаблі називаються внутрішніми засобами йоги: це робота над уважністю, дисципліною розуму (Дхарана), міркування, спокійне й безперервне споглядання об'єкта (Дхьяна).

Вищий рівень йоги носить назву Самадхі (зосередження). Існує два основних способи розуміння Самадхі: як повної зосередженості розуму на об'єкті міркувань та як повного припинення всіх розумових модифікацій.

До звільнення ведуть три дороги, кожну з яких людина вибирає собі власноруч, виходячи із своєї індивідуальності. Для тих, в кого переважає інтелектуальний темперамент, підійде шлях пізнання за допомогою об’єктів світу (Джані-йога). Для емоційного темпераменту, для релігійної людини підійде Йога кохання – Бхакті-йога. Для схильних до діяльності підійде шлях Карма-йоги.

Йога була застосовна до різноманітних систем. Великий пророк Махавіра 12 років займався йогою, Великий Будда – 6 років перед просвітлінням. Про практику йоги згадується в таких філософських індуїстських системах, як Ньяя, Вайшешіка та Веданта [13, 83-85].


следующая страница >>