asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Dragon

Дата: 5.04.11
http://vzjatkamnet.at.ua/forum/3-61-3#21673


Відновлення прав при скасуванні незаконного штрафу

Працівником ДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення. На підставі даного Протоколу винесено Постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто водія до відповідальності у вигляді штрафу. Пізніше судом було скасовано Постанову як незаконну, а справу про адміністративне правопорушення закрито. Водій задоволений? Не завжди. Адже він нервував, звичайний ритм його життя було порушено, тобто незаконне накладення штрафу завдало йому моральної шкоди. Крім того, водій поніс певні витрати на юридичну допомогу для визнання Постанови незаконною, її скасування та закриття справи. Хтось повинен відшкодувати йому всі ці витрати та збитки. І це буде справедливо.

^ Право на відшкодування шкоди
Відповідно до статей 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди з державного бюджету провадиться лише у випадках, що прямо передбачені у законі

Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Згідно з вимогами ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, а ч.7 ст.1176 ЦК України передбачено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Державна автомобільна інспекція є органом дізнання в силу ст.7 Закону України «Про міліцію» та cт.101 КПК України.

У зв’язку з цим, такі правовідносини регулюються нормами Закону України №266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Відповідно до п.2 ст.1, п.5 ст.3 Закону №266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, у тому числі моральна, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу, у випадках, визначених ч.1 ст.2 вказаного Закону. Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в результаті закриття справи про адміністративне правопорушення у зв’язку з незаконністю накладення штрафу, виникає право на відшкодування шкоди, в т.ч. моральної.
Підтвердженням зазначених обставин є Протокол про вчинення адміністративного правопорушення (в разі його наявності), Постанова у справі про адміністративне правопорушення та Постанова суду про скасування Постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

^ Ухвала ВСУ від 03.03.2010
[spoiler]
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі: головуючого Яреми А.Г., суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Державного казначейства у Барвінківському районі Харківської області про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 21 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 9 вересня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з названим позовом.

Зазначала, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 19 лютого 2008 року на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. за вчинення нібито корупційного діяння, передбаченого п. а ч. 1 ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Постановою голови Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2008 року постанову місцевого суду скасовано, а провадження у справі закрито.

Оскільки внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності вона понесла витрати за надання юридичної допомоги в сумі 200 грн., а також зазнала моральних страждань, ОСОБА_6 просила суд стягнути з Управління Державного казначейства (далі – УДК) у Барвінківському районі Харківської області на її користь 200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. на відшкодування завданої незаконними діями органу державної влади моральної шкоди.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 21 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 9 вересня 2008 року, в позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що нормами ст. 1167 ЦК України можливість відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності у виді штрафу, не передбачена, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, оскільки ОСОБА_6 звернулася до суду в порядку позовного провадження, а не в порядку, передбаченому ст.ст. 12, 13 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі – Закон № 266/94-ВР).

Однак повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої її незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, а ч. 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до п. 2 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, у тому числі моральна, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу, у випадках, визначених ч. 1 ст. 2 вказаного Закону.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Проте місцевий суд цих положень закону не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону № 266/94-ВР, однак не врахував, що провадження в справі про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності було закрито на підставі постанови суду, та помилково зазначив, що питання про відшкодування завданої позивачці шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, не підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 21 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 9 вересня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.

^ Матеріальна шкода
Особа понесла певні витрати у вигляді оплати послуг на юридичну допомогу. Юридична допомога надавалась адвокатом на підставі договірних відносин між ними.

Відповідно до положень п.4 ст.3 Закону №266/94-ВР громадянинові відшкодовується сума, сплачена ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

У відповідності до пунктів 4, 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги.

Зазначене законодавство передбачає відшкодування шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає й положенню ст.22 ЦК України.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.

Отже, відшкодуванню підлягають всі понесені витрати на юридичну допомогу за договором в повному обсязі.
Доказами надання юридичної допомоги та вартості наданих послуг є договір про надання юридичної допомоги, квитанції про сплату послуг, довідки, акти виконаних робіт, з яких вбачається, що в період незаконного притягнення до адміністративної відповідальності громадянину надавалась юридична (правова) допомога адвокатом, якому сплачено за надані послуги.

