asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 7 8


ВІДДІЛ ОСВІТИ

МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Районний методичний кабінет

Посібник педагога-початківця

Мелітополь

2012

ББК 74.26я43

ПС 45

Упорядник:

А.В. Бабіна – методист суспільно-гуманітарного циклу відділу освіти Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області

Рецензент:

О.М. Баша – методист бібліотечних фондів відділу освіти Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області

ПС 45 Скринька методичних ідей (Компаративістика – складова профільного навчання в старшій школі) / Уклад. Бабіна А.В. – Мелітополь, 2011. – 36 с

У збірнику вміщено нормативні документи та методичні рекомендації, теоретичні та практичне обґрунтування методу компаративного аналізу як складової вивчення української літератури в школі на профільному рівні.

ББК 74.26я43

©Бабіна А.В., 2011 р.

©Відділ освіти Мелітопольської РДА Запорізької області

Школа очима педагога – початківця
Перший раз у перший клас... Сьогодні використаємо цей вислів не за його традиційним призначенням, а трохи інтерпретуємо. У ролі першокласника виступатиме молодий учитель, який щойно починає робити свої перші кроки у школі, проводити перші уроки, уперше оцінювати навчальні досягнення учнів.

Шкільна кухня знайома молодому педагогу лише зі сторони школяра, яким нещодавно був він сам. Тепер йому треба вчитись виховувати інших. Безперечно, мистецтвом викладання можна повністю оволодіти, тільки спілкуючись із дітьми, адже будь-яка теорія є неповною без практики. Справжнє становлення вчителя відбувається саме у школі, а не в університеті: тільки у класі, серед учнів людина зрозуміє, чи покликана вона бути вчителем, чи хоче бути ним. Без любові до дітей і бажання вчити їх не буде хорошого педагога.
^ ТРУДНОЩІ АДАПТАЦІЇ
Першим етапом адаптації молодого спеціаліста є знайомство з колективом. Учитель іде до школи, яка має стати не тільки місцем його роботи, а і другим домом. Тут він повинен знайти свій куточок серед уже встановлених і закріплених контактів. Стосунки всередині вчительського колективу є тим чинником, який впливає на молодого співробітника насамперед. Як його сприйме колектив? Чи дозволить повністю інтегруватись? Чи визнає своїм, нехай і не одразу? Подібні запитання хвилюють кожного. Саме на етапі знайомства із середовищем з'являються перші труднощі, які треба правильно долати. Якщо колектив зустрів нову людину не з широкими посмішками й розкритими обіймами, то це зовсім не означає, що їй не раді. Адже завелика радість може свідчити про нещирість. Колеги ще не знають педагога, тому просто вичікують. Влитись у колектив не так уже й важко, треба просто бути собою. Не уподібнюватись повністю, не пристосовуватись до того, що тобі не подобається, а показувати себе справжнього, шануючи при цьому вже закріплені правила.

Для встановлення рівноваги між середовищем та індивідом потрібне бажання обох сторін. Не можна когось пристосувати до себе в односторонньому порядку, треба йти на поступки і самому. Це вже порада для старших учителів, які мають не тільки вчити дітей, а й допомагати стверджуватись у якості вихователя колезі, який тільки-но починає працювати. Досвідчені педагоги, які повинні всіляко допомагати молодому спеціалісту, можуть займати нейтральну позицію. Вони тільки очікують і спостерігають за тим, як подасть себе новий співробітник. Беземоційне сприйняття своєї роботи молодий учитель сприймає зазвичай негативно, адже він не впевнений у собі. Початківцю не вистачає реального досвіду, який мають колеги і який дозволяє їм краще оцінювати процес навчання. Він хоче реакції. Не обов'язково похвали, підійде і критика, тільки вона має бути конструктивною. Поради та настанови також потрібні молодому педагогу. Водночас завеликий контроль, чіткі рамки, які окреслюють інші, не дають змоги повністю розкритись, показати всі таланти. Навчаючи колег, старші педагоги мають пам'ятати, що самі можуть багато почерпнути в новачків. Ентузіазм, безпосередність, чари молодості, свіжість думки - ці якості, притаманні молодому вчителю, роблять його цікавим для школи. Не треба забувати, що нові віяння корисні, і заганяти молодого вчителя у сформовані роками стереотипи викладання не має сенсу. Головне завдання вчителя - виховувати, а не сліпо виконувати програму того чи іншого курсу.

