asyan.org
добавить свой файл
1
n=Крилаті вислови літературного походження~sz=181525;pg=1;te=Мета: збагачувати мовлення учнів крилатими висловами літературного походження; формувати вміння визначати такі фразеологізми в реченнях, пояснювати їх значення, доречно й правильно вживати, користуватися фразеологічним словником та довідником~cat=~t=~!~З газети «Методичні діалоги», 2009, № 1.
Конспекти занять № 21, 22

факультативу «Українська фразеологія» (8 клас)
Тема: Крилаті вислови літературного походження

Мета: збагачувати мовлення учнів крилатими висловами літературного походження; формувати вміння визначати такі фразеологізми в реченнях, пояснювати їх значення, доречно й правильно вживати, користуватися фразеологічним словником та довідником.
І. Вивчення нового матеріалу.
* Пояснення вчителя.
Особливо влучні й образні рядки художніх творів, пройшовши стадію фразеологізації, стають крилатими виразами. Особливо переконливими є крилаті вислови, які не втратили прямого зв’язку з певним літературним твором та його автором: У всякого своя доля і свій шлях широкий. Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко); Я вийду сама проти бурі (Леся Українка); Лупайте сю скалу! (І.Франко); Щоб словам було тісно, а думкам просторо (М.Некрасов); Чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові? (В.Александров). Ставши широковживаним, вислів із художнього твору увіходить до скарбниці загальнонаціональної мови.

Дуже часто крилаті вислови поширюються й на інші мови. Це сприяє взаємопроникненню культур різних народів.
ІІ. Закріплення вивченого.
*Прочитайте. З якою метою в художніх творах уживаються крилаті вислови літературного походження?



1. Від великого до смішного один крок.

Ж.-Ф.Сармонтель.
2. Лис Микита б’ється в груди:

«Православні, чесні люди!

Много, много я грішив!

Чи є хоч один між вами,

В кого б ділом чи словами

Добру пам’ять я лишив?»

І.Франко.

  1. -Бувають же парадокси! І це тільки в нас такі бувають. У нас же від великого до смішного завжди тільки один крок. Хіба ні?

  • Авжеж, бувають. Від величного до безглуздого тільки один крок, чи як там...

І.Багряний.

2. Ну ж Ява! От же ^ Лис Микита! Та я ж тебе наскрізь бачу.

В.Нестайко.




* Тестові завдання.

1) Установіть відповідність між крилатими висловами літературного походження та назвами творів-першоджерел.



А Є ще порох у порохівницях!

Б Реве та стогне Дніпр широкий.

В Дивен Дніпро о гожій порі.

Г Напитися шоломом Дону.

Д Блаженні вбогі духом.



1 Біблія

2 Слово о полку Ігоревім

3 Повість М.Гоголя “Страшна помста”

4 Поезія Лесі Українки “Досвітні огні”

5 Повість М.Гоголя “Тарас Бульба”

6 Балада Т.Шевченка “Причинна”


^ ВІДПОВІДЬ. А-5; Б-6; В-3; Г-2; Д-1.
2) Установіть відповідність між назвами художніх творів, що є крилатими висловами, та іменами їхніх авторів.


А Лісова пісня

Б Пропаща сила

В Перехресні стежки

Г Конотопська відьма



1 Панас Мирний

2 І.Франко

3 М.Коцюбинський

4 Леся Українка

5 Г.Квітка-Основ’яненко


^ ВІДПОВІДЬ. А-4; Б-1; В-2; Г-5.
3) Установіть відповідність між крилатими висловами та іменами авторів творів, з яких вони походять:


А У ріднім краї навіть дим солодкий.

Б У нас нема зерна неправди за собою.

В Наша ціль – людське щастя і воля.

Г Паненя вередливе, зманіжене


1 Гомер.

2 Т.Шевченко.

3 М.Коцюбинський.

4 П.Грабовський

5 І.Франко.

