asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 6 7 8 9 10 ... 13 14
ГЛАВА 2. ДОГОВІР ЛІЗИНГУ СУДНА
Стаття 215. Поняття договору лізингу судна
За договором лізингу судна власник судна (лізингодавець)

зобов'язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно

без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на

визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача

переходить право власності на судно.

Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову плату, в

яку включаються плата за користування судном і його вартість за

договором морського лізингу.

Договір лізингу українського державного судна може бути

укладено лише з дотриманням вимог, передбачених статтею 17 цього

Кодексу.
Стаття 216. Докази укладення договору лізингу
Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі.

Наявність і зміст договору лізингу судна можуть бути доведені

виключно письмовими доказами.
Стаття 217. Реквізити договору лізингу судна
У договорі лізингу судна повинні бути вказані найменування

сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його

клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність

двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування,

після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право

власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати,

місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні

дані.
Стаття 218. Морехідний стан судна
Лізингодавець зобов'язаний передати судно лізингоодержувачу в

стані, придатному для використання його з метою, передбаченою

договором лізингу судна.

Лізингодавець несе відповідальність за будь-які недоліки

судна, що існували в момент його передачі лізингоодержувачу і про

які він не заявив під час передачі судна.

Претензії з приводу несправності судна та інших недоліків

щодо його стану можуть бути пред'явлені лізингоодержувачем

протягом року з дня передачі судна. Недотримання сторонами

досудового порядку врегулювання спору не перешкоджає зверненню до

суду в порядку, встановленому законом.

( Стаття 218 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV

( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
Стаття 219. Експлуатація судна лізингоодержувачем
Лізингоодержувач зобов'язаний підтримувати судно у справному

стані і нести витрати, пов'язані з його утриманням та ремонтом.

Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження судна

переходить на лізингоодержувача після передачі судна.
Стаття 220. Відмова від договору лізингу судна
Лізингоодержувач вправі відмовитися від договору лізингу

судна і зажадати відшкодування збитків, якщо:

1) лізингодавець не передасть судно лізингоодержувачу

протягом обумовленого договором лізингу судна терміну;

2) внаслідок вказаних в частині другій статті 218 цього

Кодексу недоліків судно не може бути використано

лізингоодержувачем відповідно до договору лізингу судна.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу

судна і зажадати повернення судна, якщо лізингоодержувач не вніс

лізингової плати протягом трьох місяців після настання терміну

платежу.
Стаття 221. Повернення судна лізингодавцю
У разі повернення судна лізингодавець має право на частину

лізингової плати, належної за користування судном. Внески,

сплачені лізингоодержувачем у рахунок договірної ціни, підлягають

поверненню лізингоодержувачу.

Лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю судно в

тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального

зносу. У разі погіршення стану судна лізингоодержувач відшкодовує

лізингодавцю спричинені цим збитки. Зроблені лізингоодержувачем

удосконалення на судні, якщо їх можна відділити, можуть бути

вилучені лізингоодержувачем у разі незгоди лізингодавця

відшкодувати їх вартість.
Р О З Д І Л VII
^ МОРСЬКЕ БУКСИРУВАННЯ
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА
Стаття 222. Поняття договору морського буксирування
За договором морського буксирування власник одного судна

зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий

об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного

часу, чи для виконання маневру.
Стаття 223. Морехідний стан суден
Кожна із сторін договору морського буксирування зобов'язана

завчасно привести своє судно або інший плавучий об'єкт у стан,

придатний для виконання передбачених договором морського

буксирування робіт.

Власники суден і об'єктів буксирування не несуть

відповідальності за недоліки свого судна, якщо доведуть, що вони

не могли бути виявлені при проявленні ними належної дбайливості

(приховані недоліки).
Стаття 224. Буксирування у кригових умовах
Власник буксируючого судна не відповідає за шкоду, заподіяну

судну, яке буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і

вантажу, що знаходиться на ньому, при буксируванні у кригових

умовах, якщо не буде доведено, що шкода заподіяна з вини

буксируючого судна.
Стаття 225. Відповідальність буксируючого судна
Відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну,

що буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і

вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан

буксируючого судна управляє буксирувальною операцією, у разі

відсутності іншої угоди сторін, несе власник буксируючого судна,

якщо ним не буде доведено відсутність його вини.
Стаття 226. Відповідальність судна, що буксирується
Відповідальність за шкоду, завдану при буксируванні