^ Рішення ВСУ від 15.07.2009
[spoiler]
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Гнатенка А. В., суддів Гуменюка В. І., Косенка В. Й., Луспеника Д. Д., Пшонки М. П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької транспортної прокуратури, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, прокуратури Хмельницької області про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, за касаційними скаргами Державного казначейства України та ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2008 року, встановила:

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, зазначаючи наступне. 4 квітня 2003 року заступником Хмельницького транспортного прокурора у зв'язку з недоведеністю участі у вчиненні злочину кримінальну справу, порушену відносно нього 20 лютого 2001 року за ч. 2 ст. 167 КК України 1960 року, закрито; скасовано запобіжний захід - підписку про невиїзд. Ухвалою Хмельницького міського суду від 1 грудня 2003 року на його користь з Державного казначейства України стягнуто моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн., а інші вимоги залишені без розгляду через порушення порядку їх пред'явлення до суду. Хмельницький транспортний прокурор своїми постановами двічі, 7 липня 2004 року (постанова скасована судом) і 18 квітня 2005 року відмовляв йому у визначенні матеріальної шкоди за придбання ліків і суми за надання юридичної допомоги.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 просив стягнути на його користь за рахунок держави матеріальну шкоду в розмірі 238 грн. 46 коп. за придбання ліків та 18500 грн. за надану йому юридичну допомогу в період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 червня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави за рахунок Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 238 грн. 46 коп. за придбання ліків та 154 грн. за надання правової допомоги.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено. Визначено відшкодування ОСОБА_1 з Державного бюджету України за надання юридичної допомоги в розмірі 4500 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У поданих касаційних скаргах з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права: ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду змінити в частині стягнення суми за юридичну допомогу та стягнути на його користь 18500 грн.; представник Державного казначейства України просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Державного казначейства України - відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення суми за юридичну допомогу, суд першої інстанції виходив із розміру 15 грн. за повний робочий день відповідно до Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затвердженому постановою Кабінету Міністрів N 821 від 14 травня 1999 року.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми за юридичну допомогу, вірно виходив із того, що зазначений вище Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави не може бути застосований, оскільки юридична допомога позивачу надалась не адвокатом за призначенням чи як малозабезпеченій особі, а на підставі договірних відносин між ними. Визначаючи розмір стягнутої суми (4500 грн.), апеляційний суд указав на те, що він повинен визначатись виходячи із принципів розумності та справедливості.

Проте повністю погодитись з висновком апеляційного суду не можна, так як до нього суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

При вирішенні спору суди вірно виходили з того, що наявними є підстави та умови для відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури, відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон), заперечень щодо цього зі сторони відповідачів не надходило.

Орган, який приймав рішення про закриття кримінальної справи, двічі відмовляв ОСОБА_1 у визначенні суми для відшкодування шкоди. Постанова прокурора від 7 липня 2004 року скасована рішенням суду від 25 грудня 2004 року та зобов'язано прокурора вирішити питання про визначення суми відповідно до закону (а. с. 2 - 3, 7). Незважаючи на це, 18 квітня 2005 року прокурор повторно відмовляє ОСОБА_1 у визначенні суми (а. с. 5 - 6). Не погоджуючись із цією постановою, оскаржуючи її, ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що позивачем дотримана процедура та строки звернення з вимогами про відшкодування шкоди, встановлені п. 11 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. N 6/5/3/41 (далі - Положення). При цьому зобов'язувати ОСОБА_1 повторно в іншому провадженні оскаржувати чергову відмову прокурора у визначенні суми шкоди є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо ефективності способу правового захисту.

Відповідно до положень п. 4 ст. 3 Закону громадянинові відшкодовується сума, сплачена ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

ОСОБА_1 надані докази (квитанції, довідки), з яких вбачається, що в період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому надавалась юридична (правова) допомога адвокатом ОСОБА_2 якій він сплатив 3500 грн., і представником ПП "Міленіум-2000", якому він сплатив 15 тис. грн.

У відповідності до пунктів 4, 10 Положення завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Таким чином зазначене законодавство передбачає відшкодування шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає й положенню ст. 22 ЦК України, а врахування вимог розумності та справедливості цим законом передбачається при відшкодуванні моральної шкоди (ст. 13 Закону, п. 17 Положення, ст. 23 ЦК України).

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування сум, сплачених ним за надання йому юридичної допомоги, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

вирішила:

Касаційну скаргу Державного казначейства України відхилити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2008 року змінити, збільшивши розмір відшкодування ОСОБА_1 за надання йому юридичної допомоги за рахунок Державного бюджету України до 18500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот грн.). В іншій частині зазначену ухвалу апеляційного суду Хмельницької області залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.



следующая страница >>