asyan.org
добавить свой файл
1 2 3





ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ




Методичні рекомендації щодо складання та оформлення проектів у ДНЗ

Укладачи:

Буланцова О. М. вихователь – методист ДНЗ № 4

Борисова О. А. вихователь - методист ДНЗ № 87

Батіщева А. С. вихователь – методист ДНЗ №88

Володько І. О. вихователь – методист ДНЗ № 15

Грибачова Г. В. вихователь – методист ДНЗ 12

Кулікова І. М. вихователь – методист ДНЗ 147

Рецензент:

Босненко В. А – методист ММЦ

У посібнику розкриваються основні частини складання проекту згідно вимогам роботи у ДНЗ

Передмова

Проект (від лат. projectus — кинутий уперед) — задумка, план.

Проектна діяльність є досить новим напрямком роботи дошкільних закладів. Ця проблема ще не досить добре вивчена. У сучасному інформаційному суспільстві метод проектів стає особливо актуальним. У останні роки у вітчизняній освіті спостерігається інтерес до цієї форми організації навчання.

Сьогодні метод проектів широко використовується у сфері дошкільної освіти. Педагоги не тільки проектують свою діяльність, але і розробляють цікаві проекти на самі різні теми вихованцями та їх батьками.

Метод проектів як педагогічна технологія - це сукупність, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю, тобто в його основі лежить розвиток пізнавальних навичок дітей, умінь самостійно конструіровать свої знання, орієнтуватися в інформаційно просторі, розвивати критичне і творче мислення.

Уміння користуватися методом проектів - показник високої кваліфікації педагога, його прогрессівной методики навчання і розвитку дітей. Недаром ці технології відносять до технологій XXI в., які засновані на вмінні адаптуватися до дуже нестабільних умов життя людини постіндустріального суспільства. На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти стає актуальним питання створення системи роботи з упровадження в освітній процес дошкільного навчального закладу методу проектів.

Проектування — це унікальна діяльність, що має початок і кінець за часом і спрямована на досягнення прогнозованих результатів, створення обумовленого продукту чи послуги, при визначених ресурсах, термінах та діях. Метод проектів – це дидактичний інструмент, який створює унікальні передумови для розвитку цілеспрямованості та самостійності учасників проекту в осягненні нового, стимулюючи їх природну тягу до непізнаного, допомагає оволодіти новим способом діяльності. Керівник же перетворюється на організатора пізнавальної діяльності учасників, стає співучасником творчого процесу.

Застосування методу проектів дає учасникам проекту можливість самостійно здобути знання, набути практичних навичок під час виконання практичних завдань або розв’язання проблем, що потребують інтеграції знань з різних предметних областей. У проектній діяльності виховується «діяч», а не «виконавець», розвиваються вольові якості особистості, формуються навички партнерської взаємодії.

Історія використання методу проектів у навчальному процесі

Метод проектів розвинули й обґрунтували педагоги англійської та американської школи. У практиці коледжу Сесіля Редді той спосіб роботи, що тепер має назву методу проектів, був одним із моментів складної організації педагогічного процесу в цілому.

Американські педагоги та історики доводять, що Руфус Стімсон, експерт із сільського господарства й основоположник «домашнього проектного плану» (1908 р.), є автором проектної методики. Вивчення історії становлення поняття «метод проектів» дозволяє стверджувати, що спочатку цей термін з’явився в практиці підготовки інженерів ще в 1824 році, а в педагогічній літературі він одержав популярність у 1908–1910 роках коли був описаний у досвіді роботи клубів і сільських шкіл Америки. Детальний розгляд проблема організації навчання за методом проектів отримала в роботах Д. Дьюі, В. Х. Кілпатрика, Е. Колінгса та інших педагогів.

Основою методу проектів були педагогічні концепції американського педагога, психолога, провідного представника філософії прагматизму Джона Дьюі. Будь-який процес мислення такого типу, на думку Дьюі, має два моменти: а) стан нерішучості, вагання, сумніву; б) процес творчості, шукання або досліду, спрямований на те, щоб висвітлити факти, які стверджують або спростовують ту чи іншу думку.