Знайомство з учнями, яких навчатимеш, - другий етап адаптації вчителя. Скільки б разів педагог не перечитував «Посадову інструкцію молодого вчителя», він не знатиме всіх своїх справжніх функцій та обов'язків. Не формальних, а реальних. Інструкція радить, що робити, але не відповідає на запитання: як саме? Вона розглядає дітей загалом, а вчитель повинен бачити в кожному учні особистість, яка прагне в той чи інший спосіб показати себе. Уміти підібрати слова - ось головне в роботі вчителя з учнем.

Заходити перший раз до класу страшно, бо здається, що без досвіду ти ще ніхто, що діти не сприймуть тебе серйозно, не захочуть співпрацювати. Про всі такі занепокоєння треба забути і сказати собі: «Це твій клас, твої діти, яких ти маєш чогось навчити». До кожної дитини можна знайти підхід, якщо добре пошукати. Не треба боятись учнів, не треба їх лякати, треба знаходити точки дотику. Важливо, щоб молодий спеціаліст чітко визначив межу з перших днів. Показав, хто є хто у класі та які в кого права. Водночас треба залишати учням певний діапазон свободи, але яким він буде, визначає сам учитель. Це залежить від того, в якій атмосфері йому комфортно працювати і який стиль викладання він вибере. Педагог має приходити на урок із бажанням не просто викласти матеріал, а навчити учнів. Учитель може багато почерпнути у своїх дітей, треба тільки уважно слухати їх. Навіть дурні репліки мають свій підтекст. Учні показують своє ставлення до вчителя та уроків у різні способи. Для того щоб розуміти їх, треба спостерігати та вивчати. Боячись шуму у класі, учитель забуває про те, що ідеальна тиша може бути знаком неуваги.
^ МИСТЕЦТВО ВДОСКОНАЛЮВАТИСЬ
Викладання - велике мистецтво, яке вдосконалюють усе життя. Молодий спеціаліст тільки починає осягати його. Але він учитиметься, усе в його руках. Майстерність учителя формується під час спілкування з кожним новим учнем. Та не варто сприймати вчителя-початківця лише в перспективі, що є характерним як для нього самого, так і для старших співробітників. «Через деякий час я стану досвідченішим, зможу краще навчати дітей». До цього часто спонукають колеги, які повторюють, що все в нього попереду. Насправді, молодий педагог уже має все необхідне для того, щоб виховувати дітей. А з досвідом він тільки вдосконалюватиме свої навички. Його велике бажання замінить майстерність старшого майстра.

Головним показником хорошого педагога була й залишається любов до школи та дітей. Також справжній учитель повинен вірити у краще. Вірити у своїх дітей, вірити, що зможе навчити навіть найгіршого учня, і мати велике бажання зробити це. Його віра повинна передаватись школярам. Діти - це наше майбутнє. Для того щоб воно було світлим, треба показати дітям їхню потрібність, навчити їх завжди прагнути більшого.
^ ШКОЛА ОЧИМА ПЕДАГОГА-ПОЧАТКІВЦЯ
Що відчуває молодий учитель, уперше прийшовши до школи в новій для себе ролі? Як сприйняв його колектив? Наскільки теорія й життєва практика вчителювання є ідентичними? Про це та інше ми поцікавились у молодих учителів.

- Що ви відчули, коли вперше прийшли до школи? Як сприйняв вас колектив?

