asyan.org
добавить свой файл
1




КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ МІЖ НБУ І КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

1. Сутність і види кредитування центральним банком діяльності комерційних банків

2. Короткострокові й середньострокові кредити для рефінансування банків

3. Рефінансування банків шляхом викуплення державних цінних паперів

4. Досвід центральних банків зарубіжних країн з кредитування комерційних банків

1. Сутність і види кредитування центральним банком діяльності комерційних банків

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто, тільки він здатний задовольнити зростаючу потребу економіки в кредит-них ресурсах. Центральний банк здійснює рефінансування комерційних банків, тобто кредитує банки на їх прохання у випадках тимчасової нестачі ресурсів.

^ Рефінансування банків – операції з надання кредитів Національним бан-ком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.

Кредитування в останній інстанції запобігає виникненню ланцюгового ефекту – поширення кризи від комерційних банків, що тимча­сово мають нестачу ліквідності, на фінансово стійкі банки, а також запобігає втраті довіри населення до надійності банківської системи в цілому.

Одначе доступ до цих кредитів є обмеженим і залежить від багатьох чинників, основними з яких є такі: стан грошово-кредитної сфери країни та фінансовий стан комерційного банку, який звертається по кредит.

^ Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає в тому, що через кредитування банківських установ: здійснюється емісія грошей в обіг та збільшується обсяг сукупної грошової маси в економіці.

^ На мікроекономічному рівні кредити центрального банку сприяють:

- підтримці необхідного ступеня ліквідності комерційних банків;

- зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій;

розширенню обсягу кредитування клієнтів банків.

^ 2. Короткострокові й середньострокові кредити для рефінансування банків

Одним з основних механізмів рефінансування банків, що застосовується Національним банком протягом останніх років, є короткострокове та середньо-строкове кредитування банків. Воно здійснюється проведенням тендерів із підтримання ліквідності.

^ Тендер із підтримання ліквідності банків – це форма задоволення попиту на кошти під час рефінансування, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності. Національний банк України здійснює рефінансування банків строком до 14 днів і до 365 днів проведенням кількісного або процентного тендера.

^ Кількісний тендер – тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування.

^ Процентний тендер – тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного креди- І ту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит.

^ 3. Рефінансування банків шляхом викуплення державних цінних паперів

Одним із засобів рефінансування комерційних банків під заставу державних цінних паперів є проведення операцій РЕПО. Національний банк України може проводити з комерційними банками операції прямого або зворотного РЕПО згідно з визначеними вимогами і укла­деними договорами на визначену суму та строк.

^ Пряме РЕПО – це кредитна операція, що ґрунтується на двосто­ронній угоді між Національним банком та банком про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку або іноземної валюти (перша частина угоди РЕПО) з подальшим зобов’язанням банку викупити державні цінні папери або іноземну валюту (друга частина угоди РЕПО) за обумовленою ціною на обумовлену дату. Зворотне РЕПО – це депозитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про продаж Національ-ним банком зі свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов’язанням зворотного їх викупу в банків за обумов­леною в договорі ціною та на обумовлену дату.

Національний банк може здійснювати такі види операцій РЕПО, але не більше ніж на 30 календарних днів:

- відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, кожна зі сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов’яз-ковим повідомленням за два робочі дні про дату завершення дії цього договору);

- строкове РЕПО (строк операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час проведення цієї операції;

Процентний дохід за операціями РЕПО – це дохід, якого отри­мує покупець державних цінних паперів або іноземної валюти (той, хто надає кошти в національній валюті), у разі здійснення операції РЕПО, що визначається як різниця між ціною зворотного продажу (викупу) державних цінних паперів або іноземної валюти та ціною їх купівлі.

^ Процентні витрати – це витрати продавця державних цінних паперів або іноземної валюти (того, хто отримує кошти в національній валюті) у разі здійснення операції РЕПО, які визначаються як різниця між ціною зворотної купівлі державних цінних паперів або іноземної валюти і ціною їх продажу.

^ Відкритий ринок – ринок, на якому операції з купівлі-продажу цінних паперів здійснюються між особами, що не є первинними кре­диторами й позичальниками, і кошти внаслідок продажу цінних папе­рів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента, а також операції з рефінансування.

Кредит рефінансування під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик може надаватися банкові, якщо:

- облігації підприємств, облігації місцевих позик випущені або переведені в бездокументарну форму та вільно обертаються на фондовому ринку;

- облігації підприємств, облігації місцевих позик обліковуються на балансі банку не менше ніж один місяць і не обтяжені будь-якими іншими зобов’язаннями.

Національний банк здійснює рефінансування банків:

- під забезпечення державних цінних паперів у розмірі до 100 процентів від балансової вартості державних цінних паперів з урахуванням процентів за користування кредитом і пені;

- під забезпечення векселів, подвійних складських свідоцтв строком до 14 днів у розмірі до 80 % від балансової вартості врахованих векселів або подвійних складських свідоцтв, строком до 365 днів у розмірі до 70 % з урахуванням процентів за користування кредитом, % пені та збитків;

- під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю строком до 14 днів у розмірі до 30% від суми кредиту, наданого банком позичальникові, строком до 365 днів у розмірі до 20 % з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків;

- під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик строком до 14 днів у розмірі до 70 % від їхньої балансової вартості, строком до 365 днів – у розмірі до 60 % з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків.

^ 4. Досвід центральних банків зарубіжних країн з кредитування комерційних банків

Суб’єктами рефінансування у більшості країн світу найчастіше є лише комерційні банки. При цьому кредити надаються фінансово стабільним комер-ційним банкам, що мають лише тимчасові фінансові труднощі (максимальний термін надання кредитів рефінансування у більшості країн становить один рік, при цьому більшість кредитів надається терміном до одного місяця). Кредити рефінансування центрального банку прийнято класифікувати залежно від:

а) форми забезпечення: облікові та ломбардні;

б) термінів використання: короткострокові (від одного до кількох днів) та середньострокові (від місяця до року);

в) методів надання: прямі кредити та кредити, що надаються через аукціон;

г) цільового характеру: коригувальні та сезонні кредити.