asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4
Стаття 17. Суб'єкти права власності на пам'ятки

Пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у
державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права
власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під
водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною
власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної
частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку,
визначеному законодавством.

У документі, який посвідчує право власності на пам'ятку,
обов'язково вказуються категорія пам'ятки, дата і номер рішення
про її державну реєстрацію.

Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у
державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну
власність в установленому законом порядку, за винятком земельних
ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх
битв".

7. В абзаці першому частини першої статті 18 слова "крім
пам'яток, занесених до Переліку пам'яток, які не підлягають
приватизації" замінити словами "(за винятком пам'яток, відчуження
або передача яких обмежується законодавчими актами України)".

8. Частину першу та абзац перший частини другої статті 20
викласти в такій редакції:

"1. У разі продажу пам'ятки (крім пам'ятки, яка не підлягає
приватизації) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у
письмовій формі повідомити про це відповідний орган охорони
культурної спадщини із зазначенням ціни та інших умов продажу.

2. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони
культурної спадщини має право привілеєвої купівлі пам'ятки
національного значення. Орган охорони культурної спадщини Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної
спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних
державних адміністрацій та органи охорони культурної спадщини
місцевого самоврядування мають право привілеєвої купівлі пам'ятки
місцевого значення. У разі відмови від здійснення цього права чи
нездійснення його протягом місяця з дня одержання повідомлення
власник або уповноважений ним орган має право на продаж пам'ятки".

9. Статтю 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Заборона знесення, зміни, заміни пам'яток
та порядок їх переміщення (перенесення)

Пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме
майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати
(переносити) на інші місця.

Переміщення (перенесення) пам'ятки на інше місце допускається
як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку на місці,
за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та
фіксації пам'ятки (обміри, фотофіксація тощо).

Фінансування всіх заходів з вивчення, фіксації, переміщення
(перенесення) пам'яток, що підлягають переміщенню (перенесенню)
відповідно до цього Закону, провадиться за рахунок коштів
замовника робіт, які викликали необхідність переміщення
(перенесення) пам'яток. Якщо переміщення (перенесення) пам'яток є
необхідним внаслідок дії непереборної сили, вивчення та фіксація
пам'ятки провадяться за рахунок коштів Державного бюджету
України".

10. У статті 24:

1) в абзаці четвертому частини другої слова "міських,
районних" замінити словом "міських";

2) частини третю і п'яту викласти в такій редакції:

"3. Забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин
та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в
її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони
культурної спадщини";

"5. Розміщення реклами на пам'ятках національного значення, в
межах зон охорони цих пам'яток, історичних ареалів населених місць
дозволяється за погодженням з центральним органом виконавчої влади
у сфері охорони культурної спадщини. Ці повноваження можуть бути
делеговані іншим органам охорони культурної спадщини відповідно до
закону.

Розміщення реклами на пам'ятках місцевого значення, в межах
зон охорони цих пам'яток дозволяється за погодженням з органом
охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки
Крим чи органами охорони культурної спадщини обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій. Ці
повноваження можуть бути делеговані органам охорони культурної
спадщини нижчого рівня відповідно до закону".

11. Статтю 26 викласти в такій редакції:

"Стаття 26. Консервація, реставрація, реабілітація,
музеєфікація, ремонт та пристосування
пам'яток

1. Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація,
ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються
лише за наявності письмового дозволу центрального органу
виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на підставі
погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт,
пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за
наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони
культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції,
на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

2. Розроблення проектів та проведення робіт з консервації,
реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування
пам'яток здійснюються за наявності у проектувальника та виконавця
робіт ліцензій, виданих в установленому законом порядку.
Розробленню проектів передує проведення необхідних
науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

3. Роботи із збереження об'єктів культурної спадщини
проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами,
погодженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони
культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у
разі проведення робіт із збереження об'єкта культурної спадщини
лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього
об'єкта".

12. У статті 31:

абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

"1. Топографічно визначені території чи водні об'єкти, в яких
містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за
поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть
оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади у
сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними
територіями на обмежений або необмежений строк у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України";

абзац перший частини другої виключити.

13. Частини першу і третю статті 32 викласти в такій
редакції:

"1. З метою захисту традиційного характеру середовища окремих
пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні
встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони
регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони
археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються
відповідною науково-проектною документацією і затверджуються
відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання
зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини";

"3. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон
охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до
Списку історичних населених місць України, забороняються
містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні,
меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного
органу охорони культурної спадщини".

14. Статтю 33 викласти в такій редакції:

"Стаття 33. Заповідники

Ансамблі і комплекси пам'яток, які становлять виняткову
археологічну, естетичну, етнографічну, історичну, мистецьку,
наукову чи художню цінність, можуть бути оголошені рішеннями
Кабінету Міністрів України державними історико-культурними
(історико-архітектурними, архітектурно-історичними,
історико-меморіальними, історико-археологічними,
історико-етнографічними) заповідниками чи музеями-заповідниками,
охорона яких здійснюється відповідно до цього Закону та інших
законів.

