asyan.org
добавить свой файл
1


Міністерство освіти і науки України

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

КРАВЦОВА Жанна Миколаївна

(група 3526-1а)

КУРСОВА РОБОТА

РОМАН ДЖЕЙН ОСТЕН «ПОЧУТТЯ ТА ЧУТТЄВІСТЬ» ЯК ПАРОДІЯ НА СЕНТИМЕНТАЛЬНИЙ РОМАН

Спеціальність 6.030500 – філологія (англійська мова та література)

Науковий керівник -

К. ф. н. О.О. Ніколова

Запоріжжя - 2008

ЗМІСТ

Реферат…………………………………………………………………. 3

Вступ……………………………………………………………………. 4

1. Теоретичний базис дослідження

1.1. Сентименталізм. Історія виникнення, характеристика літературного періоду………………………………………….. 8

    1. Поняття пародії…………………………………………… 13

2. Роман “Почуття та чуттєвість

2.1. Питання назви твору. Теорії та докази………………………….. 17

2.2. Роман Маріво “Життя Маріанни” як першоджерело

“Почуття та чуттєвості”………………………………………… 21

2.3. Образ Маріанни як втілення категорії чуттєвості.

Образ Елінор як носія раціонального начала………………... 23

2.4. Ідейне спрямування роману “Почуття та чуттєвість”…. 27

3. Висновки……………………………………………………….. 30

4. Список використаної літератури…………………………………….. 35

РЕФЕРАТ

Текст курсової роботи 37 с., 38 джерел.
^

ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ


Об’єктом дослідження є художній текст Джейн Остен “Почуття та чуттєвість”.

МЕТА РОБОТИ

Метою роботи є доказ того, що “Почуття та чуттєвість” є пародією на сентиментальний роман.

ЗАВДАННЯ


В ході дослідження передбачається виконати наступні завдання:

  • дослідити і визначити основні ознаки літературного напряму - Сентименталізм, а також знайти відображення цієї поетики в романі, що вивчається;

  • знайти і довести риси пародійності, на основі як усього роману, так і на образах головних героїнь – Елеонори та Маріанни;

  • визначити ідейне спрямування роману “Почуття та чуттєвість”.
^

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Методи дослідженняметод опису, пояснення, систематизації та аналізу.

НАУКОВА НОВИЗНА

Наукова новизна даної роботи полягає у намаганні більш істотно дослідити такий аспект творчості Джейн Остен, як пародія, на прикладі її першого роману, що став відправною точкою усіх наступних творів великої романістки.


^ Основні терміни та поняття: СЕНТИМЕНТАЛІЗМ, ПАРОДІЯ, СЕНТИМЕНТАЛЬНИЙ РОМАН, КАТЕГОРІЯ ЧУТТЄВОСТІ, ЕКЗАЛЬТАЦІЯ, СЕНСУАЛІЗМ,“ЧУТТЄВИЙ РОМАН”.

ВСТУП

Темою нашого дослідження є роман великої англійської письменниці Джейн Остен. За своє коротке життя (прожила всього 42 роки) вона встигла написати 6 великих романів: “Почуття та чуттєвість”, “Гордість та упередження”, “Емма”, “Нортенгерське Аббацтво”, “Мєнсфілд -парк” та “Докази розуму” та кілька оповідань (“Сендітон”, “Вотсони”), які зробили її невмирущою для світової літератури. Джейн Остен по праву вважається “матір’ю” жіночого роману, а образи головних героїнь (Елізабет Беннет, Маріанни та Елеонори Дешвуд, Емми та ін. ) є відомими та популярними вже майже два століття. За життя, як і багато видатних людей, вона не була визнана. Дехто її критикував, як наприклад Шарлотта Бронте, яка вважала, що Остен не створила жодного яскравого образу. Але були і ті, хто визнав її талант, як, наприклад, Вальтер Скотт, який зауважив, що Джейн є творцем сучасного роману, дія якого зосереджена навколо буденності людського існування.

Джейн Остен є унікальною, адже її твори поєднують в собі ознаки трьох епох – Просвітництва, Романтизму та Реалізму. Вона була безжальною до надзвичайно популярних у її час готичних та сентиментальних романів, Остен критикувала їх у своїх пародійних творах.

Яскравими образами та власною дивовижною мовою вона навіки закарбувала своє ім’я золотими літерами у літературі Великобританії та всього світу.

Темою нашого дослідження є перший роман Джейн Остен “Почуття та чуттєвість” або “Почуття та чутливість”, а точніше його пародійний зміст, який ґрунтується на висміюванні сентиментальних рис та категорій.