Дьюі прагнув до того, щоб навчання не набуло характеру тяжкої праці або не перетворилося в гру. У роботі з дітьми треба дотримуватися рівноваги між грою та працею, зацікавити їх і самим процесом розв’язання проблеми. Педагогічні погляди Д. Дьюі значною мірою можна розглядати як теоретичну основу методу проектів.

Послідовником школи Джона Дьюі був інший американський педагог Вільям Херд Кілпатрик. Розроблена ним схема освіти і виховання відкинула принципи класно-лекційної системи і предметне навчання, а ґрунтувалась на інтересах і самостійності мислення дитини. Він вважав, що основою навчальної роботи учнів повинна бути їх активність, яку вони вибирають самі. Дитині може принести користь тільки така діяльність, яка виконується нею з великим захопленням. Автори цього методу спираються на переконання, що молодь найефективніше вчиться того, що її практично цікавить. Згідно цього методу, виконання різноманітних проектів, максимально пов’язаних із життєвими ситуаціями, є найкращою підготовкою до самостійної праці.

В. Х. Кілпатрик виділв,що навчання повинно будуватися в процесі вирішення учнем проблеми, яка його зацікавила. У його основі — дитячі інтереси, що є ефективним засобом формування потрібних суспільству моральних якостей.

Цей метод знайшов своє відображення в педагогічній теорії і практиці різних країн — це Велика Британія, США, Німеччина, Бельгія, Фінляндія, Італія, Нідерланди, Бразилія, Японія і багато інших країн, де ідеї гуманістичного підходу до освіти Д. Дьюі, його метод проектів знайшли широке поширення і набули великої популярності.

Ще на початку жовтневої революції велику прихильність до методу проектів виявила Н. К. Крупська, яка побачила в цій системі позитивне: діти вчаться планувати свою роботу і працювати, зважуючи всі засоби, необхідні для виконання завдання. Разом із тим, Н. К. Крупська помітила в американських проектах перевагу особистого матеріального інтересу. Радянські педагоги, на її думку, не змогли знайти в цьому методі дидактично цінне, методом проектів стали називати будь-яку спробу пов’язати теорію з практикою.

У 20 х роках проектний метод був широко застосований у практиці радянської школи. За розробленою системою вчитель повинен був під час навчання вказувати на перспективи, встановлювати зв’язок із життям, але недоліком проектної системи було те, що вона переставила акценти з пізнання наук на суспільно корисну роботу школярів, тобто радянськими педагогами робилася принципова опора на суспільно корисну, трудову, ідеологічну спрямованість усіх проектів і менше уваги приділялося навчальним проектам, що призвело, зокрема, до ослаблення змістового наповнення діяльності учнів, яке в результаті і викликало на початку тридцятих років різке засудження системи як буржуазного перекручення.

У теорії і практиці радянської школи метод проектів був трохи трансформований. Ця система була визначена як виконання учнями відповідної навчально-виробничої задачі, яка була взята із соціалістичного будівництва: суспільно-політичної, господарсько-виробничої чи культурно-побутової сфери.

Із радянських педагогів особливо захоплювався ідеями нової американської педагогіки С. Т. Шацький. Ідея «американізму», перероблена ним, у тих умовах була основним напрямком робочої групи.

Досвід застосування методу проектів у практиці роботи в другій половині 20 х років на території Росії узагальнювався в періодичному виданні «На шляху до методу проектів». Розвиток методу проектів у вітчизняних школах пов’язаний з іменами вітчизняних педагогів (В. В. Ігнат’єв, М. В. Крупеніна, В. М. Шульгін та ін.) Прихильники методу проектів оголосили його єдиним засобом перетворення школи навчання в школу життя.

Універсалізація методу проектів і розвиток комплексної системи навчання призвели до того, що навчальні предмети відхилялися, систематичне засвоєння знань під керівництвом учителя на уроці підмінювалося роботою над завданнями, і рівень загальноосвітньої підготовки школярів стрімко знизився. Після цього, у 30-х роках, метод проектів було заборонено, що сприяло забуттю "заседжених" ідей.