^ ВІДПОВІДЬ. А-1; Б-2; В-5; Г-4.
4) Установіть відповідність між словами, поєднанням яких утворюються фразеологізми літературного походження:


А ходіння

Б Тартарен

В сміх

Г людина


1 із Тараскона

2 з Ламанчі

3 по муках

4 Мефістофеля

5 у футлярі

^ ВІДПОВІДЬ. А-3; Б-1; В-4; Г-5.

*Прочитайте. Визначте крилаті вислови літературного походження. За допомогою словника або довідника визначте джерело та поясніть значення кожного з них. Обґрунтуйте вживання розділових знаків при цитатах.
І. 1. Кажіть же, юнаки і юнки: “Камо грядеши?” (М.Хвильовий). 2. Минає день, минає день, минає день! А де ж мій сад божественних пісень? (Л.Костенко). 3. “Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий...” Без упину я думала собі оці слова (Леся Українка). 4. Полум’ям вічним на жах всім нащадкам дантове пекло палає... (Леся Українка). 5. Сам же, дурний самоїд, лазив по дантових колах, бився, мов риба, об лід, бив, як дзвіниця, на сполох (А.Бортняк). 6.Чи справедливість лиш мана, чудна фата-моргана? Нехай і так, але вона – мета моя жадана (М.Луків).

ІІ. 1.“Бути чи не бути?” – це вибір із двох зол (Ю.Базилєв). 2. Референдуми з приводу принципових, судьбоносних питань - це не остання істина, не голос України, не голос української нації. Вирішуючи щось життєносне, оте «бути чи не бути», треба питати думку і в нині живущих українців, і в попередніх сотень їх поколінь, і в майбутніх (В.Захарченко). 3. А судді хто? Я вас питаю, тож не беріть на душу гріх! (А.Камінчук). 4.Тут все на світі рідне і манливе, тюрма – і та, як мамця, визира. І отчий дим солодкий – особливо, коли в сусіди... хата догора (Б.Олійник).

ІІІ. 1....Обіпершись вітрові на спину, кричить Тарасова гора: “Нема на світі України, немає другого Дніпра!..” (В.Симоненко). 2. Про твоїх минулих днів шехерезаду продзвенять в майбуття гучно кобзарі (А.Казка). 3. А блюдолизи, й задолизи, й стололази сповняти ладні будь-які накази. За сотні років не змінились ви – «раби, підніжки, грязь Москви» (П.Осадчук). 4.Доморощені коні нині запевняють: вони не винні, винні вершники без голови (С.Борщевський). 5. “Краще умерти стоячи, ніж на колінах жити”, - сказав учитель історії дітям (Б.Олійник).
^ Відомості з пунктуації
Цитату беруть у лапки. Цитування може відбуватися у формі прямої і непрямої мови.

Цитата у формі прямої мови супроводжується словами автора:^ Ще Шевченко писав: “І немає злому на всій землі безконечній веселого дому”. Запаятай цю велику правду. (М.Стельмах.) Телейран казав: “Це не злочин, це гірше: помилка”. У нашому випадку мова йде про щось набагато гірше, ніж помилка, - ігнорування соціальних потреб народу. (І.Дзюба.)

Цитата у формі непрямої мови перетворюється на підрядне речення, тоді як вказівка на її джерело стає головною частиною складнопідрядного речення: Писав Пантелеймон Куліш, що “оживить живеє слово рідну Україну”. І справді – її оживило слово Тарас Шевченка (В.Дрозд.). Якщо чиїсь слова у такій конструкції передаються дослівно, їх беруть у лапки, якщо передаються лише із збереженням змісту, записують без лапок.

Цитата може бути частиною речення, тоді її беруть у лапки і пишуть з малої літери:^ Хто б там що не говорив, а “дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю” – найміцніший матеріа (А.Мокренко). Нині заворушилися “славних прадідів великих правнуки погані” і почали скидати праведників із п’єдесталів (З газ.). Якщо цитата наводиться не повністю, пропуски слів у ній позначають трьома крапками: Україна прощає блудним синам, які покаялись і прийшли до неї, і радіє їм, бо вони “були мертві – і ожили, ... і знайшлися!”1 (В.Захарченко).