В. Павлик, учитель Лавриківської школи Львівської області:

- Я повернулась викладати до своєї рідної школи. Здавалось би, легко пристосуватись, бо школа тобі знайома, але насправді було дуже страшно. Ти відчуваєш велику відповідальність перед учителями, яких досі знала не як колег, а як своїх педагогів. Переживаєш за оцінки, які вони й досі ставлять тобі за виконану роботу. Важко було доповнити формулювання «твій учитель» іншим - «твій колега». Поступово звикла, але мої вчителі так і залишаються моїми вихователями. Я досі вчусь у них, вони допомагають порадами, хорошим настроєм, вірою в мої сили.

- Чи пам'ятаєте ви свої враження від перших уроків?

М. Кушнір, учитель Грибовицької школи Львівської області:

- Коли я зрозуміла, що йду на роботу вже завтра, то стало дуже страшно. Відчула велику відповідальність. Я усвідомила, що нарешті маю вчити. Не просто показувати свої знання, а навчати інших. Як би тебе не готували до цього теоретично, на практиці все по-іншому. Коли я вперше зайшла до класу, то стало ще страшніше, ніж за дверима. Погляди всіх учнів були звернені на мене: у що вона вдягнена, яка зачіска, вимова... Учні вивчають кожного нового педагога, особливо молодого. Через це довелось пройти і мені. Головне не розгубитись, дати дітям зрозуміти, що хочеш бути їхнім другом, але при цьому ти вчитель, якого треба поважати. Мені легко зараз говорити, але було важко втілювати все це на практиці. Діти так просто не приймають нового вчителя. Їхню увагу та повагу треба завоювати.

- Пригадайте, будь ласка, які у вас виникали проблеми та труднощі? Чи допомагали вам колеги?

М. Кушнір: «Складність у тому, що в тебе немає досвіду та практики, які є важливими у процесі викладання. Тому потрібні поради досвідчених колег. Крім того, щоб зацікавити кожну дитину, треба краще її знати. Я досі вчусь разом з дітьми. Вони вивчають предмет, а я - їх. Намагаюся зрозуміти кожного й тісно співпрацювати з ними. Дякую колегам, які мені допомагали».

В. Павлик: «Окрім того, що в тебе немає досвіду роботи з дітьми, ти ще й добре не знаєш особливостей організаційної структури навчального процесу. Вона має багато нюансів, які зрозумієш тільки тоді, коли почнеш працювати і звітуватись. Для того щоб розібратися з особливостями складання річних планів, розподілу годин, я консультувалася з колегами».

- Чи допомагає вам молодість у співпраці з учнями? Адже ви не так давно були ними, відчували те, що й вони.

В. Павлик: «Знаєте, приємно бути молодим учителем, якого люблять діти. Мені близькі їхні жарти, я розумію їхні бажання. Хоча зараз учні відрізняються від нас колишніх: вільніше себе почувають, не бояться того, що скажуть батьки, і, як не прикро це визнавати, але вчаться менше. Вони здаються собі розумними без додаткових навантажень. Телевізор і комп'ютер усе більше відривають їх від книжки. Тому я намагаюсь відродити в них бажання вчитись. Кожне нове покоління є іншим, бо і світ змінюється. Воно приносить щось своє до школи, а тому і підходи до викладання мають змінюватись».

- Ваші побажання молодим колегам і майбутнім учителям.

М. Кушнір: «Діти люблять активного вчителя. Будьте такими. Педагог повинен постійно вдосконалюватись. Не забувайте про це. Бажаю кожному вчителю таких учнів, які би стимулювали його до праці й самовдосконалення».

Молодий учитель - це нова кров, нові ідеї, які впливають у той чи інший спосіб на школу. Не треба боятись «дарувати» себе школі та учням, робити щось неочікуване, цікаве, оригінальне, щось властиве тільки вам. Пригадайте, чого ви хотіли від школи, і втілюйте це в життя. Не заганяйте себе в рамки, які здаються правильними, адже, щоб сподобатись учням, педагог має бути собою. Це і є його особливістю. Не намагайтесь подавати себе занадто поважним учителем, а будьте близькі дітям. Вони хочуть бачити біля себе старшого друга, який розумітиме. А розуміння знадобиться багато, так само як і терпіння. Але результат вартий того, аби за нього поборотись.

