asyan.org
добавить свой файл
1
Методичні рекомендації щодо організації

навчально-виховного процесу в закладах системи загальної середньої освіти в 2012-2013 навчальному році.

Початкова школа
Головна мета української освіти – створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадського суспільства; сприяти консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентоспроможної і процвітаючої держави. Це визначає не лише мету, а й стратегії наших дій на шляху модернізації сучасної освіти.
Вектор початкової освіти, спрямовуючись у площину цінностей особистісного розвитку, варіативності і відкритості школи, зумовлює принципову необхідність переосмислення тих чинників, від яких залежить її якість: цілей, змісту, методів, форм навчання і виховання, системи контролю і оцінювання, управлінських рішень, взаємної відповідальності всіх учасників навчально – виховного процесу. Складові початкового процесу мають об’єднуватись метою створення умов для морально – етичного, інтелектуального, фізичного, художньо – естетичного, трудового виховання і розвитку дітей, виховання їхніх громадських якостей. Особистісне і соціальне в цьому процесі мають взаємопов’язуватися із пріоритетом потреб розвитку, навчання і виховання особистості.
Позитивними тенденціями розвитку сучасної шкільної освіти України є її варіативність, дитиноцентризм, відкритість для суспільства і середовища, розуміння якості освіти як інтегрованого результату багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, перехід до критеріального моніторингу якості освіти.
Ґрунтом якості освіти є її зміст. Зміст початкової освіти є багатокомпонентним і дитиноцентричним. Він суттєво збагачений творчим, діяльнісним компонентом.
Щоб навчальна діяльність приносила радість, слід організувати її таким чином, щоб дитина стала активним учасником процесу засвоєння знань. Це забезпечить і пізнавальний інтерес, і задоволення від процесу та результату навчання, і моральний, психологічний комфорт, і відчуття особистісного успіху. На досягнення цієї мети спрямована робота з модернізації початкової освіти, затверджена новим Державним стандартом початкової загальної освіти.

Новий Державний стандарт початкової загальної освіти визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегрованості, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги в інтересах людини, родини, суспільства.
Зміст стандарту максимально розвантажений, логічно побудований, доступний для педагогічних працівників, учителів початкових класів, методистів, наукових працівників.
Позитивні зміни в зазначеному документі:

  • Забезпечення наступності змісту дошкільної і початкової загальної освіти;

  • Особистісно орієнтований підхід до навчально – виховного процесу в початкових класах;

  • Розроблення єдиного змісту стандарту для всіх мов навчання;

  • Використання здоров’язбережувальних технологій;

  • Екологічна спрямованність освіти;

  • На предметні галузі «Мови і літератури» в першому класі відведено 8 годин, де 1 година – обов’язкове вивчення іноземної мови;

  • Посилено природничу складову стандарту, зокрема введено нову освітню галузь – «Природознавство», Базовим навчальним планом передбачено виділення на вивчення предмета «Природознавство» у 1 – 4 класах по 2 години щотижня;

  • Введено освітню галузь «Суспільствознавство» через викладання у 3 – 4 класах курсу «Я у світі» (по 1 годині на тиждень);

  • Передбачено впровадження інформаційно – комунікаційних технологій в освітній процес початкових класів; так, в освітній галузі «Технології» виокремлено змістову лінію «Ознайомлення з інформаційно – комунікаційними технологіями», тому Базовим навчальним планом у 2 – 4 класах передбачено по 2 години щотижня на викладання предметів «Трудове навчання» і «Сходинки до інформатики»;

  • На варіативну складову відведено у 1 – 4 класах по 2 години;

  • Сумарне навантаження навчальних годин інваріативної й варіативної складових у 1-му класі складає 23 години, у 2-му – 25 годин, 3-4-му – 25 годин.


Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітнього простору є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей і на створення ефективних механізмів їх запровадження.
Навчальні програми – це передусім системні документи, які визначають цілі та завдання кожного предмета, його зміст, основні види і результати навчальної діяльності, форми контролю й оцінювання результатів навчання. Отже, результати навчальної діяльності школярів значною мірою залежать від якості навчальних програм, особливо початкової школи.
Позитивною ознакою нових навчальних програм є те, що в них задекларовано засади компетентнісного підходу до формування змісту й організації навчального процесу.
У програмі з української мови для шкіл з українською мовою навчання крім мовної та мовленнєвої змістових ліній розподіл змісту здійснюється за двома новими змістовними лініями – соціокультурною та діяльнісною. При цьому діяльнісна змістова лінія спрямована на формування в молодших школярів уміння вчитися, організацію своєї праці для досягнення результату, виконання розумових операцій та практичних дій, умінь і навичок самоконтролю та самооцінювання.
Навчальна програма з літературного читання, яка буде реалізовуватися через викладання предмета з новою назвою «Літературне читання», спрямована на формування читацької компетентності молодших школярів – базової складової комунікативної й пізнавальної копметентностей. Програмою передбачено ознайомлення учнів із дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка до систематичного курсу літератури в основній школі.
У навчальній програмі з математики ознаки особисто орієнтованого навчання, спрямованого на особистісні досягнення учнів, набули в розділі програми «Державні вимоги до навчальних досягнень школярів». Новою програмою з математики в 1 класі передбачено вивчення нумерації в межах 100, формування обчислювальних навичок учнів здійснюватиметься через ознайомлення з поняттям «множина».
У навчальній програмі з основ здоров’я з метою формування здоров’язбережувальної компетентності зміст і вимоги до навчальних досягнень учнів побудовано на діяльнісній та ціннісній основі. Зміст навчального матеріалу наскрізних тем «Соціальна складова здоров’я» та «Психічна і духовна складова здоров’я» доповнено актуальними темами, спрямованими на спонукання учнів до самостійного прийняття рішень, а практичні роботи орієнтовані на моделювання поведінки учнів.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України з 2011 року започаткувало проведення Всеукраїнської акції «Дай руку, першокласнику!». Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до навчання, забезпечення її гармонійного розвитку, успішного навчання та виховання – основні вимоги і мета проведення на належному рівні цієї акції.
Керівники навчальних закладів повинні приділити особливу увагу створенню сприятливих умов для навчання шестирічок під час адаптаційного періоду як шляхом покращення матеріально – технічної бази, так і через проведення відповідних заходів для батьків першокласників, а саме: конференцій, батьківських зборів, днів відкритих дверей, бесід із батьками щодо проходження обов’язкового медичного огляду. Одним із дієвих засобів зазначеної мети є також організація роботи різноманітних консультпунктів.
Урок, як організаційна форма навчання, постійно зазнає змін у своїй структурі у зв’язку із змінами вимог до якості освіти, що їх висувають у різні часи перед школою суспільство і педагогічна наука. Це зумовлено тим, що урок є не лише організаційною формою, а й відрізком, клітинкою обмеженого в часі навчального процесу, характер якого залежить від його цілей, що мають на ньому розв’язуватися, змісту і методів навчання.
Якщо в цілях і змісті шкільної освіти відбуваються суттєві зміни, вони обов’язково впливають на дидактичні і методичні аспекти організації уроку, оцінюванні його ефективності. Це зумовлено тим, що під час уроку вчитель застосовує всі основні категорії дидактики: мету навчання, зміст, форми, методи, технології, контроль, оцінювання.

В організації уроку у практичній площині відображаються методичні установки, цінності, нові методики, ставлення вчителя до дитини.
На сучасному етапі характерним є перехід від об’єкт – суб’єктної парадигми освіти до суб’єкт – суб’єктної. Тому на сучасному уроці навчальна взаємодія має бути дитиноцентрованою, забезпечувати рух розвитку кожної дитячої особистості, здійснювати внесок у соціальну і освітню підготовку дітей шляхом формування предметних і ключових компетентностей. Суб’єкт – суб’єктна і полісуб’єктна взаємодія ґрунтується на співпраці, співтворчості вчителя з учнями, набутті ними не лише пізнавального, а й соціального досвіду, врахуванні впливу навчального змісту, предметного та інформаційного середовищ.
Для сучасної початкової школи характерним є співіснування у педагогічному досвіді основних дидактичних типів і варіантів різних уроків, що засвідчує розвиток, значні резерви для вдосконалення, осучаснення цієї організаційної форми навчання.
Багатопредметність початкового навчання, різноманітність функцій, видів, способів контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів визначають об’єктивну важливість і складність педагогічної праці вчителя.
Крім знання нормативних документів і базових понять необхідно орієнтуватися на основі дидактично – методичних вимог щодо ефективності контрольно – оцінювальної діяльності.
До організації контролювальної діяльності вчителя визначено такі вимоги: систематичність, своєчасність, об’єктивність, дієвість, методична різноманітність. Ці вимоги здійснюються на засадах гуманної навчальної взаємодії, коли учень є не лише об’єктом контролю, а й обов’язково суб’єктом контрольно – оцінювальної діяльності. Суб’єктність означає у даному випадку спеціальне створення навчальних ситуацій, залучення дітей до саморегуляції і самоконтролю. Поступово вони мають оволодівати структурою цього вміння і прогнозуванням зони можливих помилок.
Об’єктом контролю і оцінювання в сучасній початковій школі є навчальні досягнення учнів, які виявляються в предметних компетентностях, що визначені програмою з кожного предмета.