Порядок створення історико-культурних заповідників та
музеїв-заповідників і типові положення про них затверджуються
Кабінетом Міністрів України".

15. Частину першу статті 34 після слів "іншої
проектно-планувальної" доповнити словами "та містобудівної".

16. Статтю 35 викласти в такій редакції:

"Стаття 35. Дозволи на проведення археологічних розвідок,
розкопок, інших земляних робіт

1. Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших
земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній
території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць,
а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться
під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом
центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за
умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони
культурної спадщини.

Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок
надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони
культурної спадщини та наявності у нього необхідного
кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою.
Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів
України.

Кваліфікаційні документи видаються кваліфікаційною радою -
колегіальним, незалежним органом, відповідальним за фаховий рівень
виконавця робіт. Порядок формування та діяльності кваліфікаційної
ради затверджується Кабінетом Міністрів України. До складу
кваліфікаційної ради входять відповідні фахівці наукових установ,
вищих навчальних закладів, громадських організацій.

Дозволи на проведення земляних (підводних) робіт на території
місць бойових дій, місць загибелі бойових кораблів, морських та
річкових суден, місць поховань померлих та померлих (загиблих)
військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у
війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території
України, надаються згідно з програмами, погодженими з відповідним
органом охорони культурної спадщини.

2. Виконавець археологічних розвідок, розкопок зобов'язаний:

забезпечити збереження виявлених під час досліджень об'єктів
культурної спадщини;

своєчасно здати звіт про дослідження органам, що видали
дозвіл та кваліфікаційний документ;

передати всі знайдені під час досліджень рухомі предмети,
пов'язані з нерухомими об'єктами культурної спадщини
(антропогенні, антропологічні, палеозоологічні, палеоботанічні та
інші об'єкти, що мають культурну цінність), на постійне зберігання
визначеній у дозволі установі для занесення до державної частини
Музейного фонду України;

передати польову документацію та звіт про проведені роботи до
архівного підрозділу державної наукової установи у порядку,
визначеному законодавством;

забезпечити належну консервацію об'єктів культурної спадщини,
що мають культурну цінність, упорядкування території після
завершення робіт, а в разі потреби - взяти участь у підготовці
зазначених об'єктів до експозиції, а пов'язаних з ними матеріалів
- до проведення їх державної реєстрації як пам'яток.

3. Відповідний орган охорони культурної спадщини може
призначати своїх уповноважених представників для здійснення
нагляду за проведенням археологічних розкопок. Виконавець
археологічних розкопок зобов'язаний сприяти представникам органів
охорони культурної спадщини у здійсненні нагляду за проведенням
розкопок. 4. Застосування металошукачів чи будь-якого іншого пошукового
обладнання або відповідної технології на об'єктах культурної
спадщини дозволяється тільки за наявності дозволу на їх
використання та підлягає обов'язковій реєстрації у відповідному
органі охорони культурної спадщини.

5. Власник або користувач земельної ділянки (у тому числі
орендар) у межах території пам'ятки, охоронюваної археологічної
території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць
згідно з розпорядженням органу охорони культурної спадщини
зобов'язаний не перешкоджати виконавцеві робіт, який має дозвіл на
проведення археологічних розвідок, розкопок на цій ділянці.

Власник або користувач (у тому числі орендар) земельної
ділянки, на якій проводяться археологічні розвідки, розкопки, має
право на відшкодування у повному обсязі шкоди, якої він зазнав у
зв'язку з проведенням таких робіт".

17. Частини другу і третю статті 37 викласти в такій
редакції:

"Щойно виявлені об'єкти культурної спадщини до вирішення
питання про їх реєстрацію як пам'яток підлягають охороні
відповідно до вимог цього Закону та вносяться до Переліку об'єктів
культурної спадщини, затвердженого рішенням відповідного органу
охорони культурної спадщини.

З метою захисту об'єктів археології, в тому числі тих, що
можуть бути виявлені, надання земельних ділянок здійснюється за
погодженням відповідних органів охорони культурної спадщини згідно
із законом".

18. Частину другу статті 40 викласти в такій редакції:

"2. Кошти, одержані від справляння податку з реклами (за
розміщення зовнішньої та внутрішньої реклами на пам'ятках та в
межах їхніх охоронних зон), а також від справляння збору за право
використання місцевої символіки, пов'язаної з пам'ятками,
використовуються виключно на фінансування охорони культурної
спадщини відповідно до місцевих бюджетів, затверджених в
установленому порядку".

19. Частину другу статті 41 викласти в такій редакції:

"2. Забороняється витрачати кошти, призначені для
фінансування охорони культурної спадщини, на посередництво у
здійсненні заходів у сфері охорони культурної спадщини та
будівництво (створення) нових будівель, споруд (витворів)".

20. Статті 44 і 45 викласти в такій редакції:

"


<< предыдущая страница   следующая страница >>