Велике педагогічне значення має місце, яке відводить метод проектів принципу самостійності та роботі учня "від щирого серця". Увага дітей увесь час утримується напруженою, від них вимагається постійна активна робота, вони мають самі собі намітити програму занять та інтенсивно її виконувати для того, щоб успішно проробити одне завдання і переходити до іншого.

Нині завдяки поширенню світового педагогічного досвіду метод проектів відроджується та розвивається і в українській педагогіці, доповнюються його теоретичні й концептуальні положення.

c:\users\елена\desktop\i.jpeg

Проект – це обмежена у часі справа (що означає, що воно має конкретні дати початку та кінця), яка здійснюється з метою досягнення певних цілей і виконання певних задач.

Проекти відрізняються від щоденних дій, які є постійною або напівпостійною функціональною роботою, що повторюється, і до якої беруться з метою вироблення продукції або послуг.

^ Характеристика проекту

Всі успішні проекти мають однакові характеристики:

•чітко визначені цілі;

•встановлену відповідальність;

•обмеження у часі;

•виділену команду для виконання;

•встановлену методологію;

•контрольоване виконання;

•оцінювання виконання, що ґрунтується на початковому плані;

•задачі, які пов’язані з ресурсами (бюджети, кошториси, оптимальність);

•підтримка з боку керівництва організації.

^ Види педагогічного проектування

1. Соціально-педагогічне проектування спрямоване на зміну соціального середовища і пов'язане з освітніми інститутами та освітнім середовищем, в яких реалізуються відповідні процеси.

2. Психолого-педагогічне проектування стосується освітніх процесів в рамках певного вікового інтервалу: навчання (освоєння способів діяльності), формування (освоєння досконалої форми дії) і виховання (дорослішання та соціалізації). Націлене на розробку способів і засобів, що забезпечують умови для перетворення людини і міжособистісних відносин у рамках освітніх процесів (перетворення цілей, засобів навчання і т. д.).

3. Освітнє проектування орієнтоване на проектування якості освітніх та інноваційних змін освітніх систем та інститутів (форми організації, проектування якості освіти і д. т.).

^ Вимоги до реалізації проекту

Метою роботи над проектом є розв’язання конкретної, соціально-значущої проблеми – дослідницької, інформаційної, практичної.

Виконання роботи завжди починається з проектування, планування самого проекту.

Обов’язкова умова кожного проекту – дослідницька робота, яка полягає у пошуку інформації, яка потім обробляється і представляється учасникам проектної групи.

Кінцевим результатом роботи над проектом є продукт, створений учасниками проектної групи в ході вирішення поставленої проблеми.

Завершальним етапом проекту має стати презентація продукту.



Таким чином, проект – це „п’ять П”: Проблема – Планування – Пошук інформації – Продукт – Презентація. Шоста „П” проекту – це його портфоліо, тобто папка, у якій зібрані всі робочі матеріали.

Етапи і зміст проектної роботи

^ ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ

Основне призначення методу проектів — надати учасникам проекту можливість самостійно здобути знання, набути практичних навичок під час виконання практичних завдань або розв’язання проблем, що потребують інтеграції знань з різних предметних галузей. Як наслідок, проектна діяльність дає змогу виховувати «діяча», а не «виконавця», розвивати вольові якості особистості, формувати навички партнерської взаємодії.

^ Структурні компоненти проекту:

•формулювання мети (що й навіщо треба зробити);

•розроблення чи вибір шляхів реалізації проекту;

•робота над проектом;

•оформлення результатів проектної діяльності;

•обговорення результатів роботи.

^ Реалізація проекту проходить у кілька етапів.

I етап - Мотиваційний (організаційно-підготовчий)

На цьому етапі керівник проекту має створити мотивацію, яка перетворить його педагогічне завдання у прагнення,бажання учасників, активізує її.

•добір програмно-методичного забезпечення для реалізації проекту;

•вивчення досвіду педагогів-новаторів за темою проекту;

ІІ етап - Інформаційний

•аналізування педагогом резерву своїх професійних можливостей і передбачуваних ускладнень, а також зацікавленості колег темою проекту;

•виявлення інтересу учасників і рівня їхніх знань з теми проекту;

За результатами діагностики проводиться низка педагогічних заходів , спрямованих на збагачення знань дітей, , оволодіння навичками та вміннями , для реалізації спільного задуму.

