asyan.org
добавить свой файл
1
Кролевецькому районному суду

Сумської області

Іваницького Юрія Пантелійовича,

1968 року народження, що проживає:

41300 Сумська обл., м. Кролевець,

вул. Чкалова, 20.

моб. тел. 8-097-495-45-22

e-Mail vgsa@mail.ru
з позовом до

Голови Кролевецької районної

державної адміністрації

------------------------------------------

41300 Сумська обл., м. Кролевець,

площа Миру, 1.

Президента України

Ющенка Віктора Андрійовича

------------------------------------------

01220 м. Київ, вул. Банкова, 11.
Уповноваженого Верховної Ради

України з прав людини

-----------------------------------------

01008 м. Київ,

вул. Інститутська, 21/8

Голови Верховної Ради України

-----------------------------------------

01021 м. Київ,

вул.. Грушевського, 5
Прем’єр-міністра України

------------------------------------------

01008 м. Київ,

вул. Грушевського, 12/2

/про порушення відповідачами статті 15, статті 19 та статті 20 Закону України „Про звернення громадян” та відшкодування завданої моральної шкоди у порядку адміністративного законодавства/
Позовна заява
20. 09. 2007 року я відправив по пошті листи зі своєю заявою Президенту України, Уповноваженому України з прав людини, Голові Верховної Ради України та Прем’єр-міністру України.

Копія цієї заяви додається до позову.

Я направив цю заяву вищезазначеним адресатам як Голова Правління Громадської організації „Кролевецька районна рада громадського самоврядування, захисту прав людини та з екології”, відповідно завіривши неї штампом та печаткою організації.

З Секретаріату Президента України отримав повідомлення від 08. 10. 2007 р. про те, що моє звернення відіслано на розгляд Сумській обласній державній адміністрації в частині питань, що належать до її компетенції.

Але жодне з порушених в моїй заяві питань не стосувалося Сумської облдержадміністрації.

Крім того, як слідує з повідомлення Секретаріату, моє звернення містило також питання, що не належали до компетенції Сумської облдержадміністрації. Всі ці питання залишилися без розгляду, оскільки відповідей на них я не отримав!

З відділу з питань звернень громадян Верховної Ради України отримав поштову картку про те, що моє звернення надіслано 28. 09. 2007 року на розгляд Секретаріату Президента України. Але питання 1, 2, 3 і 8 моєї заяви адресувалися й Голові Верховної Ради.

З Кабінету Міністрів я ніякої звістки не отримав, але отримав листа з Сумської обласної державної адміністрації з підписом заступника голови від 25. 10. 2007 року, з якого слідує, що моє звернення було переадресовано Кабінетом Міністрів на розгляд Сумській облдержадміністрації (до компетенції якої жодне з порушених мною питань не належить).

Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини моє звернення було залишено взагалі без відповіді чи переадресування іншій інстанції.

Таким чином, жоден з адресатів мого звернення не відповів на жодне з порушених в ньому питань, хоча ці питання належали саме до нього компетенції.

Секретаріат Президента України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України допустили безпідставну передачу моєї заяви на розгляд іншому органу (Сумській обласній державній адміністрації), до компетенції якого жодне з порушених в ній питань не належало. Цим самим вони порушили статтю 19 Закону України „Про звернення громадян”.

Уповноважений Верховної Ради України не повідомив мене письмово (чи в будь-який інший спосіб) про результати перевірки моєї заяви і про суть прийнятого рішення, чим теж порушив статтю 19 Закону України „Про звернення громадян” та статтю 20 цього Закону про терміни розгляду звернень громадян.

Лист заступника Сумської обласної державної адміністрації не містить відповідей на жодне з питань мого звернення.

Так в цьому листі написано наступне: „Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України мають право підтримувати певні політичні партії та громадські організації”. Але це не є відповіддю на поставлені мною питання, бо я в своїй заяві до них запитував чи підтримують вони пропоновану мною ідею створення цілком конкретної громадської організації та політичної партії, а не чи мають вони право підтримувати певні політичні партії та громадські організації.

Отже, я не отримав відповідей на питання 1 мого звернення: „Чи підтримує Президент України (відповідно – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради України та Прем’єр-міністр України) мою ідею створення в кожному районі України громадських організацій - районних рад громадського самоврядування, захисту прав людини та з екології і об’єднання їх у всеукраїнську громадську організацію і політичну партію „Всенародний Громадянський Союз України”?”