Цитата може супроводжуватися вставними словами, які вказують на джерело думки: “^ Все йде, все минає”, за твердженням Тараса Шевченка. (З газ.) Національно свідомим українцям важко зрозуміти, як це хтось, за висловом поета Д.Білоуса, “не в змозі свого розкумекать, коли навіть заблудла вівця, не забуде по-своєму мекать” (В.Василашко).

Якщо цитата з поезії записана у вигляді строфи, в лапки її не беруть:

^ Мимоволі сам засвічуєшся від добре знайомого, але завжди вражаючого Шевченкового відкриття-одкровення:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим...

Г.Тарасюк.

Вказівку на джерело, яка стоїть безпосередньо після цитати, беруть у дужки: Бути – значить виконувати обовязок (Є.Сверстюк).

Зрідка цитати не беруть у лапки – це відбувається тоді, коли текст призначено для фахівців або читачів-інтелектуалів. Крилаті вислови літературного походження можуть слугувати матеріалом для контамінації: З того часу, коли Шевченко підпер плечима цілий народ, слово українського письменника передається з роду у рід вічним революціонером, поетами на вбогім крутім перелозі, як не надією, то крихтою рідної землі, золотим гомоном і усвідомленням того, що я – народ, якого правди сила ніким звойована ще не була! (Б.Харчук).
* Прочитайте речення, визначте в них фразеологізми, розкрийте їхні значення. З’ясуйте походження кожного з фразеологізмів. Обґрунтуйте вживання розділових знаків при цитатах.
І. 1.Обнімаю Вас за світлий розум, за чесне серце, що повстало “за други своя” проти паплюжників! (О.Сизоненко). 2. Слова “Не осоромимо землі руської” ми згадували в грізні роки Великої Вітчизняної війни (О.Довженко). 3. Ой були віки трояна славні, кажуть, і багаті (І.Франко). 4.Відчуття нацменшинства у рідній державі хіба додає здоров’я українцям? І не козацьке діло – боятися правди. Інакше, як казав класик, “поганяй до ями”. Але ж ми таки на своїй землі і маємо твердо заявити: “Не діждуться!” (Б.Олійник). 5. А чужинець хазяйнує, українець спить тихенько. «Той мурує, той руйнує», як писав Тарас Шевченко (А.Камінчук).

ІІ. 1. Завітай, Уленшпігелю, з Фландрії через віки в Україну, попіл батька твого стука в серце тобі і мені (В.Гужва). 2. Усе життя це прагнення моє, мов попіл Клааса, у серце б’є, пробуджуючи сни несамовиті (Л.Первомайський). 3.Основними знаряддями формування людських душ (по ліквідації церкви) мали би бути преса, радіо, література, творців якої навіть згори найменовано “інженерами людських душ”, але ці знаряддя не витримали іспиту, стали чомусь до того малопридатними, малоуспішними через зубожіння своє (І.Багряний). 4.І як це страшно, вникнувши в глибінь, зірвавши бутафорські ореоли і серце розриваючи собі, прохрипотіти: “А король же – голий...” (В.Малишко).
*Прочитайте. Визначте вжиті в реченнях цитати, прокоментуйте вживання при них розділових знаків.
І. 1.Українська мова - це, як писав В.Липинський, “остання ознака українства” (А.Шевченко). 2.Чужа мова, ввірвавшись у чужий для неї світ, починає в ньому все підпорядковувати й відповідно змінювати, а “при подобной ломке неизбежно на месте вытесняемых форм сознания воцаряется мерзость запустения» (О.Потебня) (Л.Талалай). 3. Я мовчу. Тут не потрібне слово, ніби заворожена земля. “Світ який – мереживо казкове”, як у Симоненка Василя (А.Камінчук).