Домашні завдання – важлива і невід’ємна частина навчального процесу. Їх виконання передбачає:

  1. Закріплення, поглиблення та розширення знань, умінь і навичок;

  2. Підготовку учнів до активного сприймання нового матеріалу;

  3. Формування вмінь і навичок самостійної праці.


Домашні завдання в початкових класах багатофункціональні. Їх зміст і способи виконання мають формувати в дітей уміння самостійно працювати, закріплювати предметні вміння, навички, розвивати пізнавальні інтереси, творче та логічне мислення.
Як форма самостійної роботи, домашні завдання відповідають таким вимогам:

  • Активність і самостійність навчальної праці;

  • Доступність і посильність виконання;

  • Диференційований підхід до учнів;

  • Різноманітність способів перевірки.


Ключовою фігурою у впровадженні оновлених цілей і змісту початкової освіти залишається учитель. Сучасний учитель постійно вдосконалює свою професійну майстерність, розуміє нові моделі навчальної програми, оновлює предметні і тематичні знання, опановує нові підходи до навчання і викладання. Мета кожного учителя – розширити психолого – педагогічні знання та вдосконалити професійні вміння в побудові навчально – виховного процесу, спрямованого на формування пізнавально активної, реально й творчо мислячої, відкритої до спілкування самокритичної особистості.
Учитель сучасної школи І ступеня повинен озброїти дитину високим рівнем грамотності, навичками оперування числами та критичного мислення; сприяти розвитку її здоров’я і благополуччя, створити умови для розкриття потенціалу кожної дитини завдяки переживанню широкого спектру цікавих, добре спланованих досвідів, які допомогли б сформувати такі риси, як активна громадянськість, ініциативність, творчість.
Тільки спільні зусилля всіх працівників освіти створять умови для реалізації першочергових завдань початкової школи, які прописані в новому Державному стандарті початкової загальної освіти.

Початкова ланка освіти є фундаментом для набуття учнями в майбутньому необхідних знань та формування навичок. Від результативності та ефективності початкової освіти значною мірою залежить якість функціонування середньої й старшої школи, які мають бути пов’язані між собою принципом наступності.

Орієнтовна тематика засідань міських (районних)

методичних об’єднань учителів початкових класів.

  1. Компетентісний підхід як чинник модернізації змісту освіти.

  2. Сучасний урок: суб’єктність навчання і варіативність структури.

  3. Дидактико – методичні вимоги до організації контрольно –оцінювальної діяльності вчителя.

  4. Особистісно орієнтоване спілкування вчителя і учнів на уроках у початкових класах.

  5. Пізнавальний інтерес як умова суб’єктності навчання молодших школярів.

  6. Наступність як чинник впливу на якість початкової освіти.

  7. Авторські педагогічні системи в освітньому просторі сучасної початкової школи.

  8. Мовленнєвий розвиток дошкільників – запорука успіху навчання молодших школярів.

  9. Психолого – педагогічні вимоги до особистості сучасного вчителя.

  10. Цілі й цінності сучасної шкільної освіти.

  11. Профілактика синдрому «емоційного вигорання» у професійній діяльності педагога.

  12. Комунікативно-діяльнісний підхід до здійснення початкової мовної освіти.


Орієнтовна тематика засідань шкільних

методичних об’єднань учителів початкових класів:

  1. Формування математичної компетентності молодшого школяра.

  2. Наступність як чинник впливу на якість початкової математичної освіти.

  3. Геометрична складова математичної компетентності молодшого школяра: сутність і зміст.

  4. Інтегративний підхід до формування у молодших школярів основ літературної компетентності.

  5. Компетентнісний підхід до перевірки усних видів мовленнєвої діяльності молодших школярів.

  6. Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів на уроках української мови.

  7. Формування природознавчої компетентності молодшого школяра.

  8. Формування технологічної та інформативно-комунікативної компетентностей молодшого школяра.

  9. Концептуальні ідеї художньо-естетичної освіти молодшого школяра.

  10. Формування здоров’язбережувальної компетентності молодшого школяра у процесі вивчення предмета «Основи здоров’я».

  11. Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів з основ здоров’я на засадах компетентнісного підходу.

  12. Інтерактивні форми роботи з батьками.

  13. Сутність виховання і умови його ефективності.


Сагіна Н.С.,

методист з початкової освіти ЛОІППО