Я не отримав відповідей на питання 2: якщо вони підтримують цю ідею, то у чому має виражатися їхня підтримка та як неї дістати?

Я не отримав відповідей на питання 3: якщо вони не підтримують моєї ідеї, то чому?

Я не отримав відповідей на питання 4: чому Президент та Уповноважений мене досі не підтримали?

Я не отримав від Президента відповіді на питання 5: як бути з тим, що я перший, аніж Луценко, звертався до Президента з ідеєю народної оборонної ініціативи, а Президент підтримав не мене, а Луценка?

Я не отримав відповідей на питання 6: чи не є так званий громадянський рух „Народна Самооборона” Луценка обманом виборців України і чи не суперечить він своїй назві?

Я не отримав відповідей на питання 7: чи має право балотуватися до вищого законодавчого органу країни той, хто зареєстрував осередки своєї організації в більшості районів України, але вони не діють?

І, нарешті, я не отримав вирішення питання 8: прохання про працевлаштування мене держслужбовцем туди, де б я зміг займатися питаннями розвитку громадського самоврядування в Україні. Наперекір твердженню заступника голови облдержадміністрації, я знайомий з чинним законодавством України стосовно працевлаштування на державну службу, але мені досі зі всіх своїх звернень до центральних органів влади не вдалося з’ясувати хто саме займається розвитком громадського самоврядування в Україні. Тому я не знаю куди я маю звернутися з питанням працевлаштування. Крім того, окрім працевлаштування на державну службу на конкурсній основі, існують кадрові призначення держслужбовців. Можливо, саме із-за цього всі ті вакансії, які мені пропонувалися, коли я кудись звертався, мене не влаштовували, бо на тих посадах могли б успішно працювати й інші люди, а я не міг би займатися тим, чим хочу – розвитком систем громадського самоврядування, захисту прав людини та з екології в Україні. Та й перевагу в конкурсі отримають скоріше молоді фахівці, що мають відповідну освіту та досвід роботи. Тому у моєму випадку потрібно враховувати мою особистість та мої обставини, а хто це буде робити? Ось чому я й звертаюся за допомогою до вищих посадових осіб!

Також, в листі заступника голови Сумської облдержадміністрації пишеться: „... ми не можемо конкретно вказати, які саме ідеї, викладені Вами, підтримують вищі посадові особи держави...” Іншими словами, це не належить до компетенції облдержадміністрації, до якої було переадресовано вищими посадовими особами держави моє звернення в порушення Закону „Про звернення громадян”.

І відразу в наступному пункті прямо пишеться: „...Ви підіймаєте багато питань, які мають вирішуватись центральними органами влади...” Ось, у тому-то вся річ, що центральні органи влади повністю ігнорують мої звернення до них!

В листі заступника Сумської облдержадміністрації написано, що „обласна державна адміністрація... безумовно використає деякі прогресивні ідеї, викладені Вами”, а мені лише пропонують продовжувати діяльність в у тому ж напрямку. Фактично цей лист означає відмову в підтримці, бо підтримка має виражатися в чомусь конкретному, а не бути лише на словах.

Подібно до цього всі ті, до кого я звертався зі своїми ідеями на протязі 20 років, лише ними користувалися, відмовляючи мені в підтримці!

За дорученням Сумської облдержадміністрації працівник Кролевецької райдержадміністрації провів зі мною усну бесіду, яка звелася до пояснення, що порушені мною в заяві питання не мають ніякого відношення до райдержадміністрації, а мали вирішуватися тими, до кого я адресував заяву. При цьому, як і більшість минулих разів, Кролевецька районна державна адміністрація не надає мені відповідей на мої звернення в письмовій формі, чим порушує статтю 18 та статтю 19 Закону України „Про звернення громадян”.
16 листопада 2007 року я вдруге відправив листи з цією самою своєю заявою Президенту України, Уповноваженому України з прав людини, Голові Верховної Ради України та Прем’єр-міністру України.

Я отримав повідомлення про вручення поштового відправлення, на яких зазначено, що мої листи були вручені уповноваженим на отримання пошти 19 листопада 2007 року.

Отримав лист з Верховної Ради України про те, що „Ваше звернення доповідалось керівництву Верховної Ради України і за його дорученням... копії Вашого звернення разом з додатками надіслано Секретаріатам Президента України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”.

Як видно, цей лист не містить відповідей керівництва Верховної Ради Україні на поставлені в моєму зверненні питання.