ІІ. 1.Еклезіастову пораду я перевиконав. “Радій, - він каже, - насолоджуйсь радо, юначе, в юності своїй!” Тепер, коли нема надій, почув я серцем інші змуси: “Даються в молодості тій нам тільки незнання й спокуси”. (Ф.Війон, переклад з франц. Л.Первомайського). 2. Нічого не поробиш. Правий Еклезіаст: “Все, що буде, - було” (П.Осадчук). 3. Виправдання Ноя було тільки в тому, що він зберіг генофонд планети Земля: “кожної тварі по парі” (І.Павлюк).
* Установіть, з якої байки (притчі, казки, оповідання) якого автора походить кожний з поданих крилатих висловів.
Охрімова свита; ведмежа послуга; шапка-бирка, зверху дірка; біля розбитих ночов; є ще порох у порохівницях; а віз і нині там;
* Прочитайте вірш. Який фразеологізм обіграно в ньому? Відновіть його звучання. Поясніть значення фразеологізму, прокоментуйте його походження.
Серед усіх трагічних доль – українська доля:

Тепло вдягнений король. А народ? Він – голий!

Ганна Чубач.
*Прочитайте поезію, визначте вжиті в ній фразеологізми літературного походження. Розкрийте їхні значення.
Пани новітні й жебраки – це вже було колись.

Роки минули і віки, але чи світ змінивсь?

Чи в шані й почесті добро, святі людські чесноти?

Чи спис не рано на перо міняють дон-кіхоти?

Чи справедливість – лиш мана, чудна фата-моргана?..

Нехай і так, але вона мета моя жадана.

Микола Луків.
*Перепишіть, крилаті вислови підкресліть, розкрийте значення і прокоментуйте походження кожного з них.
1.Якщо перекладач не звертатиметься до словника, він не зможе бути на висоті й зашкодить сам собі, бо текст, насичений неоковирностями, зробить ведмежу послугу його стилю (С.Караванський). 2. Мовби хто шепне: «Не руш…» Я у списку мертвих душ (В.Боровий). 3. Його не подолати танками! Не повалити знамено! Хоч кров’ю плаче серце Данкове, юрбою втоптане в багно (С.Пушик). 4. І голих королів, і підлих блазнів доволі знав наш милозвучний край. На показуху, брате, не зважай! (В.Грабовський). 4. Сьогодні Дантовому пеклу пощастило. Удень приїжджали з Берліна кінооператори. Полоненим кинули з кручі дохлих коней, і вони рвали їх зубами на шмаття – таким сильним був голод молодих шлунків. Оператори фільмували цю годівлю привидів (О.Довженко). 5.Супроти нього начальник тюрми видався засушеним пуголовком або моською супроти слона. (Ю.Збанацький). 6. Один-єдиний дотик абсолютного – моя душа відкрилась, як Сезам (Л.Костенко). 7.Ти усе чекаєш дива? Скінчились дива давно: просто в лампі Аладина вийшло масло, видно дно (В.Малишко).
ДОВІДКА. Ведмежа послуга (з байки І.Крилова). Данкове серце (з оповідання М.Горького). Дантове пекло (з комедії Данте Аліг’єрі). Слон і Моська (з байки І.Крилова). Сезам, відкрийся; лампа Аладина (з казок Шахерезади).
* Тестове завдання.

Установіть відповідність між іменами літературних персонажів, що стали крилатими висловами (антономазами), та назвами рис людської вдачі, які вони уособлюють. Значення лінгвістичного терміна «антономаз» з»ясуйте за словником.


А Ярославна

Б Леді Макбет

В Отелло

Г Гобсек

1 щирість

2 ревнощі

3 вірність

4 підступність

5 жадібність


^ ВІДПОВІДЬ. А-3; Б-4; В-2; Г-5.

Довідка. Антономаз - один із видів метонімії, особливість якого в тому, що власне ім’я, широко відоме з літератури або історії, уживається як загальна назва особи, якій властиві ознаки носія цього імені: Іуда – зрадник; Колумб – першовідкривач і под.