^ Система роботи з молодими вчителями
На першому етапі адаптації відбувається ознайомлення молодого вчителя з вимогами до професії, його включення в самостійну професійну діяльність, зіставлення рівня готовності до роботи з вимогами навчально-виховного закладу.

Другий етап пов'язаний із процесом подолання труднощів навчальної діяльності й початком формування майстерності молодого вчителя.

Третій етап — це етап високої адаптованості, він є результатом ефективності діяльності молодого вчителя на попередньому етапі. Для цього етапу характерний високий рівень самостійності молодого вчителя, його творчий підхід до навчальної діяльності.

Дослідження свідчать, що процес адаптації молодих учителів до навчальної діяльності значною мірою обумовлений ступенем і характером допомоги, яку молодий учитель отримує від адміністрації школи, досвідчених учителів, колег по роботі.

Випускники педагогічних навчальних закладів здебільшого мають непогану фахову підготовку, але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки, діяльності учнівського колективу, веденні шкільної документації, в роботі з батьками. Молоді вчителі — це майбутнє школи і, врешті-решт, держави. Левову частку творчої енергії, досвіду, сміливості в пошуках відомі педагоги здобули саме в перші роки своєї педагогічної діяльності. Занедбувати ці роки не можна: ми втратимо можливості для творчого зростання вчителя.

Варто розробити в школі спеціальний ритуал зустрічі молодих учителів. Можна, наприклад, на засіданні педагогічної ради кожному з них вручити бібліотечку методичної літератури, а ще оригінальне оформлену пам'ятку.

У бесіді з молодими вчителями з'ясовують їхні нахили, бажання, інтереси. Намагаються вже з цієї бесіди зробити висновок, якої допомоги потребує кожен із них, як найраціональніше використати їхні можливості.

Нерідко буває, що на вчителя, який тільки-но почав свою трудову діяльність, покладають безліч постійних і тимчасових доручень (класне керівництво, керівництво гуртками, участь у художній самодіяльності, організація туристсько-краєзнавчої роботи, проведення екскурсій тощо). Аргументують це так: молодий, сповнений сил, ще без своєї сім'ї впорається! Сумлінний учитель, намагаючись виконати все якнайкраще, але не маючи досвіду, не відчуваючи підтримки старших колег, часто не може впоратися з жодним дорученням і зневірюється у своїх силах. Інколи керівники школи забувають, що молодому вчителю потрібна постійна товариська допомога.

У школах країни використовують систему наставництва. Ретельну роботу слід починати у школі з добору й навчання тих, кому доручено стажування молодих учителів. Роботу вчителів-наставників слід розглядати як одне з найважливіших громадських доручень. Адміністрація школи повинна використати всі можливості для їхнього морального й матеріального стимулювання, питання про їхню роботу слід періодично виносити на засідання педагогічної ради школи.

Роботу наставника з підшефним слід починати з довірливої бесіди, часто в присутності одного з членів адміністрації. Вивчити позитивні, негативні моменти у його підготовці у ВНЗ, напрямки допомоги, можливості раціонального використання вчителя-початківця в позакласній та позашкільній роботі.

Слід ознайомити початківця з обладнанням шкільного методичного кабінету, матеріалами шкільної бібліотеки тощо, дати стислу характеристику класів, у яких йому доведеться працювати.

Наступний етап — складання індивідуального плану роботи молодого вчителя (стажиста) з урахуванням його потреб і можливостей.

У складанні плану та його реалізації велику допомогу надає наставник. У своїй роботі з молодими вчителями наставник використовує різноманітні форми.