Також отримав лист з Секретаріату Уповноваженого з прав людини (написаний на 1 день пізніше відведеного законом для відповіді терміну), в якому сказано, що „Вам вже надавалися роз’яснення на попередні звернення” і що „вирішення піднятих Вами проблем не входить в компетенцію Уповноваженого”. По-перше, це відверта брехня! Тому що перше моє звернення залишилося без відповіді! По-друге, у цьому зверненні я просив надати мені відповіді на конкретні питання: невже в компетенцію Уповноваженого не входить надання відповідей по суті піднятих громадянами питань? А як тоді бути з Законом „Про звернення громадян”? Звичайно, порушені громадянами питання можуть бути як розумні, так і дурні: але де в цьому законі пишеться, що можна не відповідати на окремі питання або не надавати взагалі відповіді? Там навпаки зазначено, що мають надаватися ґрунтовні відповіді на порушені у зверненнях питання! А що коїть Уповноважений? Я йому задав конкретні питання, а він, першого разу, не відповідає, а другого пише, що мені вже надавалися відповіді на якісь мої, мабуть зовсім інші, попередні звернення! Саме на це звернення і саме на ці питання жодних роз’яснень від Уповноваженого я не отримував!

Крім порушення Закону „Про звернення громадян”, Уповноваженим з прав людини порушена Конституція, бо згідно статті 55 Конституції України „кожен може звертатися за допомогою та захистом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. А, як слідує з листа від Уповноваженого, він нікому не домагає, бо на це навіть не виділяються кошти та інші ресурси.

Тому, якщо Ви звернетеся до Уповноваженого з прав людини, то допомоги та захисту не отримаєте! Тому що в дійсності Уповноважений Верховної Ради України з прав людини займається лише парламентським наглядом за дотримання прав людини в Україні і (як мені відповіли в Секретаріаті Уповноваженого) „ніхто не може звертатися за захистом та допомогою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Як наслідок, в Україні існує повне безправ’я простої людини: зовсім нікуди звернутися за правдою та захистом – суди корумповані та систематично порушують право громадян на справедливий судовий розгляд, а Уповноважений з прав людини переймається лише загальними питаннями забезпечення прав людини в Україні і нікому конкретно не допомагає!

Від Президента України та Прем’єр-міністра України я взагалі ніяких відповідей не отримав!

Крім того, мене викликали 28 грудня на зустріч з першим заступником обласної державної адміністрації (Лавриком). Але він захворів, тому зі мною розмовляв Цушко. Він сказав, що уважно прочитав мою програму і його найбільше зацікавила її екологічна складова. Вони саме запланували з Нового Року розпочати втілення екологічної програми на території Сумщини та перетворення обласного центру в екополіс. А в Кролевці немає кому цим займатися, отже мені пропонується приєднатися до цього (до чого? до кого? яким чином? – нічого не зрозуміло – прим.). Зараз вони мене не можуть підтримати, бо не мають права надати перевагу тій чи іншій громадській організації: але в своїх зверненнях я прошу підтримати не мене, не громадську організацію, а пропоновані мною ідеї! Але якщо я самостійно розпочну замислене і дістану підтримку серед населення, то тоді і вони мене підтримають: я зауважив, що якщо я сам зроблю те, що хочу, то навіщо тоді мені буде потрібна їхня підтримка?

Я дарма перевів день, не торгував на ринку, витратив 150 грн. на пальне, бо про все це можна було легко поговорити по телефону чи по Інтернету. Висновок напросився один: коли влада не відповідає на моє звернення – це погано, але коли викликає – то це ще гірше, бо тоді марно витрачаються мої час, сили та кошти, краще вони б і не відповідали! Якби я викликав когось за 150 кілометрів для пустопорожньої розмови, то на мене б щонайменше образилися: а для влади – це звична практика: отже влада в Україні зовсім втратила совість!
Я подавав позовну заяву про порушення відповідачами Закону України „Про звернення громадян” до Кролевецького районного суду Сумської області, який прийняв ухвалу про те, що я маю звернутися до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проте Окружний адміністративний суд м. Києва прийняв прямо протилежну ухвалу, що мій позов має розглядатися за місцем проживання позивача, тобто в Кролевецькому райсуді.

Я подав апеляційну скаргу на цю ухвалу: хоча рішення апеляційного суду досі немає, але легко передбачити яким воно буде – цей позов має розглядатися за місцем проживання позивача. Тому, щоб не гаяти часу, я подаю цю позовну заяву.