Слід зазначити, що серед дослідників найбільш популярним є другий роман Остен – “Гордість та упередження”, саме він вважається вершиною літературної майстерності письменниці, але і роман, який досліджую я не залишився без уваги. Хочу представити перелік науковців, які присвятили свої праці саме роману “Почуття та чуттєвість”. Але при виконанні аналізу твору, нам знадобились роботи, які присвячені добі сентименталізму, адже саме поетику цієї доби пародіює Джейн Остен.

Отже, ми переходимо до історії питання. Вірджинія Вулф та два її нарисиСвоя кімната[2] та “Джейн Остен” [3] допомогли нам в більш загальному питанні – вони ввели нас до творчого світу Джейн Остен та допомогли зрозуміти місце в літературі саме письменниці роман якої я досліджую. Хочу відмітити, що нариси Вулф несуть дещо феміністичний характер, але незважаючи на це є змістовними роботами. “Своя кімната” [2] має дещо філософське спрямування, в цій роботі Вулф намагається знайти відповідь на питання, як жінці-письменниці важко знайти своє місце в літературі. Ця робота відкриває нам психологію Джейн Остен. Наступний науковець – це Катерина Генієва, при написанні роботи ми використали її передмову та коментарі з книги “Эти загадочные англичанки” [4], передмову до роману «Почуття та чуттєвість» [10], а також статтю “Чудо Джейн Остен” [30]. Праці Генієвої, на відміну від робот Вулф, більш конкретно пов’язані з романами Остен, тут ми знаходимо істотну інформацію щодо роману “Почуття та чуттєвість”. Праця “Несравненная Джейн” з книги «Век нынешний и век минувший..» [6] автором якої є Валентина Івашова, є дослідженням життя та творчості письменниці, про стиль та манеру її оповіді з посиланнями на багатьох знавців, що так чи інакше вивчали творчість Остен. На відміну від вище згадуваних робота Чечетко М. під назвою “Ранние пародии Джейн Остен” [20] допомагає зрозуміти саме ранній етап творчості Остен, в якому зародилися її здібності до пародії, в результаті чого і з’явився роман-пародія “Почуття та чуттєвість”. А стаття Томіліной В. “Романтическая любовь и реальность взаимоотношений в произведениях Джейн Остен” [17] повністю присвячена роману «Почуття та чутливість» та його пародійному підтексту. Ці праці є базовими в моєму дослідженні щодо творчості Джейн Остен та роману, що вивчається.

Однак іншою базою – є роботи, які стосуються сентименталізму. Перша праця – це монографія Кузьміна Б. “Сентименталізм” [31], друга робота належить Наталі Соловйовій і має назву “Своеобразие эстетики английского предромантизма” [15], в якій знаходимо про перехідний період від Просвітництва до Романтизму саме через Сентименталізм. Стаття «Сентименталізм» [14] Смолицької Ольги розповідає про категорію чуттєвості та як вона знаходила своє відображення в сентиментальних романах. І, нарешті, остання робота Ігора Шайтанова, що має таку ж назву “Сентименталізм” [21], але в її основі лежить порівняльна характеристика Просвітництва та Сентименталізму, а це важливо адже романи Остен інколи несуть просвітницькі ідеї.

Актуальність даного дослідження полягає в тому, що ранній період творчості Джейн Остен не є досить вивченим, а він мав велике значення на всю її творчість. Треба зрозуміти чому англійська романістка с юнацьких років робила пародії на різні види літературних творів (наприклад, на готичний роман, на історичні книжки –“Історія Англії”), що її так бентежило в творах, що підпадали під її критику та пародію. Досить важливо прослідкувати це на прикладі “Почуття та чуттєвість” - як на дебютному романі-пародії.
^

Метою роботи є доказ того, що “Почуття та чуттєвість” є пародією на сентиментальний роман.


В ході дослідження передбачається виконати наступні завдання:

  • дослідити і визначити основні ознаки літературного напряму - Сентименталізм, а також знайти відображення цієї поетики в романі, що вивчається;

  • знайти і довести риси пародійності, на основі як усього роману, так і на образах головних героїнь – Елеонори та Маріанни;

  • визначити ідейне спрямування роману “Почуття та чуттєвість”.

Методи дослідження – метод опису, пояснення, систематизації та аналізу.

Наукова новизна даної роботи полягає у намаганні більш істотно дослідити такий аспект творчості Джейн Остен, як пародія, на прикладі її першого роману, що став відправною точкою усіх наступних творів великої романістки.


Курсова робота складається з реферату, вступу, двох розділів, списку використаної літератури та висновків. Список використаної літератури включає 38 найменувань (викладених на 3 сторінках).

РОЗДІЛ 1

^ ТЕОРЕТИЧНИЙ БАЗИС ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Сентименталізм. Історія виникнення, характеристика літературного періоду

Цей розділ буде присвячений теоретичній базі нашого дослідження.