У перші два-три тижні уроки молодого вчителя відвідують лише наставники та їхні колеги, адже відомо, що присутність на уроці керівника школи надто хвилює початківців, а дружні зауваження колег він сприймає значно лояльніше. На нашу думку, тільки починаючи з третього тижня роботи початківця на уроки можуть прийти директор і його заступники.

Наставникам під час спостереження й аналізу уроків початківців слід використовувати систему тематичних пам'яток.

Наставник, готуючись із початківцем до проведення уроків, працюючи над розробкою поурочних планів, рекомендує початківцю використовувати ряд рекомендацій та порад.

Адміністрації школи необхідно налагодити систематичну роботу з наставниками, періодично проводити для них семінари-практикуми, в ході яких можна, зокрема, розглянути питання:

— складання орієнтовного індивідуального плану вчителя-стажиста;

— зміст і форми роботи наставника зі стажистом;

— навчання стажистів навичок самоаналізу уроку;

— форми та методи впровадження досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду в практичну діяльність молодого вчителя;

— методика складання проекту підсумкової характеристики вчи-теля-стажиста;

— обмін досвідом звітування тощо.

Адміністрації школи на допомогу наставникам доцільно створювати ряд пам'яток; наставники повинні систематично аналізувати хід роботи зі своїми підлеглими, вносити необхідні корективи в свою роботу.

Останнім часом набуває поширення інша форма керівництва роботою молодих педагогів — участь їх у роботі педагогічної майстерні або майстер-класу. Річ у тім, що в системі наставництва не використовують важливої для успіху стажування умови — добровільного бажання того, хто навчається, переймати досвід роботи свого наставника.

Навчання в майстер-класі ґрунтується на передачі вчителем особистого досвіду. Проблематика роботи може бути досить різноманітною — від вузьких тем для вчителів, які засвоюють нові предмети чи технології, до широких, які відповідають вимогам становлення молодого вчителя, наприклад:

— методи й прийоми навчання грамотного письма в початковій школі;

— навчання української мови на синтаксичній основі;

— викладання «складних» тем у курсі математики (фізики, хімії тощо) в основній школі;

— поглиблене викладання математики в старших класах тощо. Учитель, який веде заняття в майстер-класі, повинен вміти не тільки узагальнювати особистий педагогічний досвід, а й передавати його іншим. Для майстер-класу розробляють тематику занять, на яких використовують такі методи, як відкриті уроки вчителя-майстра, лекції, семінари, практичні заняття з проектуванням педагогічної діяльності, індивідуальні та групові консультації, уроки-панорами тощо. З ме­тою більшої наочності доцільно лекції, консультування поєднувати з прямим показом методів роботи, які належать передати.

Останнім часом для навчання педагогів набуває популярності використання відеозаписів навчально-виховних заходів. За допомогою відеозаписів доцільно навчати молодих учителів майстерності педагогічної техніки, педагогічного спілкування тощо.

Досить актуальним у навчанні молодих учителів залишається відвідування, а також підготовка особистих відкритих заходів. Для того щоб відкритий урок досвідченого колеги зміг виконати свою функцію, в процесі його підготовки й проведення слід використовувати рекомендації, викладені в книзі М.Поташника «Управление современной школой». Урок готують спільно з методистом чи заступником директора школи. Молоді вчителі відвідують урок, аналізують його, виробляють рекомендації. Учителям пропонують заповнити невелику анкету з метою навчання їх аналізу уроку.

Значні труднощі зустрічає молодий учитель в процесі здійснення виховної роботи як під час викладання свого предмета, так і під час виконання обов'язків класного керівника. Молодий учитель утруднюється у визначенні оптимального змісту виховної роботи з дітьми, він не завжди володіє різноманітними формами виховної роботи, не досить гнучко використовує методи виховання, що свідчить про невисокий рівень сформованості конструктивних умінь.