*Прочитайте вірш. Як обґрунтував поет актуальність літературного образу Гамлета, принца данського, сьогодні? За які риси вдачі можна назвати Гамлетом сучасну людину? Поспостерігайте за уживанням великої й малої літер. Зробіть висновки.
^ До Гамлета
Ти, Гамлете, славетний данський принц,

Ти – вічний сумнів, совість і відвага.

Будь обережний: нині навіть шприц

Буває небезпечним, наче шпага.

У нас є теж проблема королів,

Хоча спадкових королів немає.

Турніри наші – це змагання слів,

Підступних і підтруєних обманом.

Нам Ельсінор відвідать не вдалось,

Але ж у нас не менші негаразди:

Як череп Йоріка – тримає хтось

Ще череп засекречений – Гонгадзе.

Архів поволі свідчення дає

Про голодом убитих і наганом.

Для гамлетів у нас уже все є,

Лиш Гамлета свого іще немає.

Це, може, й добре, бо – нова доба:

Не шпага – Слово більше допоможе.

Ти ж, данський принце Гамлете, пробач,

Що віршем цим тебе я потривожив.

Станіслав Шевченко.

*Героями яких творів є персонажі, імена яких у реченнях виділено? Хто є авторами цих творів? Які риси, на вашу думку, уособлюють ці персонажі світової літератури?
1.Сміх твій крізь сльози зрідні Арлекіну. Хто ще любитиме так Україну? (М.Сіренко). 2. Бо й справді: Гамлети, Дон Жуани чи то Тартюфи були в минулому, але вони є і в сучасному (М.Хвильовий). 3.Я – не Гобсек, спитайте долю строгу, коштовностей багатих не припас. Якщо й жалів чогось, то це, їй-Богу, коли, бувало, марно згаю час (Д.Луценко). 4. Вона – ніжна Лаура якогось Петра Петрарки з київського технічного училища на Подолі (І.Драч). 5.Ти викликаєш у душі розпуку, що я не Фауст і не біс, який, силкуючи тебе за руку, схилив би у таємний ліс (Т.Осьмачка). 6.Зневірилась, знечулилась, знехотіла Мюнхаузеном тягти себе з води (О.Зеленчук-Рибарук). 7.Слава Богу, є ще вітряки! Хоч із ними трішки повоюєм. Дон Кіхоти! Любі диваки, як на вас усі царі полюють… (Р.Мазій). 8.І все-таки варто хоч мить помовчати, повірити в казку, в реальність душі і, може, на мить попелюшкою стати і вперше в житті написати вірші (Р.Блага). 9.Хлопці, зрозуміло, великої загрози не становили, однак за ними хтось стояв і торгав за ниточки. Такий собі Карабас-Фантомас (Ю.Обжелян).
Довідка. Арлекін – удавана безжурність, що маскує сум. Гамлет – болючі сумніви, нездатність до рішучих вчинків. Гобсек – патологічна скупість. Дон-Жуан – спокусництво. Тартюф - лицемірство. Петрарка і Лаура - закоханий і предмет його поклоніння. Фауст – шукання істини.
Пояснення вчителя
Антономази, тобто імена та прізвища людей (біблійних і літературних персонажів, історичних осіб, учених-винахідників, діячів культури та політики), які стали загальними назвами людей і предметів, яким притаманні ознаки носія цього імені, можуть сягати корінням у Біблію (Чом топлять правду каїни нові не в синім морі, а в людській крові? (Г.Чубач); Й мене судили зрадницькі пилати, й мене вели на страдницьку Голгофу (В.Квітневий); в античну культуру (А як же тоді невмирущі догмати, у кожнім столітті – свої герострати?.. І голос Шевченка з віків долинає: ні мудрий, ні дурень нічого не знає… (М.Луків); Стираються межі й кордони, вогонь Прометеї крадуть, та ним володіють… Нерони! (І.Низовий); в історію (По світах пішли роксолани. Червоніють від сорому рампи й екрани. (В.Бровченко); Сусаніни всякі бувають в природі, досягнення різні у них: одні супостата у хаті заводять, а інші в болото своїх (В.Бучинський); І тут в вікно ударила синичка – ця грудочка тепла, ця невеличка пташина жанна д’арк, що не страшна зима їй люта… (І.Малкович); у науку (…Восени конячки рвали шлеї, і в школу йшли маленькі Галілеї (А.Малишко); у політику (Цей світ – жорстокий Піночет, якась постійна стужа… (Г.Чубач).