буксируючому судну чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому,

у випадку, коли капітан судна, що буксирується, або іншого

плавучого об'єкта управляє буксирувальною операцією, у разі

відсутності іншої угоди сторін, несе власник судна, що

буксирується, або іншого плавучого об'єкта, якщо ним не буде

доведено відсутність його вини.
Стаття 227. Період відповідальності при буксируванні
Початком відповідальності власника буксируючого судна за

договором морського буксирування вважається момент прийняття

судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта на буксир у

початковому пункті буксирування і закінченням відповідальності -

момент поставлення судна, що буксирується, або іншого плавучого

об'єкта на швартові або на якір у кінцевому пункті буксирування.
Стаття 228. Допомога аварійному судну
У разі аварійної морської події з судном, що буксирується,

або іншим плавучим об'єктом з причини, що не залежить від

буксируючого судна, капітан останнього зобов'язаний надати судну,

що буксирується, або іншому плавучому об'єкту рятувальні засоби і

подавати йому необхідну допомогу доти, доки постраждале судно

(об'єкт) не зможе обійтися без рятівника, з відшкодуванням лише

фактичних витрат буксируючого судна і без виплати рятувальної

винагороди.
^ ГЛАВА 2. ПОРТОВЕ БУКСИРУВАННЯ
Стаття 229. Поняття договору портового буксирування
За договором портового буксирування буксировласник за

винагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших

плавучих об'єктів, виконання маневрів судна, що буксирується,

швартовних та інших операцій у портових водах.

Договір портового буксирування може бути укладено в усній

формі.
Стаття 230. Управління портовим буксируванням
Управління портовим буксируванням здійснює капітан судна

(об'єкта), що буксирується, якщо договором не встановлено інше.

Угода про покладення обов'язків управління буксируванням на

капітана судна, що буксирує, може доводитися тільки письмовими

доказами.
Стаття 231. Обов'язкове користування буксирами
З метою забезпечення безпеки плавання в портових водах

начальником порту може бути встановлено обов'язкове використання

буксирів для входу, виходу і переміщення в акваторії порту,

виконання маневрів, швартовних та інших операцій, а також

визначено умови буксирування.
^ ГЛАВА 3. МІЖПОРТОВЕ БУКСИРУВАННЯ
Стаття 232. Поняття договору міжпортового буксирування
За договором міжпортового буксирування власник одного судна

(буксира) зобов'язується за винагороду буксирувати інше судно або

інший плавучий об'єкт з одного порту (пункту) до іншого порту

(пункту).
Стаття 233. Форма і зміст договору міжпортового буксирування
Договір міжпортового буксирування укладається у письмовій

формі. Договір повинен містити умови про порти (пункти)

відправлення і призначення, про час буксирування, про права і

обов'язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про

ті особливості об'єктів, що буксируються і можуть впливати на

безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають

за необхідне обумовити окремо.
Стаття 234. Буксирування між портами України
Буксирування між портами України може здійснюватися виключно

суднами під прапором України.

Порядок буксирування між портами України, а також

буксирування з (до) іноземних портів, що виконується суднами під

прапором України, регулюється цим Кодексом.
Стаття 235. Управління буксирувальною операцією
Управління міжпортовим буксируванням здійснюється капітаном

судна, що буксирує. Капітан такого судна не має права втручатися у

внутрішньосуднове життя судна (об'єкта), що буксирується.
Стаття 236. Начальник буксирувальної операції
У разі призначення власником буксируючого судна начальником

буксирувальної операції особи, яка не є капітаном одного з

буксирів, правовідносини цієї особи з капітанами буксирів і

об'єкта, що буксирується, визначаються договором міжпортового

буксирування.
Стаття 237. Розірвання договору буксировласником
У разі неготовності об'єкта до буксирування в обумовлені

договором строки після прибуття буксира в пункт відправлення

власник буксируючого судна має право розірвати договір з

покладенням на власника об'єкта, що підлягає буксируванню, всіх

понесених буксировласником витрат, пов'язаних з переходом буксира

в пункт відправлення і зворотним переходом його в порт базування

або інший пункт, розташований не далі ніж порт базування, а також

неотриманих прибутків (втраченої вигоди).
Стаття 238. Розірвання договору власником об'єкта,