Недостатній рівень підготовленості вчителя до практичної діяльності зумовлює високу інтенсивність його утруднень під час здійснення виховної діяльності. Дослідження цього питання свідчить, що рівень підготовки випускника вищого педагогічного закладу до виховної діяльності значно нижчий від рівня його спеціальної підготовки. Тільки 8,6 % молодих учителів, які працюють у школі третій рік, вважають, що вони цілком підготовлені до проведення виховної роботи в школі. Серед учителів, які працюють перший та другий рік, таких немає. З метою виявлення рівня володіння молодим учителем педагогічними вміннями у виховній діяльності слід провести спеціальне анкетування.

Аналіз результативності виховної діяльності вчителя-початків-ця свідчить про необхідність пошуку шляхів її вдосконалення. Робота з молодим учителем має бути систематичною та спрямованою на забезпечення вдосконалення всіх компонентів готовності молодого вчителя до виховної діяльності, в результаті чого зростає її рівень та ефективність. У багатьох школах виправдала себе практика організації школи вивчення передового досвіду організації виховної роботи).

Однією з необхідних умов успішного професійного зростання молодого вчителя є цілеспрямована й систематична самоосвіта.

Слід підкреслити: саме самоосвіта, бо, за словами Жан-Жака Руссо, тільки вона спроможна сформувати справді ерудовану та всебічно розвинену особистість, якою, без сумніву, повинен бути освітянин.

Самоосвіта вчителя-стажиста має суттєве значення для реалізації на практиці раніше отриманої освіти, формування вмінь професійної педагогічної діяльності. Слід виокремити декілька критеріїв готовності вчителя-стажиста до самоосвітньої діяльності:

—уміння вибрати напрям пошуку необхідної літератури, визначити, в яких публікаціях є відповідь на запитання, які цікавлять молодого педагога; в яких періодичних виданнях можна знайти потрібну інформацію, в яких бібліографічних показниках має бути інформація, що цікавить стажиста;

— здатність, працюючи з конкретним педагогічним досвідом, зрозуміти основну ідею досвіду, осмислення молодими педагогами особистого досвіду;

— потреба в різнобічній педагогічній діяльності як одному з засобів підвищення рівня своєї педагогічної культури.

Відповідно до діючих нормативних документів, адміністрація школи не має права вимагати від учителя планування самоосвіти, але це не виключає необхідності здійснення контролю за нею з боку адміністрації та громадських організацій. Необхідною умовою плідної роботи молодих спеціалістів є відповідна організація само­освіти шкільною адміністрацією. Мова йде про:

— створення оптимальних умов для самоосвітньої роботи;

— організацію семінарів-практикумів для вчителів з питань прийомів і засобів організації самоосвітньої роботи;

—визначення конкретних вимог до вчителів стосовно самоосвіти;
— забезпечення внутрішньошкільного контролю за цією ділянкою методичної роботи.

Що залежить від шкільної адміністрації у справі створення максимально сприятливих умов для плідної самоосвітньої роботи вчителя?

Це:

— збільшення вільного часу молодого педагога;

— наявність у розпорядженні вчителів шкільної \а власної бібліотек;

— хороший методичний кабінет, який, згідно з Положенням про методичний кабінет середнього закладу освіти, рекомендується створювати в усіх освітніх закладах, щоб він був «організуючим центром методичної роботи з педагогічними працівниками».

Важливо стимулювати самоосвітню діяльність учителя-стажиста. Зазначимо деякі шляхи вирішення цієї проблеми:

— осмислення педагогічного досвіду та методичних рекомендацій з позицій науки, усвідомлення принципів, закономірностей, ідей, що лежать в основі досвіду, який вивчається, або методичних рекомендацій;

— залучення молодих педагогів до активної роботи методичних об'єднань. Слід у планах роботи методичних об'єднань передбачити виступи молодих учителів з певних теоретичних питань;

— відкриті уроки, які молоді вчителі проводять на останньому, заключному етапі стажування (у квітні-травні), та їхні творчі звіти перед педагогічним колективом;

— захист підготовленого вчителем-стажистом реферату з педагогічної проблематики;

— одним із головних шляхів стимулювання самоосвітньої діяльності молодих учителів є творча атмосфера, яка існує в педагогічному колективі. Тому керівництво самоосвітою вчителів-стажистів тісно пов'язане з цією роботою щодо професійного виховання педагогічного колективу.