Перш за все слід дати визначення та характеристику сентименталізму. Саме за цими ознаками я буду намагатись довести, що роман “Почуття та чуттєвість” є саме пародією.

Сентименталізм ( від франц. sentiment- почуття, чуттєвість) – літературний напрям другої половини XVIII- початку XIX століття, що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття до героїв у читачів. Сентименталізм отримав свою назву від роману англійського письменника Лоренса Стерна “Сентиментальна подорож по Франції та Італії”(1768 р.). Саме ж слово “сентиментальний” існувало в Англії ще до публікації стернівського роману: його перше використання зафіксував англійський словник 1749 року видання. Однак до виходу роману Л. Стерна воно вживалося в мові художньої літератури рідко, і до того ж виступало у двох основних значеннях: “розсудливий” і “здатний до співчуття”. З 60-х років XVIII століття починає переважати друге значення слова “сентиментальний” [11, 364]. Це перше визначення. Але для того щоб глибше зрозуміти сутність напряму приводжу інше визначення.

Сентименталізм (фр. Sentiment) – напрям в європейській літературі і мистецтві другої половини 18 ст., що сформувалося в рамках пізнього Просвітництва і відобразило зростання демократичних настроїв суспільства. Зародився в ліриці і романі; пізніше, проникаючи в театральне мистецтво, дав поштовх виникненню жанрів «слізної комедії» і міщанської драми.

Сентименталізм в літературі. Філософські витоки сентименталізму сходять до сенсуалізму, що висунув ідею «природного», «чутливого» (що пізнає світ відчуттями) людини. До початку 18 ст. ідеї сенсуалізму проникають в літературу і мистецтво [35,1]. Сенсуалізм - це напрям в теорії пізнання, згідно з яким відчуття і сприйняття — основна і головна форма достовірного пізнання. Протиставляється раціоналізму. Основний принцип сенсуалізму — «немає нічого в розумі, чого не було б у відчуттях» [11, 368].

"Сентиментальний" означало загострену сприйнятливість "вражаючу чутливість" і швидку реакцію на все, що чіпає серце і душу. Сентиментальність передбачала особливий настрій індивіда, його схильність до роздуму, до співпереживання, досить високий рівень загостреності відчуттів, тонку сприйнятливість етичного, морального. "Сентиментальний" означало також захоплену здібність до кохання, дружньої прихильності, схильність до меланхолії, підвищену збудливість, рухливість нервової системи в зміні настрою і стану людини. [15, 62].

Також слід дати визначення поняттю екзальтація, яким досить часто оперують дослідники Джейн Остен і яке є спорідненим до категорії “чуттєвості”.

Екзальтація (лат. Exaltatio - "підйом, натхнення") — підвищений настрій з відтінком неприродної захопленості. У високій мірі посилене роздратування психічної сфери, з'являється то у вигляді мрійливого настрою, то безмежного натхнення [11, 359].

Повертаючись до розкриття головного питання зазначимо, що сентименталізм виник на противагу зайвої розсудливості і раціоналістичності просвітителів. Це і так, і не так. Дійсно, багато що у сентименталістів протистояло ідеології просвітителів: вони не вважали, що цивілізація і прогрес — це абсолютне благо, вони оспівували природу і єдність людини з природою, причому в природі їх приваблювала її загадковість і недосяжність для людини [14,4].

Отже, «природна» людина стає головним героєм сентименталізму. Письменники - сентименталісти виходили з того, що людина, є творінням природи, і від народження володіє завдатками «природній доброчесності» і «чутливості»; міра чутливості визначає гідність людини і значущість всіх його дій. Досягнення щастя як головній меті людського існування можливо за двох умов: розвиток природних початків людини («виховання відчуттів») і перебування в природному середовищі (природі); зливаючись з нею, вона знаходить внутрішню гармонію. Сентименталістів, на відміну від класицистів, не цікавило історичне, героїчне минуле: вони надихалися повсякденними враженнями. Місце гіперболізованих пристрастей, пороків і доброчесностей зайняли знайомі всім людські відчуття. Герой літератури сентименталіста – звичайна людина. Переважно це виходець з третього стану, деколи низького положення (служниця) і навіть вигнанець (розбійник), по багатству свого внутрішнього світу і чистоті відчуттів не гірший, а інколи навіть кращий за представників вищого стану [35,2]. Ось такий має бути герой за всіма канонами.