що підлягає буксируванню
У разі прибуття буксира в пункт відправлення в неморехідному

стані, не підготовленим до обумовленого договором буксирування,

власник об'єкта, що підлягає буксируванню, має право розірвати

договір з покладенням на буксировласника всіх понесених ним

витрат, а також неотриманих доходів (втраченої вигоди).
Р О З Д І Л VIII
^ МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ
ГЛАВА 1. ДОГОВІР МОРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ
Стаття 239. Поняття договору морського страхування
За договором морського страхування страховик зобов'язується

за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених

у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об'єкт

страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальнику або

іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки.
Стаття 240. Докази укладення договору морського страхування
Наявність і зміст договору морського страхування можуть бути

доведені виключно письмовими доказами.
Стаття 241. Сфера застосування договору морського

страхування
Правила цієї глави застосовуються у тих випадках, коли угодою

сторін не встановлено інше. Але у випадках, прямо вказаних у цій

главі, угода, що не відповідає цим правилам, є недійсною.
Стаття 242. Об'єкти страхування
Об'єктом морського страхування може бути будь-який пов'язаний

з мореплавством майновий інтерес, як-то : судно, у тому числі і

таке, що будується, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата,

очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються

судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, інші види винагороди

капітана, інших осіб суднового екіпажу, цивільна відповідальність

судновласника і перевізника, а також ризик, взятий на себе

страховиком (перестрахування).

Об'єкт страхування повинен бути вказаний у договорі морського

страхування.

Договори морського страхування із

страхувальниками-резидентами та договори обов'язкового страхування

пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського

перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими

відповідно до законодавства України, одержали в установленому

порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами

Морського страхового бюро.

Морське страхове бюро здійснює координацію діяльності

страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє

їх інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення

Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються

в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

( Стаття 242 із змінами, внесеними згідно із Законом N 590/97-ВР

від 21.10.97 )
Стаття 243. Інформація про ступінь ризику
У разі укладення договору страхувальник зобов'язаний

повідомити страховика про обставини, що мають істотне значення для

визначення ступеня ризику і відомі або повинні бути відомі

страхувальнику, а також відомості, запитані страховиком.

Страхувальник звільняється від цього обов'язку відносно

загальновідомих відомостей, а також відомостей, що відомі або

повинні бути відомі страховику.

У разі неповідомлення страхувальником відповідних відомостей

або повідомлення ним неправильних відомостей страховик має право

відмовитися від договору.
Стаття 244. Страховий поліс
Страховик зобов'язаний на вимогу страхувальника видати йому

за своїм підписом документ, що містить умови договору морського

страхування (поліс, страховий сертифікат тощо).
Стаття 245. Страхова премія
Страхувальник зобов'язаний виплатити страховику страхову

премію протягом обумовленого терміну. До сплати страхової премії

договір морського страхування не вступає в силу, якщо в ньому не

передбачено інше.
Стаття 246. Договір морського страхування на користь

третьої особи
Договір морського страхування може бути укладено

страхувальником на користь третьої особи, зазначеної або не

зазначеної в договорі.

У випадку укладення договору морського страхування на користь

третьої особи страхувальник несе всі обов'язки за цим договором.

Ці ж обов'язки несе і особа, на користь якої і укладено договір,

якщо він укладений за дорученням вказаної особи або навіть і без

доручення, але ця особа пізніше виявила щодо страхування свою

згоду.

У разі страхування на користь третьої особи страхувальник

користується всіма правами за договором страхування без окремого

доручення.
Стаття 247. Пред'явлення поліса страховику
У разі виплати страхової компенсації страховик має право

зажадати пред'явлення поліса або іншого страхового документа,

виданого страховиком.
Стаття 248. Відчуження застрахованого вантажу
У випадку відчуження застрахованого вантажу договір

страхування зберігає силу, причому всі права і обов'язки

страхувальника переходять до набувача вантажу.