ІІІ етап - Репродуктивний

•корекція індивідуальних планів учасників проекту;

•визначення змісту роботи з пріоритетного напряму діяльності педагога;

Основним завданням педагога є надання учасникам змоги практично застосувати набуті на інформаційному етапі знання, навички та вміння під час підготовки та реалізації спільного задуму.

ІV етап - Узагальнення, аналізу та систематизації отриманих знань.

•реалізація проекту через взаємодію з дітьми, колегами та батьками, активне впровадження нетрадиційних форм роботи з дітьми, зокрема проектно-ігрових;

• узагальнення та поширення перспективного досвіду роботи;

За обраною темою проводяться контрольні заняття з усіх видів організованого навчання. На цей етап виділяється третина часу, відведеного на всі шість етапів.

V етап - Творчий

На цьому етапі здійснюється реалізація задуму : проводиться свято чи закінчується виготовлення дитячої книжечки , придумування казок , змагання , виставка абощо. Творча робота сприяє збереженню психічного здоров я дитини , підвищує її життєвий тонус.

Щоб зрозуміти важливість цього феномену, звернімося до слів К. Ушинського: "Нехай кожен пригадає своє ди¬тинство, і він побачить: свято для дитини зовсім не те, що є святом для нас. Це справді подія в її житті, і дитина лічить дні від свята до свята, як ми лічимо роки від однієї важливої події в нашому житті до іншої".

VI етап - Рефлексивно-оцінювальний

• презентація результатів проектної діяльності;

• аналізування отриманих результатів.

На завершальному етапі відбувається, так би мовити, "подорож у часі" у зворотному порядку. В учасниках розвивається вміння оцінювати самих себе і свою діяльність протягом усіх попередніх етапів, виявляти спільні успіхи та невдачі, помічати й радіти з того, що вдалося товаришеві.

Опрацювання наступної теми починається за умови, що учасники вичерпали всі можливі творчі ресурси з минулої теми, і в них більше немає нових ідей.

Види педагогічних проектів за змістом діяльності

1. Експериментальний (його мета - наукове дослідження і винахід нового в педагогічній практиці).

2. Інноваційний (впровадження розробок нового в практику).

3. Освітній (перетворення старого в нове).

c:\users\елена\desktop\кн.jpeg

Структура проекту:

  1. Назва проекту.

  2. Актуальність проблеми, наукове обґрунтування.

  3. Мета проекту.

  4. Завдання проекту.

  5. Етапи , термін реалізації проекту.

  6. Забезпечення проекту:

  • Науково-методичне;

  • Матеріально-технічне;

  • Критерії оцінки очікуваних результатів.

  1. Перелік основних заходів;

  2. Очікувані результати;

  3. Система організації і контролю за ходом виконання.

Опис проблеми - це аналіз ситуації, яка свідчить про наявність проблеми; що вже зроблено для зміни ситуації, що склалася.

^ Актуальність проблеми визначається по:

- Соціальної значимості;

- Результатами вивчення та аналізу ситуації; недостатності її розробки;

- Необхідності її подальшої розробки з наступною реалізацією.

Вимоги до формулювання теми

1. Вибір ключових слів (з ким, для чого, за допомогою чого).

2. Конкретність формулювання.

3. Адресність.

Мета проекту - це коротка позитивне формулювання того, який позитивний результат буде отримано, якщо проект буде виконаний.

^ Вимоги до формулювання мети: стислість; позитивність результатів.

Передбачуваний результат - це опис кінцевого продукту.

Завдання - шляхи реалізації мети.

^ Методи реалізації проекту - це короткий опис етапів реалізації проекту.

Типологія проектів

Ознаки типологізації:

 За домінуючою у проекті діяльності (дослідницька, пошукова, творча, рольова, прикладна).

Проекти:

- Практико-орієнтований;

- Інформаційний;

- Творчий.

 За предметно-змістовною області.