У результаті порушення відповідачами встановленого порядку розгляду звернень при розгляді моєї заяви мені заподіяно значної моральної шкоди, розмір відшкодування якої має визначатися судом згідно статті 25 Закону України „Про звернення громадян”.

Я оцінюю величину заподіяної мені моральної шкоди в 5 000 гривень, з урахуванням важливості для мене питань, з якими я звернувся до відповідачів, бо від їх вирішення залежить моя громадсько-політична реалізація, а саме: чи буде створена пропонована мною система громадського самоврядування, захисту прав людини та з екології. Оскільки саме в цьому я бачу своє життєве покликання, то це є найбільш небайдужим для мене.

З іншого боку, до недавнього часу я мав проблеми з серцевим ритмом і мені не можна хвилюватися, щоб знову не зірвати ритм. А як не хвилюватися, якщо я на протязі 20 років досі не можу дістати від вищих посадових осіб держави та від місцевої влади не лише підтримки в реалізації своїх ідей, але навіть об’єктивного, ґрунтовного розгляду моїх звернень, на який я маю право!

Я знаю, що пропоновані мною ідеї вкрай потрібні суспільству, але я не маю ніяких можливостей самостійно їх реалізувати тому, що змушений займатися приватним підприємництвом, а по суті торгівлею на ринку. Щодня закінчую торгівлю біля 15 години, потім, поки пообідаю та докуплю товар, додому повертаюся після 17 години і вже дуже втомленим, кожен день потрібно ще щось зробити вдома, а на те, чим хочу займатися і в чому бачу своє покликання, часу не залишається! З приводу чого постійно хвилююся!

На закінчення додам, що якби влада раніше підтримала мою ідею створення в кожному районі України рад громадського самоврядування, захисту прав та з екології, то на сьогодні існував би дієвий громадський контроль, який, наприклад, міг би попередити той же вибух будинку в Дніпропетровську та інші трагедії, що вже сталися з вини влади!

У такому сенсі я попереджав в своєму зверненні, що „якщо Президент України (відповідно – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради України та Прем’єр-міністр України) мене не підтримають, то я відкрито звинувачу їх в злочині супроти народу України!”

Також я чесно попередив адресатів своєї заяви, що „у разі неотримання мною обґрунтованих відповідей по кожному питанню я звернуся до суду на підставі Закону „Про звернення громадян”. Що я й зробив: тому зі свого боку я вчинив цілком порядно.

На підставі статті 15, статті 18, статті 19, статті 20, статті 24 та статті 25 Закону України „Про звернення громадян” і Кодексу адміністративного судочинства України
ПРОШУ


  1. Встановити порушення Президентом України, Уповноваженим України з прав людини, Головою Верховної Ради України та Прем’єр-міністром України встановленого порядку розгляду звернень при розгляді моєї заяви від 19 вересня 2007 року.




  1. Постановити відповідачам солідарно (рівними частинами) відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень.




  1. Зобов’язати відповідачів розглянути мою заяву і вирішити по суті всі порушені в ній питання у порядку Закону України „Про звернення громадян”.


4) Прохання призначати засідання на другу половину дня.
Додатки (ксерокопії документальних доказів):
1) Квитанції (чеки) на відправлені листи Президенту України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Верховної Ради України та Прем’єр-міністру України від 20. 09. 2007 року.
2) Заява Президенту України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Верховної Ради України та Прем’єр-міністру України , від 19. 09. 2007 року.



  1. Повідомлення (поштова картка) відділу з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України від 28. 09. 2007 року.




  1. Повідомлення Секретаріату Президента України від 08.10.2007 року.




  1. Лист заступника голови Сумської обласної державної адміністрації від 25. 10. 2007 року.


7) Повідомлення про вручення поштового відправлення на ім’я Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Верховної Ради України та Прем’єр-міністра України 19. 11. 2007 року.


  1. Лист Апарату Верховної Ради України 09-0573.18.05-11.07


9) Лист Секретаріату Уповноваженого з прав людини від 20. 12. 2007 року.


  1. Висновок кардіолога від 27. 04. 2006 року.




  1. Ухвала Кролевецького районного суду від 5. 11.2007 р.




  1. Ухвала Окружного суду м. Києва від 21. 11. 2007 року.


Крім того, додаються:
6 копій позовної заяви з вищезазначеними додатками;

квитанції про сплату держмита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

29 грудня 2007 року Іваницький Ю. П.