Якщо до відчуження вантажу страхова премія не була сплачена,

обов'язок сплатити її несуть як страхувальник, так і набувач

вантажу. Однак вимога сплатити премію не має сили стосовно

власника поліса або іншого страхового документа, в якому відсутня

вказівка про те, що премія не сплачена.
Стаття 249. Відчуження застрахованого судна
У разі відчуження застрахованого судна договір морського

страхування припиняється з моменту відчуження. Однак у разі

відчуження судна під час рейсу договір залишається в силі до

закінчення цього рейсу і на набувача цього судна переходять права

і обов'язки страхувальника.
Стаття 250. Страхова сума
У разі укладення договору морського страхування страхувальник

зобов'язаний оголосити суму, на яку він страхує відповідний

інтерес (страхова сума).

Якщо страхова сума оголошена нижче вартості застрахованого

інтересу (страхової вартості), страховик відповідає за збитки

пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості.

Якщо страхова сума, що зазначена в договорі морського

страхування, перевищує страхову вартість, договір є недійсним щодо

тієї частки страхової суми, яка перевищує страхову вартість.
Стаття 251. Перевищення страхової суми над страховою

вартістю
Якщо інтерес застрахований у кількох страховиків на суми, що

разом перевищують його страхову вартість, всі страховики

відповідають лише у межах страхової вартості, причому кожен з них

відповідає пропорційно страховій сумі за укладеним ним договором

морського страхування.
Стаття 252. Збереження сили договору в разі виключення

можливості настання страхового випадку
Договір морського страхування зберігає силу, якщо навіть до

моменту його укладення можливість збитків, що підлягають

відшкодуванню, вже минула або ці збитки вже виникли. Однак, якщо

страховик під час укладення договору морського страхування знав

або повинен був знати, що можливість настання страхового випадку

виключена, або страхувальник знав або повинен був знати про

збитки, що вже сталися і підлягають відшкодуванню страховиком,

виконання договору страхування не є обов'язковим для сторони, якій

не було відомо про ці обставини.

Страхова премія належить страховику і в тому випадку, коли

виконання договору морського страхування для нього не є

обов'язковим.
Стаття 253. Генеральний поліс
За окремою угодою (генеральним полісом) можуть бути

застраховані всі вантажі, які страхувальник отримує або відправляє

протягом визначеного терміну.
Стаття 254. Обов'язки страхувальника за генеральним полісом
Страхувальник зобов'язаний по кожному відправленню вантажу,

що підпадає під дію генерального поліса, повідомити страховику всі

необхідні відомості негайно після їх отримання, зокрема

найменування судна, на якому перевозиться вантаж, шлях прямування

вантажу і страхову суму. Страхувальник не звільняється від цього

обов'язку, навіть якщо він отримає відомості про відправку після

доставки вантажу на місце призначення у непошкодженому стані.

При неповідомленні або несвоєчасному повідомленні

страхувальником необхідних відомостей страховик вправі відмовити у

відшкодуванні збитків за відповідними вантажами. При цьому за

страховиком зберігається право на страхову премію, яку він міг би

одержати, якщо страхувальник не доведе, що неповідомлення або

несвоєчасне повідомлення відомостей не може бути поставлено йому

за провину.

Якщо страхувальник умисно повідомив відомості несвоєчасно або

не повідомив їх зовсім чи умисно неправильно позначив вантаж або

страхову суму, страховик має право відмовитися від страхування за

генеральним полісом. При цьому за страховиком зберігається право

на страхову премію, яку він міг би одержати у разі сумлінного

виконання у повному обсязі страхувальником договору морського

страхування.
Стаття 255. Пріоритет поліса перед генеральним полісом
На вимогу страхувальника страховик зобов'язаний видати за

окремими відправками вантажів, що підпадають під дію генерального

поліса, поліси або страхові сертифікати.

У разі невідповідності змісту поліса або страхового

сертифіката генеральному полісу перевага віддається полісу або

страховому сертифікату.
Стаття 256. Збитки, що сталися внаслідок наміру

страхувальника
Страховик не відповідає за збитки, що сталися внаслідок

наміру або грубої необережності страхувальника, відправника,

одержувача, а також їх представників.
Стаття 257. Збитки внаслідок неморехідного стану судна
У разі страхування судна страховик, крім випадків, зазначених