Проекти:

- Монопроект (в рамках однієї області знання);

- Міжпредметний проект.

 За характером координації проекту:

- Проект з відкритою координацією;

- Проект з прихованою (неявною) координацією.

 За характером контактів:

Проекти:

- Внутрісадовий;

- Міський;

- Регіональний.

 За кількістю учасників проекту:

Проекти:

- Індивідуальний;

- Парний;

- Груповий;

- Колективний і т. д.

 По тривалості проекту:

- Короткостроковий (до 3-х років);

- Середньостроковий (3-5 років);

- Довготривалий (понад 5 років).

Організаційні форми робіт, характерні для навчальних проектів:

- групове обговорення, “мозкова атака”, “круглий стіл”;

- самостійна робота учасників;

- консультації з керівником проекту;

- консультації з експертами;

- екскурсії;

- практична робота

- творчий звіт, „захист” проекту.

Характерні ознаки методу проектів:

- наявність певної значущої для учасників проблеми;

- вихідний момент - інтереси учасників;

- домінування принципу самостійності у діяльності учасників;

- використання різноманітних форм діяльності: індивідуальна, парна, групова;

- зв’язок теорії з практикою;

- зв’язок з реальним життям;

- забезпечення максимальної пізнавальної активності учасників;

- розвиток творчих навичок, критичного мислення, вмінь самостійно шукати інформацію;

- використання різноманітних методів, засобів навчання;

- здійснення монопредметних, міжпредметних та надпредметних зв’язків;

- інтегрування знань, умінь з різних галузей науки і мистецтва;

- створення матеріалів, які є різними за змістом і формою, але готові до застосування на практиці;

- із об’єктів навчання учасники перетворюються на суб’єктів навчання;

- включає в себе елементи особистісно-орієнтованого навчання, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу у навчанні;

- є однією із сучасних форм особистісно орієнтованого навчання.

^ Структура діяльності керівника та учасників під час роботи над навчальним проектом



Етапи діяльності

Учасники

Керівник

Способи організації взаємодії

1

Підготовка. Визначення теми та мети проекту

Обговорення пошук інформації

Розповідає про задум, мотивує, допомагає у визначенні завдань

Навчальний діалог

2

Планування

Формулюють завдання, обговорюють їх

Коригує, пропонує ідеї, висуває пропозиції

Навчальний діалог

3

Прийняття рішень

Обирають оптимальний варіант

Спостерігає, непрямо керує діяльністю

Ситуація вільного вибору, дискусія

4

Збір інформації


Збирають інформацію

Спостерігає, непрямо керує діяльністю

Ситуація вільного вибору

5

Аналіз інформації, формулювання висновків

Аналізують інформацію, готують вироби

Спостерігає, коригує, радить

Ситуація вільного вибору, навчальний діалог

6

Захист проектів, колективний аналіз

Презентують проекти, обговорюють разом з учителем, оцінюють зусилля, використані можливості, творчий підхід

Обговорює разом з учасниками

Навчальний діалог

c:\users\елена\desktop\предм.jpeg

^ Алгоритм формування проектної діяльності

У процесі виконання навчального проекту, як правило, виникає індивідуальний маршрут пізнавальної діяльності, набувається унікальний особистий досвід самостійного навчання. Просування за маршрутом пізнавальної діяльності відбувається в результаті проведення рефлексії (особистої і групової) на всіх етапах проекту. Ефективність же просування в свою чергу залежить від ступеня сформованості умінь проектної діяльності.

Проектна діяльність передбачає при здійсненні проекту дотримання певного алгоритму і поєднання різних видів діяльності: на різних етапах проекту виконується відповідний елемент проектної діяльності. Так, на етапі презентації використовуються презентаційні елементи проектної діяльності, на етапі виокремлення проблеми - елементи проблематизації (аналітичний процес роботи в проблемному полі з метою виділення проблеми для її подальшого розгляду та вирішення). При формулюванні мети проекту необхідно володіти вміннями цілепокладання, при плануванні діяльності в рамках проекту - вміннями складати план і т.д.

^ Алгоритм виконання проекту.




следующая страница >>