Антономази пишуть з малої літери: меценат (покровитель мистецтв), донкіхот (благородний мрійник), донжуан (спокусник).
Проте вжиті образно імена й прізвища людей, які, проте, не втратили індивідуального значення, пишуть з великої літери: ^ Де Наливайки, Богуни, Залізняки? Та навіть де Сухомлинські, Довженки? Пішли в брокери, бізнесмени, там “піклуються” про народ, і показують приклад, як треба жити? Засідають у Верховній Раді, отримують кругленьку зарплату й затверджують наш вихід у єдині економічні простори? (Ю.Мушкетик.)

Якщо прізвища вживаються зневажливо, їх пишуть з малої літери: ^ У Російській імперії науку про мову коригували й направляли валуєви. (Л.Талалай.) Серед наших сучасників чимало кайдашів.

Це правило стосується і вжитих у переносному значенні географічних назв: Згадаймо, як осягали еверести світової і рідної літератури усі ми. (Л.Пастушенко). Коли вогні, як у європах, усі розгонять у тіні, тоді видніші в наших шопах астрономічні ціни (П.Ребро). Таке ельдорадо він прагнув знайти, в якому не треба ні хліба, ні сала (С.Зінчук). Колесо історії добігає кінця чергового витка, помирають старі покоління, вибухають Чорнобилі, але Божий янгол-хранитель розправляє велично крила над Україною (К.Штукерт). Нас усіх свої чекають Крути, щоб лиш кров лилася недарма (М.Петренко).
*Прочитайте. Поясніть уживання великої та малої літер у виділених словах.
І. 1.Ви не лишайте ті висоти, де небезпека стереже. Іще ж лишились донкіхоти, чи всіх понищили уже? (В.Малишко). 2.У полі, між козацькими могилами, мій Дон Кіхот шукає вітряка (Л.Костенко). 3. Вітер горді знамена підносить, йде славетний коша родовід: Богуни, Палії, Кривоноси, Нечаї, дорошенківський звід (С.Гаряча). 4. Чи пороблено нам, чи то вавки у мозку, чи то обрій такий в нас низенький? Де не глянь – випивайки, де не плюнь – відморозки, а були ж Наливайки, а були ж Морозенки... (В.Шукайло). 5. Досвідчені майстри психологічної війни на світовій арені і в колишній імперії… нацьковують нас одне на одного, хочуть бачити нас довічними кайдашами, вирощують серед нас підпар, аби українська держава так і залишилася фатаморганною (І.Драч). 6. У своїх віршуваннях не втрачайте голів, діогени диванів, магеллани столів (В.Могилюк). 7.Допивай свою каву, Дон Жуане, чи пак Монте-Крісто! Щи ти знаєш про ту, що її не стрічав з малих літ, коли бігали вдвох босоніж під дощем неймовірно іскристим, як сьогодні шампанське у келиху, в котрім потріскує лід? (О.Слоньовська). 8. Невже ми навіки гнучкошиєнки? Невже неспроможні постояти за себе? (З газ.). 9. Шаблюку свою козак Мамай гострив щодня, бо й тупив щодня, від каїнів усяких одбиваючись (О.Ільченко). 10. Зрада – се діло політиків? Зрада – се діло іуд! Що кому винні дітоньки, нелюдом рубані тут? (О.Лозова.)