Найвищою формою самоосвіти педагога є проблемний семінар, тобто організаційна форма наукової роботи з кадрами, об'єднаними спільним інтересом до конкретних питань діяльності школи і прагнення до вдосконалення практики. Саме проблемний семінар — найбільш вдала форма навчання педагогів, яка поєднує перспективний педагогічний досвід, набутий багатьма педагогами, з результатами наукових досліджень, спонукає педагога шукати шляхи вирішення реальних педагогічних завдань та розв'язання ситуацій.

Наведемо перелік неодноразово апробованих нами на практиці завдань, які обов'язково повинен виконати молодий спеціаліст протягом першого року роботи в школі:

  • розробка календарно-тематичного планування з урахуванням особливостей класу і навчальних програм;

— розробка технологічної картини навчальних заходів за однією з тем навчального курсу з урахуванням результатів вхідного контролю;
— розробка циклу тестових завдань для проміжного й тематичного контролю;

— розробка циклу різнорівневих контрольних робіт для проміжного й тематичного контролю;

— розробка програми ліквідації прогалин у знаннях учнів з урахуванням вхідного контролю;

  • розробка планів уроків різних типів;

— розробка сценаріїв навчальних занять і позакласних заходів;

— складання характеристики з урахуванням досягнень школяра;

— аналіз рівня розвитку класного колективу;

— аналіз результатів навчання школярів;

— аналіз навчального заняття;

— підготовка та проведення занять з батьками школярів за однією з педагогічних проблем;

— проведення різноманітних занять та інших заходів з учнями та їхніми батьками тощо.

Виправдала себе практика складання програми підвищення загальноосвітнього та методичного рівня молодого педагога. Скажімо, в перший рік роботи окрім відвідування відкритих уроків та проведення виховних заходів молодий педагог відвідує «Школу молодого вчителя».

Заняття з молодими вчителями можуть вести директор школи та його заступники, вчителі-методисти, найбільш кваліфіковані педагоги, шкільний психолог. Бажано залучати й працівників райметодкабінету, ОІПОПП тощо.

У практику роботи шкіл увійшли так звані місячники молодого вчителя (орієнтовно в лютому-березні кожного року) «Ініціатива і творчість молодих». Місячники (можливо тижні, декади) містять різні заходи: відвідування відкритих уроків молодих спеціалістів, позакласних заходів, проведення ділових та інтелектуальних ігор, «круглих столів», диспутів, конференцій, конкурсів, які обов'язково завершуються «підбиттям підсумків стажування та святом для молодих педагогів. Підсумки стажування підбивають, як правило, на нараді у директора щороку в травні-червні. Враховуючи їх, керівництво школи разом з наставником планує навчально-методичну роботу стажиста на другий та третій роки. Програма підвищення загальнопедагогічного і методичного рівнів стажистів у цей період диференціюється залежно від наслідків стажування за перший рік і результатів діагностування. Діагностування слід проводити в квітні-травні кожного навчального року з метою оцінювання роботи молодого вчителя. Починаючи з кінця першого й початку другого року роботи слід активніше залучати молодих учителів до методичної роботи, давати їм конкретні завдання, за можливості залучати їх до роботи творчих груп. Виправдала себе практика залучення стажистів до роботи з методичною літературою для виконання творчих завдань. Наприклад:

— простудіювати одну з монографій з методики навчання й визначити шляхи реалізації рекомендацій авторів у своїй практиці (за запланованою схемою);

— проаналізувати шляхи та прийоми використання в процесі навчання за хрестоматією;

— на основі вивчення однієї з методичних робіт визначити шляхи вдосконалення особистої педагогічної практики;

— скласти картотеку публікацій з передового педагогічного досвіду, проаналізувати методичні журнали за два-три попередні роки.