Тепер переходимо до особливостей сентименталізму. Ця течія літератури відкидає класицистичний поділ жанрів на високі та низькі, визнаючи всі жанри рівноправними і однаково важливими. Сентименталісти шукають власні жанри та їх різновиди. Їхні найулюбленіші ліричні жанри – елегія та ідилія, послання, родинний та психологічний романи [1,55]. Твір тепер будується не за правилами суворої логічності і пропорційності, а досить вільно. У творах сентименталістів поширюються ліричні відступи. Нерідко відсутні в них класичні п’ять елементів сюжету. Посилюється в сентименталізмі й роль пейзажу, який виступає засобом вираження переживань і настроїв персонажів. Пейзажі в сентименталістів здебільшого сільські, вони зображають сільські кладовища, руїни, мальовничі куточки, які мають викликати меланхолійні настрої [11, 369].

Ще до теоретичного матеріалу слід додати такі категорії:

1. Сентиментальність як пафос. В основі сентиментальності як пафосу лежить протиріччя між незначним статусом зображуваного предмета з погляду його емпіричної видимості чи загальнопоширеного значення, з одного боку, і його глибоким змістом чи важливим значенням для окремої особистості, з іншого. Це протиріччя виявляється у відчутті зворушеності, у розчуленості, які підносять предмет в очах спостерігача.

Сентиментальність вказує на здатність самого суб’єкта до витончених переживань, оскільки далеко не кожна людина спроможна відкрити у звичайних явищах життя глибокий і різноманітний сенс. Отже, сентиментальність свідчить про розвиток автономної особистості і про високий рівень суб’єктивного мислення [22, 295].

2. Сентименталізм як творчий метод. Сентиментальність передається читачеві як свідоме співчуття простим людям, як відкрита демократична позиція автора, як його цілісний погляд на світ і суспільство. Отже, сентименталізм був першою спробою не лише реабілітувати буденність, яка в добу класицизму належала до “низької” реальності, а й ушляхетнити її. Він підносив прекрасне у буденному, у філософськи і соціально другорядних виявах життя.

З огляду на сильну суб’єктивну забарвленість сентиментальної розчуленості сентименталізм вносив в літературу суб’єктивне бачення світу, а це стало сильним поштовхом до вдосконалення художньо-зображувальних форм [14, 4].

3. Примат почуттів і антираціоналізм. Спираючись на примат почуттів, сентименталізм не тільки відкидав середньовічну дискримінацію почуттів, не тільки ніс у собі внутрішню опозицію щодо бароко, а й виступав проти сучасного йому просвітницького раціоналізму [22, 297].

4. Психологічна неповторність людини. Сентиментальна забарвленість внутрішнього світу персонажа робила його психологічно неповторним. Отже, сентименталізм виявляв у героях не те, що їх споріднювало між собою, а що відрізняло їх один від одного. Сентименталізм розвинув повагу до внутрішньої неповторності людини, її персонального достоїнства [31, 7].

Звичайно, напрям сентименталізму не міг не мати певних негативних рис, до яких можна віднести нудотність і слізливість, моралізаторство і дидактизм. Однак здобутки цього напряму – нові жанрові форми, психологічний аналіз, інтерес до життя простої людини, почуттєва сторона людського.

Отож, нами було знайдено наступні риси, що характеризують сентименталізм:

  1. Філософські витоки сентименталізму сходять до сенсуалізму, що висунув ідею «природного» та «чутливого».

  2. "Сентиментальний" означає загострену сприйнятливість "вражаючу чутливість" і швидку реакцію на все, що чіпає серце і душу.

  3. «Природна» людина стає головним героєм сентименталізму.

  4. Письменників-сентименталістів, на відміну від класицистів, не цікавить історичне, героїчне минуле.

  5. Суб’єктивна забарвленість сентиментальної розчуленості вносить в літературу суб’єктивне бачення світу.

  6. Сентименталізм виявляв у героях не те, що їх споріднювало між собою, а те, що відрізняло їх один від одного.

На наш погляд це є першочергові та головні ознаки, що характеризують саме сентиментальний стиль і напрям літератури.

Сентименталізм як напрямок літератури та загалом мистецтва мав як позитивні, так і негативні сторони. Його “батьками” вважаються такі письменники як, Філдінг, Річардсон, Джонсон та Стерн. Саме на їх творах виросла Джейн Остен як людина, і як письменниця. Їх творчість вона не тільки поважала, але і захоплювалась ним, однак це стосується «чистого» сентименталізму, тобто таким, яким він був на початку свого існування. А ось вже творчість Шерідана, Брука, Бромлі була лише частковим відображенням канонів сентименталізму. Вони перейняли лише половину спадку, а саме: сльози, втрати свідомості, та бурхливий, а головне, постійний прояв відчуттів. Таку скупість та обмеженість Остен пробачити і не відмітити не могла. Саме полеміка з ними не тільки визначила структуру, але і саму назву її першого зрілого роману “Почуття та чуттєвість”.