у статті 256 цього Кодексу, не відповідає за збитки, що сталися

внаслідок того, що судно було відправлено в неморехідному стані,

якщо тільки неморехідний стан не був викликаний його прихованими

недоліками. Страховик також не відповідає за збитки, що сталися

внаслідок ветхості судна і його приладдя, їх зношеності від часу

або звичайного користування, а також за збитки, що виникли

внаслідок завантаження, з відома страхувальника або його

представника, але без відома страховика, речовин і предметів,

небезпечних у відношенні вибуху і самозаймання, якщо договором

страхування не передбачено інше.
Стаття 258. Збитки від природних властивостей вантажу
У разі страхування вантажу або очікуваного прибутку

страховик, крім випадків, зазначених у статті 256 цього Кодексу,

не відповідає за збитки, що сталися від природних властивостей

самого вантажу (внутрішнього зіпсуття, убутку, іржі, плісняви,

витоку або поломки, самозаймання тощо), а також за збитки, що

виникли внаслідок неналежної упаковки.
Стаття 259. Звільнення страховика від відповідальності

при страхуванні фрахту
При страхуванні фрахту застосовуються правила статей 256,

257 і 258 цього Кодексу.
Стаття 260. Ядерна шкода
Страховик не відповідає за збитки, що сталися внаслідок дії

ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження, якщо інше

не встановлено правилами цього Кодексу.
Стаття 261. Воєнні ризики, піратські дії, арешт
Страховик не відповідає за збитки, що виникли внаслідок

різного роду воєнних дій або військових заходів та їх наслідків,

захоплення, піратських дій, народних заворушень, локаутів,

страйків, а також конфіскації, реквізиції, арешту або знищення

судна чи вантажу на вимогу військових або цивільних властей.
Стаття 262. Повідомлення страхувальника про зміну

страхового інтересу
Страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки це стане йому

відомо, повідомити страховика про будь-яку істотну зміну, що

сталася з об'єктом або відносно об'єкта страхування

(перевантаження, зміна способу перевезення, порту розвантаження,

відхилення від обумовленого або звичайного шляху, залишення на

зимівлю тощо).

Зміна, що збільшує небезпеку, дає страховику право

переглянути умови договору або зажадати сплати додаткової премії.

Якщо страхувальник не погодиться з цим, то договір морського

страхування припиняється з моменту настання зміни.
Стаття 263. Запобігання або зменшення збитків
У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний

вжити всіх залежних від нього заходів з метою запобігання і

зменшення збитків. Він повинен негайно сповістити страховика про

настання страхового випадку і дотримувати його вказівок, якщо

такі вказівки будуть страховиком повідомлені.

Страховик звільняється від відповідальності за збитки, які

виникли внаслідок того, що страхувальник умисно або через грубу

необережність не вжив заходів для запобігання або зменшення

збитків.
Стаття 264. Забезпечення внесків, пов'язаних із

загальною аварією
Страховик зобов'язаний на вимогу страхувальника надати у

межах страхової суми забезпечення сплати внесків по загальній

аварії.
Стаття 265. Охорона страхувальником інтересів

страховика під час загальної аварії
При складанні диспаші з загальної аварії страхувальник

зобов'язаний охороняти інтереси страховика.
Стаття 266. Звільнення страховика від зобов'язань

за договором
У разі настання страхового випадку страховик має право шляхом

сплати повної страхової суми звільнити себе від подальших

обов'язків за договором морського страхування. Він однак

зобов'язаний повідомити страхувальника про свій намір скористатися

цим правом протягом семи днів з дня отримання від останнього

повідомлення про страховий випадок і його наслідки і, крім того,

зобов'язаний відшкодувати витрати, зроблені страхувальником

виключно з метою запобігання або зменшення збитків до отримання

ним вказаного повідомлення страховика.

У разі сплати страхової суми у випадку, передбаченому цією

статтею, страховик не набуває прав на застраховане майно.
Стаття 267. Відшкодування страховиком витрат страхувальника
Страховик зобов'язаний відшкодувати страхувальнику необхідні

витрати, зроблені останнім з метою запобігання або зменшення

збитків, за які відповідає страховик, а також витрати, зроблені

для виконання вказівок страховика (стаття 263 цього Кодексу), для

з'ясування і встановлення розміру збитків, належних відшкодуванню

страховиком, і для складання диспаші з загальної аварії.

Витрати, зазначені у цій статті, відшкодовуються пропорційно

відношенню страхової суми до страхової вартості.
Стаття 268. Обмеження відповідальності страховою сумою
Страховик відповідає за збитки лише у межах страхової суми.