ІІ. 1.Так, з учителювання ніхто не робився крезом, але багато хто ставав світочем науки і слова (М.Стельмах). 2.Шекспір жив і страждав у безлічі своїх персонажів, отих гамлетів, дездемон, джульєтт, макбетів, королів, блазнів, відьом, катів, привидів (Б.Грищук). 3. В тобі живе Цірцея й Антігона, як співіснують два антисвіти (Б.Дегтярьов). 4. Біля готелю «Черемош» сирени підстерігають своїх одіссеїв (О.Сенчик). 5. З’явилися четвірко афродит: Марія і Оксана, Леся й Анна, провідати прийшли, бо вже не рано, прийшли до діда внучки на обід (В.Бровченко). 6. Де б нам добути свого Марко Поло – хай би відкрив, на якому ми полі?.. Хто його зна? (Б.Олійник). 7.Я листа надішлю з клейнодами, в’яззю-крівцею в нім каракулі – що відпишеш – пускай за водами: до зголошення. Графу Дракулі (Р.Скиба). 8. Істинно, що маємо, те маємо, бо проноз, перевертнів, іуд не в тюрмі, як і слід, тримаємо, а приймаєм за порядний люд (В.Шукайло). 9. Він за всім нюшить і все знає, лише не знає одного, що він дурень, хвалькуватий, зазнайкуватий дурень, провінційний Пінкертон (І.Багряний). 10. Гевал був удвічі ширший за Миколу, одягнений у фінський лайковий піджак, темно-сині коросівки «Пума». Цей Шварценегер наблизився до хлопця й глянув на нього, як понюхав – що це, мовляв, за такий рудий аж червонястий мухомор перед ним? (О.Сенчик).
Довідка. Гнучкошиєнко – вигадане прізвище (Кирпа-Гнучкошиєнко-в), яким Тарас Шевченко у надрукованому на обкладинці першого видання поеми “Гайдамаки” зверненні до передплатників відобразив типові риси сучасного йому українського панства: зарозумілість, чванство (Кирпа – від гнути кирпу), лакейство, низькопоклонство (Гнучкошиєнко – від гнути шию), з додатком літери в (Гнучкошиєнко-в) – що було натяком на те, що українські дворяни соромилися свого українського походження і всіляко його приховували. Кайдаш - персонаж повісті І.Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”, працьовитий, проте безхарактерний чоловік, неспроможний припинити сварки у власній хаті. Підпара – персонаж повісті М.Коцюбинського “Fata mоrgana”, жорстокий і безжальний багатій. Цірцея – підступна чарівниця (героїня «Одіссеї» Гомера). Антігона – уособлення вірності, непохитності (героїня трагедії Софокла).
*Прочитайте. Доберіть і запишіть фразеологізми, своїм походженням пов’язані з виділеними словами. Розкрийте значення дібраних фразеологізмів.
Були канцон середньовічні ритми.

Рабле сміявся так, як він умів.

Був Мефістофель, Фауст, Маргарита.

І Лорелеї неповторний спів.

Хто мав талант – той знався із талантом.

Були великі – і були малі.

І їхав Дон-Кіхот на Росінанті,

й тюпачив Санчо Панча на ослі.

Було вже все… Чому ж тоді здається,

Що не було, що так і нині є:

^ Трістан з грудей своє виймає серце

Й Ізольді злотокудрій віддає?

Є Лорелея в водах Рейну синіх.

Рабле сміятись не перестає.

І людство має Фауста понині,

І в людства Мефістофель також є.

З талантом є, а більше – без таланту.

Раз є великі, то і є малі.

І їде Дон-Кіхот на Росінанті,

За ним тюпачить Панчо на ослі.

За Є.Гуцалом.
*Розкрийте значення крилатих висловів літературного походження. Введіть їх до самостійно складених речень.
Золота середина (Горацій); рицар сумного образу (Сервантес); синя птаха (Метерлінк); останній із могікан (Ф.Купер); бальзаківський вік (О.Бальзак).