Сучасному молодому вчителю потрібна конкретна допомога в підвищенні рівня його психологічної культури та педагогічного мислення. Вміння психологічно обґрунтувати зміст навчальних програм з кожного предмета, практичне оволодіння знаннями психологічних механізмів навчальної роботи, методикою психолого-педагогічних спостережень за процесом розвитку особистості учнів, діаг-ностико-прогностична діяльність значною мірою залежать від сформованості в учителя психологічної готовності до навчально-виховної роботи. Так, учитель повинен уміти:

— проектувати, конструювати навчальний матеріал, моделювати педагогічний процес, спрямовувати навчальну діяльність учнів на основі психологічних уявлень;

— перетворювати наукову інформацію у навчальний матеріал, доступний розумінню учнів, пробуджувати інтерес до навчального предмета, розвивати творчу активність школярів;

—спостерігати, сприймати психологічний стан дітей, визначити особливості стосунків у дитячому колективі, здійснювати моніторинг;

— здійснювати емоціонально-вольовий вплив на дітей, виявляючи стримані організованість, цілеспрямованість, стійкість, самостійність, ініціативність;

— ставити завдання, інструктувати дітей, координувати їхню діяльність, співробітничати у навчальному процесі;

— регулювати взаємини з дітьми, їхніми батьками, колегами, керівниками;

— зовнішньо виражати емоції (мімікою, жестами, тоном), мати мовні здібності, які полягають у правильній артикуляції, дикції, багатстві усної мови;

— засвоювати і поповнювати знання, аналізувати, узагальнювати, порівнювати, визначати головне, логічно мислити, використовувати дедуктивні та індуктивні методи мислення;

— вивчати особливості учнів, окремих груп, колективів, фактори впливу на хід навчально-виховного процесу;

— брати участь в експериментальній, творчій роботі, аналізувати її результати, ступінь ефективності.

Вивченню запитів, інтересів, можливостей молодих учителів сприяє цілеспрямоване їх анкетування. Перше анкетування доцільно провести за результатами першого року роботи у травні. Наступне слід провести після другого-третього року роботи молодого спеціаліста в школі (.

Важливим у роботі з молодими вчителями є заохочення, використання моральних стимулів — колективних і особистих. Це подяки, грамоти, подарунки, надання додаткових днів відпочинку під час канікул, врахування успіхів у роботі під час атестації тощо. Всі ці заходи сприятимуть кращій адаптації молодого спеціаліста в педагогічному колективі.

Професійному становленню молодого вчителя значною мірою сприяє добре налагоджена система внутрішньошкільного контролю за його роботою, при цьому перевагу слід надавати оглядовому та запобіжному контролю. Оглядовий контроль, необхідний для загального ознайомлення із професійним рівнем роботи молодого вчителя, слід проводити після 2—3 тижнів його роботи в школі шляхом відвідування 3—4 уроків з однієї теми. Це дає можливість оцінити рівень ділових якостей педагога, ефективність організації навчально-виховного процесу. Мета запобіжногр^сонтролю, який проводять звичайно у жовтні—визначити можливі помилки у подальшій роботі вчителя і намагатися запобігти їм.

У квітні слід перевірити, як молодий учитель працює над усуненням недоліків, реалізацією пропозицій, рекомендацій, висловлених у ході здійснення оглядового та запобіжного контролю.

Під час організації контролю визначають його мету, розробляють план перевірки, обирають форми та методи контролю. Висновки за результатами контролю мають включати:

— констатацію фактичного стану справ;

— об'єктивну оцінку цього стану;

— рекомендації, пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу та ліквідації недоліків, прорахунків;

— терміни ліквідації недоліків і, якщо необхідно, терміни повторного контролю за виконанням рекомендацій.

Протягом другого року роботи молодого спеціаліста використовують персональний контроль, який передбачає вивчення всієї системи діяльності вчителя. На третій рік здійснюється фронтальний та класно-узагальнювальний контроль.



следующая страница >>