Однак витрати, зазначені в статті 266 цього Кодексу, а також

внески із загальної аварії відшкодовуються страховиком незалежно

від того, що вони разом з відшкодуванням збитків можуть перевищити

страхову суму.

Страховик відповідає за збитки, заподіяні кількома

страховими випадками, що трапились один за одним, навіть за умови,

що загальна сума таких збитків перевищить страхову суму.
Стаття 269. Суброгація
У разі сплати страхової суми, за винятком випадку,

передбаченого статтею 266 цього Кодексу, до страховика за його

згодою переходять:

1) усі права на застраховане майно - у разі страхування на

повну вартість;

2) право на частку застрахованого майна пропорційно

відношенню страхової суми до страхової вартості - у разі

страхування на неповну вартість.
Стаття 270. Пропажа судна безвісти
У випадку пропажі судна безвісти страховик відповідає у

розмірі повної страхової суми.

Судно вважається пропалим безвісти, коли про нього не

надійшло ніяких відомостей протягом трьох місяців, а якщо

одержання відомостей могло бути затримано внаслідок воєнних дій, -

протягом шести місяців.

За договором морського страхування судна на певний час

страховик відповідає за пропажу судна безвісти, якщо останнє

повідомлення про судно отримано до закінчення терміну договору і

якщо страховик не доведе, що судно пропало безвісти до закінчення

цього терміну.
Стаття 271. Абандон
Страхувальник може заявити страховику про відмову від своїх

прав на все застраховане майно (абандон) і отримати повну страхову

суму у випадках:

1) пропажі судна безвісти;

2) економічної недоцільності відбудування або ремонту

застрахованого судна;

3) економічної недоцільності ліквідації пошкоджень або

доставки застрахованого вантажу в місце призначення;

4) захоплення судна або вантажу, застрахованих від такої

небезпеки, якщо захоплення триває більше двох місяців.

Угода сторін, що суперечить правилам цієї статті, недійсна.
Стаття 272. Заява про абандон
Заява про абандон повинна бути зроблена страховику протягом

шести місяців з моменту закінчення термінів (настання обставин),

зазначених у статтях 270 і 271 цього Кодексу.

Із закінченням шестимісячного терміну страхувальник втрачає

право на абандон, але може вимагати відшкодування збитків на

загальних підставах.

Заява про абандон не може бути зроблена страхувальником

умовно і не може бути взята назад.

Угода сторін, що суперечить правилам цієї статті, недійсна.
Стаття 273. Відміна абандона
Якщо після отримання від страховика відшкодування

з'ясується, що судно не загинуло чи захоплене судно або вантаж

будуть звільнені, страховик може вимагати, щоб страхувальник,

залишивши собі майно (стаття 270 і пункт 4 статті 271 цього

Кодексу), повернув страхове відшкодування, за винятком

відшкодування часткового збитку, якщо страхувальник його зазнав.
Стаття 274. Право страховика щодо третіх осіб
До страховика, який сплатив страхове відшкодування,

переходить, у межах сплаченої суми, право вимоги, яке

страхувальник (або інша особа, яка отримала страхове

відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Це

право здійснюється страховиком з дотриманням порядку,

встановленого для особи, яка отримала відшкодування.

Якщо страхувальник відмовився від свого права вимоги до

особи, відповідальної за заподіяну шкоду, або здійснення цього

права стало неможливим з його вини, страховик звільняється від

сплати страхового відшкодування повністю або у відповідній

частині.
Стаття 275. Передача страховику доказів
У випадках, передбачених статтями 269, 271 і 274 цього

Кодексу, страхувальник зобов'язаний передати страховику всі

документи і речові докази і повідомити йому всі відомості,

необхідні для здійснення страховиком прав, що перейшли до нього.
Стаття 276. Отримання відшкодування від третіх осіб
Якщо страхувальник отримав відшкодування збитків від третіх

осіб, страховик сплачує лише різницю між сумою, належною для

сплати за умовами договору морського страхування, і сумою,

отриманою від третіх осіб.
Р О З Д І Л IX
^ НАДЗВИЧАЙНІ МОРСЬКІ ПОДІЇ



<< предыдущая страница   следующая страница >>