* Яких письменників називають поданими іменами? З якої причини? З великої чи малої літери слід писати ці слова? Поясніть.
Кобзар, Каменяр, Дочка Прометея (Ломикамінь).
*Які фразеологізми літературного походження перефразовано в поданих реченнях? Поновіть їх. Перевірте себе за словником або довідником.
1. Одна ромашка тут півцарства варта. А я вам дві даю, то ціле царство (Г.Паламарчук). 2. Люди такі або силу надприродну в собі відчувають, або феніксово згорають (І.Павлюк). 3. Він не терпів млявої, повільної роботи, бо в усьому послідовно сповідував не помірність, навіть не золоту середину, а крайнощі. Гуляти так гуляти, робити так робити! (Ю.Обжелян).
ДОВІДКА. Півцарства за коня! (В.Шекспір, “Ричард ІІІ”). Мов фенікс з попелу – на ознаку вічного оновлення, безсмертя (з аравійської міфології). Золота середина – уникнення крайнощів і рішучих дій (з книги “Од” Горація).
*Прочитайте. Які з ужитих у реченнях географічних назв нині вживаються у переносному значенні? Пригадайте (де це можливо) й запишіть фразеологізми з цими географічними назвами.
І. 1.Вітчизна опускається на дно небесних вод, а по-простому тоне, як Атлантида. Зостається міф (В.Слапчук). 2.Уже горять у вікнах електричні маки… Акваріуми хат в вечірній глибині… Такий мій рідний край. Така моя Ітака, куди усе життя вертатися мені (Є.Гуцало). 3. Пора, пора! Живеться, як на Етні (Л.Костенко). 4.Так, видно, суджено мені – весь вік на поводі довіри іти, долаючи сибіри і біль в німій самотині (І.Гнатюк). 5. Вся Україна бідна й невесела – зате ростуть розкішні Царські села (В.Марсюк). 6. Дороги йшли на всі чотири сторони, ті – на Олімп, а інші – в чорнозем (Б.Олійник). 7. Мікро-Содом, зашторена Гоморра, просніться, люди, чуєте, біда! (Л.Костенко). 8. Є «фронтові» війни ознаки й кургани- символи доби. Є і афгани, є іраки, і є цинковані гроби… (В.Черепков). 9. Попервах, займаючись такою роботою, ми почувалися, як свині в хомуті, але швидко зрозуміли, що натрапили на Клондайк. (О.Сушко.)

ІІ. 1. І так споконвіку – Голгофа лише для обранців, чи то пак для тих, що Голгофу обрали собі, - для бранців дорога, яка обривається вранці на втіху цікавій до гульбищ і крові юрбі (Н.Гуменюк). 2. Дороги йшли, врізалися з розгону у племена, Помпеї, города (Б.Олійник). 3. Зимою – блискавка! Зимою – грім ударив!.. Немов гора кремінна обвалилась. І злива-оргія не забарилась немов провісником содома і гоморри! (Є.Гуцало). 4. Ти половець, ти правнук печеніга, з чужої муки і з чужої Мекки (Л.Костенко). 5. На штурм Бастілій – просто. На Сенатську. А от до тебе – я не знаю як (Л.Костенко). 6. Не нажились – намучились. Протринькали марнотратно півскарбу душевного всує. Життя – це такий Вавилон!.. (О.Слоньовська). 7. Так, видно, суджено мені – весь вік на поводі довіри іти, долаючи сибіри і біль в німій самотині. (І.Гнатюк). 8. Життя, мабуть, - це завжди Колізей (Л.Костенко). 9. Парнасом цілком могла для нього бути поросла вербами й калиною левада баби Параски, хоч знову ж таки між тою левадою і Парнасом пролягли незмірні відстані (П.Загребельний).
ІІІ. Домашнє завдання. Підготувати наукові повідомлення на теми:

Крилаті вислови з творів Тараса Шевченка.

Крилаті вислови з творів Лесі Українки та Івана Франка.
Склали Олександра Глазова,

Юрій Кузнецов.

ДАЛІ БУДЕ


1 Слова з Біблії.